Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Фізіологічні основи пам'яті.

Специфіка пам'ті як псхічного процесу.

Враження, які людина має про світ, залишають певний слід, зберігаються, закріплюються, а при необхідності і можливості - відтворюються. Ці процеси називаються пам'яттю. «Без пам'яті, - писав C. Л. Рубінштейн, - ми були б істотами миті. Наше минуле було б мертвий майбутнього. Справжнє, у його перебігу, безповоротно зникало в минулому».

 

Пам'ять лежить в основі здібностей людини, є умовою навчання, набуття знань, формування вмінь і навичок. Без пам'яті неможливе нормальне функціонування ні особистості, ні суспільства. Завдяки своїй пам'яті її вдосконалення людина виділилася з тваринного світу і досяг тих висот, на яких він зараз перебуває. Та й подальший прогрес людства без постійного поліпшення цієї функції немислимий.

 

Пам'ять можна визначити як здатність до отримання, зберігання і відтворення життєвого досвіду. У людини є три види пам'яті, набагато більш потужних і продуктивних, ніж у тварин: довільна, логічна і опосередкована. Перша пов'язана з широким вольовим контролем запам'ятовування, друга-з вживанням логіки, третя - з використанням різноманітних засобів запам'ятовування, здебільшого представлених у вигляді предметів матеріальної і духовної культури. Більш точно і строго, ніж це зроблено вище, людину можна визначити як психофізіологічний і культурний процеси, виконують в житті функції запам'ятовування, збереження і відтворення інформації. Ці функції є для пам'яті основними. Вони різні як за своєю структурою, вихідним даним та результатами, але і по тому, що у різних людей розвинуті неоднаково. Є люди, які, наприклад, ніяк не запам'ятовують, але зате непогано відтворюють і досить довго зберігають у пам'яті запомненний ними матеріал. Це індивіди з розвиненою довготривалою пам'яттю. Є такі люди, які, навпаки, швидко запам'ятовують, але зате й швидко забувають те, що колись запам'ятали. У них більш сильні короткочасний і оперативний види пам'яті.

 

Класифікація видів пам'яті за характером психологічної активності включає в себе: рухову, емоційну, образну і словесно-логічну.

 

Фізіологічні основи пам'яті.

Фізіологічною основою пам'яті є здатність кори півкуль головного мозку утворювати нові нервові зв'язки, умовні рефлекси. Вчення про утворення тимчасових нервових зв'язків - фізіологічна теорія запам'ятовування. Основою акту запам'ятовування є утворення зв'язку між новим і раніше закріпленим змістом. їх зміцнення та згасання - фізіологічна основа процесів пам'яті. Фізіологічно запам'ятати - означає зберегти слід тимчасового нервового зв'язку, що утворився як відповідь на дію подразника.

 

Для пам'яті важливе значення мають дезоксорибонуклеїнова (ДНК) і рибонуклеїнова (РНК) кислоти. ДНК передає закодовану інформацію молекулам РНК, яка використовується для синтезу специфічних білків, які спричиняють зміни у синапсах (місцях контакту нейронів). Це сприяє закріпленню зв'язків між нейронами різних частин мозку, тривалому збереженню збуджень.

 

Закріплення матеріалу в пам'яті передбачає закріплення сліду. Збудження, що проходить у мозок від органів відчуттів, протягом деякого часу циркулює по замкнутих ланцюгах нейронів - ревербераційних (від лат. reverberacia - циркуляція) колах. Переживається це суб'єктивно як «відгук» події, що тільки сталася (ніби продовжуємо бачити - «стоїть перед очима», чути - «звучить у вухах»)

 

Короткочасна пам'ять охоплює «активні сліди», що розпадаються, а також втрачає елементи через переван­таження, не характеризується «асоціативністю» слідів.

 

Довготривала пам'ять містить «структурні» сліди, що характеризуються незворотністю та не піддаються розпаду. Неповне відновлення слідів пояснюється неповнотою сигналу чи інтерференцією (накладанням) слідів.

 

Для розуміння фізіологічних основ пам'яті має значення підкріплення як досягнення мети дії індивіда, ре­акція на стимул, що мотивує цю дію. «Якщо зв'язок збігся з досягненням мети, він залишився й закріпився» (І. Павлов). Підкріплення - пункт злиття фізіологічного та психологічного аналізу механізмів пам'яті. Запам'ятовування того, що «було», має сенс для того, що «буде».

 

 


Дата добавления: 2015-08-21; просмотров: 469 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАПИТАННЯ | Завдання 1. Цикли | Завдання 2. Масиви | МЕТОДОЛОГІЯ ОЦІНЮВАННЯ РОБІТ З ДИСЦИПЛІНИ | Перевірка теоретичного матеріалу | Домашнє завдання. | Хід виконання лабораторної роботи | Задачі для самостійного опрацювання | Хід виконання лабораторної роботи | Завдання 11. Встановлення колонтитулів |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Хід лабораторної роботи| Теорія пам'яті.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)