Остап Вишня

Ніколи не сміявся без любові до вас усіх, до сонця, до вітру, до зеленого листу!

Остап Вишня

Ніколи не сміявся без любові.

Він українцем, вірним людям,

Був до останньой краплі крові.

Остапа Вишню не забудем!

Павло Михайлович Губенко –

Митець не гірший, ніж поет

Тарас Григорович Шевченко.

Ніхто не знав його секрет.

І не зламала хитра доля

Цього митця людського сміху:

У таборі чекає волю,

Бо знає, що минає й лихо.

Звільнився – написав «Зенітку»

І ще багато різних творів.

Він, наче у пустелі квітка.

Він, наче у рівнині гори.

У нас теж сумніву немає,

Що народився він і жив.

Усе тече, усе минає,

Ти ж вічну славу заслужив!

Собор

(За романом Олеся Гончара «Собор»)

Були закони філософські:

Щось зруйнував – будуй нове;

Хтось зруйнував Січ Запорозьку –

Тепер собор стоїть, живе.

Собор той людям світ дарує,

Єднає з предками синів.

Він, хто собор руйнує,

Вже не говорить – онімів.

За світле, чисте і красиве,

За добре, чесне і святе,

За все, що як і світ наш, сиве –

Усі ми боремось за те.

Та є такі, що оскверняють

Мистецтво, цінності, мораль

Та дух батьків не поважають,

Не бачать ті святе, на жаль.

А жити без святого як?

Не розуміють, лиш руйнують,

Вони все зрадять за п'ятак.

Не бачать, що митці будують!

Часть 5. Мрачный город(Антиромантика)

Каждое утро мы открываем глаза, завариваем себе кофе. Потом садимся в один и тот же автобус, который отбирает в нас последние остатки человечности: как можно остаться человеком в автобусе, где все ведут себя, как скоты? А вечером – лишь телевизор, ну, или социальная сеть, и это в лучшем случае. А может, выпить двести граммов – и забыться, уйти от этого всего?

Мрачный город давно завоевал нас, он разъел наши души. Поэтому романтическое время рыцарей, которые готовы были ради друга пойти на любое безумство, ради короля лишиться жизни(а ведь было за кого воевать!), а ради возлюбленной готовы были на всё, давно прошло. Пришло время новое время: эра мегаполисов, век антиромантики!

Никому!

Все мы одиноки в этом мире,

В зданиях бетонных городов.

Отделив чертой свою квартиру,

Поделиться счастьем не готов.

Ты искал добро в жестоких людях,

Но принять всю правду не готов.

Лишь исчезнешь – и тебя забудут,

Можно промолчать, не надо слов!

Можешь не кричать – никто не слышит,

Только лишь шептались за спиной,

Лучше промолчи и будь потише,

Уши есть за каждою стеной…

Будь сильней! Не надо снова плакать!

Будь умней! Ведь это лишь каприз…

Никому нет дела. Будешь падать?!

Только не разбейся камнем вниз!!!

Дата добавления: 2015-08-10