Мал. 1. Зображення Варфоломіївської ночі. Франс Дюбуа.

Франція

Суспільство. На початку ХVІ ст. Франція була найбільшою державою Західної Європи. Її населення становило більше 20 млн. осіб. Селяни були особисто вільними. Вони сплачували феодалові цензиву – ренту за користування землею. Дворянство було панівним класом. Родовите дворянство носило назву «дворянство шпаги». А королівських чиновників називали «дворянство мантії».

Французький абсолютизм. На межі ХV – ХVІ ст. у Франції відбулось формування абсолютної монархії – форми правління держави, коли вся влада належить монарху. Помітне зміцнення влади короля у Франції спостерігалося за монарха Франціска І (1515–1547) з династії Валуа. Він ніколи не скликав Генеральних штатів, а при вирішенні важливих справ радився тільки із своїм найближчим оточенням, яке входило до складу Королівської ради. Королівськими резиденціями були Шамбор і Фонтенбло. Там були побудовані великі гарні замки, що свідчили про велич монархії. Церква теж стала підпорядковуватися монарху. Син Франціска І Генріх ІІІ (1547–1559) теж відмовився від скликання Генеральних штатів. Він став першим французьким королем, до якого почали звертатися «Ваша Величносте».

Релігійні війни (1562–1598). Як і в інших країнах у Франції поширювалися ідеї Реформації. У південних і південно-західних районах країни утвердився вплив кальвінізму. Французькі кальвіністи називали себе гугенотами. Рух гугенотів очолили Бурбони – правителі королівства Наварра. Північна й центральна частина країни зберегла вірність католицизму, ідеї якого обстоювали герцоги Гізиз Лотарингії. Король Карл ІХ (1560–1574) і королева-мати Катерина Медічі намагалися дотримуватися політики віротерпимості, але це не задовольняло католиків. У березні 1562 р. в містечку Вассі гарнізон герцога Гізі здійснив різанину гугенотівпід час їхньої молитви. У відповідь спалахнуло повстання гугенотів. Так, почались релігійні війни (1562–1598).Щоб примирити два табори було вирішено укласти шлюб, між сестрою короля Маргаритою Валуа і вождем гугенотів Генріхом Наваррським. На весілля до Парижа з’їхалися сотні дворян-гугенотів. Гізи вирішили скористатися нагодою й знищити верхівку гугенотів. У ніч перед святом Св. Варфоломія 24 серпня 1572 р. католики влаштували різанину гугенотів. Ця подія ввійшла в історію як «Варфоломіївська ніч».

Мал. 1. Зображення Варфоломіївської ночі. Франс Дюбуа.

Загинуло тоді десятки тисяч людей. Генріху Бурбону вдалося втекти, але перед цим він змушений був прийняти католицизм. У відповідь гугеноти створили незалежну Конфедерацію з дисциплінованою армією. На противагу їй Гізи створили масову організацію Католицьку лігу, яка мала не тільки розправитися з гугенотами, а й оволодіти престолом. Король Генріх ІІІ (1574–1589) щоб цьому запобігти сам оголосив себе главою Католицької ліги та перейменував її на Королівську лігу. Тоді Генріх Гіз заснував Паризьку лігу. Генріх ІІІ змушений був втекти із столиці, але перед цим він організував вбивство Генріха Гіза. Це викликало обурення в Парижі. В 1589 р. домініканський монах-фанатик заколов отруєним ножем Генріха ІІІ. Тому єдиним законним королем Франції міг бути тільки Генріх Наваррський (Бурбон). У 1598 р. він почав облогу Парижа, але місто не здавалось. Тоді Генріх заявив: «Париж вартий меси» і прийняв католицтво. Не зустрівши опору він увійшов до столиці і став королем Франції під іменем Генріх ІV (1589–1610). Так, утвердилась династія Бурбонів. У 1598 р. Генріх ІV видав Нантський едикт, згідно з яким католицизм залишався офіційною релігією країни, а католицькому духовенству повернули всі його колишні права і майно. Водночас гугенотам дозволили проводити богослужіння по всій країні, за винятком Парижа, а також на рівні з католиками обіймати державні посади. Крім того гугенотам було передано близько двохсот фортець і замків, у тому числі порт Ла-Рошель.

Франція за кардинала Рішельє. На той час королем Франції був слабовільний Людовік ХІІІ (1610–1643). Тому внутрішня та зовнішня політика країни з 1624 р. опинилася в руках першого міністра кардинала Рішельє, який намагався зміцнити королівську владу. У роки його правління Генеральні штати не збиралися. Інтереси короля на місцях, представляли інтенданти – вихідці з «дворянства мантії». У 1629 р. Рішельє розгромив останній оплот гугенотів порт Ла-Рошель. Тоді ж був виданий «Едикт милості», який зберіг гугенотам свободу віросповідання й право обіймати державні посади. Проте в гугенотів відібрали всі фортеці і замки. Перший міністр видав закон про заборону дуелей. Рішельє заявив, що обов’язок підданих – не знищувати один одного, а проливати свою кров за короля і батьківщину. У 1635 р. кардинал заснував Французьку академію наук. До простого народу Рішельє ставився як до робочої худоби. У своєму «Політичному заповіті» він писав: «Його варто порівнювати з мулом, який, звикнувши до тягаря, псується від тривало відпочинку більше, ніж від праці». У зовнішній політиці кардинал відстоював ідею «європейської рівноваги» і виступав проти панування Габсбургів у Європі.

Дата добавления: 2015-08-03