Продовження таблиці 23

1	2	3	4	5	6	7
3 – 4	10 – 15 15 – 20 20 – 30 30 – 50 50 – 120 120 – 300	10,4 8,8 7,5 6,4 5,3 4,3 3,6	13,8 11,8 10,0 8,5 7,0 5,8 4,9	21,0 17,6 15,0 12,8 10,6 8,7 7,3	27,6 23,5 20,0 17,0 14,0 11,6 9,7	42,0 35,0 30,0 25,5 21,0 17,4 14,6
4 – 6	10 – 17 17 – 25 25 – 35 35 – 80 80 – 150 150 – 400	13,9 11,3 9,7 8,2 5,8 4,7	18,5 15,0 13,0 11,0 7,8 6,3	28,0 22,5 19,4 16,5 11,6 9,4	37,0 30,0 26,0 22,0 15,6 12,6	55,0 45,0 39,0 33,0 23,0 18,8

3.4.1. Точковий метод призначений для розрахунку локалізованого та комбінованого освітлення, а також освітлення похилих площин. В основу точкового методу покладене рівняння:

де Е – освітленість від одного світильника, лк; І_a – сила світла в напрямку від джерела на задану точку робочої поверхні, кд (значення I_a приводяться в світлотехнічних довідниках); α – кут падіння світлових променів, тобто кут між променем та перпендикуляром до освітлюваної поверхні; r – відстань від світильника до заданої точки, м.

Для практичного використання у формулу підставляють коефіцієнт запасу К _з та значення де h – висота підвісу світильника над робочою поверхнею. Тоді

В точковому методі початково приймається, що світловий потік лампи у кожному світильнику рівний 1000 лм. Освітленість, яка створюється в такому випадку, називається умовною і позначається Е. Величина Е залежить від світлорозподілу світильника та геометричних розмірів d та h (рис. 1),

Рис. 1. Освітленість точки А, що належить горизонтальній площині,

Дата добавления: 2015-08-10