Теперішнє

Над портом стоїть заграва

Така гарна. Дивна річ:

Європейськая держава

Там стоїть, де була Січ.

Там немає запорожців,

Моряки там замість них.

Хтось вложив багато коштів

В розвиток щитів морських.

Та надійна охорона,

Що стоїть на Чорнім морі:

Захистить вона кордони,

Захистить і нас від горя.

Славен край не тільки портом.

Ти побачиш гарні човни.

За пісками є курорти,

Кораблів й людей там повно.

Не пізнали ту країну,

Край тринадцяти портів?

А це – наша Україна,

Королева двох морів!

Майбутнє

Я пам'ятаю тому кілька років

Сон мені дивний приснився,

Як я на кілька кроків

В майбутнє опустився.

Завжди я пам'ятаю

Той сон чудовий, дивний;

Тепер я добре знаю,

Що буде в новім світі.

Яким же я бачив майбутнє

Своєї рідної країни?

Може, вона буде могутня,

Квіткова, моя Україна?

Могутня Вкраїнська держава –

Зелена, повита красою;

Ніколи до неї лукава

Смерть не прийде з косою.

Будь-де, також за горами,

Стоять українські міста

З слов'янськими прапорами,

Повиті червоним намистом.

Ти піди до якоїсь родини

Чи поїдь до якогось краю –

Усі знають, що в Україні

Жити гарно, як у раю.

Чи у місто, чи в хату,

Хто б у гості не заїхав до нас,

Все одно він буде знати,

Що важливим є краєм Донбас,

Що без нього не може прожити

Жодна в світі велика країна,

Що ніде не роститимуть квіти:

Перетвориться світ на руїни.

Скоро Сонце сховалось за гори,

Скоро ніч опустилась над краєм,

Усі звірі сховались по норах:

Що же трапилось з нашим раєм?!

І давно у всіх країнах

Не ростуть вже червоні гранати,

Всі вони опинились в руїнах:

Зупинились країни у НАТО!..

Але і далі Вкраїна цвістиме,

Вона буде єдина держава,

Де і далі рослини ростимуть,

Де і далі побачать заграви

Пам’яті Хмельницького

Він прийшов, коли Батьківщина

Стогнала від кривавих ран.

І боровся за рідну країну

Гетьман Хмельницький Богдан.

І повстання недобрі робив

Для панів та загарбників злих,

Ворогів іноземних всіх вбив,

Врятував від поляків лихих.

Він боровся за рідную неньку

І за вічну козацькую волю,

Іза вільне, козакам рідненьке,

Українське широкеє поле.

Дух його оживає над містом,

Кожним вільним селом в Україні

Тим червоним прекрасним намистом,

Подарованим нашій країні.

В Суботові похоронили

Його, а він ожив.

В серцях він наших встав з могили

І знов життя прожив.

Заради неньки-України.

Заради вічного життя,

Заради кожної родини

Боровся він за майбуття.

Нам у нього ще треба повчиться,

Як друзів вірних не губити,

Як з Росієй не свариться,

Що з проблемами робити.

Дата добавления: 2015-08-10