Прибутковості підприємства

На основі всебічної і ретельної оцінки за цими показниками мож­на не тільки оцінити в динаміці стан і тенденції ліквідності, плато­спроможності і кредитоспроможності підприємства, а й визначити «вузькі» місця, розв'язавши проблеми яких можна поліпшити ці по­казники. Інакше кажучи, результатом такого аналізу має стати вияв­лення потенційних можливостей поліпшення ліквідності підприємст­ва, підвищення його платоспроможності та конкурентоспроможності.

Аналіз усього комплексу оцінних показників доцільно доповню­вати докладною оцінкою кредитоспроможності підприємства.

Під кредитоспроможністю підприємства розуміють наявність у нього фінансових можливостей одержання кредиту та повернення його у належний термін.

Перш ніж надати кредит, банк визначає той рівень ризику, що його він готовий узяти на себе, та розмір кредиту, який може бути наданий.

КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ПОРЯДОК РОЗРАХУНКУ ПОКАЗНИКІВ ОЦІНКИ ЛІКВІДНОСТІ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ТА КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ПОРЯДОК РОЗРАХУНКУ ПОКАЗНИКІВ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ТА СТАБІЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Деталізований аналіз в динаміці фінансової стійкості і стабі­льності підприємств за сукупністю перелічених показників умо­жливить усебічну оцінку стану і тенденцій зміни фінансової стій­кості підприємства будь-якої сфери діяльності, форми власності та визначення наявних потенційних можливостей (резервів) під­вищення фінансової стійкості та стабільності.

КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ПОРЯДОК РОЗРАХУНКУ ПОКАЗНИКІВ ОЦІНКИ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ПОРЯДОК РОЗРАХУНКУ ПОКАЗНИКІВ ОЦІНКИ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Аналіз цих показників дає змогу оцінити в динаміці оборот­ність усього власного капіталу, мобільних, оборотних коштів, го­тової продукції, дебіторської та кредиторської заборгованості, фондовіддачі основних засобів. На цій основі можна висновувати щодо наявних резервів прискорення обороту всіх перелічених складових майна та коштів підприємства, а отже — щодо стану його ділової активності.

Зіставляючи фактичні показники оцінки ліквідності, плато­спроможності, фінансової стійкості і стабільності кожного під­приємства з наведеними нормативними значеннями, можна зробити висновок про відповідність фактичних значень оцінних показ­ників стану ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості нормативним значенням, а отже — про необхідність та резерви поліпшення відповідних складових оцінки фінансового стану.

3 Оцінка ліквідності та платоспроможності(на самостійне вивчення)

Ліквідність підприємства — це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов’язань.

Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти та їх еквіваленти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження.

Щоб визначити, чи достатньо в підприємства грошей для погашення його зобов’язань, необхідно передовсім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності і формування залишку коштів після погашення зобов’язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, а також виплати дивідендів.

Аналіз ліквідності потребує також ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Необхідно визначити, чи є вона «стійкою» (наприклад, борг постачальнику, з яким існують довгострокові зв’язки), чи є простроченою, тобто такою, термін погашення якої минув.

Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов’язань із наявністю ліквідних коштів. Результати роз­раховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповідної фінансової звітності.

Як практичний приклад спробуємо, використовуючи основні показники табл. 9.3, оцінити ліквідність певного умовного підприємства.

Із таблиці можна зробити висновок, що в ліквідності підприємства сталися істотні зміни.

Так, наприкінці поточного року проти його початку становище з абсолютною ліквідністю відносно нормалізувалось. Однак фактичне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності 0,16 усе ще залишається нижчим за норму (0,2—0,35).

Нормативний коефіцієнт покриття, розрахований за даними підприємства, діяльність якого аналізується, суттєво збільшився за рахунок збільшення дебіторської заборгованості та матеріальних запасів у межах необхідної потреби.

Аналіз ліквідності доповнюється аналізом платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов’язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати.

Аналіз платоспроможності підприємства доцільно здійснювати як за поточний, так і на прогнозований період.

Поточну платоспроможність доцільно оцінювати на підставі звіт­ного балансу, порівнюючи платіжні засоби з терміновими зобов’я­заннями з використанням платіжного календаря.

Розглянемо платоспроможність підприємства, користуючись даними табл. 9.6.

Відношення надходження коштів до довгострокової заборгованості за рік, що аналізується, зросло на 2,7 пункта, що слід оцінити позитивно: підприємство має досить коштів, щоб задовольнити не тільки поточні, а й довгострокові потреби.

Наступний показник — відношення суми прибутку (до сплати податків) і постійних витрат до постійних витрат — у періоді, що аналізується, є нижчим за три попередні показники. Це свідчить про те, що підприємство має можливість здійснювати постійні витрати.

Індикатором платоспроможності підприємства є відношення суми надходжень коштів і постійних витрат. У підприємства цей показник становить 4,8 за минулий рік і 5,2 за поточний рік, тобто він збільшився на 0,4 відсоткового пункта. Це свідчить про те, що стан платоспроможності підприємства відносно нормальний. Однак цей показник майже не збільшився. Доцільно оцінювати його в динаміці за триваліший період.

Показник відношення активів до довго- та середньострокової заборгованості в підприємства зріс на 0,4 відсоткового пункта за рік.

Це свідчить про те, що вся довгострокова заборгованість підприємства може бути оплаченою за рахунок його активів. Відтак захищеність одержаних підприємством кредитів можна визнати достатньою.

Відношення чистого прибутку до всієї суми активів має в під­приємства тенденцію до зростання, що свідчить про збільшення (хоч і невелике) його прибутковості.

4 Оцінка майнового стану(на самостійне вивчення)

1.Сума господарських коштів, що їх підприємство має у розпорядженні. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства.

2. Питома вага активної частини основних засобів. Згідно з нор­мативними документами під активною частиною основних засобів розуміють машини, обладнання і транспортні засоби. Зростання цього показника в динаміці — позитивна тенденція.

3. Коефіцієнт зносу основних засобів. Показник характеризує частку зношених основних засобів у загальній їх вартості. Ви­користовується в аналізі для характеристики стану основних засобів. Доповненням цього показника є так званий коефіцієнт при­датності.

4. Коефіцієнт оновлення основних засобів. Показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.

5. Коефіцієнт вибуття основних засобів. Показує, яка частина основних засобів, з котрими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з причини зносу та з інших причин.

5 Аналіз прибутковості (на самостійне вивчення)

Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками — прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показником рентабельності.

Рентабельність — це відносний показник ефективності роботи підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках.

Передусім виокремлюють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Рентабельність активів (Ра) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства

Обчислюючи цей показник, виходять як із загального (до оподаткування), так і з чистого (після оподаткування) прибутку. Єдиного методичного підходу тут не існує. Тому треба обов'язково зазначити, який саме прибуток узято.

Показник рентабельності сукупних активів може бути дезагрегований, якщо підприємство здійснює різні види діяльності (за її диверсифікації). У цьому разі поряд із рентабельністю всіх активів визначається рентабельність за окремими видами діяльності (наприклад, рентабельність виробництва, сервісного обслуговування, комерційної діяльності тощо).

Рентабельність власного капіталу (Рвк) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

Величина власного капіталу береться за даними балансу підприємства або його звіту про власний капітал на певну дату (після 1 січня 2000 року).

Рентабельність акціонерного капіталу (Рак) свідчить про верхню межу дивідендів на акції

Рентабельність продукції (Рп) характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут

6 Комплексна оцінка фінансового стану

Для комплексного аналізу фінансового стану підприємства необхідно оцінити тенденції найбільш загальних показників, які з різних сторін характеризують фінансовий стан підприємства.

Показниками та факторами доброго фінансового стану підприємства можуть бути: стійка платоспроможність, ефективне використання капіталу, своєчасна організація розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів.

Показники та фактори незадовільного фінансового стану: неефективне розміщення коштів, брак власних оборотних коштів, наявність стійкої заборгованості за платежами, негативні тенденції у виробництві.

До найзагальніших показників комплексної оцінки фінансового стану належать показники дохідності й рентабельності.

Велике значення має аналіз структури доходів підприємства та оцінка взаємозв’язку прибутку з показниками рентабельності. Важливо проаналізувати зв’язок прибутку підприємства з формуючими прибуток факторами, що полегшує практичну орієнтацію в цих питаннях.

Дохідність підприємства характеризується абсолютними й відносними показниками. Абсолютний показник дохідності — це сума прибутку або доходів. Відносний показник — рівень рентабельності. Рівень рентабельності підприємств, пов’язаних із виробництвом продукції (товарів, послуг), визначається як відсоткове відношення прибутку від реалізації продукції до її собівартості:

Р = (П/С) 100,

де Р — рівень рентабельності, %;

П — прибуток від реалізації продукції, грн.;

С — собівартість продукції, грн.

Рівень рентабельності підприємств торгівлі та громадського харчування визначається як відсоткове відношення прибутку від реалізації товарів (продукції громадського харчування) до товарообороту.

Під час аналізу вивчають динаміку змін обсягу чистого прибутку, рівня рентабельності та фактори, які впливають на них. Основними факторами, що впливають на чистий прибуток, є обсяг виручки від реалізації продукції, рівень собівартості, рівень рентабель­ності продукції, фінансові результати та витрати від операційної звичайної діяльності, величина податку на прибуток та інших податків, що виплачуються з прибутку.

Аналіз дохідності підприємства проводиться в порівнянні з планом та попереднім періодом. За умов інфляції важливо забезпечити об’єктивність показників та запобігти їх викривленню через постійне підвищення цін. Аналіз проводиться за даними роботи за рік. Торішні показники треба привести у відповідність із показниками звіт­ного року за допомогою індексації цін.

За ринкових відносин існує персоніфікований інтерес керівництва та колективів підприємств до фактично досягнутого рівня рентабельності, що суттєво впливає на результативність господарської діяльності.

На підприємствах недержавних форм власності для акціонерів та засновників найважливіше значення має рентабельність їхніх пайових і статутних внесків у складі загальних інвестицій. Тому цьому аспекту оцінки фінансового стану підприємства треба приділити сер­йозну увагу.

Практика рекомендує для оцінки рентабельності підприємства використовувати систему взаємозв’язаних показників рентабельності. З цією метою необхідно використовувати дві основні групи показників рентабельності:

а) показники, розраховані на підставі поточних витрат (вартості продажу);

б) показники, розраховані у зв’язку з використанням виробничого капіталу (виробничих активів).

Для всебічної комплексної оцінки різних показників рентабельності можна використати зарубіжний досвід оцінки цих показників.

Показники рентабельності групи «а» розраховуються на базі даних бухгалтерського обліку прибутків та збитків і становлять систему таких коефіцієнтів:

1) коефіцієнт граничного рівня валового прибутку (К1)

К1 = ВП/ЧОП = 1 – ВПр/ЧОП,

де ВП — сума валового прибутку;

ВПр — вартість продажу (реалізації продукції, робіт, послуг);

ЧОП — чистий обсяг продажу (реалізації);

2) коефіцієнт граничного рівня прибутку від основної опера­ційної діяльності (К2)

К2 = ПОД/ЧОП,

де ПОД — сума прибутку, отриманого від основної операційної діяльності;

3) коефіцієнт граничного рівня прибутку від усієї діяльності підприємства — операційної, фінансової, інвестиційної (К3)

К3 = П/ЧОП,

де П — сума прибутку до виплат за довгостроковими зобов’язаннями і податкових виплат;

4) коефіцієнт граничного рівня чистого прибутку (К4)

К4 = ЧП/ЧОП,

де ЧП — сума чистого прибутку після виплати відсоткових сум за довгостроковими зобов’язаннями та сплати податків;

5) критичний коефіцієнт рентабельності (К5)

К5 = (ЧОП – ЗВ)/ ЧОП,

де ЗВ — це сума змінних витрат у складі вартості продажу.

У міжнародній практиці вся підприємницька діяльність корпорацій, фірм та інших підприємств чітко поділяється на три види: операційна (основна); інвестиційна — вкладання грошей в акції, інші цінні папери, капітальні вкладення; фінансова — облік отриманих (сплачених) дивідендів, відсотків тощо. Такий поділ видів діяльності знаходить відображення у відповідних формах звітності.

Із наведених формул зрозуміло, що всі коефіцієнти мають ту саму базу обрахунку — чистий обсяг продажу (валові надходження за вирахуванням суми повернення і дисконтних знижок).

Ці, а також наведені нижче показники рентабельності взаємодоповнюють один одного і дають змогу здійснити комплексну оцінку фінансового стану підприємства.

Показники рентабельності групи «б» розраховуються як відношення прибутку і коштів, вкладених у підприємство засновниками, акціонерами та інвесторами. Зарубіжний досвід свідчить, що за даними звіту щодо прибутків (збитків) і балансового звіту доцільно розрахувати такі коефіцієнти:

1) коефіцієнт віддачі на всю суму виробничих активів (К6)

К6 = ЧП/ВА,

де ВА — середньорічна величина всіх виробничих активів під­приємства;

2) коефіцієнт віддачі від інвестованого капіталу (К7)

К7 = П/СА,

де СА — середньорічна сума всіх активів підприємства за мінусом короткострокових зобов’язань, або середньорічна сума капіталізованих коштів (акціонерний капітал + довгострокові зобов’язання);

3) коефіцієнт віддачі на акціонерний капітал (К8)

К8 = ЧП/СК,

де СК — середньорічна сума власного капіталу, представлена акціонерним капіталом.

Коефіцієнт віддачі активів характеризує величину дохідності всього потенціалу, яким володіє підприємство (його називають показником майстерності використання капіталу менеджерами під­приємства). Цей показник для детальнішої оцінки може обчислюватись у різних модифікаціях: в чисельнику формули можуть використовуватись різні показники прибутку: валового, операційного, до вирахування податків і т. д.

Коефіцієнт віддачі інвестицій характеризує ефективність віддачі тільки частини всього капіталу — довгострокових інвестицій і капіталізованого прибутку підприємства. Цей коефіцієнт характеризує фінансовий стан підприємства в цілому. Наприклад, фінансова стійкість знижується, коли відсоткова ставка на позикові кошти перевищує величину цього коефіцієнта.

Важливу роль у комплексній оцінці фінансового стану під­приємства, особливо в акціонованих підприємствах, відіграє третій із розглянутих показників — коефіцієнт віддачі акціонерного капіталу.

Контрольні питання:

1. Дайте визначення фінансовому стану підприємства

2. Що є метою оцінки фінансового стану?

3. Які види фінансового аналізу ви знаєте?

4. Назвіть особливості зовввнішньогт фінансового аналізу

5. Які існують методи здійснення аналізу?

6. Назвіть групи показників оцінки фінансового стану

7. Охарактеризуйте показники оцінки майнового стану

8. Як розраховуються показники прибутковості

9. Які ви знаєте показники ліквідності та платоспроможності?

10. Що таке нормативні значення показників, їх роль у формуванні висновків по аналізу?

Тема 8	Фінансове планування на підприємствах
	Фінансова стратегія підприємства.
	Зміст та методи фінансового планування
	Поточний фінансовий план.
	Оперативний фінансовий план..
	Бюджетування в системі оперативного фінансового плану
	Контролінг

1. Фінансова стратегія підприємства

За умов ринкової економіки, зростання самостійності підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності постає об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На розв'язання таких питань спрямовується фінансова стратегія підприємства.

Фінансова стратегія визначає довгострокову мету фінансової діяльності підприємства, що залежить від його фінансової політики, вибору найефективніших напрямів її досягнення.

Завдання фінансової стратегії:

1) визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;

2) Визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб'єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими інститутами;

3) фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності на перспективу;

4)вивчення економічних та фінансових можливостей імовірних конкурентів, розроблення та здійснення заходів із забезпечення фінансової стійкості;

5)розроблення способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств.

Формування фінансової стратегії підприємства здійснюється за такою послідовністю:

- визначення періоду реалізації стратегії;

- аналіз факторів зовнішнього фінансового середовища діяльності підприємства;

- формування стратегічної мети фінансової діяльності;

- розроблення фінансової політики підприємства;

- розроблення системи заходів із забезпечення реалізації фінансової стратегії;

-оцінка розробленої фінансової стратегії.

У результаті розроблення системи заходів, що забезпечують реалізацію фінансової стратегії, на підприємстві формуються «центри відповідальності», визначаються права, обов'язки і міра відповідальності їхніх керівників за результати реалізації фінансової стратегії підприємства.

Під час розроблення фінансової стратегії підприємства необхідним є оцінювання її ефективності, яка ґрунтується на прогнозних розрахунках різних фінансових показників, а також на прогнозуванні динаміки нефінансових результатів реалізації розробленої стратегії — зростання ділової репутації підприємства, підвищення рівня управління фінансовою діяльністю його структурних підрозділів тощо.

Ефективність фінансової стратегії досягається за:

-відповідності розробленої фінансової стратегії загальній стратегії підприємства — мірі узгодження цілей, напрямів і етапів реалізації цих стратегій;

-узгодження фінансової стратегії підприємства і прогнозованих змін у зовнішньому підприємницькому середовищі;

-реалізації розробленої підприємством фінансової стратегії з формування власних і залучених зовнішніх фінансових ресурсів тощо.

Фінансова стратегія підприємства забезпечує:

1) формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

2) виявлення найефективніших напрямів інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямах;

3) відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;

4) визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямів фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.

Вихідним етапом планування є прогнозування основних напрямів фінансової діяльності підприємства, що здійснюється в процесі перспективного планування. На цьому етапі визначаються завдання і параметри поточного фінансового планування. У свою чергу, база для розроблення оперативних фінансових планів формується саме на стадії поточного фінансового планування.

Результатом перспективного фінансового планування є розроблення трьох основних прогнозів:

- прибутків та збитків (фінансових результатів);

- руху грошових коштів (баланс грошових потоків);

- балансу активів та пасивів підприємства.

Прогноз щодо прибутків та збитків показує обсяг прибутку, який передбачено одержати в наступному періоді.

Прогноз руху грошових коштів відображає рух грошових потоків за операційною, інвестиційною, фінансовою діяльністю. Він дає можливість визначити джерела капіталу й оцінити його використання в наступному періоді.

За допомогою прогнозу руху грошових коштів можна з'ясувати, скільки грошових коштів необхідно вкласти в господарську діяльність підприємства; синхронність надходження і витрачання грошових коштів, що дає можливість визначити потребу в залу­ченні капіталу й перевірити майбутню ліквідність підприємства.

Після складання прогнозу руху грошових коштів розробляєть­ся стратегія фінансування підприємства.

2 Зміст та методи фінансового планування

Система фінансового планування на підприємстві включає три основні підсистеми:

перспективне фінансове планування;

поточне фінансове планування;

оперативне фінансове планування (бюджетування).

Кожна із цих підсистем передбачає певні форми фінансових планів, їхній зміст та чіткі межі періодів, на які ці плани розробляються.

Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообороту виробничих засобів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінан­сову стійкість підприємства. Ринок ставить високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідає само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон'юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними на­слідками для засновників.

Мета фінансового планування на підприємстві — забезпечення оптимального розміру коштів, необхідних для успішної операційної та інвестиційної діяльності, а в кінцевому підсумку — досягнення прибутковості підприємства. Планування спрямоване, з одного боку, на усунення помилкових дій у сфері фінансів, а з другого — на зменшення невикористаних внутрішніх резервів.

Фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон'юнктуру, ураховувати ймовірність настання певних подій і водночас розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.

Фінансове планування — це процес визначення обсягу фінансо­вих ресурсів за джерелами формування і напрямами їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показ­никами підприємства в плановому періоді.

Фінансове планування — це процес розроблення системи фінансових планів і планових (нормативних) показни­ків із забезпечення розвитку підприємства необхідними фінансо­вими ресурсами та підвищення ефективності його фінансової діяльності в майбутньому періоді.

Основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

забезпечення необхідними фінансовими ресурсами операційної, інвестиційної і фінансової діяльності;

урахування інтересів підприємства, акціонерів та інших інвесторів за розподілу прибутку;

визначення ефективних напрямів вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

налагодження раціональних фінансових відносин з іншими суб'єктами господарювання, банками, інвестиційними фондами, страховими компаніями;

забезпечення виконання зобов'язань підприємств перед бюджетом і державними цільовими фондами, банками та іншими кредиторами;

виявляння внутрішньогосподарських резервів та мобілізація всіх видів ресурсів для збільшення прибутку від звичайної діяльності, а також збільшення інших доходів, включаючи і позареалізаційні;

забезпечення контролю за фінансовим станом, платоспроможністю і кредитоспроможністю підприємства.

У процесі фінансового планування використовуються різні методи, тобто конкретні способи і прийоми планових розрахунків. Найпоширенішими є такі:

- Балансовий метод планування фінансових показників передбачає не тільки балансування підсумкових показників доходів і витрат фінансового плану, а й визначення конкретних джерел покриття для кожної статті витрат.

- Суть нормативного методу фінансового планування полягає в тім, що на основі певних фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба підприємства у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Такими нормативами є ставки податків, ставки зборів та внесків до державних цільових фондів, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів, облікова ставка відсотка за кредит НБУ тощо. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними (нормативи підприємства).

- За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які слугують базою для розрахунків, та враховують їх зміни в плановому періоді.

- Оптимізація планових рішень полягає в розробленні варіантів планових розрахунків для вибору найоптимальнішого. Можуть бути використані різні критерії вибору:

максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу;

економія фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;

економія поточних витрат;

мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;

максимум абсолютної суми одержаного прибутку.

- Метод економіко-математичного моделювання уможливлює знаходження кількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель — це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються за допомогою математичних засобів. Моделювання може передбачати функціональний або кореляційний зв'язок факторів.

Фінансове планування можна розглядати як єдиний процес, що включає шість етапів.

1) аналіз фінансової ситуації

2) розробка загальної фіінансової страаатегії підприємтсва

3) складання поточних фінансових планів

4) коригування, узгодженність фінансових планів

5) розробка оперативних фінансових планів

6) контролінг

3 Поточний фінансовий план

Поточний фінансовий план складається на рік з поквартальною розбивкою

Фінансовий план складається з п'яти розділів:

1. джерела формування і надходження коштів;

2. приріст активів підприємства;

3. повернення залучених коштів;

4. витрати, пов'язані із внесенням обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів;

5. покриття збитків минулих періодів.

У розділі І фінансового плану <<Джерела формування та надходження коштів>> відображаються суми коштів, які будуть сформовані (залучені) підприємством у плановому році, а також суми коштів, сформовані (залучені) в попередні періоди, що використовуватимуться для забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства, а також виконання зобов'язань у планованому році.

У розділі II фінансового плану «Приріст активів підприємства» відображаються суми витрат у плановому році, пов'язані з придбанням та створенням (збільшенням) активів підприємства і визначені з урахуванням П(С)БО 2 «Баланс».

У розділі III «Повернення залучених коштів» відображається повернення коштів, залучених підприємством з усіх джерел, включаючи кошти, залучені в попередні періоди.

У розділі IV «Витрати, пов'язані з внесенням обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів» відображається сума витрат підприємства на виконання зобов'язань перед бюджетом, включаючи погашення недоїмки минулих періодів, відстроченої та реструктуризованої заборгованості зі сплати податків та обов'язкових платежів.

У розділі V «Покриття збитків минулих періодів» відображається спрямування коштів на покриття збитків, які виникли в підприємства в минулі періоди.

Якщо фінансовим планом не передбачене отримання прибутку від звичайної діяльності підприємства в плановому періоді, то додатково до нього включається розрахунок фінансових результатів.

Розрахунок показників, які характеризують формування фінансових результатів діяльності підприємства в плановому році, здійснюється з урахуванням П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», крім фінансових результатів від надзвичайної діяльності підприємств.

Обґрунтування фінансового плану ведеться на основі аналізу господарської діяльності підприємства в поточному році, а також показників діяльності та розвитку підприємства в плановому році.

Підприємство самостійно вибирає метод складання фінансового плану з урахуванням реалізації заходів, спрямованих на активізацію збутової діяльності, пошук нових каналів збуту, модифікацію номенклатури продукції, що виготовляється.

З методів фінансового планування найширше використовуються аналітичний метод та метод прямих розрахунків.

Основним критерієм оцінювання фінансового плану органом управління державним майном та прийняття ним рішення про затвердження цього плану є поліпшення показників фінансово-господарської діяльності підприємства проти поточного періоду. Підприємство мусить забезпечити зростання прибутковості своєї діяльності та спрямувати кошти, залучені і сформовані за рахунок усіх джерел, включаючи амортизацію, кредити банків, цільове фінансування з бюджету на потреби, що відповідають інтересам держави як власника.

У разі подання фінансового плану, що не передбачає поліпшення показників діяльності підприємства в плановому році, його повертають для самостійного доопрацювання підприємству (або для доопрацювання спільно з органом управління державним майном) та розробки заходів, спрямованих на підвищення ефективності його діяльності. Безпосередньо втручатися в господарську діяльність підприємства орган управління не має права, але він має право затвердити чи не затвердити річний фінансовий план та вимагати від підприємства відповідних пояснень до поданого на затвердження фінансового плану.

Затверджена форма фінансового плану є розрахунковим документом, де визначено основні показники, що підлягають контролю в процесі управління підприємством. До таких показників належать:

1) прибутковість діяльності підприємства;

2) спрямування коштів на його виробничий розвиток;

3) зростання власного капіталу;

4) обсяг надходжень податків та обов'язкових платежів;

5) погашення заборгованості минулих періодів перед бюджетом.

За виконання цих показників відповідає керівник підприємства відповідно до укладеного з ним контракту.

4 Оперативний фінансовий план

Оперативне фінансове планування необхідне підприємству для:

- контролю за фактичним надходженням грошових коштів на поточний рахунок,

- витрачанням коштів у процесі господарської діяльності

- виконання поточного фінансового плану.

Це пояснюється тим, що фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності відбувається за рахунок власних та залучених коштів і потребує повсякденного ефективного контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів.

Баланс надходжень коштів показує, коли в підприємства виникають тимчасово вільні кошти, а коли воно має додаткову потребу в них. Це дає фінансовому менеджеру можливість тимчасово вільні фінансові кошти вкласти на депозитні рахунки комерційних банків або інвестувати в цінні папери для одержання доходів, а в періоди, коли виникає додаткова потреба, — забезпечити залучення коштів.

Більшість підприємств складають оперативні фінансові плани як окремі складові системи оперативного фінансового планування, зокрема платіжний, податковий календар та касовий план.

Платіжний календар складають на квартал із розбивкою за місяцями або на місяць із розбивкою за декадами.

За допомогою платіжного календаря підприємство:

1) узгоджує свої грошові надходження і майбутні витрати;

2) формує інформацію про рух грошових потоків і витрат;

3) здійснює аналіз платежів (за сумами і джерелами надходження);

4) визначає потребу в короткостроковому кредиті за тимчасового «незбігання» грошових надходжень і зобов'язань;

5) розраховує (за сумами і строками) тимчасово вільні грошові кошти підприємства та визначає найефективніші напрями їх використання;

Інформаційною базою для складання платіжного календаря служать: план реалізації продукції; кошторис витрат на виробництво; план капітальних інвестицій; виписки з рахунків підприємства і додатки до них; договори; внутрішні накази; графік виплати заробітної плати; рахунки-фактури.

Підприємства поряд з платіжним календарем складають податковий календар, де вказують перелік податків і дати їх сплати.

Крім платіжного і податкового календарів підприємство складає касовий план — план обороту готівки, що відображає надходження і виплати готівки через касу. Касовий план необхідний для контролю за надходженнями і витратами готівки. Особливе значення має касовий план для підприємств торгівлі і громадського харчування, де значну частку надходжень становить саме готівка

5 Бюджетування в системі оперативного фінансового плану

Головною формою такого фінансового завдання є бюджет (кошторис).

Бюджет – це оперативний фінансовий план на короткостроковий період, що розробляється, як правило, в рамках наступного кварталу з розбивкою по місцях (і менших періодах), що відображає надходження і витрачання грошових коштів у процесі здійснення конкретних видів фінансово–господарської діяльності підприємства.

Підприємство самостійно вибирає види та структуру бюджетів. Консолідований (зведений) бюджет складається з інтегрованих індивідуальних бюджетів, що характеризують прогнозовані обсяги продажу, витрат, інших фінансових операцій у наступному періоді.

Зведений (консолідований бюджет включає: операційний і фінансовий бюджет. До операційного бюджету входять: бюджет продажу, бюджет виробництва, бюджет витрат, бюджет фінансових результатів.

До фінансового бюджету включаються: бюджет грошових коштів, бюджет капітальних інвестицій, прогнозний бухгалтерський баланс.

Бюджет є інструментом як планування, так і контролю. На початку періоду діяльності бюджет – це план або норматив; в кінці періоду діяльності він слугує засобом контролю, за допомогою якого фінансові менеджери можуть оцінити ефективність діяльності і прийняти управлінські рішення щодо вдосконалення діяльності підприємства в майбутньому.

Розробка бюджетів на підприємстві характеризується терміном “бюджетування” і спрямована на вирішення двох основних завдань:

1) визначення обсягу і видатків, що пов’язані з діяльністю окремих структурних одиниць і підрозділів підприємства;

2) забезпечення покриття цих видатків фінансовими ресурсами з різних джерел.

Бюджети, що використовуються в процесі оперативного фінансового планування, класифікуються за:

1) сферами діяльності підприємства;

2) видами витрат;

3) обсягом номенклатури витрат;

4) методами розробки.

Бюджетування включає вибір видів і структури бюджету.

Консолідований (зведений) бюджет складається з інтегрованих один з одним бюджетів, що відбивають очікування керівництва щодо продаж, витрат, інших фінансових операцій у наступному періоді.

Консолідований бюджет – це скоординований за всіма підрозділами і функціями план діяльності підприємства загалом, що об’єднує блоки окремих бюджетів і характеризує інформаційний потік для прийняття і контролю управлінських рішень в області фінансового планування.

Зведений (консолідований) бюджет поділяється на дві частини:

1) Операційний бюджет (operating budget).

2) Фінансовий бюджет (financial budget).

Операційний (поточний, періодичний, оперативний) бюджет – це система бюджетів, що характеризує доходи і витрати за операціями або окремими функціями підприємства.

Операційний бюджет включає:

- Бюджет продаж (sales budget).

- Бюджет виробництва (production budget).

- Бюджет витрат (єдиний, або за видами витрат: закупівлі і використання матеріальних витрат, трудових, загальновиробничих, адміністративних та витрат на збут).

- Бюджетний звіт про прибутки і збитки.

Фінансовий бюджет – це план, в якому відображаються обсяг і структура грошових коштів та їх використання. Фінансовий бюджет включає:

- бюджет грошових коштів;

- бюджет капітальних інвестицій;

- прогнозний бухгалтерський баланс.

Фінансовий бюджет складається на базі інформації бюджетного звіту про прибутки і збитки.

Бюджет не має стандартизованих форм. Найбільш широко використовується структура зведеного (консолідованого) бюджету з виділенням оперативного і фінансового бюджетів

6 Контролінг

Важливим елементом бюджетування є контроль. Контроль – це зворотній бік бюджетування. Ієрархічна система бюджетів підприємства дозволяє встановити жорсткий контроль за надходженням і витрачанням коштів, створити реальні умови для вироблення ефективної фінансової стратегії.
Бюджет є основою для контролю. Це проявляється в тому, що по мірі реалізації закладених у бюджеті планів контролюються фактичні результати діяльності підприємства. Бюджетний контроль здійснюється через порівняння фактичних показників з плановими. Основна увага приділяється показникам, які відхиляються від планових та з’ясовуються причини цих відхилень. Це один з способів одержання всебічної інформації про діяльність підприємства, перевірки виконання бюджетів.

Виявлення відхилень фактичних показників від планових (бюджетних) та їх аналіз необхідно здійснювати кожний місяць. Менеджер зацікавлений в отриманні такої інформації, за допомогою якої можна розробити заходи, направлені на зміну способу виконання планів або перевірку вихідних положень, на яких базується бюджет. Потрібно припускати ситуацію, за якої виявиться, що бюджет був складений на основі невірних вихідних положень. Реальність бюджету визначається величиною відхилень фактичних значень від запланованих. Чим ближчі фактичні і бюджетні значення показників, тим вища реальність бюджету.

Реальність бюджету оцінюється за умови, що:
· Фактична виручка Виручці за бюджетом
· Фактичні витрати Витратам за бюджетом
· Фактичний прибуток Прибутку за бюджетом
Велика різниця між бюджетними і фактичними значеннями показників свідчить про недосконале планування з причини некомпетентності виконавців та неефективного використання ресурсів.

Бюджети постійно повинні переглядатися і в міру необхідності коригуються з тим, щоб зберегти їхню контрольну роль. Бюджет на рік уточнюється кожного кварталу. Чим нестабільніші умови діяльності підрозділу підприємства, тим частіше коригується бюджет. Завданням контролю є зменшення витрат, що досягається за рахунок поліпшення методів і технологій виробництва, підвищення відповідальності працівників за якість товарів (послуг).

За умов, коли бюджет не відповідає вимогам реальності і перестає бути інструментом управління, його необхідно змінити. Бюджет коригується, коли відбуваються суттєві зміни у послідовності виконання робіт, у витратах або у підприємства з’являються нові конкуренти. Доцільно також змінити всі бюджети, якщо прогнозований обсяг продажу в значній мірі відрізняється від фактичного

Контрольні питання:

1. Що таке фінансова страатегія?

2. Розкрийте завдання фіінансових стратегій підприємтсва

3. У якій послідовності розробляяються фінансові стратегії?

4. Які ви знаааєете методи фінансового планування?

5. Що таке оперативне фінансове планування?

6. Що містить перспективний фінансовий план?

7. Що таке бюджетування?

8. Розкрийте значення контролінгу у фінансовому плануванні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Фінанси підприємств: Підручник/ Кер. авт. кол. і наук. ред. проф. А.М.Поддєрьогін. - К.: КНЕУ, 2002. - 571с, іл.

2. Фінансова діяльність підприємства: Підручник / Бондарчука О.М. Коробов М.Я. - К.: Либідь, 2003. - 384с.

3. Бланк І.А. Основи фінансового менеджмента. Т1, 2.- К.: Ніка – Центр, Эльга 2001.

4. Бланк І.А. Управління грошовими потоками.- Київ: Ніка-Центр,Эльга,2002.

Бобилева А.З. Фінансове оздоровлення фірми: Теорія и практика: Учеб. посіб.-М.: Дело,2003.-256с.

5. Брейлі Р., Майєрс С, Принципи корпоративних фінансів. Пер. с англ.–М.:ЗАО «Олімп-Бізнес», 1997.

6. Ковалев В.В. Управління фінансами. – М.: «ФБК-ПРЕСС», 1998.

Фінанси організацій (підприємств): підручник для вузів по економ. спеціальностям/[Н.В. Колчіна и др.]; под ред. М.В. Колчіной, 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНІТІ, 2006-368с.

7. Фінанси підприємств: підручн. / Под ред. М.В. Романовского. СПб.: «Издательский дом «Бизнес-пресса»,2000.-.528с.

8. Управління фінансами (Фінанси підприємств): Учебник/А.А. Володін та інш.- М.: ІНФРА-М, 2004. -504 с.

Дата добавления: 2015-08-10