Загальна характеристика розвитку філософської думки в Україні.

В історії людської цивілізації вагоме місце посідає українська філософська думка, яка розвивалась спочатку в межах християнського віровчення. Досить згадати твори, що мали не лише релігійний характер, а й філософське звучання. Це твори Нестора "Повість временних літ", Іларіона "Слово про закон і благодать", Смолятича "Посланіє", Гуровського "Златоуст", а також визначна пам'ятка літератури "Слово о полку Ігоревім", де чітко простежуються філософські аспекти.

Помітним явищем в історії української культури є філософія Відродження (XIV—XVI ст.). Гуманістичні ідеї розвивали Юрій Дрогобич, Павло Русин, Станіслав Оріховський та ін.

Вагомий внесок у розвиток філософської думки зробили представники першої української школи вищого типу — Острозькі академії. Це Герасим Смотриць-кий, Іван Вишеиський, Иова Княгиницький, Христофор Філалет.

Слід згадати також представників братств, що виникли на межі XVI—XVII ст. і виражали національний протест проти польсько-шляхетського панування. Разом із тим, діячі братств розвивали проблеми людини, соціального устрою тощо. Це — Мелетій Смотрицький, Ісайя Копинський, Кирило Транквіліон-Стпавровецький, Касіян Сакович.

Вперше в Україні почала викладатися філософія в Києво-Могилянській академій Але це була в основному схоластична філософія. Професори академії І. Гізель, Г. Кониський, Т. Прокопович, Г. Щербацький велику увагу приділяли проблемам пізнання істини, суті пізнання. Розглядались також проблеми матерії, простору, руху. Використову-ючи знання Заходу та Сходу вчені Академії зосе-редилися на критиці філософських осн ов католи-цизму.Виходячи до народу студенти Академії вис-тупали з піснями-інтермідіями.Так звані мандрів-ники деяки несли волелюбний дух козацьких літо-писів другої половини 17ст.

Більш детально слід зупинитися на філософських поглядах Григорія Савича Сковороди (1722—1794), "українського Сократа", що зробив вагомий оригінальний внесок в українську філософію. Філософська концепція Сковороди ґрунтується на тезі про існування трьох світів: макрокосму – всесвіту, який є вічним; мікрокосму – людини; “символічного” світу Біблії. Практичний досвід, який Сковорода вважав джерелом усіх знань, привів до критики релігійних догматів; він піддав сумніву окремі положення Біб-лії, хоча йшукав в ній духовне нача-ло. Гуманістичні, демократичні та просвітницькі ідеї Г.Сковороди вплинули на розвиток передової філософії та сусп.-політ.думки України, а його поетична спадщина заклала підвали-ни класичної української літератури.

У ХІХ ст. українська філософська думка вийшла на новий рівень своїх проявів: академічна філософія тепер викладається у світських навчальних закладах. Попри зовнішню залежність від владних структур та опіки церкви, вони володіли певною автономією, орієнтувалися не тільки на вивчення певних дисциплін, а й на їх розвиток. У них формувалася своя корпоративна субкультура, в якій поціновувалися передусім почуття власної гідності, патріотизму, прагнення встановити наукову істину.

Відомим філософом другої половини 19 ст. був П. Юркевич, професор Київської Духовної академії. У статті «З науки про людський дух» він виступив проти матеріалізму Л. Фейєрбаха та М. Чернишевського. Юркевича не задовольняла не тільки матеріалістична, а й ідеалістична філософія, він критикує діалектику Гегеля.

Оригінальні погляди Шевченка, що стосуються проблем соціального прогресу, пов'язаного з прогресом техніки, промисловості. Філософські погляди поета дуже складні. В центрі його уваги перебуває насамперед людина, її багатий духовний світ, її свобода, щастя і доля. Елементи матеріалізму переплітаються з ідеалізмом, звернення до бога — з критикою релігії. Шевченко відіграв величезну роль у розвитку української літератури і мистецтва, в поширенні революційно-демократичної ідеології в Україні

У цілому погляди І. Франка можна розцінити як матеріалістичні. Це був мислитель з енциклопедичною освіченістю, глибокий історик свого народу.

Філософія Франка — це також заповідь любові до Батьківщини й до людства. В цілому його філософія — це яскраве втілення філософії українського духу початку XX ст., основи якої заклали Г.Сковорода і Т.Шевченко.

За філософським світоглядом він був позитивістом, відстоював принципи філософського плюралізму. Він захищав свободу наукових досліджень, вільний обмін науковою інформацією, співпрацю вчених усіх країн. Традицією наукової школи В. І. Вернадського є новаторство, її головною метою — пошук істини на благо людини і людства.

Поруч із відлунням марксистської ідеології в творчості Лесі Українки виразно виступає інша, протилежна ідеологія – вчення Фрідріха Ніцше. Ніцшеанство поетеси найповніше виявилося в її драматичній поемі «Одержима»

1. Що таке філософія та яка від неї користь?

2. Зв’язок філософії та релігії, особливості та відмінності між ними.

3. Зв’язок філософії та науки, чи є філософія наукою?

4. Поняття науки, особливості наукової картини світу та наукового методу.

5. Особливості архаїчного мислення, міфологічний світогляд.

6. Магія, релігія, окультизм: визначальні риси.

7. Світогляд і світоглядна роль філософії.

8. Догматичне та критичне мислення в науці, релігії та філософії.

9. Мотиви пізнавальної діяльності та суб’єкт пізнання.

10. Концепції істини.

11. Проблема достовірності знань.

12. Форми знання та об’єктивність знань.

13. Знання, віра, сподівання.

14. Об’єктивна істинність та суб’єктивна переконаність.

15. Проблема меж пізнаності об’єктивної реальності: агностицизм, скептицизм.

16. Поняття методу та проблематика методології пізнання.

17. Гіпотетико-дедуктивний метод.

18. Факти, індуктивні висновки та емпіричні закономірності: епістемологічний аналіз меж достовірності.

19. Спостереження та вимірювання як методи емпіричного пізнання.

20. Експеримент та квазіексперимент: логіка методу.

21. Наукова гіпотеза та її роль у пізнанні.

22. Теорія як форма знань та її функції.

23. Моделювання як метод пізнання.

24. Особливості формально-логічних, історичних та природничих наук.

25. Інтуїція, прозріння, одкровення та інші способи обгрунтування достовірності знань та їх проблематичність.

26. Проблематика онтології: загальний огляд.

27. Поняття буття, модуси буття.

28. Поняття матерії, природи та об’єктивної реальності.

29. Дискусії щодо природи явленої дійсності (об’єктів суб’єктивного сприйняття та уяви).

30. Поняття «бога» в релігійній та онтологічній традиції. Чи можна довести існування «бога»?

31. Категорії порядку, природного закону, необхідного та випадкового.

32. Проблема детермінації явищ. Причинно-наслідковий зв’язок.

33. Мінливість світу. Поняття росту, розвитку та еволюції.

34. Простір та час: онтологічне осмислення.

35. Поняття свідомості та дискусії щодо її природи.

36. Проблема суб’єкта психічної активності та самоусвідомлення.

37. Співвідношення свідомості та об’єктивної реальності.

38. Поняття мислення. Хто здатен мислити?

39. Чи можна створити мислячу та відчуваючу машину?

40. Психофізична проблема.

41. Дискусії щодо сутності людини та її місця в світі.

42. Поняття індивіда, особистості, індивідуальності.

43. Поняття культури та її основні функції.

44. Співвідношення понять суспільство, культура, природа та цивілізація.

45. Основні проблеми соціальної філософії: загальний огляд.

46. Поняття норми поведінки та моралі. Проблематика етики.

47. Поняття цінностей.

48. Дискусії щодо питань соціальної справедливості.

49. Дискусії щодо законів розвитку суспільства та ролі особистості в ньому.

50. Глобальні проблеми сучасності: загальний огляд.

51. Суспільно-політичні погляди Конфуція.

52. Вчення Піфагора про світовий порядок

53. Вчення Геракліта про мінливість світу.

54. Вчення Парменіда про буття та видимість.

55. Атомістичне вчення Демокріта.

56. Вчення Сократа про загальнозначимість добра.

57. Вчення Платона про ідеальний світ.

58. Онтологія Аристотеля: основні положення.

59. Етика Епікура.

60. Ідеал мудрої людини в Луція Аннея Сенеки.

61. Вчення про світобудову у Плотіна.

62. Бог, людина і світ у вченні Бл. Августина.

63. Докази існування Бога Фоми Аквінскього.

64. Логіку пізнання у вченні В. Оккама.

65. Співвідношення державного інтересу і моральних норм у вченні Н.Мак’явеллі.

66. Утопія Т.Мора.

67. Вільнодумство М.Монтеня.

68. Вчення про світобудову у Дж.Бруно.

69. Ф.Бекон про науковий метод.

70. Експериментальний метод Г.Галілея.

71. Основні положення філософії Р.Декарта.

72. Вчення про суспільство Т.Гоббса.

73. Вчення про субстанцію Б.Спінози.

74. Політичні, епістемологічні та освітньо-педагогічні ідеї Дж. Локка.

75. Монадологія Г.В.Лейбніца.

76. Вчення Дж.Берклі про буття.

77. Натуралістичне суспільствознавство Ш.Л.Монтеск’є.

78. Скептицизм Д.Юма.

79. Вільнодумство Вольтера.

80. Матеріалізм французьких мислителів ХVІІІ ст.

81. Народний суверенітет у вченні Ж.-Ж. Руссо.

82. Вчення про сродну працю Г.С.Сковороди.

83. Критичний ідеалізм І.Канта.

84. Класичний німецький ідеалізм: загальний огляд.

85. Об’єктивна діалектика Г.В.Ф. Гегеля.

86. Походження релігії за Л.А.Фейербахом.

87. Марксистська філософія: загальна характеристика напряму, основні представники.

88. Прагматизм: загальна характеристика напряму, основні представники.

89. Вчення про надлюдину Ф.Ніцше та його критика християнства.

90. Вчення А.Шопенгауера.

91. Позитивізм середини–кінця ХІХ ст.: загальна характеристика напряму, основні представники.

92. Постпозитивізм в ХХ ст.: загальна характеристика напряму, основні представники.

93. Екзистенціальна філософія: загальна характеристика напряму, основні представники.

94. Феноменологія: загальна характеристика напряму, основні представники.

95. Загальна характиристика античної філософії.

96. Загальна характеристика середньовічної філософії та філософії Відродження.

97. Загальна характеристика філософії Нового часу та Просвітництва.

98. Загальна характеристика традиційної індійської філософії.

99. Загальна характеристика традиційної китайської філософії.

100. Загальна характеристика розвитку філософської думки в Україні.

---

Дата добавления: 2015-09-03