Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Добрі традиції нашої родини

Читайте также:
  1. Добрі діти 1-4; відплата 5-23; лад у світі 24-30
  2. Історичні шляхи і традиції формування фірмового стилю: короткий дискурс від епохи Середньовіччя до нинішніх часів.
  3. Повідомлення від нашої Небесної Матері Ви, ваша сім'я і ваш будинок надійно захищені. Моліться за нашого Папу
  4. Рекламні традиції у політичному плакаті перших десятиліть радянської влади: образи і символіка «червоного» і «білого» плакатів.
  5. Сини Кетури 1-6; смерть та похорон Авраама 7-11; родовід Ізмаїла 12-18; історія Ісаакової родини 19-26; первородство продано 27-34
  6. Тема: Некласична філософія та традиції вітчизняної філософії

Сценарій виховного заходу

Звучить лірична мелодія. Виходять ведучі свята.

Добрий день, шановна родино!

Так я хочу вас всіх назвать,

Бо зібрались усі ми на свято,

Щоб про батька і неньку згадать.

Добрим людям – добрий день,

Повен сонця і пісень!

Повен пахощів і друзів,

Набраних в квітучім лузі!

 

А для сміху і добра,

Вигляда весела гра!

Скоромовка, небилиця

Теж сьогодні нам згодиться!

 

Від бабусь і дідусів

Зберегли скарби усі

Української землі,

Щоб дорослі і малі,

І на вдачу, і на вроду,

Були гідні свого роду!

ПІСНЯ «РОДИНА»

Музична заставка, виходять дівчата

Ведуча. Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де народилася, де минуло її дитинство. Те родинне вогнище, де живуть мама, тато, бабуся, дідусь, сестри, брати.

Родина, рід, народ, - які слова святі!

Вони потрібні кожному в житті!

Бо всі ми є вами ніжні гілочки

На дереві, що вже стоїть віки.

Це – дерево наш славний родовід.

Це батько, мати, прадід твій і дід.

 

В щасливі і тяжкі години,

Куди б нам не стелився шлях.

Не згасне вогнище родинне,

В людських запалених серцях.

 

Музична заставка, виходять дівчата і хлопці

Ми, українці, нація прадавня,

На цій Землі — багато тисяч літ.

Культурою й традиціями славна,

І багатющий в нас духовний світ.

В нас звичаї свої, неписані закони,

По них пізнає українця вся земля.

Своє світосприймання й заборони,

Як і свої ліси, річки й поля...

Свої казки, легенди і повір’я,

Дотепні жарти і слова ясні,

Своя хатина біла і подвір’я,

І неповторні, трепетні пісні.

 

Усе, що є в нас, в праці здобували,

Пройшли дорогу в світі нелегку.

Та завжди хлібом друзів зустрічали

На вишитому шовком рушнику.

Бо ж хлібові ціну народ наш добре знає,

Пройшов крізь голод, смерть і забуття.

Та доброту і щирість в серці має,

З теплом в душі й любов’ю йде в життя.

Народ цінує землю цю єдину,

В якій коріння наше з правіків.

Вітчизну любить і свою родину,

Бо тут народжений й життя прожив.

 

Й сама земля дала нам рідне слово,

Робочі руки й щирі почуття.

Й дитинну душу світлу, пелюсткову,

І мрії, що ведуть у майбуття.

Ми на своїй землі віки й тисячоліття,

Тут славний рід, родина і сім’я.

Коріння у землі, а в небо — пишне віття.

У світі — українці нам ім’я.

Іде в майбутнє рідна Україна,

У світле і високе майбуття.

І наш народ — одна свята родина,

А кожен з нас в родині цій дитя.

 

Рідні мами, рідні тати,

Ми вітаєм вас на святі,

Ми вас любим щиро-щиро,

Вам бажаєм щастя й миру.

Ви нас теж любіть рідненькі,

Бо ми діти дорогенькі,

Хочем бути на вас схожі

І як ви, такі ж хороші.

Хай же наше добре слово

Розквітає веселково.

Так, любі діти, батько й мати – найрідніші, найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержуємо життя. Тому й зібралися сьогодні на родинному святі, яке має таку гарну назву “Тепло єдиної родини”. Щоб у нашому родинному колі відчути тепло, ласку, строгість, увагу найрідніших вам людей – тата й мами. Бо в народі кажуть: “Хто батьків має, той в добрі зростає”.

 

Важко виразити словами те особливе, світле, щось що народжується в нашій душі, коли ми згадуємо тепло рідного сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються в нас сердечні зв’язки з тією родиною, з якої ми вийшли.

 

Мама. Матінка. Матуся. Ненька. Одне єдине слово, але скільки воно значить для кожного з нас. Скільки в цьому слові ніжності, ласки, доброти. Немає друга ближчого й ріднішого, ніж мама. Всі наші радості й печалі, мрії і прагнення – разом з нею. І все розуміє просте материнське серце. Мати – це лагідна вдача, тепло, невичерпна ласка, приязнь і щедрість.

 

Кожен з нас із самого малечку носить в серці світле свято – материнську пісню. Це те вічне, незнищене, що живить душу, не дає їй зміліти і зламати.

 

Усе, що є найкраще у дитини:

Її талант, культура, доброта —

Від тата й мами йде і від родини —

Незаперечна істина свята.

Сім’я, родина — це велике диво,

Там є любов і ласка, і тепло.

Там дітям затишно і радісно, й щасливо,

Тепер у нас і завжди так було.

Як тато є й матуся є рідненька,

Там добре дітям, є в них доброта.

В дітей тоді й сорочечка біленька,

І ластівкою мрія заліта.

Сім’я, родина в кожного хай буде,

В ній стільки щастя, мудрості й тепла!

Живіть щасливо на землі цій, люди,

Й щоб доля ваша світлою була!

 

На сцені — декорації двору, стоять лавки. Вибігають дівчатка, а за ними хлопчики в українському вбранні. Дівчатка стають в коло і починають водити «Подоляночку». Хлопці стоять осторонь. Дівчата зупиняються і запрошують до танцю хлопців, але ті відмовляються і стають у свій танок.

 

Дівчата, а давайте «Подоляночку» поводимо!

 

Усі. Давайте! (Співають.)

 


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 74 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Знамения судьбы| Кривий танець

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.01 сек.)