Власні назви

Загальне правило: власні запозичені слова зберігають подвоєння приголосних (Діккенс, Руссо, Торрічеллі, Фламмаріон, Шіллер; Бетті, Джонні; Андорра, Голландія, Міссурі та ін.).

Винятки:

а) не зберігається подвоєння у багатоскладових власних назвах у кінці слів (Гартман, Браззавіль);

б) не зберігається подвоєння в українських особових іменах візантійського походження: Авакум, Інокентій, Іполит, Калістрат (пор. у російській мові: Аввакум, Иннокентий, Ипполит, Каллистрат); зберігається подвоєння лише у двоскладових жіночих іменах (Ганна, Жанна, Нонна, Інна, Елла, Алла, Васса та ін.).

Загальні назви

Правило: у загальних назвах подвоєння не зберігається (акумуляція, атестат, бароко, ват, група, інтелектуальний, інтермецо, каса, клас, комісія, маса, сума, фортисимо та ін.).

Винятки:

а) подвоюються приголосні у місці зіткнення двох частин слова у запозиченнях: перцепція і апперцепція, міграція і імміграція, революція і контрреволюція, реалізм і сюрреалізм; у запозичених словах з українськими компонентами: наддіафрагмальний, контррозвідка, транссибірський;

б) подвоюються приголосні у назвах народів, співвідносних з власними назвами: ассамець (Ассам), ассирієць (Ассирія), марокканець (Марокко); це правило поширюється й на прикметники: ассамський, ассирійський;

в) зберігається подвоєння в окремих власних назвах: аннали, бонна, брутто, ванна, мадонна, манна, мотто, нетто, панна, пенні, тонна, білль, булла, вілла, мулла, дурра, мірра.

Написання через дефіс

У ділових паперах доводиться найчастіше зустрічатися з такими випадками написання через дефіс:

1. Через дефіс пишуться складні слова, першим компонентом яких є числівник, написаний цифрами: 35-тисячний, 2,5-мільйонний, 26-кілометровий, 250-річчя.

2. Спеціальні терміни та найменування, першим компонентом яких є назва окремої літери (х-промені, к-частинка, п-подібний), абревіатури типу ІЛ-18, ТУ-134, Т-54 також пишуться через дефіс.

3. Запозичені елементи, які в нашій мові виконують роль префіксів, пишуться зі словами разом (антиісторичний, суперобкладинка, інфрачервоний, екстраординарний та ін.), проте коли такий префікс приєднується до власного імені, він пишеться з цим іменем через дефіс: „Анти-Дюринг”, пан-Європа, пан-Америка (прикметники, утворені від таких іменників, пишуться разом: антидюрингівський, пан’європейський, панамериканський).

4. Через дефіс пишуться складні слова, утворені з двох іменників без сполучної голосної: стоп-кран, дизель-мотор, фільтр-прес.

5. Через дефіс пишуться подвійні особові імена або прізвища: Ніколаєва-Терешкова, Гулак-Артемовський, Хосе-Марія, Марія-Тереза та ін.

6. Якщо географічна назва утворена поєднанням імені й прізвища за допомогою сполучного звука, вона пишеться через дефіс: місто Івано– Франківськ, село Михайло-Коцюбинське; якщо ж сполучного звука немає – географічна назва пишеться як два окремих слова: селище Лев Толстой (у прикметниках, утворених від таких географічних назв, дефіс є скрізь: дизель – моторний, Івано-Франківський, Лев-Толстовський).

7. Через дефіс пишуться складні прикметники сурядного типу, в яких є сполучний звук о: агітаційно-пропагандистський, копіювально-фрезерний, поперечно-стругальний та ін.

8. Проте якщо складний прикметник утворився на базі стійкого словосполучення, що означає єдине поняття (здебільшого це терміни), то він пишеться разом: первіснообщинний (первісна община – історичний термін), народнопоетичний (народна поезія – літературний термін), народногосподарський (народне господарство – термін політекономії).

9. Через дефіс пишуться складні прикметники, перша частина яких закінчується на -ико (-іко), -ово (-єво), наприклад: історико-літературний, героїко-революційний, зерново-бурякова (сівозміна), садово-городня (бригада) та ін.

10. Прикметники, утворені від двослівних географічних назв (“прикметник + іменник”), пишуться разом: червонооскільський (від Червоний Осксіл), великосорочинський (від Великі Сорочинці), староушицький (від Стара Ушиця). Проте коли прикметник у складі географічної назви має присвійні суфікси (-ів, -їв, -ин, -ін, -ов, -ев, -ев) або суфікс -ський (-цький, -зький), тоді між частинами складного прикметника ставиться дефіс: козачо-лопанський (від Козача Лопань), лисячо-байрацький (від Лисячий Байрак), липово-долинський (від Липова Долина), вільшансько-дільський (від Вільшанський Діл) та ін.

11. Чітко відрізняються за написанням такі два типи прикметників:

– складні прикметники типу “іменник + дієслово” пишуться разом: бавовнозбиральний (бавовну збирати), гайконарізний (гайки нарізувати), зубошліфувальний (зуби шліфувати);

– складні прикметники типу “іменник + прикметник” пишуться через дефіс: м’ясо-молочний, м’ясо-вовняний, м’ясо-рослинний, торфо-болотний, зерно-кормовий та ін.

Дата добавления: 2015-08-18