Протекторат О. Кромвеля

Розгін О. Кромвелем 20 квітня 1653 р. Парламенту, що не підтри­мав його програму, означав початок встановлення в країні військової диктатури. Новий державний лад був юридичне закріплений 16 груд­ня 1653 р. своєрідною Конституцією під назвою "Знаряддя управління", котру розробила група офіцерів під керівництвом генерала

Ламберта. Згідно з цією Конституцією, вища законодавча влада в країні зосереджувалася в руках лорда-протектора та Парламенту. Лорд-протектор наділявся широкими повноваженнями: очолював збройні сили, укладав міжнародні договори, призначав вищих посадових осіб, здійснював судові й адміністративні функції, видавав укази та ін. Він мав обиратися на певний строк, але для О. Кромвеля було зроблено виняток - оголошувався "довічним лордом-протектором вільної держави Англії, Шотландії, Ірландії і володінь, які їм належать". Парламент був однопалатним (400 депутатів від Англії і по ЗО -від Шотландії та Ірландії), повинен був обиратися кожні три роки (високий майновий ценз для виборців -200 фунтів стерлінгів) і збирав­ся за указом лорда-протектора. О. Кромвель розігнав перший (діяв

3 вересня 1654р. до 22 січня 1655р.) та другий (17 вересня 1656р.-

4 лютого 1658 р.) Парламенти протекторату, котрі хоч і були обрані
вже зі встановленням високого цензу, але виявилися непокірними
режимові О. Кромвеля.

Виконавчу владу лорд-протектор повинен був здійснювати спільно з Державною радою, кількісний склад якої міг коливатися від 13 до 21. Призначення членів Державної ради значною мірою залежало від волі лорда-протектора.

Оскільки протекторат не мав значної підтримки в суспільстві, то він змушений був зберігати в розмірах воєнного часу армію, що була його основним опертям. Усе це вимагало значних витрат, збереження старих і запровадження нових податків. Результатом такої політики було загальне незадоволення, що постійно зростало. Задля зміцнення своєї влади О. Кромвель установлює неприховану військову диктатуру. У 1655 р. запроваджується особлива система місцевого управління — країна поділяється на 11 військових адміні­стративних округів на чолі з генерал-майорами, що, фактично, були протекторами в мініатюрі (командували міліцією округу, контролю­вали оподаткування, здійснювали нагляд за моральністю тощо).

Незважаючи нате, що внутрішня та зовнішня політика протекторату цілком влаштовувала панівні класи Англії, вони від імені Парламенту в 1657 р. звернулися до О. Кромвеля з проханням прийняти титул короля, позаяк "титул протектора зовсім невідомий англійському праву, а сан короля існував протягом багатьох століть". Однак О. Кромвель не погодився з цією пропозицією, але провів законопроект про те, що титул лорда-протектора визнано спадковим у його родині. Було поновлено верхню палату англійського Парламенту-Палату лордів. У 1658р. після смерті О. Кромвеля лордом-протектором стає його син - Річард. Протекторат О. Кромвеля обірвав подальший розвиток революції. Збереглися лише ті їїзавоювання, котрі влаштовували буржуазію та дворянство. Саме захист

їхніх інтересів, як від посягань роялістів, так і від революційного руху народних мас, насамперед, забезпечувало тогочасне право.

Дата добавления: 2015-08-05