Фінансовий ринок

Сучасна ринкова економіка не може існувати без розвинутого фінансового ринку.

Фінансовий ринок — це і середовище купівлі-продажу фінансових ресурсів, і сукупність інститутів, які забезпечують їх обіг, тобто сукупність економічних відносин у сфері трансформації бездіяльних грошових засобів в початковий капітал через фінансово-кредитні інститути на основі попиту і пропозиції.

В економіці постійно відбувається кругообіг фінансових ресурсів, суб’єктами якого є домогосподарства, підприємства, держава і різноманітні фінансові установи (інститути). У процесі господарювання у деяких суб’єктів виникає потреба в коштах для розширення їх діяльності, а у інших накопичуються заощадження. Розподіл таких засобів відбувається шляхом формування фондів: централізованих (належать державі) і децентралізованих (належать господарським суб’єктам). Економіка неможлива без відповідної фінансової системи, а в останній найважливіше місце займає фінансовий ринок, на якому відбувається рух грошей (капіталу).

Основними суб’єктами фінансового ринку є:

1. позичальники — фізичні або юридичні особи, що залучають грошові засоби кредиторів для розвитку бізнесу, і стають дебіторами (боржниками) перед інвесторами (кредиторами);

2. інвестори — фізичні або юридичні особи національної (резиденти) або іноземної (нерезиденти) економіки, що приймають рішення про вкладання власних, займаних або залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування. Інвестори можуть виступати у ролі вкладників, кредиторів, покупців. Права у всіх інвесторів однакові, незалежно від форми власності, рівні, і здійснення інвестицій в будь-які об’єкти є їх добровільним і неподільним правом, що охороняється законом;

3. фінансові інститути — це посередники, що забезпечують зустріч позичальника і інвестора (кредитора) на фінансовому ринку. Вони і здійснюють трансформацію тимчасово вільних грошових засобів. Якщо інвестор діє самостійно, то він має великі витрати, а при роботі з посередниками його витрати спадають. До того ж фінансові інститути приймають на себе ризик відповідних операцій. Основними фінансовими інститутами виступають наступні кредитні установи:

- емісійний банк (центральний банк країни, в Україні — Національний банк України);

- комерційні банки;

- спеціальні кредитні інститути, до яких відносяться як спеціалізовані банківські установи (інвестиційні банки, зовнішньоторговельні банки, іпотечні банки тощо), так і спеціалізовані небанківські установи (інвестиційні компанії, ощадні установи, пенсійні фонди, фінансові фонди, страхові компанії, трастові (довірчі) товариства, ломбарди тощо).

Основними функціями фінансового ринку є:

- мобілізація коштів для економічного розвитку;

- перерозподіл грошових засобів між галузями, сферами, регіонами;

- забезпечення нагромадження коштів, що визначають економічне зростання;

- забезпечити рівнодоступності грошових засобів для всіх учасників фінансового ринку — держав, підприємств, домогосподарств. Складовими фінансового ринку виступають грошовий ринок, ринок капіталів і ринок цінних паперів (або фондовий ринок)..

Ринок цінних паперів — це частина фінансового ринку, де здійснюється емісія і купівля-продаж цінних паперів. Через ринок цінних паперів (або фондовий ринок), тобто через банки, спеціалізовані кредитно-фінансові інститути і фондову біржу акумулюються грошові накопичення підприємств, держави і приватних осіб, які спрямовуються на виробниче і невиробниче вкладення капіталів.

Є первинний і вторинний ринок цінних паперів. До первинного ринку цінних паперів відносяться ринок інструментів позики (облігації державних займів, казначейських обов’язків, векселів); ринок інструментів нерухомості (акції відкритих акціонерних товариств); ринок інструментів інвестицій (акцій, інвестиційних і депозитних сертифікатів). До вторинного ринку цінних паперів відноситься біржовий ринок (фондова біржа); позабіржовий ринок (ринок похідних інструментів, тобто ф’ючерсів, опціонів, варрантів, тощо). Біржовий ринок пов’язаний з діяльністю фондової біржі. Це ринок з найвищим рівнем організації, що максимально сприяє мобільності капіталів і формуванню реальних ринкових цін на фінансові вклади, які знаходяться в обігу. Позабіржовий ринок охоплює операції з цінними паперами поза біржею. Переважно на ньому відбувається первинне розташування, а також перепродаж цінних паперів емітентів, які не бажають або за об’єктивними причинами не можуть виставляти свої активи на біржу.

Крім того, фондовий ринок можна дифиренцювати за такими ознаками:

- за категоріями емітентів — корпорацій, держави;

- за терміном випуску — із встановленим терміном обігу і без встановленого терміну обігу, безстрокових цінних паперів;

- за територією розповсюдження — місцевий, локальний, регіональний, національний, інтернаціональний;

- за видами цінних паперів — ринок цінних паперів, ринок облігацій та інших цінних паперів.

Акція — це цінний папір без встановленого терміну обігу, яка свідчить про внесення певного паю в статутний фонд акціонерного товариства, дає право на участь в управлінні ним, отримання частини прибутку в формі дивідендів, а також на участь у розподілі майна у випадку його ліквідації.

Облігація — це цінний папір, який свідчить про внесення її власником певних засобів і підтверджує обов’язки емітенту повернути власнику номінальну вартість в передбачений термін із сплатою процентів.

Акція	Облігація
Немає фіксованого терміну існування	Має фіксований термін існування
Свідчить про право власника на частку майна акціонерного підприємства	Виступає як боргове зобов’язання
Дохід акції — дивіденд	Дохід облігації — процент
Дивіденд залежить від прибутковості підприємства	Процент має фіксовані, заздалегідь встановлений розмір
Акціонер має право приймати участь в управлінні підприємством	Власник облігації не має право приймати участь в управлінні підприємством
Джерелом дивідендів є чистий дохід, який залишається після сплати податків	Процентні платежі, що сплачуються по облігаціям, відносяться до витрат і вираховуються із загального прибутку
Акції випускають переважно акціонерні фірми	Облігації випускає переважно держава

Головним інститутом (організацією) ринку цінних паперів виступає фондова біржа. Особливостями функціонування фондової біржі є те, що:

1. на фондовій біржі відбувається торгівля акцій тільки найбільших національних фірм, перелік яких обмежується декількома сотнями;

2. фондова біржа є організованим великооптовим ринком цінних паперів;

3. співвласником акціонерної фірми може стати будь-яка фізична або юридична особа, яка придбає акції;

4. торгівлю акціями на фондовій біржі здійснюють не безпосередньо покупці і продавці, а біржові посередники (брокерські фірми і брокери).

Акції в сучасній ринковій економіці:

- дають можливість спрямовувати відносно вільні великі грошові засоби на розвиток підприємств;

- допомагають тоді, коли навіть декільком великим підприємствам не до снаги відкривати певну комерційну справу;

- сприяють розвиткові економічної демократизації суспільства, оскільки утворюється багато власників, тобто багато людей, які безпосередньо стають економічно відповідальними за діяльність підприємств.

В Україні передумовами формування ринку цінних паперів є наступні обставини:

- масштабна приватизація державних підприємств і пов’язаний з нею масовий випуск цінних паперів;

- створення і діяльність комерційних установ, які залучають засоби на акціонерній основі;

- розширення практики акумуляції засобів загальнодержавними і муніципальними органами через біржові цінні папери;

- використання підприємствами і регіонами облігаційних займів, які є більш дешевим видом ресурсів в порівнянні з банківськими кредитами.

Труднощі формування сучасного фондового ринку пов’язані з тим, що акції купуються переважно для отримання контролю над системою управління підприємством, а не для отримання дивідендів. Тому переважна кількість акцій, особливо прибуткових підприємств, зовсім не виставляються на публічні торги на Українську фондову біржу. Інакше кажучи реальний фондовий ринок в Україні ще не сформований.

Задача 1 Щорічно ділянка землі приносить 40 тис.грн. чистого доходу.

а) якою буде рівно вигідні для покупця і продавця ціна цієї ділянки, якщо ставка проценту дорівнює 20%;

б) як зміниться ця ціна, якщо процент впаде до 10%?

Ціну землі знаходимо за формулою:

Pt =	R	x 100%. Тобто Pt =	40000 грн.	х 100% = 200000 грн.
r	20%

Якщо процент впаде до 10%, то ціна землі становитиме: Р_t = 40000/10% x 100% = 400000 грн. Тобто ціна землі зросте вдвічі.

Задача 2 Припустимо, що на чернівецькому ринку некваліфікованої робочої сили крива попиту на працю характеризується залежністю: L_d = 600 – 2 х W, а крива пропозиції: L_s = 3 х W – 400 (де W — місячна зарплата, а L_d і L_s — величини попиту і пропозиції чоловік на рік).

Потрібно знайти:

а) рівноважну кількість і ціну праці;

б) як зміниться зайнятість, якщо держава встановить мінімальну оплату на рівні 250 грн.

Рівноважний рівень оплати праці визначає, що прирівнянням величини попиту і пропозиції (L_d = L_s): 600 – 2 х W = 3 х W – 400 => W = 200 грн.

Рівноважна кількість знаходиться або через функцію попиту: L_d = 600 – 2 x 200 = 200 чол., або через функцію пропозиції: L_s = 3 x 200 – 400 = 200 чол.

Якщо держава встановить мінімальну ціну на рівні 250 грн., то величина попиту на працю становитиме: L_d = 600 – 2 x 250 = 100 чол.; величина пропозиції: L_s = 3 x 250 – 400 = 350 чол. Виникне надлишок робочої сили обсягом 250 чол. (350 – 100). А зайнятість зменшиться на 100 чол. (200 – 100).

Для кожного підприємства важливим є проблема найму робочої сили. Задача 3 показує, що фірмі слід продовжувати наймати кожну додаткову одиницю праці до тих пір доки розмір зарплати додаткового робітника не перевищить додаткову доходність використання додаткової одиниці праці.

Задача 3 Залежність щотижневої виручки (TR) від числа найнятих робітників (L) має вигляд таблиці 14.2.

L
TR

Скільки робітників слід найняти фірмі, якщо тижнева ставка зарплати складає 70 грн.

Доки гранична віддача праці (MRP_L) більше за приріст витрат праці (W) фірмі слід збільшувати чисельність найму робітників. Оптимальний обсяг найму буде при умові MRP_L = W. Якщо MRP_L < W, то чисельність зайнятих потрібно зменшувати. Гранична віддача праці характеризує приріст загального доходу (DTR), що виникає внаслідок залучення додаткової кількості робітників:

Таблиця 14.3 – Розрахунок до задачі 3

L
TR
MRPL	—
W

Фірмі слід найняти 2 робітників, бо MRP_L (110 грн.) > W (70 грн.). Найом третього робітника буде не вигідним, бо його найом обійдеться в 70 грн., а приріст загального доходу внаслідок цього зросте лише на 60 грн.

Задача 4 Акціонерне товариство більшу частину свого прибутку сплачує у вигляді дивідендів. Якщо на одну акцію припадає 50 грн. дивідендів в рік, а позичковий процент складає 20%, то скільки становитиме курс акції?

Курс акції знаходимо шляхом ділення розміру дивіденду на ставку позичкового проценту:

Дата добавления: 2015-08-03