Синоніми

Чомусь вважається, наприклад, що оволодіння синонімічними багатствами української мови – це вже компетенція художника слова, а для ділового мовлення синоніми – це зайва розкіш.

Насправді ж синоніміка – це явище, властиве усім стилям мови, воно притаманне лексиці нашої мови загалом, а не лише лексиці художньої літератури й публіцистики. Адже явище синоніміки означає наявність у мові близьких, але не тотожних способів висловлення, покликаних якнайточніше відтворювати всі відтінки людської думки. Саме незнання синонімічних можливостей мови, невміння вибрати єдино можливе в даній ситуації слово є причиною появи багатьох помилок в усіх стилях мови – і в діловому також.

Велику кількість близьких за значеннями слів ми розрізняємо добре; відмінності між ними очевидні, переплутати ці слова важко, наприклад:

робітник – людина, що працює на промисловому підприємстві;

працівник – ширше поняття, ніж робітник (газетний працівник, науковий працівник, торговельний працівник);

співробітник – компонент назви посади (старший науковий співробітник, молодший науковий співробітник).

Але вже такі слова, як замісник і заступник, примусять декого замислитися, перш ніж відповісти на питання, чи ці слова абсолютно тотожні за змістом. Виявляється, що замісник – це людина, яка тимчасово виконує чиїсь обов’язки, а заступник – це офіційна назва постійної посади; заступник працює водночас з керівником, а замісник заступає відсутнього керівника.

І вже зовсім складно одразу – без обдумування і спеціальної підготовки – відповісти, наприклад, на питання, коли вживається суспільний, а коли громадський.

Звичайно, кожен з нас у разі потреби починає шукати “прецеденти” – випадки вживання цих слів у документах, у газеті, у словниках і довідниках.

Спробуємо розібратися в тому, що дають словники. Прикметник суспільний утворений від іменника суспільство (соціально – економічна формація). Він стосується понять класової диференціації, виробництва, соціальних формацій, суспільного ладу. Наприклад: суспільний: лад, продукт, клас; формація, наука, свідомість, праця, система; становище, виробництво, буття та ін.

Громадський – “не державний”, “не службовий”, “добровільний”, “такий, що стосується всього населення або якогось колективу”.

Наприклад: громадський: обов’язок, осуд, порядок, діяч; організація, робота, справа; завдання, харчування та ін.

Поняття “близькозначне слово” для кожної людини дещо інше, визначається воно насамперед ступенем знання мови. Так, лише для людини, яка зовсім слабо знає українську мову, слова ящик, скринька, шухляда – синоніми, тобто слова, взаємозамінювані в тексті. А насправді це назви різних предметів: ящик – це “самостійний” предмет для зберігання й перевезення інших предметів; шухляда – це частина іншого предмета: висувний ящик, що є складовою частиною шафи, стола, буфета та ін.; скринька – це ящик з отвором (поштова скринька, скринька для скарг та ін.). Таким чином, щоб розв’язати питання цього плану, достатньо подивитись у словник.

А що, коли українсько-російський словник дає відповідник квиток – билет і білет – билет? Як розрізнити ці слова? Щоб безпомилково розрізняти слова цього типу (квиток – білет, об’єм – обсяг) треба дуже добре знати мову, бо тут ми маємо справу з мовними традиціями. Так, слово квиток вживається в таких словосполученнях: партійний квиток, театральний квиток, залізничний квиток, профспілковий квиток та ін. Слово білет також закріплене за чітко визначеним (проте вужчим) колом словосполучень: кредитний білет, банківський білет, екзаменаційний білет (цікаво, що право на вхід до театру дає театральний квиток, але перевіряє його наявність білетер, а купують його в білетній касі). Слово об’єм вживається лише при наявності виміру в кубічних одиницях (об’єм цистерни в кубічних метрах), в усіх інших випадках – обсяг (обсяг капіталовкладень, робіт, обсяг книги в друкованих аркушах, обсяг знань, інформації та ін.).

Особливо багато труднощів завдають нам віддієслівні іменники на –ння (через своє абстрактне, не зовсім чітко виявлене значення). Порівняйте: хитання, вагання, коливання – начебто дуже близькі за значенням слова. Якими ж слід характеризувати вчинки людини, а які можуть вживатися лише стосовно до явищ природи? Виявляється, що про людину не можна сказати коливається( цетермін фізики, який у переносному значенні не вживається). Проте й такі слова, як хитання, вагання, вжиті у висловленнях про людину, неоднаково її характеризують. Коли треба підкреслити непослідовність дій людини, частковий відхід її від основної лінії при вирішенні конкретного питання, тоді вживають слово хитання. Вагання означає прояв певних рис характеру людини: нерішучість, відсутність моральної сили, достатньої для швидкого вибору одного з кількох можливих шляхів.

Часто труднощі виникають тоді, коли в російській мові на позначення певних понять існує одно багатозначне слово (наприклад, положение), а в українській мові є кілька слів (положення, становище, стан). Як же розподіляються між цими словами значення одного російського багатозначного слова? Як точніше перекласти якесь місце в документі? Такі поняття, як обстановка, ситуація, обставини життя суспільства і людини позначають словом становище (міжнародне становище, знайти вихід з цього становища, моє становище, офіційне становище та ін.). Положення – це зведення правил, законів (“Положення про вибори”), наукове твердження (основні положення марксистської науки), спосіб розміщення тіла в просторі (вертикальне положення). Стан – це слово, яке позначає суму якостей чогось на певний момент часу (стан фінансів, стан справ, стан хворого, за станом на).

Легко уявити собі, що було б, якби в документі при перекладі були переплутані щойно названі слова: документ втратив би свою цілеспрямованість, точність, дієвість.

Чим менш виразне предметне значення слова, тим важче шляхом логічних розумувань відрізнити значення одного слова від іншого. Ці значення слів треба просто запам’ятовувати, щоб точно та правильно ними користуватися. Так, наприклад, багато хто обрав би найгірший спосіб висловлення з кількох запропонованих: слідуючий, наступний, подальший, дальший. Той, хто обрав би слідуючий, помилився б: це слово, “зроблене” на зразок російського следующий, в українській літературній мові не вживається. Слово наступний вживається зі словами день, тиждень, зупинка (тобто з конкретними поняттями); подальший, дальший – зі словами життя, доля, робота (тобто з абстрактними поняттями).

А як розрізняється скоро і швидко? Скоро – часове значення, швидко – інтенсивність руху.

Багато сумнівів, звичайно, викликає вибір серед слів тепер, зараз, нині, сьогодні. Дехто вважає, що “законне право на існування” має лише слово тепер (зараз вважається розмовним, для ділового стилю непридатним). Виявляється, що ці слова різняться значенням, а не місцем вживання: зараз – це у момент розмови (цієї миті, секунди, хвилини); тепер – у наш час, останнім часом (з цим же значенням вживається нині й сьогодні). При зіставленні двох часових періодів вживається тепер (колись – тепер); при зміні дій, процесів, станів також вживається тепер (Тепер переходимо...).

Буває, що два слова різняться лише префіксами, але не є взаємозамінюваними; тут треба бути особливо обережними й уважними, бо від наявності чи відсутності навіть однієї літери у слові може змінитися значення всього тексту. Наприклад: спиратися – використовувати щось як опору (у переносному значенні це може бути опора моральна, теоретична та ін.: спиратися на знання, досвід, уміння); опиратися – чинити опір, не піддаватися (у переносному значенні: він опирався всьому новому).

На перший погляд дуже незначна відмінність між словами зупинятися і спинятися, запитання і питання. І справді, у прямому значенні це дуже близькі за змістом слова, які вільно взаємозамінюються. Проте у переносному значенні вживається лише спинятися (спинимося на цьому питанні, він ні перед чим не спиняється), питання (проблема, справа), а зупинятися і запитання – у прямому.

Синоніми служать не лише для найточнішого висловлення думки; вони допомагають також знайти найдоречніший спосіб висловлення.

У певних ситуаціях звичайне загальновживане слово може виявитися аж надто прямолінійним, навіть жорстоким, тоді йому підшукують відповідну синонімічну заміну (наприклад, у некролозі не повторюється слово помер, його замінюють після першого вживання описовими зворотами пішов від нас, залишив нас, пішов з життя та ін.).

Деякі загальновживані слова мають виразно експресивний характер і тому непридатні для ділового документа. Так, слово п’яний у нашій уяві пов’язується зі словами п’яниця, пиячити, пиятика тощо, які є досить експресивним рядом. Тому в ділових паперах до них добираються описові беземоційні звороти: у нетверезому стані, під дією алкоголю, у стані сп’яніння та ін.

Часом виникає потреба пом’якшити наказ, порівняйте:

Не курити!

Палити забороняється!

Просимо не курити.

У нас не курять.

Проте пошуки пом’якшуючих синонімів для ділового паперу не завжди виправдані об’єктивними причинами, а пояснюються часом надмірною делікатністю того, хто пише, приміром, службову характеристику: ...припускається фінансових надуживань... зловживав своїм службовим становищем (тобто брав хабарі), ...не стояв на сторожі громадських інтересів та інші “сором’язливі” формули. Така “дипломатичність” не личить діловому документу. Небажання називати речі своїми іменами викликає осуд навіть у міжнародній практиці, порівняйте: “Делікатні слова про “стосунки, які залишають бажати багато кращого”, у перекладі мовою фактів означають: суперники давно тримають один одного за горло!”.

Таким чином, пом’якшуючі синоніми доречні в діловому документі насамперед у тих випадках, коли:

1. Обидва слова – курити і палити – є літературною нормою для української мови.

2. Загальновживане слово аж надто експресивне або викликає небажані побутові асоціації.

Оскільки ж пом’якшуючі синоніми – це переважно описові кількаслівні словосполучення, то вони, до всього іншого, ще й громіздкі. Тому кількість їх у тексті повинна бути мінімальною.

Дата добавления: 2015-08-18