Новаторство Вальтера Скотта як творця історичного романтизму

Надзвичайний успіх Скотта у європейського читача свідчив про те, що його романи внесли в суспільну свідомість епохи щось нове і значне, щось важливе для культури XIX століття. Звичайно, і в попередні століття з'являлися твори, що показували, як у дзеркалі, обличчя своїх сучасників, тяжкі процеси розвитку і занепаду культур. Завжди існувала література високої художньої цінності і хвилюючою, повчальною правди. Однак Вальтер Скотт у своїх романах показав те, чого не знали його попередники. Його художні відкриття увійшли в плоть і кров європейської літератури і визначили найважливіші її особливості.
Новаторство Скотта, так глибоко вразило людей його покоління, полягало в тому, що він, як зазначив В.Г. Бєлінський, створив жанр історичного роману, "до нього не існував".
Скотт взявся за створення історичного роману, слідуючи правилу: "Щоб зацікавити читача, події, зображені у творі, потрібно перевести на звичаї епохи, в якій ми живемо, так само як і на її мову".

У художній літературі Скотт перший поставив проблему історичного буття і долі країни в плані цілком сучасному і актуальному. Вперше в англійській літературі він створив романи філософсько-історичного змісту і тим самим виявився великим новатором, увлекших ціле покоління європейських читачів.
Глибока симпатія Скотта до народних мас не викликає жодного сумніву. Краще, ніж будь-хто інший з сучасних йому письменників, він розповів народне життя Шотландії в критичні періоди її історії. Несправедливості й утиски економічного, політичного і релігійного характеру, героїчні повстання доведеного до відчаю народу знайшли в ньому свого незрівнянного живописця. З дивовижною для того часу сміливістю він показав специфіку гірської Шотландії, родовий лад і психологію стародавніх кельтських кланів.
У романах Скотта, мабуть, вперше в європейській літературі з'явився на сцені народ: не окремі більш-менш видатні особистості "простого звання", але цілі групи, юрби народу - селяни, ремісники, пастухи, рибалки, воїни. Народ у нього - це справжній людський колектив, рухомий, мислячий, що сумнівається, об'єднаний спільними інтересами і пристрастями, здатний до дії в силу власної закономірною реакції на події. У всіх майже романах Скотта діє цейколективний герой. Пуритани в "Пуритани", горяни в "Легенді про Монтроза", в "Роб Роя", в "Пергського красуні" - все це масові герої, і герої діяльні.
Вальтер Скотт надзвичайно розширив межі роману. Ніколи ще роман не охоплював такої кількості типів, станів, класів і подій. Вмістити в одне оповідання життя всієї країни, зобразити приватні долі на тлі суспільних катастроф, сплести життя звичайного середнього людини з подіями державної важливості означало створити цілу філософію історії, сповнену думкою про єдність історичного, процесу, про нерозривний зв'язок приватних інтересів з інтересами всього людського колективу. Цією думкою визначено багато особливості створеного Скоттом роману: широта його композиції, контрастність картин, стиль і мову.
Відповідно до старої традиції, роман неодмінно повинен бути побудований на любовній інтризі. Це правило суворо дотримувалося в XVIII столітті і цілком перейшло в XIX століття. Але в історичному романі повинні бути історичні герої. Ось чому старим романістам (наприклад, мадемуазель де Скюдері у Франції чи Джейн Портер в Англії) доводилося наділяти своїх історичних героїв любовної пристрастю, навіть коли вони до цієї ролі зовсім не підходили. Так спотворювалися і образи знаменитих історичних діячів, і характер їхньої епохи.
Вальтер Скотт вчинив інакше. Щоб якомога точніше відтворити характер політичних діячів, він звільнив їх від придуманої любовної інтриги й передав її вигаданим героям. Історична точність була дотримана, але разом з тим збережена і обов'язкова романічна інтрига.
Запозичивши багато чого з "готичного" роману, Вальтер Скотт переосмислив традиції. Герой-режисер і "глибокий сюжет", які в "готичному" романі порушували інтерес чи страх, у Скотта служать іншим цілям і набувають філософсько-історичне значення.
У його творчості історія завжди тісно пов'язана з пейзажем, який не стільки пестить око чіткістю ліній і м'якістю колориту, скільки діє на уяву, викликаючи у глядача ряд асоціацій. Ця здатність "романтичного" пейзажу занурювати глядача в меланхолійну задумливість, викликати в ньому ланцюг образів і роздумів філософського та історичного характеру.
Основу художнього методу Скотта становить романтизм. Як і всі романтики, він не прийняв утвердження капіталістичних відносин.
Своїм ставленням до закономірностей історичного розвитку і до ролі народу в історії Скотт-романіст рішуче відрізнявся і від реакційних романтиків "Озерної школи", і від пізніших епігонів реакційного романтизму начебто Дізраелі і Карлейля, з їх антинародним культом "героїчних особистостей" і ідеалістичним звеличення провіденціального містичного початку в історії. Бєлінський тонко підмітив це принципова відмінність Скотта від романтизму реакційного напряму: "... поет, всього менш романтичний і всього більше поширив пристрасть до феодальних часів. Вальтер Скотт - самий позитивний розум...", - писав критик, характеризуючи суперечливий характер історичного роману Скотта. "З такою пристрастю і з такою балакучістю", - за висловом Бєлінського, - описуючи середньовіччя, Скотт, однак, розглядає його як пройдений людством етап, підносячись логікою своїх образів і ходом зображуваних подій над власними сентиментальними пристрастями і забобонами. Віддаючи собі, хоча і не повно, звіт в історичній неминуче завершувалися на його очах грандіозної ломки старих, феодально-патріархальних відносин, - ломки, в ході якої народні маси вийшли на авансцену, - він зумів збагатити роман абсолютно новим, суспільно-значним вмістом. Саме з цим пов'язані початки реалістичної типізації в зображенні суспільних явищ, що проявляються в кращих історичних романах Скотта. При всіх його романтичні ілюзії Скотт, все-таки вловлює основний напрямок руху історії, нещадно руйнує феодально-патріархальні докапіталістичні відносини і замінює їх новими, буржуазними відносинами. Загибель шотландських кланів, обезземелення і зубожіння селянства, зубожіння і руйнування старих дворянських гнізд, зрощення нової аристократії з буржуазією і хижацьке "преуспеяніе" капіталістичних ділків в метрополії і колоніях, - ці типові процеси британської історії нового часу знаходять відбиток у його творчості. Крізь романтично-довільні перипетії його сюжетів, у вигаданихавантюрних зіткненнях його персонажів пробиває собі дорогу хоча ще й неповно усвідомлена самим письменником історична необхідність.
На відміну від деяких англійських романтиків (поетів "Озерної школи"), Скотт не був поборником середніх століть, він і не думав шкодувати про минуле.Письменник оцінював перспективи соціального прогресу з позицій народних мас, чекав у майбутньому благих змін, вірив у великі творчі сили народу. Своїми творами В. Скотт завдав, за словами В.Г. Бєлінського, "страшний удар" тим романтикам, які жалкували про що минає в минуле старому світі. Проповіді покори, релігійної містики, відчуженості від боротьби за демократичні свободи Скотт протиставив енергію, тверезий розум, героїзм трудового народу. Скотт звертається до глибокого оптимізму народу, його здоровому глузду, його невичерпного гумору.
Вплив В. Скотта-романіста на англійську і світову літературу важко переоцінити. Він не тільки відкрив історичний жанр, але й створив новий тип розповіді, заснований на реалістичному зображенні сільського життя, відтворенні місцевого колориту та особливостей мови жителів різних куточків Великобританії, поклавши початок традиції, якою скористалися як його сучасники (Булвер-Літтон, Н.Р. Ейнсуорт), так і наступні покоління письменників (Е. Гаскелл, сестри Бронте, Д. Еліот та ін.)

Дата добавления: 2015-08-21