Освячуюча ласка

Коли грішник спів діє з діючою ласкою, до його душі вступає Св. Дух і надає їй краси — таким чином душа завойовує Божу прихильність. Цей постійний стан краси душі, який є наслідком перебуваючого в ній Св. Духа, називається освячуючою ласкою.

"Поверніться до мене... і я повернусь до вас" (Зах. 1, 3).

"Усі наші турботи, присвятім душі — цим зробимо добро і тілові, яке інакше згине враз з душею" (св. Золот.).

У стані ласки ми є не лише слугами Бога, але й приятелями (Йоан 15,15).

Доказано, що той, хто спромігся на щирий жаль, вже осягає освячуючу ласку, хоча і не відбув сповіді.

Але звичайно Св. Дух входить до душі людини лише тоді, коли вона прийме таїнство Хрещення або Покути.

Ці Таїнства називаються Таїнствами мертвих, бо завдяки їм духовно вмерлі повертають до життя в ласці.

Душа, в яку вступив Св. Дух, отримує справжнє життя.

Завдяки ласці душа отримує здатність пізнавати самого Бога в Його величі, любити Його по-справжньому і радіти Йому. Таке нове життя душі називається надприродним. Душа живе в Бозі, а Бог — в ній. Бог називає ласку джерелом, з якого б'є вічне життя (Йоан 4, 14). "І коли Дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то Той, хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом своїм, що живе у вас" (Рим. 8, 11).

Тому називаємо Св. Духа животворним.

Св. Дух очищає нашу душу від усіх тяжких гріхів. Св. Дух єднає нас з Богом і робить нас святинею Бога.

Завдяки Св. Духові стаємо учасниками Божої природи (II Петро 1, 4). Св. Павло говорить: "Хіба не знаєте, що ви Храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває?" (І Кор.З, 16); "Ми бо храм Бога живого" (II Кор. 6, 16).

Св. Дух впливає на наші духовні сили, змінюючи їх і облаго-роднюючи і, тим самим, даруючи нам Божі і моральні чесноти.

Св. Дух облагороджує Своєю ласкою сили нашої душі, розум і волю. Св. Дух запалює в нашій душі світло віри (II Кор. 4, 6); вогонь Божої любові (Рим. 5, 5). Дарує нам здатність вірити в Бога, надіятися на Нього і любити Його, або, іншими словами, вливає в душу три Божі чесноти (Соб. Трид. 6, 4). Також робить нас здатними піддаватися впливові і вказівкам Св. Духа (уділяє нам сім дарів Св. Духа).

З набуттям освячуючої ласки для людини розпочинається зовсім інше духовне життя. Внутрішнє життя праведної людини відрізняється від життя людини світської, яка насамперед думає про їжу, розваги, приємність, гроші, земну славу, зовсім не відчуваючи при тому внутрішнього задоволення. Той, у кому поселився Св. Дух, думає тільки про Бога, намагається сподобатися лише Йому і тільки Його любить. Він може сказати вслід за св. Павлом: "Живу вже не я, а живе Христос у мені" (Гал. 2, 20). Така людина відчуває внутрішнє задоволення і радість навіть серед найбільших терпінь. Бо Св. Дух є Утішителем (Йоан 14, 26).

Св. Дух дає нам справжнє задоволення.

Завдяки Св. Духові отримуємо спокій, "що вищий від усякого уявлення" (Фил. 4, 7).

Св. Дух є нашим учителем і вихователем.

Св. Дух навчає нас правд католицької Церкви. "Його помазання вас про все навчає" (І Йоан 2, 27). Без внутрішнього просвітлення Слово Боже буде для нас незрозумілим. Найдосконаліша людина повинна дотримуватись науки католицької Церкви. Хто цього не робить, не має в собі Св. Духа (І Йоан 4, 6).

"Св. Дух, як батько, веде нас за руку по нерівній дорозі" (Людв. Гран.). Праведники справді мають Царство Боже в собі (Рим. Кат.).

Св. Дух спонукає нас до добрих справ, завдяки яким ми можемо заслужити вічне життя.

Без освячуючої ласки наші добрі справи не заслуговують на небо. Св. Дух робить нас дітьми Божими і спадкоємцями неба.

Вершина найвищої слави — належати до дітей Божих (св. Кир.). "Усі бо ті, що їх водить Дух Божий, вони — сини Божі" (Рим. 8, 14). Св. Дух зали­шиться з нами навіки (Йоан 14, 16).

Здійснюючи добрі справи, отримуємо освячуючу ласку, чинячи гріх — втрачаємо її.

"Хай... праведний ще творить правду, І святий ще освячується" (Одкр. 22, 11). Коли ми здійснюємо добрі справи, отримана від Св. Духа святість множиться (Соб. Трид. 6, 24). Але Св. Дух не залишається в немилосердній душі (св. Золот.). Ми повинні постійно очищатися, часто приймаючи св. Таїнства Покути і Євхаристії (А. Штольц).

Людина втрачає освячуючу ласку, здійснивши смертний гріх. Втрачену освячуючу ласку можна повернути завдяки Таїнству Покути, багато працюючи над собою.

Той, хто втратив освячуючу ласку, є духовно мертвим і засудженим на вічну загибель.

Душа без ласки Св. Духа вмирає для неба (св. Авг.), перебуває "у темряві та в тіні смертній" (Лук. 1, 79). "Тілесна людина не приймає того, що від Духа Божого походить, і це глупота для неї, і не може вона його зрозуміти, воно бо Духом оцінюється" (І Кор. 2, 14). Хто не має Духа Христового, не належить до Нього (Рим. 8,9); хто втратив освячуючу ласку, той знаходиться в стані смертного гріха — в нім поселяється злий дух.

Ніхто не впевнений у тому, чи має освячуючу ласку або чи буде її мати в хвилину смерті.

Людина не знає, чи вона заслуговує на любов, чи на ненависть (Еккл. 9, 1). Св. Петро говорить: "... я не почуваю себе винним ні в чому, але я тим не виправданий. Хто мене судить — це Господь" (І Кор. 4, 4), а також: "А маємо цей скарб (освячуючу ласку) у глиняних посудинах..." (II Кор. 4, 7), а такий посуд легко розбити. Тому нагадує нам св. Павло: "... працюйте над спасінням вашим в острасі та трепеті..." (Филип. 2, 12).

Дата добавления: 2015-08-21