ВИСНОВКИ 3 страница

Проаналізувавши частину таблиці 2.5, де проведений вертикальний аналіз динаміки і структури оборотних активів підприємства ДП «Рокитнівський лісгосп», ми можемо зробити наступні висновки: оборотні активи в 2010 р. зменшились на 2,16 %. порівняно з 2008 р. З даних таблиці ми бачимо, що вартість майже всіх видів оборотних засобів підприємства зменшилась за досліджуваний період. Найбільшого зменшення зазнали готова продукція та чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості (на 27,39 % та 27,32 % відповідно); незначного зменшення зазнали товари та грошові кошти підприємства (на 0,11 % та 0,61 % відповідно).

Таблиця 2.5

Горизонтальний та вертикальний аналіз оборотних активів ДП «Рокитнівський лісгосп» за 2008 – 2010рр., тис. грн.

Статті обороту активів	Роки	Горизонтальний аналіз	Відносне відхилення	Вертикальний аналіз
			2 008р.	2 009р.	2 010р.	Відхилення
Запаси:
виробничі запаси					150,00	30,27	34,28	11,16	-19,10
тварини на вирощуванні та відгодівлі				-21	27,59	1,79	2,15	0,12	-1,67
готова продукція				-399	12,88	28,29	8,96	0,90	-27,39
товари				-1	50,00	0,12	0,25	0,02	-0,11
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість				-14	97,59	35,95	44,32	8,63	-27,32
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом					0,00	0,00	0,00	9,38	9,38
Інша поточна дебіторська заборгованість					0,00	0,00	0,00	0,97	0,97
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті					121,43	0,86	5,30	0,26	-0,61
Інші оборотні активи				-7	84,09	2,72	4,73	0,56	-2,16
Усього за розділом 2					406,73	100,00	100,00	100,00	0,00

Величина обігових коштів, їхні структура і достатність характеризують кількісний бік обігових коштів, проте є і якісний, пов’язаний зі швидкістю їх обороту, оборотністю. Між сумою обігових коштів та показниками оборотності існують тісні зворотні взаємозв’язки. Прискорення оборотності цих коштів сприяє вирішенню фінансових проблем найбільш зручним способом за рахунок використання існуючих внутрішніх резервів підприємства.

2.3 Прибутковість діяльності підприємства.

Підприємництво завжди здійснюється в певних економічних умовах і тому може бути успішним лише у випадку, коли власники підприємства здатні адекватно оцінити ці умови, виявити напрямки можливих змін, пристосувати свій бізнес до цих умов, максимально використавши закладені у них можливості.

Отже, щоб приймати ефективні рішення і мати можливість впливати на середовище, в якому доводиться діяти підприємству, йому необхідно здійсню-вати пошуки найкращих взаємозв’язків між набором економічних ресурсів і кількістю економічних благ, що виготовляються за допомогою цих ресурсів. Оцінка ділової активності – це та основа, на якій ґрунтуються раціональні й розумні рішення про обсяги та об’єкти витрачання майна (активів).

Охарактеризуємо ділову активність підприємства(табл.2.6)

З даних таблиці видно, що дохід від реалізації продукції у 2010 році порівняно з 2008 роком збільшився на 34894 тис грн, також збільшилися обсяги виробництва продукції на 7478 тис грн. Фінансовий результат від операційної діяльності у 2010 році порівняно з 2008 роком погіршився - зменшився на 742 тис грн., а фінансовий результат від іншої звичайної діяльності навпаки – збільшився на 600 тис грн. А взагалі - загальний фінансовий результат, створений підприємством у 2010 році порівняно з 2008 роком зменшився на 142 тис грн.

Ліквідність (платоспроможність) – це показник фінансового стану, який показує, як швидко підприємство може безперешкодно продати свої активи, одержати гроші і повернути борги у міру настання строку їх повернення. Вона полягає у можливості підприємства швидко розраховуватись за допомогою наявного на балансі майна (активів) по своїх зобов’язаннях (пасивах). Від рівня ліквідності активів залежить платоспроможність підприємства

Таблиця 2.6

Ділова активність ДП «Рокитнівський лісгосп» у 2008 – 2010 рр., тис. грн.

Показник	2008 р	2009 р	2010 р	Відхилення 2010 - 2008 рр
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
Податок на додану вартість
Чистий доход (виручка) від реалі-зації продукції (товарів, робіт, послуг)
Фактичні обсяги виробництва продукції (робіт, послуг)
Валовий фінансовий результат від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): прибуток (+), збиток (-)
Фінансовий результат від іншої операційної діяльності: прибуток (+), збиток (–)	-600		-534
Фінансовий результат від операцій-ної діяльності: прибуток (+); збиток (–)				-742
Фінансовий результат від фінансо-вої діяльності: прибуток (+), збиток (–)	-31	-19	-19
Фінансовий результат від іншої звичайної діяльності: прибуток (+), збиток (–)	-384	-483
Фінансовий результат від господарської діяльності: прибуток (+), збиток (–)				-130
Загальний фінансовий результат, створений підприємством				-142

При оцінці оборотних активів підприємства для розрахунку суми доходу що-до здійснення можливих платежів слід урахувати, що виробничі запаси і тварини на вирощуванні та відгодівлі формують доходи тільки в частині можливої їх реа-лізації; готова продукція – за цінами реалізації (балансова вартість, адміністративні витрати, витрати на збут та прибуток); товари – балансовою вартістю з врахуван-ням діючих націнок на підприємстві; дебіторська заборгованість – за балансовою вартістю; а незавершене виробництво, борги підприємству з бюджету та видані аванси не приймають участь у формуванні доходу.

Охарактеризуємо ліквідність ДП «Рокитнівський лісгосп» (табл. 2.7)

По суті, коефіцієнти ліквідності визначають рівень платоспроможності підприємства. У наведеній таблиці коефіцієнт абсолютної ліквідності на початок досліджуваного періоду дорівнював 0,01. Протягом звітного періоду грошові кошти і поточні зобов’язання підприємства збільшились. Але, тому що грошові кошти збільшувались швидшими темпами, коефіцієнт абсолютної ліквідності покращився і став 0,03, або збільшився на 0,02 пункти. Цей показник свідчить про те, що на звітну дату 3 % поточних зобов’язань підприємство може негайно погасити. Слід відзначити, що коефіцієнт абсолютної ліквідності знаходиться в межах значно менших ніж визначений норматив.

Про задовільний стан платоспроможності підприємства свідчить коефіцієнт швидкої ліквідності, який на кінець досліджуваного періоду складав 0,55 проти 0,31 на початок. Коефіцієнт збільшився на 0,24 пункти, але є достатньо високим. Водночас, коефіцієнт незалежної ліквідності значно менший визначеного нормативу.

Загальний коефіцієнт платоспроможності на підприємстві не перевищує одиницю і складав на кінець звітного періоду 0,89, тобто ліквідаційна вартість оборотних активів була на 11% нижча платіжних зобов’язань. Проте за досліджуваний період загальний коефіцієнт покриття збільшився на 0,11 пункти.

Мобілізувавши всі оборотні засоби на звітну дату, підприємство може повніс-тю покрити платіжні зобов’язання. Загальний коефіцієнт платоспроможності не відображає мобільність капіталу підприємства. Очевидно, що підприємство, у якого є значні кошти на рахунках, буде більш ліквідне, ніж підприємство, у якого накопичені великі товарно-матеріальні запаси.

Таблиця 2.7

Оцінка ліквідності ДП «Рокитнівський лісгосп» у 2008-2010 рр

Показник	2008 р	2009 р	2010 р	Відхилення 2010 - 2008 рр
Загальний коефіцієнт покриття (платоспроможності)	0,78	0,72	0,89	0,11
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,31	0,39	0,55	0,24
Коефіцієнт незалежної (забезпеченої) ліквідності	0,51	0,1	0,03	-0,48
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,01	0,04	0,03	0,02
Частка оборотних активів в загальній сумі активів	0,29	0,28	0,32	0,03
Частка виробничих запасів в оборотних активах	0,32	0,36	0,35	0,03

До найзагальніших показників комплексної оцінки фінансового стану підприємства належать показники фінансової незалежності та ефективності використання активів. Проаналізуємо їх у таблиці2.9

Аналіз фінансової незалежності та ефективності використання активів ДП «Рокитнівський лісгосп» за 2008-2010рр.

Таблиця2.9

Показник	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Відхилення 2010 - 2008 рр.
Коефіцієнт фінансової незалежності(автономії)	0,61	0,61	0,63	0,02
Коефіцієнт фінансової залежності	1,63	1,64	1,58	-0,05
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	-0,16	-0,2	-0,06	0,1
Коефіцієнт фінансової стабільності	1,58	1,56	1,72	0,14
Коефіцієнт фінансової стійкості	0,63		0,64	0,01

Дані розрахунків свідчать, фінансове становище підприємства, що аналізується, дещо покращилося, оскільки коефіцієнт автономії збільшився порівняно з початком звітного періоду на 0,02 пункти. Водночас, зна-чення цього коефіцієнта вище від критичних оцінок, які прийняті в світовійпрактиці. На кінець звітного періоду 63 % майна підприємства покривалось за рахунок власного капіталу, а отже, фінансування господарської діяльності за рахунок залучених коштів здійснюється в допустимих межах. За даними таблиці, коефіцієнт маневреності власного капіталу у 2008 році становить -0,16 (-16 %), а наприкінці його – -0,06 (-6 %). Коефіцієнт маневреності власного капіталу дає змогу проаналізувати ефективність використання власних коштів, гнучкість та пристосованість підприємства до змін зовнішніх і внутрішніх факторів. Розрахунки показують, що коефіцієнт маневреності власного капіталу збільшився за звітний період на 0,1, а його розмір нижчий за теоретичний рівень (0,5). Це свідчить, що підприємство відвертає власні кошти з активного обороту на покриття дебіторської заборгованості та в незавершені капітальні вкладення. Також у 2010 році порівняно з 2008 роком збільшилися Коефіцієнт фінансової стабільності і Коефіцієнт фінансової стійкості, відповідно на0,14 і 0,01.

Розділ 3. Напрямки підвищення ефективності управління оборотним капіталом підприємства.

3.1 Нормування оборотних коштів як механізм підвищення ефективності їх використання.

У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий і економічний.

У нашому випадку нам потрібно користуватись методом прямого розрахунку.

Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які пов'язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції.

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотних коштів передбачає враху­вання багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємств. На підприємствах виробничої сфери до них належать:

-умови постачання підприємств товарно-матеріальними ціннос­тями: кількість постачальників, строки поставки та ін;

-організація процесу виробництва: тривалість виробничого ци­клу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, но­менклатура випущеної продукції;

-умови реалізації продукції: кількість споживачів готової про­дукції, їх віддаленість, призначення продукції, умови її транспорту­вання, форми розрахунків за відвантажену продукцію.

За відповідності складу, структури й наявності оборотних коштів запланованому обсягу виробництва та реалізації підприємство в змозі отримувати прибуток з мінімальними витратами.

Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розробку норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний пе­ріод — рік (як правило), півріччя, квартал. Це досягається за прове­дення таких робіт:

1. Визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів.

2. Встановлення одноденного витрачання матеріальних ціннос­тей, виходячи із кошторису витрат на виробництво.

3. Визначення нормативу оборотних коштів за кожною статтею в грошовому вираженні проводиться множенням одноденних витрат в грошовому вираженні на відповідну норму запасу в днях.

4. Розрахунок сукупного нормативу, або загальної потреби в оборотних коштах, на підприємстві проводиться підсумовуванням нормативів за окремими статтями.

5. Заключний етап нормування — визначення норм та нормати­вів за окремими статтями оборотних коштів для підрозділів підпри­ємств, де використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.

Найбільш трудомісткою і складною є розробка норм запасу. Нор­ми запасу в днях застосовуються протягом кількох років, якщо сут­тєво не змінюються умови виробництва, постачання та збуту, розра­хунків.

Процес розробки економічно обґрунтованих величин оборотних коштів, необхідних для організації нормальної роботи підприємства, називається нормуванням оборотних коштів. Таким чином, нормування оборотних коштів полягає у визначенні сум оборотних коштів, необхідних для утворення постійних мінімальних і в той же час достатніх запасів матеріальних цінностей, незнижуваних залишків незавершеного виробництва й інших оборотних коштів. Нормування оборотних коштів сприяє виявленню внутрішніх резервів, скороченню тривалості виробничого циклу, більш швидкої реалізації готової продукції.

Норми оборотних коштів характеризують мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей на підприємстві розраховуються в днях запасу, нормах запасу деталей, карбованцях на розрахункову одиницю і т.д.

Норматив оборотних коштів – добуток норми оборотних коштів на той показник, норма якого визначена.

У ДП «Рокитнівський лісгосп» сповільнення обороту оборотних коштів обумовлюється відсутністю науково-обгрунтованого нормування оборотного капіталу. Зазначений напрям підвищення ефективності передбачає використання таких нормативів:

Рекомендується для визначення нормативу коштів, авансованих у сировину, основних матеріалів і покутних напівфабрикатів визначати за формулою:

Н=Р*Д, де

Н - норматив оборотних коштів у запасах сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів;

Р - середньодобова витрата сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів;

Д - норма запасу в днях.

Середньодобова витрата по номенклатурі споживаної сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів обчислюється шляхом ділення суми їхніх витрат за відповідний квартал на кількість днів у кварталі.

Визначення норми запасу - найбільш трудомістка і важлива частина нормування. Норма запасу встановлюється по кожному виду або групі матеріалів. Якщо вживається багато видів сировини і матеріалів, то норма встановлюється по основних видах, що займає не менш ніж 70-80% загальної вартості.

Норма запасу в днях по окремих видах сировини, матеріалів і напівфабрикатів установлюється виходячи з часу, необхідного для створення транспортного, підготовчого, технологічного, поточного складського і страхового запасів.

Транспортний запас необхідний у тих випадках, коли час руху вантажу в дорозі перевищує час руху документів на його оплату. Транспортний запас у днях визначається як різниця між кількістю днів пробігу вантажу і кількістю днів руху й оплати документів на цей вантаж.

Підготовчий запас. Передбачається в зв'язку з витратами на приймання, розвантаження і складування сировини. Він визначається на основі встановлених норм або фактично витраченого часу.

Технологічний запас. Цей запас враховується лише по тим видам сировини і матеріалів, по яких відповідно до технології виробництва необхідна попередня підготовка виробництва (сушіння, витримка сировини, розігрів, відстій і інші підготовчі операції). Його розмір розраховується по встановлених технологічних нормах.

Поточний складський запас. Він призначений забезпечити безперебійність процесу виробництва між постачаннями матеріалів, тому в промисловості він є основним. Розмір складського запасу залежить від частоти і рівномірності постачань, а також періодичності запуску сировини і матеріалів у виробництво. Основою для находження поточного складського запасу служить середня тривалість інтервалу між двома суміжними постачаннями даного виду сировини і матеріалів.

Страховий запас. Створюється як резерв, що гарантує безперебійний процес виробництва у випадку порушення договірних умов постачань матеріалів (некомплектності одержання партії, порушення термінів постачання, неналежної якості отриманих матеріалів). Розмір страхового запасу приймається, як правило, у межах до 50% поточного складського запасу. Вона може бути і більш, якщо підприємство перебуває в далечіні від постачальників і транспортних шляхів, якщо періодично споживаються унікальні, підвищеної якості матеріали.

Таким чином, загальна норма запасу в днях на сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати в цілому складається з п'яти перерахованих запасів.

Норматив оборотних коштів на допоміжні матеріали встановлюється по двох основних групах:

До першої групи відносяться матеріали, що витрачаються регулярно й у великих обсягах. Норматив розраховується так само, як на сировину й основні матеріали.

У другу групу включаються допоміжні матеріали, які використовуються у виробництві рідко й у незначних обсягах. Норматив обчислюється аналітичним методом на основі даних за попередні роки.

Загальний норматив оборотних коштів на допоміжні матеріали являє собою суму нормативів обох груп.

Норматив оборотних коштів на паливо обчислюється так само, як на сировину і матеріали. Не розраховується норматив на газоподібне паливо й електроенергію. При визначенні витрати палива враховується потреба в паливі для виробничих і невиробничих нужд.

Для виробничих нужд потреба визначається виходячи з виробничої програми і норм витрат на одиницю продукції по цехах; для невиробничих - на основі обсягу виконуваних робіт.

Норма оборотних коштів по тарі визначається в залежності від способу її заготівлі і збереження. Тому методи розрахунку по тарі в різних галузях неоднакові. На підприємствах, що використовують для упакування продукції велику тару, норма оборотних коштів визначається так само, як по сировині і матеріалам. По тарі власного виробництва, використовуваної для упакування готової продукції і включаємо й в її оптову ціну, норма запасу в днях визначається часом перебування цієї тари на складі від моменту її виготовлення до упакування в неї продукції.

Норматив оборотних коштів на запасні частини встановлюється по кожнім виді запасних частин окремо виходячи з термінів їхнього постачання і часу використання для ремонту. Норматив може обчислюватися виходячи з типових норм на одиницю балансової вартості основних засобів, аналітичним методом на основі даних минулих років.

Норматив оборотних коштів по спецодягу і взуттю визначається на основі чисельності працівників, яким вони покладаються, і вартості одного комплекту. Норматив по цій групі оборотних коштів на складі визначається множенням одноденної витрати на норму запасу в днях, що включає транспортні, поточні і страхові запаси.

По спеціальному інвентарю і пристосуванням, норматив визначається виходячи з потрібного набору, вартості і терміну служби.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві повинен забезпечувати ритмічний процес виробництва і рівномірне надходження готової продукції на склад. Норматив виражає вартість початих, але не закінчених виробництвом виробів, що знаходяться на різних стадіях виробничого процесу. У результаті нормування повинна бути розрахована величина мінімального заділу, достатнього для нормальної роботи виробництва.

Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві розраховується по групах або видам виробів для кожного підрозділу окремо.

Якщо асортимент продукції різноманітний, то норматив обчислюється по основній продукції, що становить 70-80% її загальної маси.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві визначається по формулі:

Н=Р*Т*ДО, де (2)

Р- одноденні витрати на виробництво продукції;

Т- тривалість виробничого циклу в днях;

К- коефіцієнт наростання витрат.

Готова продукція, виготовлена на підприємстві, характеризує перехід оборотних коштів зі сфери виробництва в сферу обігу. Це єдиний нормований елемент фондів звертання обігу.

Норматив оборотних коштів на готову продукцію визначається по формулі:

Н=Р*Д, де (6)

Р- одноденний випуск товарної продукції по виробничій собівартості;

Д- норма запасу в днях.

Норма оборотних коштів по річній продукції визначається окремо для готової продукції на складі і для товарів відвантажених, по яких розрахункові документи знаходяться в оформленні.

Норма по готовій продукції на складі визначається часом комплектування і нагромадження продукції до необхідних розмірів, збереження продукції на складі до відвантаження, упакування і маркірування продукції, доставки її до станції відправлення і відвантаження.

Норма по товарах відвантаженим, по яких документи не здані в банк, визначається встановленими термінами виписки рахунків і платіжних документів, здачі документів у банк, часом зарахування сум на рахунки підприємства.

Використовуючі вищенаведені формули ДП «Рокитнівський лісгосп» має змогу визначити необхідну їм кількість оборотних коштів, а саме підвищити ефективність використання, оскільки значення нормування оборотних коштів полягає в такому велике. Це виявляється через:

По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва.

По-друге, нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.

По-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продук­ції, прибутку та рівня рентабельності.

По-четверте, обґрунтовані нормативи оборотних коштів сприя­ють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємниць­кої діяльності.

3.2 Резерви і шляхи поліпшення використання оборотних коштів.

Пошук шляхів покращення використання оборотних активів передбачає, перш за все, впровадження сучасних технологій та досягнень науково-технічного прогресу, що забезпечують економію ресурсів, здешевлення виробництва і зростання якості продукції. Важливу роль в цьому відіграє стабільність та ефективність відносин з іншими господарюючими суб'єктами, контрагентами даного підприємства. Крім того, покращення свого становища на ринку фірми передбачає стабільність у відносинах з покупцями, вибір форм розрахунків, що гарантують платежі і забезпечують прискорення реалізації продукції і надходження коштів на рахунки підприємства.

Якщо підприємство не знаходить коштів для фінансування приросту нормативу, це призводить до виникнення нестачі оборотних коштів і погіршує фінансовий стан, платоспроможність підприємства. Найчастіше таке трапляється в разі невиконання намічених планів одержання прибутку. За збиткової діяльності відбувається зменшення ("проїдання") власних оборотних коштів підприємства.

Однією з необхідних умов поліпшення ефективності використання власних оборотних коштів є продумане економічне визначення потреби в них, тобто визначення такого оптимального розміру, який би при мінімальному запасі забезпечив безперервне виробництво. Слід зазначити, що останнім часом на підприємствах України нормуванню власних оборотних коштів не приділяють уваги, хоча зарубіжний досвід (Німеччина, Франція, Японія) переконує в необхідності його проведення.

При деякому оптимальному рівні власних оборотних коштів прибуток стає максимальним. Подальше збільшення величини власних оборотних коштів може призвести до того, що підприємство буде мати в розпорядженні тимчасово вільні активи, які не працюватимуть, а також надлишкові витрати фінансування, що призведе до зниження прибутку.

Можна зробити висновок, що політика управління власними оборотними коштами повинна забезпечувати пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності та ефективністю роботи підприємства. Крім цього, слід зазначити, що економічна ситуація в країні теж значною мірою впливає на склад і структуру власних оборотних коштів підприємств. Так, у структурі оборотних коштів українських підприємств значну частку займає дебіторська заборгованість.

Тому підприємствам потрібно постійно стежити за своєю дебіторською заборгованістю, намагатись вкладати угоди з покупцями продукції на умовах попередньої оплати або оплати за фактом поставки. Для зменшення рівня дебіторської заборгованості підприємствам потрібно застосовувати факторинг, а також зменшувати кількість продажу продукції з відстрочкою.

Крім того, підприємствам необхідно переглянути свою політику щодо постачальників, особливо якщо серед них досить розвинена конкуренція. Тобто потрібно укладати вигідніші контракти, які давали б підприємству можливість користуватись короткостроковими позиками у вигляді кредиторської заборгованості перед постачальниками.

Вихідною базою для висновків щодо міри ефективності використання фінансових ресурсів, перш за все власних оборотних коштів, є показник швидкості їх обороту, тобто оборотність. Саме він дає змогу робити висновок про фінансову діяльність підприємств з точки зору використання фактора часу, тобто достатності фінансових резервів для обслуговування господарського процесу. При аналізі показників оборотності власних оборотних коштів слід виходити з того, що прискорення оборотності може реально досягнутися тільки завдяки наведенню суворого порядку у всіх ланках виробничої та комерційної діяльності підприємства.

Поліпшення використання власних оборотних коштів підприємства і підвищення ефективності виробництва можна досягти через:

Дата добавления: 2015-08-21