Інформаційний матеріал. Суспензії – рідка лікарська форма, що містить в якості дисперсної фази один або

Суспензії – рідка лікарська форма, що містить в якості дисперсної фази один або декілька подрібнених порошкоподібних лікарських засобів, розподілених у рідкому дисперсійному середовищі.

Для забезпечення високої ефективності препаратів у формі суспензій ця лікарська форма повинна мати високу агрегативну і кінетичну стійкість і низьку швидкість седиментації.

Агрегативна стійкість (здатність протистояти укрупненню часток і утворенню агрегатів) залежить від щільності, поверхневого електричного заряду часток, потенціалу, товщині подвійного електричного шару, інтенсивності взаємодії часток з середовищем (ліофільність) суспензій.

Кінетична (седиментаційна) стійкість – здатність системи протистояти осіданню часток, зберігати рівномірний розподіл часток по всьому об’єму чи масі суспензії - залежить від розміру часток, співвідношення щільностей дисперсної фази і дисперсійного середовища, в’язкості дисперсної фази.

За характером застосування розрізняють суспензії: для орального, зовнішнього та ін’єкційного застосування.

За характером відпуску з аптеки суспензії можуть бути готовими до застосування, а також у вигляді гранульованих або ліофілізованих порошків, до яких перед застосуванням додають воду очищену або для ін’єкцій, або іншу підхожу рідину, кількість якої може бути вказано у рецепті.

За характером часток дисперсної фази розрізняють суспензії гідрофільних і гідрофобних речовин.

Гідрофільні речовини добре змочуються водою, крайовий кут змочування менше 45°; повне змочування має місце тоді, коли крапля рідини повністю розтікається в тонку плівку по поверхні твердої речовини.

Нерізкогідрофобні речовини – проміжна група (крайовий кут змочування водою менше 90°, але більше 45°). До таких речовин відносять: тальк – крайовий кут змочування 69°, сірка - 78°, сульфомонометоксин - 81°, сульфадиметоксин - 83° й ін. До нерізкогідрофобних речовин відносять також терпінгідрат, фенілсаліцилат, етазол, фталазол, стрептоцид, сульфадимезин та інші малорозчинні сульфаніламіди.

Гідрофобні речовини не змочуються водою (крайовий кут змочування водою менше 180°, але більше 90°), наприклад парафін - 106°. До гідрофобних речовин відносять: ментол, тимол, камфору.

Водні суспензії гідрофільних речовин готують, як правило, без стабілізатору.

Водні суспензії гідрофобних речовин готують із застосуванням стабілізаторів. Кількість стабілізатору розраховують, виходячи зі ступеню гідрофобності речовини.

Водні суспензії з твердою фазою 3% і більше готують і дозують за масою.

Суспензії готують дисперсійним і конденсаційним методами.

В суспензіях для орального застосування в осаді не повинні міститися отруйні засоби, в тому числі речовини списку А. Маса засобів списку Б в суспензіях для орального застосування не має перевищувати вищу разову дозу. Осад має легко ресуспендовуватися, бути тонко дисперсним, не чинити подразнюючої дії на шкіру і слизові оболонки.

Теоретичні питання, на підставі знань яких можливо виконання цільових видів діяльності (необхідно знати):

· характеристика суспензій як лікарської форми та дисперсної системи;

· випадки утворення суспензій;

· фактори, що впливають на стійкість гетерогенних систем;

· особливості використання ВМС і поверхнево-активних речовин для стабілізації суспензій та теоретичне обґрунтування їх стабілізуючої дії;

· дисперсійний метод одержання суспензій гідрофільних та гідрофобних речовин;

· використання ефекту Ребіндера та правила Дерягіна в технології суспензій;

· конденсаційний метод одержання суспензій;

· оцінка якості суспензій: відсутність механічних домішок, розмір часток, ресуспендуємість, відхилення у загальному об’ємі або масі (якщо лікарських субстанцій понад 3%) та ін., зберігання й оформлення до відпуску у відповідності до вимог НТД (накази МОЗ України від 16.03.1993 р. №44, від 07.09.1993 р. №197 і від 15.12.2004 р. №626).

Дата добавления: 2015-08-18