Порогові значення окремих фінансових коефіцієнтів для підприємств виробничої діяльності

Назва коефіцієнту	Порогове значення
Оцінювання ділової активності
Оборотність запасів
Оцінювання ринкової (фінансової) стійкості
Коефіцієнт автономії	³ 0,5
Коефіцієнт співвідношення запозичених і власних коштів	£ 1
Коефіцієнт маневреності	0,5
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними активами	³ 0,6 – 0,8
Коефіцієнт вартості майна виробничого призначення	³ 0,5
Оцінювання ліквідності балансу (платоспроможносі)
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	³ 0,2 – 0,5
Коефіцієнт критичної ліквідності	³ 1
Коефіцієнт поточної ліквідності	³ 2

Статистичне вивчення ефективності використання матеріальних ресурсів має такі напрями: 1) аналіз зниження питомих витрат сировини, матеріалів, палива та енергії; 2) аналіз підвищення виходу продукції із сировини; 3) аналіз зниження втрат матеріальних ресурсів на стадіях зберігання, доробки, у виробництві, при транспортуванні; 4) аналіз раціонального використання відходів сировини, матеріалів, палива.

Аналіз взаємозв’язку головних економічних показників, які, з одного боку, характеризують фактори виробництва (чисельність найманих працівників, основні засоби, оборотні активи, інвестиції), а з другого — результат виробництва (обсяг реалізації, додана вартість, валовий і чистий прибуток та ін.) дає змогу зафіксувати всю сукупність результатів з урахуванням впливу цих факторів виробництва. Для цього використовуються мультиплікативні індексні моделі фінансових результатів.

Фінансові результати підприємств зазнають впливу і такого показника, як інфляція, тому існує спеціальна методика розрахунку впливу інфляції на фінансові результати підприємств, а також має проводитись коригування фінансової звітності підприємств за Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку згідно з міжнародними стандартами (МСБО 15 та МСБО 29).

8.5. Методи аналізу і прогнозування пропозиції товарів і послуг

Підприємства мають виробляти ринкові товари і послуги на підставі прогнозів щодо попиту, який з’явиться в майбутньому.

Потенційно можливий обсяг пропозиції — це обсяг виробництва при середній інтенсивності використання факторів виробництва (виробничих потужностей, робочої сили та ін.)

Концепція виробництва за СНР охоплює: а) матеріальне виробництво; б) виробництво послуг; в) деякі умовно нараховані статті (послуги, які не реалізовані на ринку). На основі цієї концепції проводиться розмежування в обліку первинних доходів (доходів від виробничої діяльності, оплати праці, доходів від капіталу) і вторинних доходів, отриманих у результаті перерозподілу.

Виробничі потужності зростають, як правило, досить стійко в довгостроковому періоді на відміну від сукупного попиту, який значно коливається, що призводить до різного навантаження на фактори виробництва. Тому коливання ринкової кон’юнктури — це коливання в інтенсивності використання виробничих потужностей.

Високий рівень кон’юнктури відповідає високому навантаженню, за умови якого коефіцієнт використання виробничих потужностей перевищує 90 %, що супроводжується здебільшого загрозою інфляції. Низький рівень кон’юнктури, коли коефіцієнт менший за 50 %, cупроводжується недовикористанням факторів виробництва.

Отже, під економічним зростанням слід розуміти довгострокове збільшення виробничих потужностей і виробничого потенціалу в цілому (нагромадження капіталу, інвестицій, робоча сила та її кваліфікація, рівень технології). Тому політика економічного зростання від мікро- до макрорівня має, відповідно, спрямовуватися на зазначені щойно фактори, які визначають обсяг пропозиції. Виходячи з цього, під кон’юнктурною політикою розуміється розробка розширювальних або обмежувальних заходів щодо впливу на сукупний попит з метою досягнення рівномірнішого навантаження на виробничі потужності і виробничий потенціал в цілому.

Пропозиція товарів і послуг визначається виробництвом, тому аналіз факторів пропозиції, у принципі, ідентичний аналізу факторів виробництва. Але аналіз формування пропозиції вимагає вивчення і інших факторів, зокрема джерел надходження (з поточного власного виробництва, за імпортом, із запасів і т. ін.).

Схему структури пропозиції товарів і послуг наведено в табл. 8.8.

Таблиця 8.8

СХЕМА СТРУКТУРИ ПРОПОЗИЦІЇ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

Проміжне споживання			Випуск
	Імпорт	Втрати	Пропозиція
			Нематеріальна	Матеріальна
				Неорганізована	Організована
					Запаси товарів	Поточне виробництво
							Фонд промпереробки (для товарів)	Позаринковий фонд	Ринковий фонд
									Товари	Послуги

Метод прогнозування пропозиції за часткою товарного ринку. Обґрунтуванням прогнозу пропозиції підприємства є прогноз попиту та насиченість ринку. Від прогнозу попиту нескладно перейти до прогнозу пропозиції. За цим методом обсяг пропозиції може визначатися за часткою ринку товару підприємства в регіональному попиті чи попиті за видом діяльності.

Приклад. На товарному ринку регіону підприємство за товаром А має в поточному періоді частку 6 %, а за товаром В —5,4 %. Відомо, що регіональний прогноз попиту на товар А на наступний період становитиме 20 тис. од., а товару В — 50 тис. од. Визначити прогноз збуту товарів А і В підприємством на прогнозний період.

Розв’язання. Згідно з товарними частками підприємства визначаються прогнози збуту:

на товар А: 20 · 0,06 = 1,2 (тис. од.);

на товар В: 50 · 0,054 = 2,7 (тис. од.).

Такий прогноз збуту буде достатньо вірним, якщо обґрунтованими будуть регіональний попит і частка ринку товару підприємства.

Прогнозування пропозиції на основі показників прибутку і рентабельності, необхідних підприємству. Такий підхід використовує поняття «точка беззбитковості», яка характеризує граничний, тобто нульовий за прибутком обсяг виробництва. Тут можна скористатися такими формулами беззбитковості:

а) для виробників

б) для торговельних посередників:

де Q — обсяг виробництва чи товарообороту; В_П — постійні витрати; В_З — рівень змінних витрат у ціні товару; П — розмір ПДВ (податок на додану вартість); Q ₀ — оборот товарів за купівельними цінами у базисному періоді.

Використання точки беззбитковості може сприяти обґрунтуванню конкретного обсягу збуту з урахуванням висхідних даних за прибутком чи рентабельністю. Так, знаючи необхідний для подальшої діяльності підприємства прибуток (рентабельність), а також відповідні витрати, можна обґрунтувати той обсяг виробництва, який забезпечить отримання очікуваних кінцевих результатів діяльності. Наприклад, для торговельного підприємства з цією метою можна використати такі формули:

де — прибуток, грн; — рентабельність, % (прибуток / товарооборот).

Приклад. Яким має бути товарооборот підприємства, щоб воно отримало необхідний прибуток за таких умов: товарооборот підприємства у купівельних цінах очікується в 3000 грн; постійні витрати — 200 грн, рівень змінних витрат становив 6 % до товарообороту; середній розмір ПДВ — 16,67 %. Необхідний прибуток — 150 грн.

Розрахунок проводиться за формулою:

грн.

Висновок: За вказаних витрат необхідний підприємству обсяг роздрібного товарообороту становить 3685 грн, що забезпечить йому прибуток, який дорівнюватиме 150 грн.

Приклад. Яким має бути роздрібний товарооборот підприємства для отримання рентабельності в розмірі 3 % до обороту, якщо оборот товарів у купівельних цінах може становити 3000 грн, постійні витрати — 200 грн, рівень змінних витрат — 6 % до обороту, а середній розмір ПДВ — 16,67 %.

Розрахунок здійснюється за формулою:

грн.

Висновок: Для отримання рентабельності торговельного підприємства в розмірі 3 % за даних витрат підприємству потрібен обсяг товарообороту не менш як 3632 грн.

Аналіз динаміки випуску товарів і послуг проводиться статистикою щомісячно, причому індекси виробництва слугують також важливим індикатором кон’юнктури ринку. Сукупний фактичний обсяг пропозиції на внутрішньому ринку від мікро- до макрорівня визначається балансовим методом (у натуральному або вартісному виразі):

де П — обсяг пропозиції; З_П, З_К — запаси на початок і кінець періоду; Q — випуск (обсяг виробництва); I — імпорт; E — експорт.

Для прогнозування і оцінювання стану ресурсної забезпеченості матеріального виробництва Мінекономіки України на підставі звітності Держкомстату України розробляє однопродуктові натуральні матеріальні баланси попиту і пропозиції з обмеженого кола найважливіших видів продукції (труби сталеві, автобуси, автомобілі легкові і вантажні, трактори, цемент, деревина і т. ін.), а також енергоносіїв (електроенергія, вугілля, нафта, газ та ін.) — усього 14 видів балансів.

Розробка балансів здійснюється один раз на рік зі щоквартальним уточненням.

Оцінювання збалансованості товарних ринків на макрорівні є умовою для визначення державної і соціальної політики, розробки законів, які регулюють ринкову економіку. Тому започатковано розробку прогнозних балансів попиту і пропозиції за найважливішими видами продукції у натуральному і вартісному виразі.

Збалансованість попиту і пропозиції — це різні форми співвідношення між ними. Існують такі форми:

· попит дорівнює пропозиції — це ідеальна ситуація, яка на товарному ринку практично неможлива;

· попит менший за пропозицію — за таких умов утворюються запаси. Це теоретично бажана ситуація, за умови якої ціну товару можна понизити, бо це тип ринку продавця;

· попит перевищує пропозицію — це призводить до незадоволеного попиту і типу ринку покупця, за умови якого ціни можуть підвищуватися.

Використовуючи метод кореляційно-регресійного аналізу, можна визначити рівняння пропозиції, де результативна ознака — обсяг пропозиції певного товару (послуги), а факторна — ціна, та рівняння попиту, де результативна ознака — обсяг попиту, а факторна — ціна. Аналіз двох рівнянь надає можливість визначити ціну рівноваги на ринку.

Знаючи прогнози цін, попиту, пропозиції, стану кон’юнктури та інших показників, підприємству легше визначитися зі своєю стратегією і розробити відповідні заходи з маркетингу, інвестицій, інновацій.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть недоліки і переваги коефіцієнтів концентрації CR-4 та індексу Херфіндаля—Хіршмана (К_ХХ).

2. Яка розбіжність у методиці розрахунку частки ринку і конкурентної позиції виробника?

3. Що слугує критерієм визначення межі товарного ринку?

4. В якій статистичній звітності характеризується злиття підприємств?

5. Які можуть бути мотиви та наслідки злиття підприємств?

6. Охарактеризуйте методи визначення тіньової діяльності підприємств.

7. Побудуйте логічну схему показників фінансового результату діяльності підприємств.

8. Які методичні підходи до прогнозування пропозиції можна використати?

Тлумачний словник

Коефіцієнт концентрації CR-4 — це сукупна частка чотирьох виробників, які є лідерами на ринку певного товару чи послуги.

Коефіцієнт Херфіндаля—Хіршмана (К _ХХ) — це сукупний квадрат частки виробників на ринку певного товару чи послуги.

Конкурентна позиція — це співвідношення частки ринку і -го виробника до частки виробника, який є лідером на ринку.

Коефіцієнт перехресної еластичності цін характеризує зміну у відсотках ціни одного товару (послуги) зі зміною ціни іншого товару (послуги) у відсотках. Використовується для визначення межі ринку товару.

Література

1. Азарян Е. М., Радкевич Л. А. Развитие рынка кондитерских изделий в Украине и изменение характера конкуренции за период 1995—1998 гг. // Маркетинг и реклама. — 1999. — № 2.

2. Биван А. А., Эстрин С., Шаффер Е. С. Факторы реструктуризации предприятий в переходных экономиках // Экономический журнал ВШЭ. — 2002. — № 1.

3. Борисенко З. М. Монопольне становище підприємств на ринку // Статистика України. — 2002. — № 3.

4. Владимирова Л. П. Прогнозирование и планирование в условиях рынка. — М.: Изд. дом «Дашков и К^о», 2000.

5. Информационные технологии в маркетинге / Под ред. проф. Г. А. Титоренко. — М.: ЮНИТИ, 2000.

6. Історія економічних учень / За ред. Л. Я. Корнійчук, Н. О. Титаренко. — К.: КНЕУ, 1999.

7. Михайленко П., Цал-Цалко Ю. Проблеми контролю «тіньової» економіки в сфері господарської діяльності // Статистика України. –– 1999. — № 1.

8. Підприємства України. Каталог.

9. Підприємства Європи. Каталог.

10. Розанова Н. Анализ рыночной структуры в алюминиевой промышлености России // Вопр. статистики. — 1998. — № 1.

11. Статистика предприятий / Под ред. Утца-Петера Райха и Рудольфа Янке. — Висбаден, 1996. — Т. 2. Федеральное статистическое управление Германии.

12. Страны ОЭСР. Стат. справочник. — М.: ОЭСР «Весь мир», 2001.

13. Тироль Жан. Рынки и рыночная власть: теория организации промышленности. — Спб.: Эконом. школа, 2000.

14. Ткаченко Л. Загальні поняття і визначення неформального сектора економіки: дослідження МОП // Статистика України. — 1999. — № 3.

15. Чобану К. Методика расчета влияния инфляционных процессов на финансовые результаты деятельности предприятий // Вопр. статистики. — 1996. — № 4.

[1] Хаєк Фрідріх фон (1899—1992) — англійський економіст-статистик, лауреат Нобелівської премії з економіки у 1974 р. за новаторські праці з теорії грошей і теорії економічних коливань, а також за глибокий аналіз взаємозалежності економічних, соціальних та інституційних явищ.

Дата добавления: 2015-08-18