Порядок організації в Україні розрахунків в іноземній валюті

Особливості розрахункових операцій із зарубіжними контрагентами визначені в Законі України “ Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті ” № 185-94-ВР від 23.09.1994 р.:

1)У розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта, під якою розуміється як власне іноземна ва­люта, так і банківські метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах. Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії НБУ.

2) виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше як через 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) експортованої продукції, а у разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності — з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт (послуг), експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. За цим Законом такого самого висновку потребують імпортні операції резидентів, що здійснюються на умовах відстрочення поставки, якщо вона перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставляння векселя на користь постачальника імпортованої продукції (робіт, послуг) (ст.1).

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочки поставки, в разі, коли така відстрочка перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового плате­жу або виставлення векселя на користь постачальника про­дукції (послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії НБУ.

3) передбачений наслідок порушення резидентами зазначених термінів: стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від суми неотриманої виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої за офіційним поточним валютним курсом на день виникнення заборгованості (ст. 4). При цьому загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки або вартості недопоставленого товару. Відповідно до ст. 5 Закону, у разі порушення резидентами установлених строків, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України.

4 ) Початком відліку строку розрахунків в іно­земній валюті при здійсненні резидентами України експорт­но-імпортних операцій є:

а) при експорті товарів — наступний календарний день після дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується;

б) при експорті робіт, послуг — наступний календарний день після дати підписання акту, який засвідчує виконання робіт, послуг, експорт прав інтелектуальної власності;

в) при імпорті:

♦ наступний календарний день після дати здійснення авансового платежу або виставлення векселя на ко­ристь постачальника продукції (робіт, послуг);

♦ при розрахунках у формі документарного акредитиву - наступний календарний день після моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента.

5) Резиденти, які купують іноземну валюту через уповнова­жені банки для забезпечення виконання зобов'язань перед не­резидентами, зобов'язані здійснити перерахування таких сум протягом п'яти днів з моменту зарахування їх на валютні ра­хунки резидентів. Порушення резидентами передбачених термінів тягне за собою стягнення пені за кожний день прост­рочення у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, пере­рахованої за офіційним поточним валютним курсом на день нарахування пені.

Важливим засобом реалізації міжнародних валютно-фінансових операцій виступає система міжнародних розрахунків.

Міжнародні розрахунки — це система організації та регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, які виникають на основі здійснення зовнішньоекономічної діяльності між державами, підприємствами та громадянами, що знаходяться на території різних країн.

Суб'єктами міжнародних розрахунків є експортери, імпортери і банки, які вступають у відносини, пов'язані з рухом товаророзпорядчих документів та операційним оформленням платежів (ст. 344 Господарського кодексу України).

Правовою основою міжнародних розрахункових відносин виступають міжнародні договори (платіжні угоди та міжнародні конвенції, торговельні, кредитні та ін. договори); норми внутрішнього національного законодавства, а також суттєву роль відіграють систематизовані та уніфіковані банківські звичаї і норми міжнародної банківської практики, які закріплені у відповідних конвенціях (по акредитиву, інкасо, вексельному обігу, банківських гарантіях та ін.) (ст. 344 Господарського кодексу України).

Переважна частина розрахунків здійснюється безготівковим способом шляхом записів на рахунках банків, тобто банки є основними посередниками в міжнародних розрахунках. З метою здійснення міжнародних розрахунків та валютних операцій комерційні банки різних країн підтримують між собою кореспондентські зв'язки, встановлюючи їх і між комерційними банками всередині окремих країн.

Різновиди кореспондентських відносин:

а) зі взаємним відкриттям кореспондентських рахунків;

б) з відкриттям рахунків в одному із банків;

в) без кореспондентських рахунків.

Суб'єктам підприємницької діяльності України при укладенні і виконанні зовнішньоекономічних договорів (контрактів) запропоновано забезпечувати дотримання вимог, передбачених Уніфікованими правилами.

При здійсненні експорту рекомендуються такі форми розрахунків:1. документарний акредитив; 2. документарне інкасо (з гарантією).При здійсненні імпорту рекомендуються такі форми розрахунків:

1. документарне інкасо;

2. документарний акредитив.

Під документарним акредитивом Уніфіковані правила розуміють будь-як угоду (як би її не було названо і позначено), у силу якої банк (банк-емітент), діючи на прохання і на підставі інструкцій клієнта (приказодавця акредитива), має: а) або здійснити платіж третій особі чи за його наказом (бенефіціару), або оплатити чи акцептувати переказні векселі (тратти), виставлені бенефіціаром; б) або надати повноваження іншому банку здійснити такий платіж чи оплатити, акцептувати чи негоціювати перекладні векселі (тратти) проти передбачених документів, якщо дотримано всіх умов акредитива.

Інкасо є розрахунковою банківською операцією, за якою банк-ремітент, що діє у суворій відповідності з інструкціями свого клієнта (довірителя), бере на себе зобов'язання здійснювати операції з поданими клієнтом документами з метою одержання від платника акцепту та (або) платежу або видачі документів на інших умовах. Отже, інкасо можна визначити як доручення експортера (кредитора) своєму банку одержати від імпортера (платника) безпосередньо або через інший банк певну грошову суму або підтвердження, що ця грошова сума буде виплачена у встановлений строк.

Різновиди інкасо: чисте інкасо і документарне інкасо. Чисте інкасо означає інкасо фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами. До фінансових документів Уніфіковані правила по інкасо відносять перекладні векселі, прості векселі, чеки, платіжні розписки та інші документи, що використовуються для одержання платежу грошима. До комерційних документів відносять рахунки, відвантажувальні документи, документи про право власності або інші документи, що не є фінансовими. Документарне інкасо — інкасо фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами, або інкасо комерційних документів, не супроводжуваних фінансовими документами.

Захисні застереження до зовнішньоекономічних контрактів, які передбачають розрахунки в іноземній валюті:

- валютно-цінові застереження

---

Дата добавления: 2015-08-18