Невідкладні стани у дітей

Непритомність - раптова короткочасна втрата свідомості з зникненням чутливості, припиненням рухів, значним ослабленням дихання та кровообігу за рахунок судинної недостатності.

Хворий несподівано відчуває млявість, порожнечу в голові, запаморочення, слабкість, оніміння кінцівок, потемніння в очах, шум у вухах, нудоту. З'являється різка блідість, погляд блукає, очі заплющуються. Дитина падає. Зіниці звужені, шкіра холодна, вкрита холодним липким потом. Дихання сповільнене, поверхневе, пульс ниткоподібний або не промацується. Такий стан триває кілька секунд або хвилин.

Деякий час після непритомності дитина скаржиться на слабкість, нездужання, головний біль.

Непритомність може виникнути внаслідок переляку, сильного хвилювання, після сильного удару в ямку під грудьми або пахову ділянку, а також при тепловому та сонячному ударах, під час щеплень, у разі інтоксикації, крововтрати, після перенесених тяжких інфекційних захворювань, грипу.

Дитині потрібно надати термінову допомогу:

покласти дитину так, щоб голова була трохи нижче за тулуб;

розстебнути одяг;

піднести до носа тампон, змочений розчином аміаку, при його відсутності - дати понюхати оцет, хрін;

відчинити вікно, кватирку;

розтерти скроні, обличчя та груди оббризкати холодною водою.

зробити масаж вушних раковин;

обкласти тіло дитини грілками;

за потреби почати непрямий масаж серця та штучну вентиляцію легень.

Після того, як дитина опритомніє, напоїти її теплим чаєм.

Проводити адекватну терапію станів, що призвели до появи непритомності.

Раптова зупинка дихання. Тимчасова зупинка дихання небезпечна для життя дитини, адже через брак кисню вже протягом кількох хвилин ушкоджуються клітини мозку, що може призвести до смерті.

Штучну вентиляцію легенів проводять у разі зупинки дихання внаслідок тривалого перебування у воді, ураження струмом, отруєння чадним газом тощо. Перед цим треба очистити ротову порожнину від слизу, блювотних мас, сторонніх предметів (мал.7. а,б). Якщо дитину витягай з води, передусім слід видалити воду з дихальних шляхів. Для цього її кладуть животом на коліно, опустивши голову до землі. Після видалення води дихання може відновитися без штучної вентиляції. Якщо цього не сталося, починають штучну вентиляцію легенів за методом рот до рота або рот до носа (мал.7. в, г). Дитину кладуть на спину на тверду основу, під шию підкладають валик і закидають голову. Ніс щільно затискують пальцями. Притиснувши свій рот до губ дитини, вдувають повітря в її легені. Потім відхиляються, щоб вона зробила пасивний видих. Дітям рекомендують вдувати повітря 20 разів за 1 хв. з такою силою, як у разі надування іграшкової кульки. Новонародженому роблять короткі вдування 30 разів за 1 хв. Якщо дитина почала дихати, вентиляцію припиняють.

Потрібно пам'ятати, що розмір легенів та їхній об'єм у дитини менші, ніж у дорослого, і за 1 раз можна вдихнути 300-400 мл повітря.

Якщо язик западає і заважає проведенню процедури, його приколюють булавкою до щоки.

Про те, що проводять штучну вентиляцію легенів правильно, свідчить роздування грудної клітки під час вдиху та її еластичний спад під час видиху. Якщо повітря потрапляє у шлунок, то під час вдування піднімається верхня частина живота, а не грудна клітка.

Якщо ж відкрити рот не вдається, вдаються до методу рот до носа. Нижню щелепу дитини щільно притискають до верхньої, закриваючи рот. Губами охоплюють ніс хворого і роблять видих.

Дітям раннього віку повітря вдувають, охоплюючи губами рот та ніс.

Одночасно із штучною вентиляцією легенів проводять непрямий масаж серця.

Раптова зупинка серця. У разі зупинки серця треба негайно провести непрямий (зовнішній) масаж серця. Його роблять у поєднанні зі штучною вентиляцією легенів.

Дитину кладуть на тверду поверхню, звільняють грудну клітку від одягу.

Починають масаж серця з різкого, проте не сильного, удару кулаком під лівий сосок навскоси в напрямку знизу вгору. Після удару треба вислухати серцеві поштовхи вухом, оскільки, промацуючи пульс, можна помилково прийняти пульсацію судин власних пальців за пульс дитини. За потреби зробити удар повторно 3-4 рази, щоразу перевіряючи наявність тонів серця.

У разі неефективності такого прийому треба починати непрямий масаж серця з 4-5 натискувань на груднину на 1-2 см вище від мечоподібного відростка. Натискування повинні бути енергійними. Частота їх залежить від віку дитини: для дітей першого року життя -100-110 натискувань за 1 хв, старших - 70-80.

Натискувати на груднину треба так, щоб вона угиналася у новонародженого на 1-1,5 см, у дітей віком від 3 міс. до 2 років - на 1,5-2 см, від 2 до 5 років - на 2,5 см, від 5 до 15 років - на 3-4 см.

Не варто натискувати на ребра і мечоподібний відросток, бо при цьому можна спричинити їх перелом і відламками ушкодити внутрішні органи.

Дітям віком до 3 міс. масаж роблять великим пальцем, від З міс. доЗ років - 2 пальцями (мал.8. а), від 3 до 9 років - усією долонею, дітям, що старші за 9 років, - 2 руками, покладеними хрест-навхрест одна на одну (мал.8.б). Виконують поштовхоподібні натискування на груднину з метою стиснення серця між грудниною та хребтом.

Про ефективність непрямого масажу свідчать поява пульсу на великих артеріях, відновлення рефлексів, звуження зіниць, підвищення артеріального тиску.

Коли припиняється серцева діяльність, зупиняється й дихання. Тому потрібно по черзі проводити закритий масаж серця та штучну вентиляцію легенів.

Якщо реанімує одна людина, то починати штучну вентиляцію потрібно з 5 видихів, а тоді 15 разів натиснути на груднину. Потім чергувати 2 дихальні рухи та 15 натискувань на груднину.

Якщо є помічник, то один робить штучну вентиляцію легенів, а другий - непрямий масаж серця так, щоб на 1 дихальний рух припадало 5 натискувань на груднину.

Судоми. Іноді внаслідок травми, захворювань, високої температури, інфекції, отруєнь грубо порушуються функції головного мозку. При цьому втрачається контроль за рухами тіла і виникають судоми.

Напад судом - це не тільки видовище, що лякає, а загрозлива ознака підвищення внутрішньочерепного тиску і набряку мозку. Він небезпечний для життя (особливо дітей), тому що на піку нападу можливий параліч центрів, які регулюють дихання і кровообіг. Від тривалості нападу судом залежить протікання захворювання. Велика небезпека смерті для дітей грудного віку, особливо коли тяжкі судоми повторюються часто.

Причини: епілепсія, отруєння, інтоксикація на фоні тяжкого захворювання, висока температура тіла (особливо у дітей і немовлят), черепно-мозкова травма.

Характерні симптоми: при епілепсії (найчастіша причина судом поза клінікою) хворий раптово непритомніє і падає, часто з криком. Одночасно починаються судоми, голова повертається вбік. На 10-30 секунд припиняється дихання. Обличчя хворого на початку нападу бліде, потім стає багряно-синім. Далі починається посмикування м'язів обличчя, згинання і розгинання рук і ніг. Із рота виділяється спінена слина. Часто під час нападу хворі прикушують язик, трапляється мимовільне сечовипускання. Як правило, у цей період пульс значно прискорений, артеріальний тиск понижений.

Перша допомога: 1) заберіть усі предмети і меблі, які знаходяться поблизу від хворого і можуть його травмувати. Постарайтеся вберегти хворого від небезпечних ситуацій, пов'язаних із вогнем, висотою або водою; 2) захистіть голову хворого, підкладіть під неї що-небудь м'яке, наприклад згорнутий одяг; 3) якщо в роті хворого багато слини, крові або мас блювання, покладіть його в стабільне положення на боці, забезпечте прохідність дихальних шляхів; 4) не намагайтеся прокласти що-небудь між зубами потерпілого, тому що укус язика або щоки рідко призводить до сильної кровотечі; 5) після припинення нападу хворий сонливий і погано орієнтується в ситуації. Покладіть хворого в стабільне положення, доки він остаточно не отямиться, огляньте його повторно, щоб переконатись у відсутності травм у зв'язку з нападом. Заспокойте і підбадьорте його. Якщо напад судом відбувся в людному місці, попросіть очевидців не юрмитися навколо, оскільки хворий потребує спокою; 6) не залишайте хворого самого доти, доки його стан не буде задовільним; 7) негайно по телефону викличте швидку допомогу і не залишайте хворого самого до її прибуття, якщо:

• напад продовжується більше трьох хвилин;

• спостерігаються повторні судоми, хворий травмований;

• відомо, що хворий страждає діабетом;

• судоми виникли у воді;

• невідома причина виникнення судом;

• протягом 10 хвилин не відновилася свідомість потерпілого. Пам'ятайте, що хворий не контролює свої рухи. Не намагайтеся

їх зупинити або як-небудь утримати потерпілого. Ваше завдання -уберегти його від травм і забезпечити прохідність дихальних шляхів.

Жар. Підвищення температури тіла вище 37° С у більшості випадків викликане інфекційними захворюваннями (грип, вітрянка, кір, менінгіт і т. ін.) або місцевими запальними процесами.

Помірне підвищення температури тіла саме собою не є небезпечним, однак при температурі понад 39° С у хворого, особливо немовлят і маленьких дітей, можуть виникати порушення свідомості й судоми.

Характерні симптоми: на ранніх стадіях - блідість, остуда з клацанням зубами і тремтінням усього тіла. При дальшомупідвищенні температури шкіра стає яскраво-червоною, пітливою, виникає головний біль, слабість, біль у всьому тілі, пульс і дихання різко прискорюються - і якщо не вжити термінових заходів, можуть розвинутися судоми і кома (втрата свідомості).

Перша допомога: 1) хворого покладіть у ліжко; зніміть із нього зайвий одяг і ковдри; 2) протріть тіло водою кімнатної температури, покладіть холодний компрес на чоло; 3) напоїть великою кількістю води, соків або інших безалкогольних напоїв; 4) зверніться за медичною допомогою, щоб установити причину жару і почати необхідне лікування; 5) негайно викликайте швидку допомогу, якщо:

• жар помічається в дитини першого року життя;

• температура тіла перевищує 39° С, незважаючи на те, що

надається медична допомога;

• жар продовжується більше двох днів;

• у хворого виникли порушення свідомості або судоми.

Дата добавления: 2015-08-18