Режими магнітної сепарації.

Матеріал, що потрапляє в робочу зону магнітного сепаратора, піддається впливу не тільки магнітної сили, але й механічних сил (ваги, інерції, відцентрових, опору середовища).

Для поділу суміші мінералів за магнітними властивостями потрібно, щоб магнітна сила, яка діє на більш магнітні матеріали, перевищила протилежну за напрямком рівнодіючу всіх механічних сил, а магнітна сила, що діє на менш магнітні матеріали, була менше цієї рівнодіючої. У результаті частки з різними магнітними властивостями придбають різні траєкторії руху і їх можна буде вивести з магнітного поля у вигляді окремих продуктів.

Виходячи з характеру взаємодії магнітних і механічних сил розрізняють наступні режими виділення магнітних матеріалів (рис. 4.3):

Рис. 4.3. Режими виділення магнітних матеріалів:

а – відхилення; б – утримання; в – добування

- режим відхилення магнітних мінеральних зерен, при якому вони розділяються в робочій зоні сепаратора на два потоки (рис. 4.3, а). Швидкість часток (а, отже, і продуктивність) при заданій магнітній силі досягає значної величини, але ефективність збагачення може бути знижена;

- режим утримання більш магнітних зерен при русі загального потоку перпендикулярно поверхні (рис. 4.3, б). Тут напрямок цього потоку й магнітної сили збігаються, завдяки чому втрати часток мінімальні;

- режим добування тих же зерен при проходженні під магнітом, коли досягається найбільша ефективність збагачення, оскільки менш магнітні частки краще відокремлюються від магнітних під впливом значної поділяючої сили (рис. 4.3, в).

Залежно від напрямків руху робочого органа і вихідного живлення продуктів збагачення розрізняють (рис. 4.4):

Рис. 4.4. Режими сепарації:

а – прямотечійний; б – протитечійний;

в – напівпротитечійний

- прямотечійний режим (рис. 4.4, а), при якому напрямки руху робочого органа, вихідного живлення й продуктів збагачення практично збігаються. Через робочу зону проходить весь обсяг живлення. На початку робочої зони вільна поверхня робочого органа приходить у взаємодію з вихідним живленням, багатим сильномагнітними частками, які й покривають поверхню, утруднюючи притягання до неї менш магнітних часток наприкінці робочої зони. Це дозволяє запобігти забиванню або зашламуванню робочої зони, зменшити зношування робочих поверхонь й енергоємність процесу, але не забезпечує максимального добування магнітних часток;

- протитечійний режим (рис. 4.4, б), при якому робочий орган разом з магнітним продуктом рухаються назустріч вихідному живленню. Тут через робочу зону проходить переважно немагнітна частина потоку. До вільної поверхні робочого органа наприкінці робочої зони притягаються спочатку під дією магнітної сили менш магнітні частки, які притискаються потім до поверхні сильномагнітними частками в міру наближення робочого органа до місця завантаження вихідного живлення. У результаті утворюються оптимальні умови для кращого очищення немагнітної фракції, яка, переміщаючись у робочій зоні до місця розвантаження, увесь час стикається із чистою поверхнею барабана. Це дозволяє максимально витягати магнітні частки й одержувати порівняно бідні хвости. Недоліками режима в порівнянні із прямотечійним є більш висока енергоємність процесу (в 1,5-2 рази) і інтенсивне зношування робочих поверхонь;

- напівпротитечійний режим (рис. 4.4, в), при якому вихідне живлення підводиться знизу. Тут також через робочу зону проходить в основному немагнітна частина потоку. В умовах цього режиму напрямки потоку живлення й магнітної сили збігаються, завдяки чому забезпечується ефективне притягання до поверхні робочого органа навіть дуже тонких магнітних часток. При подальшому русі матеріалу назустріч робочому органу створюються сприятливі умови для додаткового видалення менш магнітних часток, як і при протитечійному режимі.

Дата добавления: 2015-08-18