Будова судна

Типи морських суден

Типова форма морських суден

1.5 Класифікаційні товариства. Клас судна

1.6 Основні елементи корпусу судна

Системи набору корпусу суден

1.8 Суднові пристрої

1.8.1 Рульовий пристрій

1.8.2 Якірний пристрій

1.8.3 Швартовний пристрій

1.8.4 Буксирний пристрій

1.8.5 Вантажні пристрої

1.8.6 Закриття вантажних люків

1.8.7 Рятувальні засоби

1.8.8 Суднові щогли

1.8.9 Марки заглиблення. Вантажна марка

1.9 Суднові енергетичні установки

1.9.1 Головна енергетична установка

1.9.2 Електроенергетична установка

1.9.3 Допоміжна енергетична установка

Суднові системи

1.10.1 Загальні положення.

1.10.2 Трюмні системи

1.10.3 Системи штучного мікроклімату

1.10.4 Санітарні системи

1.10.5 Протипожежні системи

1.10.6 Системи енергетичної установки

1.10.7 Спеціальні системи нафтоналивних суден

1.10.8 Суднове електрообладнання

Суднобудівні матеріали

Будівництво і випробовування суден

2 Теорія судна

2.1 Основні площини і координатні вісі судна

Основні розміри судна і їх позначення

2.3 Теоретичне креслення судна.

Елементи теоретичного креслення

2.4 Плавучість суден

2.5 Початкова остійність суден

2.6 Остійність суден на великих кутах крену

2.7 Непотоплюваність суден

2.8 Ходовість суден

2.8.1 Загальні положення

2.8.2 Опір руху суден

2.8.3 Шляхи зменшення опору руху суден

2.8.4 Рушії

2.9 Керованість суден

2.10 Хитавиця суден

2.11 Міцність суден

Додаток А Основні характеристики судна “TIMBER NAVIGATOR”

Предметний вказівник

Використана література

Від автора

Чи повинен відрізнятися підручник з будови та теорії суден для моряків від підручника для суднобудівників?

Так, повинен. Суднобудівники проектують і будують судна. Моряки експлуатують. Приходять на готове судно і практично нічого змінити на ньому не можуть. Моряки повинні бути впевнені, що судно, на борт якого вони ступають, не зламається і не перевернеться. Якщо вони будуть дотримуватися певних умов.Ці умови викладені в «Інформації про остійність і міцність для капітана», яка є на кожному судні.

Автор написав книгу для використання майбутніми моряками. Тому в книзі немає громіздких формул та складних викладок. Приведені приклади розрахунків посадки і остійності конкретного судна - багатоцільового суховантажного судна «TIMBER NAVIGATION», основні характеристики якого наведені в додатку А.

Автор буде вдячний за всі зауваження до цієї книги.

Вступ

Сучасне судно – це складна інженерна споруда, при будівництві якої задіяні сотні підприємств різних галузей, починаючи з гірничодобувної і металургійної. Вартість побудови судна дуже велика і, в залежності від розмірів, може сягати сотні мільйонів грошових одиниць. Кожен судновласник хоче, щоб вкладені гроші якомога швидше окупилися і судно приносило гарний прибуток.

Для цього судно повинно мати певні експлуатаційні та морехідні якості.

Експлуатаційні якості – вантажопідйомність і вантажомісткість, швидкість, маневреність, дальність плавання та автономність, умови проживання екіпажу.

Морехідні якості – плавучість, остійність, непотоплюваність, ходовість, плавність хитавиці, керованість. До морехідних якостей можна віднести також міцність, що забезпечує безпечне плавання судна

Головним з морехідних якостей судна вважається остійність – здатність судна, виведеного з рівноваги, повертатися в початкове положення після припинення дії зовнішніх сил.

Якщо якесь із експлуатаційних чи морехідних якостей задовольняється не в повній мірі, то це, в кращому випадку, істотно затрудняє експлуатацію судна, а в гіршому може привести до його загибелі.

Вивченням морехідних якостей судна займається спеціальна наука – теорія судна.

До середини 17 століття суднобудування було мистецтвом, яке передавалося від батька до сина, від діда до внука. Хоча ще в 3 віці до нашої ери великий вчений Архімед заложив основи теорії судна, відкривши свій знаменитий закон, який вважається основним законом гідро і аеростатики. Всі задачі суднобудування вирішувалися дослідним шляхом, методом проб і помилок, за які мореплавці інколи розплачувалися своїм життям.

Вважається, що теорія судна, як наука, бере свій початок з середини 18 століття, коли були опубліковані праці академіка Петербургської академії наук Леонарда Ейлера та французького академіка П’єра Бугера. Це були фундаментальні твори, де розглядалися питання плавучості і остійності, опору руху суден та деякі інші.

В сучасній морській практиці розрізняють наступні категорії аварій: - зіткнення;

- посадки на грунт;

- пожежі;

- втрати плавучості і остійності;

- зникнення;

- інші причини.

Перші три категорії досить визначені, на останню приходиться незначна кількість випадків. З великою мірою вірогідності можна стверджувати, що судна, які зникли, тобто ті, які пропали без вісті, загинули через недостатню остійність. Бо в багатьох випадках перекидання суден відбувається так швидко, що не встигають дати про це радіоповідомлення. Згідно статистики із загальної кількості аварій зіткнення складає 11%, посадки на грунт 32%, пожари 17%..

А найбільш частою причиною загибелі суден, 40%., складають втрати плавучості і остійності. Не дивлячись на те, що проблеми плавучості та остійності давно вже вирішені і сформульовані основні вимоги до остійності морських суден.

Загибель суден в більшості випадків відбувається через втрату водонепроникності корпусу. А втрата водонепроникності трапляється майже виключно через втрату міцності окремих суднових конструкцій при несприятливих умовах. Характерними прикладами цьому можуть бути загибель в першому рейсі в 1912 році пасажирського лайнера «Титанік» і в 1994 році автомобільно – пасажирського порому «Естонія».

Важливою морехідною якістю судна є ходовість – здатність судна пересуватися з заданою швидкістю при найменш можливій потужності головного двигуна. Ходовістю суден як мореплавці, так і суднобудівники займалися давно – поступово удосконалювали обводи підводної частини суден та вдосконалювали рушії. Але впритул зайнялися ходовістю тільки в 19 столітті. Спочатку це були вітрильні чайні кліпери, які доставляли чай з Китаю і Індії в Лондон. Вони при попутному сильному вітрі розвивали швидкість 16 - 18 вузлів. А на деяких суднах швидкість доходила аж до 21 вузла.

Потім пішли пароплави. Вони «з’їдали» дуже багато вугілля і коштувало воно дорого. Подальший прогрес судноплавства вимагав удосконалення форми корпусу суден, удосконалення рушіїв і головних двигунів, створення надійних методів розрахунку ходовості. Спочатку в Англії, а потім в інших країнах і, зокрема, в Росії були побудовані дослідні басейни, де на моделях відпрацьовувалися оптимальні обводи майбутніх суден.

З ходовістю пов’язана і керованість судна. Це і вибір кормових обводів судна, вибір форми і розмірів керма і гребного гвинта, створення гвинта регульованого кроку, створення підрулюючого пристрою. В останні десятиліття з’явилися гвинто - рульові колонки (азіподи), які можуть повертатися на 360 градусів і одночасно служать рушієм і активним кермом.

Поряд з вдосконаленням морехідних якостей вдосконалюються і експлуатаційні якості суден. Зараз всі суховантажні судна пристосовані для перевезення контейнерів. Це кардинально змінило форму вантажної частини суден. Практично немає палуб. Є тільки вузенькі смужки біля бортів для можливості проходу людей. З’явилися подвійні борти. На багатьох суднах відсутні вантажні пристрої. Експлуатаційна швидкість встановлюється в залежності від призначення. Все робиться для того, щоб перевозити вантажів більше, а витрати на утримання судна були мінімально можливі.

Будова судна

Дата добавления: 2015-08-03