Проблеми розмежування земель державної та комунальної власності.

ст.ст. 83, 84, пункти перехідних положень ЗК, ЗУ Про розмежування земель державної та колективної власності. Обєктивні та субєктивні причини. Причини, чому досі не розмежовані ЗД:

- відсутність стимулу та інтересів в органах місцевого самоврядування

- відсутність матеріальних ресурсів, які необхідні для розмежування

- до цього часу також не затверджений державний акт на право власності на земельну ділянку.

Водночас існують дуже багато рішень органів місцевого самоврядування стосовно такого розмежування. Наприклад: рішення Київської міської ради № 3996 Про питання розроблення

проекту розмежування земель державної та комунальної власності у м. Києві. Розмежування компетенцій

Процес розмежування земель державної і комунальної власності, який розпочався після прийняття Земельного кодексу України від 25.10.2001 далі — ЗКУ і не завершився й досі, зумовив низку проблемних питань щодо розмежування компетенцій органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування в частині здійснення функцій розпорядження земельними ділянками.

Так, виділення земель нової форми власності — комунальної — передбачено здійснювати за рахунок земель державної власності. З огляду на масштабність такого розмежування та викликану цим потребу в значних організаційно-технічних, правових та матеріальних заходах розробники ЗКУ розмістили в Перехідних положеннях тимчасову норму — п. 12. Відповідно до першого абзацу цього пункту до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями крім земель, переданих у приватну власність та зазначених у третьому абзаці вказаного пункту, який, до речі, виключено із ЗКУ в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів — відповідні органи виконавчої влади. Однак, як виявилось, немає нічого більш постійного, ніж тимчасове. Здавалося б, Закон України Про розмежування земель державної і комунальної власності від 05.02.2004 повинен був нарешті поставити, чи принаймні наблизити, крапку в розмежуванні. Утім поки цього не сталося, і п. 12 Перехідних положень є чинним.

Із вищезазначеним, а також з відсутністю чітко встановлених меж населених пунктів повязана перша з аналізованих у цій статті проблем. На практиці трапляються ситуації, коли відповідна рада, уповноважена здійснювати розпорядження землями в межах населеного пункту, та місцева державна адміністрація, яка розпоряджається земельними ділянками за вказаними межами, приймають рішення щодо однієї і тієї ж ділянки.

Дата добавления: 2015-08-09