Взаємодія у сфері протидії торгівлі людьми

З 1998 року в системі МВС України існують підрозділи по боротьбі з торгівлею людьми. Сьогодні цей структурний підрозділ МВС має назву Департамент боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, Міністерства внутрішніх справ України (далі – ДБЗПТЛ). Він є самостійним структурним підрозділом та відповідно до типового положення про діяльність забезпечує реалізацію державної політики у сфері протидії торгівлі людьми, попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, пов’язаних з нелегальною міграцією, а також правопорушень у сфері суспільної моралі.

З прийняттям Закону України «Про протидію торгівлі людьми» у чинному законодавстві України з’явились терміни, які відрізняють поняття «потерпіла особа» від торгівлі людьми та «особа, яка постраждала від торгівлі людьми». Поняття «потерпіла особа» використовують правоохоронні органи та суди в контексті визначення, наведеного у ст. 55 КПК України. Поняття «особа, яка постраждала від торгівлі людьми» регулюється Законом України «Про протидію торгівлі людьми» та Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми» за № 417 від 23.05.2012 року.

Не дивлячись на те, що компетенції уповноважених органів та процедури щодо встановлення статусу «потерпіла особа» та «особа, яка постраждала від торгівлі людьми» є дещо різними, в обох випадках заходи спрямовані на захист законних прав та інтересів людей, які потрапили в ситуацію торгівлі людьми. Обидва статуси не є взаємовиключними та можуть доповнювати одне одного у випадку згоди особи на співпрацю з уповноваженими органами.

Варто зазначити, що чимало жертв торгівлі людьми можуть проходити по кримінальним справам у якості свідків або взагалі відмовитися від подання заяви до правоохоронних органів через об’єктивні причини, що не виключає їхнього право права на захист та соціальну допомогу. Порівняльний аналіз статистики МВС та українських громадських організацій за останні 10 років свідчить про те, що далеко не всі особи, які перебували в ситуації торгівлі людьми, стали учасниками кримінального процесу та мали можливість отримати комплексну соціальну допомогу від держави.

Для отримання такої допомоги Законом України «Про протидію торгівлі людьми» та постановами КМУ передбачено відповідний порядок встановлення статусу «особи, яка постраждала від торгівлі людьми», отримання відповідної довідки та взяття на облік особи для надання допомоги відповідно до її потреб, а також здійснення контролю за обсягом та якістю наданих послуг.

Незалежно від того чи особа чи дала згоду на співпрацю із правоохоронними органами, необхідно надати їй інформацію про можливість отримання комплексної державної соціальної допомоги шляхом звернення до відповідального структурного підрозділу місцевої державної адміністрації.

Необхідність запровадження Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, в Україні була продиктована, насамперед, потребою у створенні ефективної системи надання комплексної допомоги постраждалим і захисту їх прав та інтересів з дотриманням вимог міжнародних та національних стандартів.

Організація такої взаємодії ґрунтується на наступних засадах:

- мультидисциплінарний підхід до вирішення питань допомоги постраждалим;

- тісна співпраця державних органів, громадських та міжнародних організацій;

- взаємне інформування сторін з дотриманням принципу конфіденційності;

- чітке розподілення відповідальності та повноважень;

- упорядкованість і узгодженість дій, координація роботи усіх суб’єктів з єдиного центру;

- обмін передовим досвідом.

При цьому в основу діяльності, спрямованої на надання допомоги постраждалим від торгівлі людьми, покладені такі принципи:

• забезпечення основних прав і свобод людини;

• пріоритетність інтересів постраждалих осіб;

• неприпустимість їх дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

• повага і неупереджене ставлення до постраждалих;

• гарантія конфіденційності персональної інформації постраждалих осіб;

• добровільність участі постраждалих у програмах допомоги;

• безоплатність допомоги.

Національний механізм взаємодії передбачає співпрацю широкого кола

суб’єктів. Статтею 5 Закону України «Про протидію торгівлі людьми» такими суб’єктами визначені: Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві органи виконавчої влади, закордонні дипломатичні установи України та заклади допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми. Загальні повноваження цих суб’єктів передбачені статтями 5-1 – 8.

В місті Києві такими суб’єктами є:

- управління у справах сім’ї, молоді та спорту райдержадміністрацій (далі - РДА);

- управління праці та соціального захисту населення РДА;

- районні центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (далі – ЦСССДМ);

- Управління боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми (т. [phone]), а також районні управління ГУ МВС України в місті Києві;

- районні відділи Державної міграційної служби (далі – ДМС);

- органи охорони державного кордону;

- відділи охорони здоров’я РДА, Міністерство охорони здоров'я України;

- управління освіти і науки РДА, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України;

- органи СБУ;

- служба у справах дітей РДА;

- заклади охорони здоров’я;

- дошкільні, загальноосвітні, позашкільні, професійно-технічні та вищі навчальні заклади.

Відповідальною посадовою особою за проведення процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, в м. Київ є

Трофимов Олексій Станіславович – заступник директора Департаменту освіти і науки, молоді та спорту – начальник управління сім'ї, молоді та спорту (т. [phone]).

Крім того, значну допомогу державним структурам надають громадські організації, що мають багаторічний досвід протидії торгівлі людьми в Україні. Вони сприяють місцевим органам виконавчої влади і місцевого самоврядування у наданні комплексної допомоги постраждалим від торгівлі людьми, безпосередньо надають психологічну, матеріальну, медичну, правову допомогу, сприяють у забезпеченні тимчасового притулку, а також ведуть інформаційно-роз'яснювальну роботу із населенням щодо ризиків торгівлі людьми та забезпечення власної безпеки тощо. В Києві такими організаціями є:

1) «Ла Страда-Україна»: http://www.la-strada.org.ua/

Гаряча лінія з протидії торгівлі людьми: 0-800-500-22-5

2) Фундація «Гармонізоване суспільство»: http://cfscom.org/

т. [phone], 482-49-82

Дата добавления: 2015-08-21