Дайте визначення практичної психології та прокоментуйте його

План

1. Дайте визначення практичної психології та прокоментуйте його

2. Основні цілі та завдання, які стоять перед психологічною службою дошкільного навчального закладу

3. Основні напрямки, особливості профорієнтаційної роботи психолога із різними верствами населення

Дайте визначення практичної психології та прокоментуйте його

Поняття практичної психології підпорядковується поняттю психологічної служби, яка значною мірою є спадкоємницею педології, зруйнованої в 1936 р. постановою ЦК ВКП(б). Перед нею нині стоять завдання, дуже близькі до тих, які розв'язувалися педологами: визначення готовності дитини до школи, диференціювання ступенів цієї готовності, диференціювання класів за інтелектуальним рівнем учнів, складання психологічних характеристик колективів, прогнозів їхньої сумісності тощо. Вона має максимально сприяти психічному й особистісному розвиткові учнів.

Шкільна психологічна служба передбачає роботу шкільного психолога безпосередньо у навчальному закладі, де він має можливість поєднувати вивчення конкретного життєвого аспекту поступу в свідомості дитини з поглибленим аналізом її індивідуальних психологічних особливостей. Вона слугує розвиткові основ дитячої практичної психології.

Проблеми шкільної психологічної служби розв'язуються здебільшого методами тестування, визначення коефіцієнта розумового обдаровання. Останніми роками в роботі психологічних служб помітний вихід за межі тестування та примноження методів, спроможних забезпечити проникнення в індивідуальну неповторність психіки учнів. Відбувається зближення психотерапії з психологічною службою, що виражається в наданні психологічної допомоги тим, хто її потребує. Посилюється увага до консультування персоналу школи з питань психічного розвитку дітей і надання, в разі потреби, діяльної допомоги в розв'язанні власних психологічних проблем.

Вся робота психолога-практика зорієнтована на дітей, підлітків, але при цьому випадають із поля зору дорослі, тобто педагоги.

Велику питому вагу в психологічній службі мають освітні заходи (лекції, бесіди й т.п.). З огляду на це зрозуміло, що перелічені функції може виконувати не обов'язково практичний психолог, а отже, психологічна практика ще не зайняла в школі належного місця: робота психолога спрямована на вирішення зовнішніх проблем, пов'язаних із соціумом і навчальною діяльністю учнів, а не з пізнанням їхніх особистісних проблем.

Таким чином, практична психологія в школі представлена дещо формалізовано, відсутня орієнтація на глибинно-психологічні характеристики особистості, а увага до індивідуальної неповторності дитячої психіки передбачається лише в разі кризових станів та девіантної поведінки (алкоголізм, наркоманія, правопорушення). Профілактика здебільшого заклопотана відхиленнями — дбає про їх попередження. Неправильною також є позиція, коли в ракурс методів психологічної служби потрапляє тільки дитина, а не й дорослий (учитель, батько, вихователь), який своїм впливом на дитину нерідко породжує ті деструкції, які потім потрібно нівелювати.

У зв'язку з розмитістю предмета практичної психології психологічна служба постає більше адміністративною, ніж психологізованою. "Положення..." недостатньо спирається на професіоналізм психолога-практика, на специфічні вимоги до його вмінь та навичок у галузі психологічної практики. В основу практичної психології, на наш погляд, треба покласти психокорекцію індивідуально-неповторних якостей особистості в єдності психокорекційних і психодіагностичних процесів. Психокорекція — це зміна певних, вже установлених характеристик. Тому дітей швидше потрібно правильно виховувати, а світобачення й поведінку дорослих, у разі потреби, коригувати. Важливо не втрачати гуманістичної орієнтації на конструктивні (позитивні) засади (потенціал) людського "Я", що суперечить настановам психологічної служби, висловленим у "Положенні...": зосереджувати увагу на відхиленнях, на кризових явищах та девіантній поведінці. Гуманістична ж психологія має своїм предметом норму, розвиток потенціалу

"Я" суб'єкта.

Спробуємо визначити поняття "практична психологія". Практика (грец.— діяльний, активний) — це матеріальна, чуттєво-предметна, цілеспрямована діяльність людини, яка має на меті перетворення природних і соціальних об'єктів, що є основою пізнання. В широкому розумінні слова під практикою розуміють усі види чуттєво-предметної діяльності. Результатом практики є створення світу соціальної й культурної предметності, в якому об'єктивовані всі сутнісні сили людини — здібності, воля, прагнення, свідомість, почуття, вміння.

Поєднуючи поняття "практика" з поняттями "психологія" та "психокорекція", можна стверджувати, що психологічна практика сприяє збагаченню індивідуального досвіду, змінює рівень свідомості й характер потреб, впливає на вибір цінностей, формує ті чи ті цілі й ставлення до соціальних норм. Вона передбачає опредметнення психологічного змісту суб'єкта. На авансцену тут виходить діло, справа, діяльність. З одного боку, психологічна практика покликана знаходити засоби опредметнення, об'єктивування внутрішнього світу людини. Й чим адекватніші інструменти будуть віднайдені для таких цілей, тим результативнішим стає процес розпредметнення. Розпредметнення — зворотний шлях до пізнання психологічних передумов психічних явищ, які проступають у поведінці суб'єкта, в опредметнених продуктах його діяльності. А це пов'язане з глибинним розумінням змісту психіки завдяки розширенню свідомості суб'єкта та проникненню в несвідому його сферу.

На наш погляд, поняття "практичної психології" невиправдано розширюється через ототожнення його з поняттям "психологічна служба". Оскільки її трактують як систему науково обґрунтованих організаційних видів діяльності з упровадженням здобутків психологічної науки в народне господарство, то практичній психології відводиться місія втілення в практику теоретичних знань академічної психології. Тому практичні методи асоціюються зі стандартизованими методиками й передусім із тестами.

Одна з проблем практичної психології — можливості розвитку такої її ланки, як психокорекційна практика, набуття нею наукової самостійності завдяки цілісному підходові до розуміння психіки суб'єкта в єдності виявів свідомого й несвідомого та специфічність результатів у вигляді рефлексивних знань, що мають досвідний характер і лежать в основі мудрості суб'єкта.

Зрозуміло, коли йдеться про специфічність практичної психології, то не можна обминути проблему її методів. Практична психологія, як і кожна практика загалом, має об'єктивувати внутрішні якості предмета взаємодії. Тому наступна проблема — діагностика й методика процесуального пізнання глибинних аспектів психіки суб'єкта.

Особливості реалізації методів залежать від теоретичної орієнтації психолога та від його діагностико-корекційних можливостей, які прямо залежать від зкоригованості особистісних якостей самого психолога. Це важливо для психологічної практики, результати якої так само безпосередньо пов'язані з адекватністю сприймання психологом поточного матеріалу в ситуації «тут і тепер». На результатах психологічної практики позначаються професійний досвід психолога, володіння ним інструментальними можливостями процесуальної діагностики та її злиття з корекцією.

Поєднання практичної психології з педагогічним, соціологічним, фізіологічним та академічно-психологічним аспектами бачення особистісних проблем сприяє успіхам психологічної служби. Водночас важливо не підміняти практичну психологію цими галузями, бо робота психолога буде поверховою.

Практична психологія зможе претендувати на виділення в окрему галузь за умов розробки теорії психокорекційної практики глибинного пізнання психіки суб'єкта та відповідних методів психологічного впливу на його особистість, що нейтралізує запозичення їх з академічної психології або ж із психотерапії. Найефективнішим напрямом розвитку методів практичної психології є групова психокорекція.

краще налагодити стосунки з тим, хто довкола них, швидше знайдуть вихід зі складних ситуацій. Наука називає це високим коефіцієнтом емоційного розвитку. Дитина виявляє індивідуальність через можливість виражати свої емоції та почуття. Тому пріоритетним напрямком в роботі психолога є розвиток особистісного "Я" дошкільника.

Важливою функцією психолога в дошкільному закладі є поглиблене вивчення індивідуальних особливостей вихованців, консультування та психологічна просвіта працівників та батьків дошкільного закладу.

Завдання психологічної служби:

1. Гармонізація психічного розвитку дошкільника;

2. Психологічний супровід розвитку мовленнєвих здібностей дітей;

3. Психологічне обґрунтування та діагностика розвитку вихованців;

4. Збагачення психічного досвіду дітей у різних видах діяльності;

Педагоги нашого садка працюють за програмою "Дитина в дошкільні роки". Додатково використовуються матеріали навчально-методичного комплекту "Віконечко в світ", що відповідає базовому компоненту дошкільної освіти.

Основні завдання діяльності педагогів: введення індивідуальних програм розвитку кожної дитини, розвиток пізнавальної активності, інтенсивний лінгвістичний розвиток дітей, виховання мовної особистості.

Оскільки, основою розвитку емоційної сфери є емпатія, в центрі уваги опиняються стосунки між людьми, спілкування. Необхідними для дітей стають вміння слухати і ставити питання, розвиток навичок мовного спілкування.

Саме тому найбільша увага психолога на групових заняттях з дітьми цієї групи приділяється розвитку таких умінь:

• пізнавати свій внутрішній світ, розпізнавати свої почуття і вміти називати їх, накопичуючи своєрідний "словник емоцій";

• розрізняти та порівнювати емоційні відчуття, визначати їх характер (приємні, неприємні, спокійні, дивовижні, страшні і т.д.

);

• передавати свій емоційний стан, використовуючи різні виразні засоби, аналізувати ситуації з прочитаних творів, сприйнятих у реальному житті.

• висловлювати свої емоції соціально прийнятними засобами;

Для цього на заняттях використовуються наступні методичні прийоми:

1. Комунікативні ігри, спрямовані на формування у дітей вміння бачити в інших людях позитивні риси та надавати у складних ситуаціях спілкування вербальну та невербальну допомогу один одному;

2. Психогімнастичні ігри, які мають за основу елементи соціально-психологічного тренінгу. За допомогою цих ігор, етюдів, міміки та пантоміми у дітей формується прийняття свого імені та рис характеру, розвиваються емпатійні відчуття.

3. Мовленнєві ігри, спрямовані на розвиток мовленнєвих здібностей, розширення словникового запасу, активності у спілкуванні та формування граматично правильного мовлення.

4. Модифікації емоційно-символічних методів:

• Обговорення почуттів (радості, образи, гніву, страху, печалі та ін.) на основі спрямованого малювання на задану тему, таким чином вдається обговорити такі почуття, які не можливо обговорити у звичайному спілкуванні;

• Емоційний аутотренінг, коли дитина ототожнює себе з персонажем;

• Розповідь історій, які базуються на літературних джерелах, створених дорослим або дитиною, де замість головного персонажа – особисте "Я".

Для того, щоб зберегти психологічне здоров'я дошкільнят та запобігти перевантаженню дітей, на початку року разом з вихователями ми склали карту зайнятості дітей всіх груп дитячого садка.

Дата добавления: 2015-08-21