Ринок товарів і послуг

Види ринків та їх інфраструктура

В сучасній економіці існують різноманітні розгалужена класифікації ринків. Під ринком слід розуміти певне економічне середовище, де відбуваються певні економічні дії (купівля, продаж, інвестування, позика, тощо), що здійснюються різними економічними особами (домогосподарствами, фірмами, державою, тощо).

Ринки класифікуються за різними ознаками.

За рівнем конкурентності між продавцями економічних благ розрізняють типи ринків (або типи ринкових структур):

1. ринок досконалої конкуренції;

2. ринок монополії;

3. ринок олігополії;

4. ринок монополістичної конкуренції.

За територіальним охопленням ринки поділяються на:

1. місцевий ринок;

2. регіональний ринок;

3. національний (або внутрішній) ринок;

4. глобальний (або світовий) ринок;

За об’єктами купівлі-продажу економічних благ (тобто, що саме продається і купується в усьому економічному середовищі) розрізняють:

1. ринок споживчих товарів;

2. ринок послуг;

3. ринок ресурсів (інвестиційних товарів);

4. ринок праці;

5. фінансовий ринок.

Класифікація ринків за двома першими ознаками розглядатиметься в інших концепціях. Основна увага в цій концепції буде приділена видам ринків.

Насамперед слід звернути увагу на спільні риси усіх видів ринків. Загальним для усіх видів ринків є:

- універсальна дія ринкового механізму. Це проявляється в тому, що попит і пропозиція на всі об’єкти купівлі-продажу у всіх видах ринку формуються однаково. Рівноважна ціна на те, що продається на всіх видах ринків залежить від співвідношення попиту і пропозиції. В свою чергу зміна ціни на об’єкт купівлі-продажу однаково впливає на зміну обсягів попиту і пропозиції;

- однакове намагання всіх господарських суб’єктів на всіх видах ринків оптимізувати свою економічну поведінку: покупці намагаються купівлею певних благ найвище задовольнити свої потреби і реалізувати власні економічні інтереси з найменшими грошовими сплатами за купівлю, а продавці розраховують на вищий виторг для отримання доходу з метою реалізації власного економічного інтересу;

- наявність певної інфраструктури, що властива кожному виду ринку. Без відповідних інститутів (або економічних установ) неможливе функціонування будь-якого виду ринку.

Характеристику різних видів ринку слід розпочинати з ринку споживчих товарів. Цей вид ринку можна вважати базовим видом ринку тому, що:

1. переважну частку загальнонаціонального економічного обороту складають споживчі товари. В більшості країн світу в структурі валового внутрішнього продукту за витратами 60-80% припадає на споживчі витрати;

2. ринок споживчих товарів складається з ринків величезної кількості різноманітних товарів (ринок шкарпеток, ринок яловичини, ринок телевізорів тощо). До того ж, як шкарпетки так і телевізори є різними, тому кожний вид шкарпеток або модель телевізору є об’єктами купівлі-продажу на різних ринках. Все це говорить про те, що за асортиментом того, що продається і купується на різних видах ринків безумовним лідером є ринок споживчих товарів, чисельність яких навіть важко підрахувати;

3. решта видів ринку так чи інакше обслуговують ринки споживчих благ, а саме, ринок праці дозволяє забезпечити процес виробництва споживчих благ робочою силою, інвестиційні товари стають виробничими ресурсами для виробництва споживчих благ, кредити допомагають підприємствам збільшувати виробництво споживчих благ, різноманітні послуги допомагають доставці і зручності при споживанні цих товарів;

4. ринок споживчих товарів являє собою істотний (значний) вид ринку. Саме коли розглядаються головні чинники ринку, приклади використовуються стосовно цього виду ринку. Крім того, ринок споживчих товарів, по відношенню до інших типів ринку, має найменше специфічних особливостей.

Якщо застосувати спрощений кількісний підхід, то скільки споживчих товарів, стільки ринків цих товарів. Існує багато ознак, за якими класифікуються споживчі товари, що є об’єктом купівлі-продажу на різних видах ринків:

- доповнюючі та замінюючі товари (наприклад, автомобіль і бензин — це доповнюючі один одного товари, яловичина і свинина — це замінюючі);

- товари першої необхідності (як правило, це дешеві продукти харчування, одяг і взуття) та предмети розкошу (коштовні товари, які рідко купуються споживачами);

- товари короткострокового (люди їх швидко споживають, наприклад, продукти харчування) та довгострокового використання (знаходяться в процесі споживання тривалий період, наприклад, меблі);

- товари, що задовольняють базові потреби людей (продукти харчування, одяг, ліжко, тощо) та товари, що сприяють задоволенню соціальних (духовних) потреб людей (книжки, телевізор, газети, зошити);

- продовольчі та непродовольчі товари.

Попит на споживчі товари формується економічними діями споживачів, для економічної поведінки якого на ринках споживчих товарів притаманні наступні закономірності:

1. разом зі зростанням доходів споживачів зростає загальний обсяг купівлі споживчих товарів (закономірність споживання Енгеля);

2. при зростанні доходів споживачів темпи зростання купівлі продовольчих товарів поступаються темпам зростання купівлі непродовольчих товарів (перший закон Енгеля);

3. купівля предметів розкошу робиться лише при високому доході, який перевищує задоволення основних потреб (другий закон Енгеля);

4. питома вага витрат на одяг і взуття не зазнає значних змін при усіх рівнях доходів домогосподарства;

5. із зростанням доходів споживача підвищується частка витрат на предмети тривалого використання;

6. із зростанням ціни на один із замінювальних товарів зростає величина попиту на інший, і навпаки;

7. із зростанням ціни на один із доповнюючих товарів спадає величина попиту на інший, і навпаки.

Пропозиція споживчих товарів здійснюється підприємствами, що випускають відповідну продукцію. Обсяги виробництва і асортимент споживчих товарів залежить від:

- динаміки ціни на певні види товару;

- споживчого попиту на окремий вид продукції;

- споживчих смаків і запитів окремих категорій споживачів;

- наявності ресурсів для виробництва певного виду товару.

Конфігурація основних чинників ринку на ринку споживчих товарів відповідає загальній конфігурації попиту, пропозиції і ціни, що розглядалася в попередніх концепціях.

	Р — ціна; q — кількість; S — крива пропозиції; d— крива попиту; p— рівноважна ціна; Q— рівноважна кількість.

Рисунок 14.1 - Ринок товарів

Особливість розвитку ринку споживчих товарів в сучасних умовах полягає в тому, що:

1. він являє собою масову пропозицію (в розвинутих країнах дефіцитність зникла ще на початку 50-х років ХХ ст., в Україні — в другій половині 90-х років);

2. наявність на ринку споживчих товарів можливості вибору різних способів задоволення конкретної платоспроможної потреби;

3. висока питома вага нових товарів.

Товарний обіг на ринку споживчих благ охоплює оптову і роздрібну торгівлю, громадське харчування, склади і вантажний транспорт. До оптової торгівлі відносяться установи і підприємства, функціями яких є купівля і продаж товарів великими партіями (товарні біржі, торгівельні будинки, торгівельно-посередницькі фірми, комерційні центри і компанії.

Роздрібна торгівля — це діяльність з продажу товарів або послуг безпосередньо кінцевим споживачам для їхнього особистого споживання. До роздрібної торгівлі належать універмаги, спеціалізовані магазини, невеликі крамниці та інші. Роздрібні торговці обирають цільові ринки, товарний асортимент і комплекс послуг, політику цін, засоби стимулювання споживача та місце розташування свого підприємства.

Оптова торгівля — це діяльність з продажу товарів тим, хто купує їх для виробничого використання або подальшого перепродажу. Оптові торговці здійснюють операції збуту, закупівель, складування, транспортування товарів.

Особливе місце серед інститутів інфраструктури ринку займає товарна біржа, яка є організованим крупно оптовим ринком масових, переважно сировинних і сільськогосподарських (зерно, цукор, бавовна) товарів. Щодо принципових властивостей біржових товарів, то головними серед них є:

- однорідність;

- взаємозамінність;

- можливість встановлення для них стандартної середньої якості;

- масовий попит;

- торгівля зразками продукції.

Головними функціями товарної біржі є:

- визначення цін товарів на поточний момент і перспективу;

- узгодження прогнозованого та фактичного попиту і пропозиції;

- забезпечення цінової гласності;

- страхування від коливання цін;

- поєднання великого обсягу попиту і пропозиції.

Завдяки гласним торгам з’ясована ціна відразу надходить до комп’ютерної мережі, і на наступний день засоби масової інформації оприлюднюють ціни, за якими укладались угоди по кожному товару на кожний місяць перспективного періоду. Будь-який покупець і продавець, де б він не знаходився перед укладанням угоди на купівлю-продаж продукції має можливість ознайомитись з цінами на біржах. Це робить інформованість про ринкову кон’юнктуру (певне співвідношення між попитом, пропозицією і ціною товару) кожного економічного суб’єкта досить об’єктивною і всеохоплюючою.

Існують декілька основних способів переходу товару від одного володаря до іншого на товарній біржі.

Це, насамперед:

- купівля-продаж реального товару (що вже фізично існує);

- укладання двосторонніх контрактів на постачання товару в майбутньому (форвардних операцій);

- купівля-продаж біржових контрактів (ф’ючерсні і опціонні операції).

Крім цього товарні біржі здійснюють котирування цін; встановлюють стандарти біржових товарів (ознаки товарів, що допускаються до біржових торгів); розробляють типові контракти; фіксують торгівельні угоди; здійснюють арбітражні функції; займаються інформаційною діяльністю. Немає в світі біржової торгівлі з видами продукції, яки швидко псуються, а також складними готовими виробами. Продукції, яка швидко псується важко гарантувати доставку з дотриманням стандартів, тому тут переважає торгівля через оптові ринки і ярмарки. По складних готових виробах має перевагу фірмова торгівля, яка передбачає після продажу технічне обслуговування і постачання запасними частинами (телевізори, холодильники, автомобілі тощо).

В сучасній українській економіці функціонує біля 60 тис. установ роздрібної торгівлі. Найбільшим представником оптової торгівлі є Українська аграрна біржа. Подальший перехід до ринкових форм торгівлі передбачає розвиток підприємницької діяльності в сфері торгівлі, демонополізація торгівлі, утворення нової системи ціноутворення, розвиток конкуренції, захист ринку та споживачів від монополізму і протизаконних дій.

Послуги, що мають натурально-речову форму нематеріального багатства, в процесі науково-технічного прогресу здійснюють зростаючий вплив на національну економіку. Особливу роль при цьому відіграють умови їх реалізації, оскільки на відміну від відтворення товарів часове і просторове сполучення фаз виробництва і споживання створює тут особливі взаємозв’язки між пропозицією і попитом, а реалізація ефекту споживання їх суспільної корисності розповсюджується в часу на тривалий термін.

Таким чином, можна відмітити декілька специфічних ознак ринку послуг у порівнянні з ринками товарів щодо об’єкту купівлі-продажу:

1. послуга як об’єкт купівлі-продажу на ринку послуг, на відміну від товару, не має натурально-матеріальної форми. Її не можна зважити, вона не має обсягу і довжини;

2. на відміну від товару послуга не може виступати у вигляді виробничих запасів, не може складуватись та транспортуватись;

3. процес виробництва, обміну і споживання послуги відбувається одночасно, в той час як виробництво, обмін і споживання товарів відокремленні в часі і просторі. Наприклад, ковбаса виробляється на м’ясокомбінаті, надходить потім до магазину, врешті-решт споживається вдома. Зачіска в перукарні одночасно робиться, продається і починає споживатись людиною.

Спільним з товаром у послуги є те, що вона:

- теж задовольняє як базові, так і соціальні потреби людей (наприклад, охорона здоров’я задовольняє базову потребу людини, а юридична послуга —соціальну);

- для виробництва послуг теж потрібна наявність усіх традиційних факторів виробництва (для здійснення, наприклад, освітянської послуги потрібні різноманітні фахівці, приміщення, парти, зошити тощо);

- ринків послуг є багато відповідно чисельності різноманітних послуг (охорона здоров’я, юридична послуга, транспортна послуга, послуга зв’язку, рекламна послуга, банківська послуга тощо);

- послуга може бути як споживча (медична послуга), так і інвестиційна (реклама), що притаманне для споживчих інвестиційних товарів;

- попит, пропозиція і ціна (тариф) послуги формується за основними принципами дії ринкового механізму.

Проте функціонування ринків послуг по відношенню до ринків товарів має певні особливості, а саме:

1. в загальній структурі споживання економічних благ в процесі еволюції людської цивілізації більш прискореними темпами зростають обсяги купівлі і споживання послуг у порівнянні з товарами;

2. якщо інфраструктура ринків споживчих товарів типова для різноманітних груп і категорій товарів (наприклад, в універсамах і спеціалізованих магазинах досить широкий асортимент продукції), то ринок окремої послуги має властиві тільки їй установи і організації (медичні послуги надаються в поліклініках, лікарнях, диспансерах; фінансові послуги — в банках, трастових компаніях, страхових товариствах; освітянські послуги — в школах, коледжах, університетах).

3. якщо переважна частина ринків товарів є економічним середовищем пропозиції приватних товарів (де споживання є індивідуальним), то переважна частина ринків послуг є економічним середовищем пропозиції суспільних послуг (де споживання є спільним і громадським).

В процесі ринкової трансформації економіки України з’являються недержавні установи в сфері надання як споживчих послуг (юридичні контори, стоматологічні кабінети, установи, організації видовищ), так і в сфері пропозиції інвестиційних послуг (комерційні банки, інвестиційні компанії, кредитні спілки).

Дата добавления: 2015-08-03