Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності. Види звільнення від кримінальної відповідальності.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності"

Звільнення від кримінальної відповідальності - відмова держави в особі уповноважених органів від державного осуду особи, яка вчинила злочин.

Пленуму Верховного Суду України у п.1 своєї постанови від 23 грудня 2005 р. № 12 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" дає таке визначення звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України.

Звільнення від кримінальної відповідальності (С. Келіна) - звільнення особи від винесення негативної оцінки її поведінки у формі обвинувального вироку.

Звільнення від кримінальної відповідальності (Н. Кузнецова) - звільнення особи, що вчинила злочин, але після цього втратила свою суспільну небезпечність в силу низку обставин, вказаних у кримінальному законі, від застосування до винного з боку держави заходів кримінально-правового характеру.

Звільнення від кримінальної відповідальності (Ю. Баулін) - це передбачена законом відмова держави від застосування до особи, яка вчинила злочин, обмежень її певних прав і свобод, визначених КК України.

Правовою підставою звільнення від кримінальної відповідальності є: передбачення конкретних видів звільнення у КК, а також законом України про амністію чи актом помилування. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК, здійснюються лише судом.

Види звільнення від кримінальної відповідальності передбачені в КК:

1. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям. Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду (ст. 45 КК).

2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим. Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим і відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду (ст. 46 КК).

3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки. Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року від дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку. У разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності (ст. 47).

4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки. Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною (ст. 48 КК).

5. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо від дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі; 3) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину (ст. 49 КК).

6. Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі Закону про амністію чи акта про помилування (статті 85-87).

7. Спеціальні підстави звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені Особливою частиною КК (ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст.ст. 212, 212-1, ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 258³, ч. 4 ст. 258⁵, ч. 6 ст. 260, ч. 3 ст. 263, ч. 4 ст. 289, ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 311, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 401).

8. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця. Добровільна відмова - це остаточне припинення особою із власної волі готування до злочину чи замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця (ч. 1 ст. 17 КК).

В законі про кримінальну відповідальність добровільна відмова прямо не визначна як вид звільнення від кримінальної відповідальності. Хоча за думкою Ю. Бауліна, є всі правові підстави визначати добровільну відмову від доведення злочину до кінця, як вид звільнення від кримінальної відповідальності.

Усі види звільнення від кримінальної відповідальності, крім передачі винного на поруки та застосування до неповнолітніх заходів виховного характеру (умовні), є безумовними. Безумовне звільнення означає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності остаточно, безповоротно. Таке звільнення не залежить від подальшої поведінки особи після ухвалення рішення про її звільнення. Що стосується звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки, то в разі порушення умов передачі на поруки особа притягується до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин (ч. 2 ст. 47), отож йдеться про умовне звільнення. Це ж стосується неповнолітніх, які в разі ухилення від застосування заходів виховного характеру також притягуються до кримінальної відповідальності (ч. 3 ст. 97).

Кримінальний кодекс України передбачає випадки обов'язкового (імперативного) та факультативного (дискреційного - за Ю. Баулі-ним) звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які вчинили діяння, що містять ознаки злочину.

Обов'язковому звільненню від кримінальної відповідальності підлягають особи у зв'язку із закінченням строків давності (частини 1 і 2 ст. 49 КК) та інші, щодо яких за наявності вказаних у законі підстав застосовується термін "звільняються" (у зв'язку з дійовим каяттям - ст. 45 КК, у зв'язку із примиренням винного з потерпілим - ст. 46 КК). Щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК) та у зв'язку зі зміною обставин (ст. 48 КК), а також у зв'язку із закінченням строку давності за особливо тяжкі злочини, що передбачають можливість застосування такого покарання, як довічне позбавлення волі (ч. 4 ст. 49 КК), законодавець передбачив факультативність звільнення ("може бути звільнена"), тобто рішення з цього приводу передано на розсуд суду.

Залежно від того, на підставі якого правового акта здійснюється звільнення від кримінальної відповідальності, розрізняють звільнення: у випадках, передбачених КК; на підставі Закону про амністію; на підставі Указу Президента України про помилування.

77.

Кримінальна відповідальність є різновидом юридичної відповідальності, особливим елементом у механізмі кримінально-правового реагування держави щодо особи, яка вчинила злочин. Поняття "кримінальна відповідальність" законодавчо не визначено і в теорії кримінального та кримінально-процесуального права трактується по-різному.

Кримінальна відповідальність (Я. Брайнін, П. Матишевський, В. Осадчий) - врегульований нормами права обов'язок особи, що вчинила злочин, підлягати певним заходам негативного впливу та перетерплювати передбачені законом обмеження.

Кримінальна відповідальність (Л. Багрій-Шахматов, С. Келіна, П. Дагель) - це врегульовані кримінально-правовими нормами суспільні відносини.

Кримінальна відповідальність (М. Загородніков, О. Лейст) - це реальне застосування кримінально-правової норми та реалізація санкції.

Кримінальна відповідальність (Ю. Баулін) - це передбачені КК вид та міра обмеження прав і свобод злочинця, що індивідуалізується судом та здійснюється спеціальними органами держави.

Так, під гуманізацією (гуманізмом) в науковій літературі розуміють - з лат. humanus - людський, людяний - один з принципів права в демократичній державі, за яким визнається цінність людини як особистості, її право на вільний розвиток і виявлення своїх здібностей, утвердження пріоритету блага людини як критерію оцінки суспільних відносин. У цьому розумінні право як регулятор суспільних відносин повинно бути загальною мірою свободи, рівності та справедливості, що реалізуються у правових нормах та практиці їх застосування. В кримінальному праві гуманізація покарань передбачає пом’якшення покарань за вчинення певних злочинів або заміна покарань на такі, що не пов’язані з позбавленням волі. В даному випадку Президент пропонує в частині економічних злочинів, за які сьогодні передбачається позбавлення волі, встановити покарання у вигляді штрафу, і лише у разі несплати штрафу – застосовувати позбавлення волі.

Так, Президент пропонує, зокрема збільшити максимальну межу штрафу, як кримінального покарання (нагадаємо, що на сьогодні максимальна межа становить 1000 н.м.д.г., за винятком статей особливої частини – наприклад, зайняття гральним бізнесом, - до 50 000 н.м.д.г.) до 50 000 н.м.д.г. Тобто, на сьогодні за вчинення злочину злочинець заплатить не більше 1700 грн., а Президент пропонує встановити максимальну межу в розмірі 850 000 грн.

Разом з тим, Президент пропонує також встановити поділ тяжкості злочинів не лише від строку позбавлення волі, як це є на сьогодні, але й залежно від розміру штрафу. Більше того, у випадку несплати штрафу, він пропонує замінювати його позбавленням волі, наприклад, з розрахунку від п’яти до десяти років позбавлення волі – у випадку призначення штрафу за вчинення тяжкого злочину. Це кардинально протилежний підхід до визначення покарань, на сьогодні не передбачено можливості заміни штрафу позбавленням волі, оскільки цей вид покарання вважається найсуворішим. Без сумніву, ініціатива заміни позбавлення волі за економічні злочини значним розміром штрафу є дуже позитивним моментом, оскільки немає необхідності застосовувати позбавлення волі до осіб, які не є небезпечними для суспільства і не потребують ізоляції. Так, не секрет, що застосування позбавлення волі в багатьох випадках не є адекватним до суспільної небезпеки скоєного злочину, часто при призначенні покарання не враховується соціальна характеристика особи та обставини вчинення злочину, можливості соціального збереження злочинця та призначення альтернативного виду покарання. Кримінально-правовою наукою не вироблені критерії оцінки суспільної небезпеки злочину та визначення покарання.

Більше того, є безліч аргументів на користь незастосування до осіб, які вчинили економічні злочини, позбавлення волі, а саме:

- економічні збитки, завдані державі, ув’язненим не компенсуються, оскільки він фізично позбавлений можливості заробити кошти та це зробити, перебуваючи у виправній установі;

- при перебуванні в ув’язненні протягом тривалого часу засуджені частково втрачають професійні навички;

- зростають видатки держави на утримання одного засудженого;

- зростають видатки держави та утримання закладів позбавлення волі;

- у засудженого втрачаються зв’язки з родиною, суспільством, натомість, розвивається тюремна субкультура, яка в майбутньому може стати причиною рецидивної злочинності чи антисоціальної поведінки;

- формування у засудженого психічних відхилень;

- втрата здоров’я та розвиток інфекційних хвороб;

- небажання працевлаштовувати особу після її звільнення з місць позбавлення волі тощо.

Разом з тим, можливість заміни штрафу позбавленням волі має серйозні недоліки, оскільки, як ми зазначали вище, Президент пропонує встановити максимальний штраф в розмірі 850 000 гривень, при цьому, зменшує строк, протягом, якого він може бути сплачений, з 3 років до 6 місяців (якщо суд дозволить сплату з розстроченням), отже в місяць особа повинна сплачувати мінімум 141 667 грн. Таким чином, дана стаття може бути ефективною і дієвою лише щодо осіб, які мають хороше економічне становище і таку суму коштів. Отже, застосування таких штрафів під загрозою позбавлення волі у випадку їх несплати, скоріше змусить особу шукати додаткового заробітку (не завжди законного), брати позики, підписувати невигідні угоди лише з метою сплати штрафу. Крім того, цікаво, яким чином буде застосовуватися позбавлення волі до осіб, які частково сплатять штраф. Хоча, значно обнадіює те, що у більшості економічних злочинів, санкції статей, що визначають основний склад злочину, передбачають штраф в розмірі від 1 до 5 тисяч н.м.д.г.

Більше того, неприпустимо формувати модель поділу тяжкості злочинів за розміром штрафу, яких застосовується як покарання за його вчинення, це суперечить загальним засадам кримінального права. Так, тяжкість будь-якого злочину залежить від його суспільної небезпеки, а тому природно визначається залежно від строків позбавлення волі. Визначення тяжкості злочину розміром штрафу призведе до дисбалансу тяжкості злочинів: неможливо застосовувати штраф як одне з найбільш м’яких покарань, за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів.

78.

· Проблеми обставин, що виключають злочинність діяння.

1. Необхідна оборона - дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав таінтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. 2. Уявна оборона - дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання. 3. Затримання особи, що вчинила злочин. 4. Крайня необхідність - усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності. 5. Фізичний або психічний примус. 6. Виконання наказу або розпорядження. 7. Діяння, пов'язане з ризиком. 8. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Проблема обставин, що виключають злочинність діяння, досліджувалася такими вченими, як Петро Петрович Андрушко, Баулін Юрій Васильович, Плехан Сергеевич Дагель, Келина Софья Григорьевна, Николай Николаевич Паше-Озерський, Иосиф Ильич Слуцький, Сташис Володимир Володимирович, Тацій Василь Якович, Піонтковський Андрій Андрійович, та ін.

На сьогодні у юридичній літературі поширена думка, що обставинами, які виключають злочинність діяння, є свідомі, вольові правомірні діяння, вчинки або поведінка осіб. Такої позиції притримуються Александров Юрій Валер'янович, Баулін Юрій Васильович, Павел Львович Фріс, Анзор Юрьевич Шурдумов та інші.

В результаті проведеного дослідження ми дійшли до висновку, що поняття «обставина, що виключає злочинність діяння» - це обов'язкова єдність певних умов, а саме: 1) свідомий і вольовий характер діяння; 2) подібність діяння із злочином за об'єктивними ознаками; 3) регламентованість кримінальним законом; 4) відсутність суспільної небезпеки діяння (суспільна корисність або допустимість); 5) відсутність протиправності діяння (правомірність); 6) як наслідок - виключення кримінальної відповідальності.

Аніщук вікторія Василівна (асп). З урахуванням вказаних ознак, поняття «обставина, що виключає злочинність діяння» потрібно розуміти, як єдність умов, передбачених у нормі Кримінального кодексу України, за наявності яких діяння, ззовні схоже з ознаками злочину, визнається правомірним через відсутність суспільної небезпеки та протиправ- ності, у зв'язку з чим кримінальна відповідальність особи виключається.

Отже, будь-яка обставина, яка віднесена чи буде віднесена до інституту обставин, що виключають злочинність діяння, має відповідати цьому визначенню. Отримані висновки в подальшому сприятимуть визначенню місця обставини, що виключає злочинність діяння, серед інших кримінально-правових категорій та з'ясуванню поняття та ознак окремих видів обставин, що виключають злочинність діяння.

Хряпінський Петро Васильович – заохочувальні норми. (Николай Иванович Загородніков проти).

79.

Дата добавления: 2015-08-13