Хмельницький.

Вже десять літ в неволі ми цілком,

І маслів Став похоронив права нам.

З того часу нас ворог опряга

Й затягує ярмо на нашій шиї, —

А от тепер таке в нас завелось,

Якого з роду ви єсте не чули:

Потоптані останнії права,

Зганеблена святая наша віра.

Всі. За віру — смерть!

Хмельницький. Так! Єзуїт розвів Там унію до ґвалту, до розбою: Грабують скрізь у благочесних все; Межує лях громадські наші землі; Суда нема; скасовано закон; Ґвалтує пан, паскудить наші сім'ї... Всі. До бою всі!

3-й козак. Хай нас веде на ворога Богдан!

4-й козак. Він, як орел, на шуляків ударить!

Всі (кидають шапки вгору). Богдан Хмельницький! Гетьман наш! Хвала!

5-й козак. О, затремтить тепер

вся чорна кривда,

Охреститься земля в її крові!

Хмельницький. Спасибі вам, брати,

За шану цю (кланяється).

Росте і кріпне наша сила!

Й підніму бунчук за рідний люд, —

І все живе повстане скрізь за мною, —

Підніметься, як хвиля навісна, —

І ворогів-напасників потопить.

Всі. За віру! За наш край!

Виконується хореографічна компо­зиція «Козацька переможна». Козаки покидають сцену.

Кобзар. І лежало те поле після кри­вавої січі почорнілою пусткою, ніким не оране, ніким не засіяне...

(Грає на бандурі і співає, або зву­чить сумна мелодія, на фоні якої читається текст).

«Ой чого ти почорніло,

Зеленеє поле?»

«Почорніло я од крові

За вольную волю

Круг містечка Берестечка

На чотири милі

Мене славні запорожці

Своїм трупом вкрили,

Та ще мене гайворони

Укрили з півночі...

Клюють очі козацькії,

А трупу не хочуть.

Почорніло я, зелене.

Та за вашу волю...

Я знов буду зеленіти,

А ви вже ніколи.

Не вернетеся на волю.

Будете орати

Мене стиха та, орючи,

Долю проклинати».

Під час виконання кобзарем думи світло на сцені напівтемне. З різних сторін куліс на сцену з запаленими свічками виходять козаки. Вони ста­ють в декілька рядів і присідають на одне коліно. В одній ручі свічка, друга тримає спущену до низу шаблю, на якій висять козацькі шапки.

Кобзар. Все згадаймо, спомянімо

Хоч добрим словечком

На могилах, на курганах,

Що під Берестечком...

Виконується пісня «Боже великий, єдиний», або звучить фонограма цієї пісні. З глибини сцени в українському вбранні, в чорній хустині з іконою в ру­ках, повільно йде між середнім рядом до авансцени Мати-Україна. За нею, по боках, 12 козаків несуть 12 малень­ких ангелочків-дівчаток в білому вбранні, білих віночках, білих накидках.

Кобзар. В красі нетлінній чарівній Вона розкрила очі сині. Всі козаки вклонились їй, Воскреслій мрії України. Мати-Україна з козаками та анге­лочками спускаються в зал, вони про­ходять біля глядачів і покидають зал.

Козак. Ой заграйте ж, музики,

ви од хати до хати,

Та нехай же не журиться

за мною рідна мати.

Ой заграйте ж, музики,

ви од дому до дому,

Та нехай же не журиться

моя мила за мною! (Співає).

І шумить, і гуде,

Дрібен дощик іде,

А хто ж мене, молодую,

Та й додому проведе?

Обізвався козак

На солодкім меду:

«Гуляй, гуляй, дівчинонько, —

Я додому поведу!»

Ой дівчина горлиця

До козака горнеться,

А козак, як орел,

Як побачив, та й умер!

Козак падає, а інші з нього сміють­ся.

Один з козаків звертається до гурту дівчат (учасників художньої са­модіяльності), які знаходяться у залі.

2-й козак. Вийдеш, чорнобрива, в садочок, — розважити січовика?

Дівчинка. Та вам же гріх з нами й балакати...

Козаки співають та пританцьову­ють.

3-й козак. Ой надіну карамзина,

Бо в садочку жде Марина…

Коли й є на серці горе –

Дівчинонька заговоре.

4-й козак. Од дуба та до дуба –

Дівчинонька моя люба:

Запорожця не лякайся

Та міцніше пригортайся.

5-й козак. Козакові тільки долі,

Як горілки є доволі

Так як часом кароока

Сядеш нишком коло бока!

3-й козак. Гей, хоть привяжіть ноги, - не здержу. Ану хто зі мною?

До танцю пориваються всі дівчата та козаки. Далі виконуються декілька концертних номерів, пов’язаних з темою свята, які є в репертуарі даного колективу художньої самодіяльно сті.

Кобзар. Добре брання,

добре козарлюги!

Поки є ви, не згине Січ,

Покорять невольні фелюги,

В тій пожежі згине темна ніч.

(Звучить мелодія “Запорозького маршу”)

Через зал до старого кобзаря йде маленький хлопчик в українському убранні. Дає старому кобзареві хлібину.

Хлопчик. Українська пісне!

Ти пройшла шляхами

До мойого серця і живеш у нім,

Українська пісне!

Чарівна, всесильна!

Ти такою будеш через сотню літ!

Українська пісне!

Вчить тебе дитина

Щоби пам’ятала

свій козацький рід!

Звучить мелодія Українського Гімну “Ще не вмерла Україна”. Старий кобзар розламує хлібину і одну частину кладе собі в торбину – другу дає маленькому хлопчику – кобзарику і разом з козаками співає пісню.

Дата добавления: 2015-08-05