Економічні причини розквіту та занепаду країв античного світу

Численні острови, оточені гірськими хребтами, за-токи і гавані визначали відокремленість, автономію економічного життя грецьких общин. Внаслідок щього антична громада, на відміну від сільської східної громади, виступала в основному як місто (поліс). Саме це зумовило перевагу грецького місти над селом. Сільське господарство, внаслідок гостро! нестачі землі мало другорядне значення. Формування грецьких міст-полісів розпочалося у VIII — VI ст. до н. е. Згодом такі міста як Афіни, Мілет, Коринф, та інші, перетворилися у важливі ремісничо-торговельні центри, стали осередками політичного, культурного життя Греції. Значне місце в господарстві країни займали ремесла, виплавлення металів зок­рема. У рудниках, що іноді мали глибину до 100 м, добували руду, з якої виплавляли мідь, залізо, виго­товляли бронзу. Із цих металів, а також із золота, срібла, виробляли зброю, колісниці, ювелірні вироби. Розроблялися поклади мармуру, глини. Добротним і красивим був посуд, дахівка, інші керамічні вироби, які славилися на весь тогочасний світ. Грецькі тка­нини, одяг мали попит далеко за межами країни. Військова могутність Афін привела до розвитку ко­раблебудування, яке було під контролем держави.

Повільніше розвивалося сільське господарство. Це було зумовлено рядом вказаних вище факторів». Орна земля, угіддя, інші природні багатства спочатку належали громаді, згодом перейшли до родової аристократії. Греки спеціалізувалися на вирощуванні пшениці, яч­меню, розведенні садів» виноградників, оливкових гаїв. Оливкова олія використовувалася у харчуванні, парфумерії, для освітлення, а також була головним енсцортним товаром. В Єгипет, Рим та Причорномо­р'я вивозилось вино. Приміські селяни займалися городництвом, бджільництвом. Добре розвивалося тваринництво.

Перенаселення Греції і гостра нестача землі у VIII — VI ст. до н. е. зумовили колонізацію та утво­рення грецьких міст-колоній на берегах Мармуро­вого, Чорного та Егейського морів, на південному узбережжі Апеннінського півострова, в Сицилії та Північній Африці. Шста-колонії стали центрами торгівлі греків із сусідніми народами.

Широкого розвитку набули в Стародавній Греції торгівля і товарно-грошові відносини. Більші міста країни, перш за все Афіни, Пірей та інші, с-ґа-ли центрами середземноморської торгівлі, транзит­ною базою між різними регіонами. Внутрішня сухо­путна торгівля була менш розвиненою. Торгівля зо­середжувалася в руках купців, які були власниками великих складів, кораблів. Грошовий обмін здійсню­вали лихварі, які володіли обмінними пунктами — трапезами. Поступово вони ставали крупними банкі­рами, посередниками у торгових операціях, власни­ками значних капіталів. Наявність великої кількості міст-держав, кожна з яких мала свої гроші, гальму­вала розвиток товарно-грошових відносин у Греції.

Однією з основних причин розквіту Стародавньої Греції було широке використання праці величезної кількості рабів. Джерелами рабства були постійні війни, які проводила Греція із сусідніми народами» мало місце боргове рабство. Праця рабів використо­вувалася в різних сферах матеріального виробницт­ва. Більшість рабів працювали в копальнях, каме­ноломнях, на будівництві доріг. У Греції були й при­вілейовані раби — учителі, лікарі, купці, ремісники, поліцаї. Рабами були деякі філософи, поети. Рабів використовували як прислугу в домашньому гос^Ф» дарстві знатних людей, незначна кількість їх буйа зайнята в сільському господарстві. Лише деяким із рабів (купцям, ремісникам) дозволялося мати сім*ї. Експлуатація рабів сприяла досягненню високогЬ економічного і культурного розвитку держави. Отже, в античному рабстві, на відміну від східного, рабсь­ка праця стала основною продуктивною силою су­спільного виробництва

Однак поступово продуктивність невільничої праці падала. З'явилися Цілі покоління людей, які наро­дилися, жили і працювали в умовах рабства. Такі люди не хотіли і не могли ефективно працювати. Це стало особливо відчутним, коли Греція почала зазнавати поразок у війнах, внаслідок чого припи­нився приплив нових рабів. Нескінченні конфлікти між грецькими містами, боротьба демосу з аристо­кратією, рабів з рабовласниками паралізували еко­номічне життя країни.

У 338 р. Грецію завоювала Македонія, а в II ст. до н. е. Балканський півострів став легкою здобиччю Римської держави.

Дата добавления: 2015-08-21