Назва кожного району

План

Вступ………………………………………………………………... 2

1.	Суспільно-географічні засади регіонального дослідження Туреччини…………….……………………………………..
1.1.	Туризм як регіональна система………………………………..
1.2.	Передумови та чинники формування туристичних регіонів…………………………………………………………….
1.3.	Методика регіонального та туристичного комплексу Туреччини…………………………………………………………
2.	Регіональна характеристика туристичного та ресурсного потенціалу Туреччини………………………………………….
2.1.	Природно-рекреаційні ресурси………………………………..
2.2.	Історико-культурні ресурси…………………………………...
2.3.	Районування туристичного ресурсного потенціалу Туреччини……………………………………………………….
3.	Характеристика туристичних районів Турецької республіки……………………………………………………….
3.1.	Сучасний стан та динаміка туристичної галузі Туреччини
3.2.	Характеристика головних туристичних районів Туреччини………………………………………………………..
3.2.1.	Назва кожного району………………………………………….
3.2.2.	З невеликим описом…………………………………………….
4.	Україно-Турецькі туристичні зв’язки………………………..
4.1.	Загальний стан і динаміка……………………………………..
4.2.	Регіональний аналіз…………………………………………….

Висновки………………………………………………………… 29

Література……………………………………………………….. 31

Додатки…………………………………………………………… 32

Вступ

Туризм є однією з найбільших і найдинамічніших галузей економіки. Високі темпи його розвитку, великі обсяги валютних надходжень активно впливають на різні сектори економіки, що сприяє формуванню туристської індустрії. На сферу туризму доводиться близько 6% світового валового національного продукту, 7% світових інвестицій, кожне 16-і робоче місце, 11% світових споживчих витрат. Таким чином, у наші дні не можна не помітити того величезного впливу, що робить індустрія туризму на світову економіку.

Об'єкт дослідження: структура туристичного комплекс Туреччини.

Предмет дослідження: процеси, що впливають на розвиток регіонального туризму в Туреччині.

Завдання даної роботи: досліджувати якими рекреаційними ресурсами володіє Туреччина, а також охарактеризувати сучасний стан індустрії туризму. Ця тема є дуже актуальною, оскільки в останні роки Туреччина стала однією із самих відвідуваних у Європі країн. Завдяки швидкому розвитку численних літніх і зимових курортів все більша кількість людей із усього миру приїжджає в Туреччину, щоб познайомитися з її багатою історією й культурою, помилуватися її природою. Тут кожний знаходить собі заняття по душі: від купання в Середземне море до катання на гірських лижах у Поландокене. А також:

- Тепле чисте море без медуз й акул з травня по листопад.

- Унікальна природа: покриті сосновим лісом гори, піщані пляжі й неуявні по дизайну скелясті береги, острови.

- Руїни великих цивілізацій, знаменита Троя, підземні міста Каппадоії, палаци султанів й обителі святих мучеників;

- Царський відпочинок у різноманітних сучасних готелях високого класу.

- Ідеальне співвідношення ціна/якість

- Яхт-круїзи, аквапарки, рафтинг, джип-сафарі й будь-які інші розваги.

1. Суспільно-географічні засади регіонального дослідження Туреччини

1.1. Туризм як регіональна система

Отже, туризм - це сукупність відносин, зв'язків й явищ, що супроводжують поїздку й перебування людей у місцях, що не є місцями їх постійного або тривалого проживання й не пов'язаних з їхньою трудовою діяльністю.

Індустрія туризму є однієї з найбільше що динамічно розвиваються форм у міжнародній торгівлі послугами. Значення туризму у світі постійно зростає, що пов'язане зі зростаючим впливом туризму на економіку кожної окремої країни.

Міжнародний туризм у світі вкрай нерівномірний, що порозумівається в першу чергу різними рівнями соціально-економічного розвитку країн і регіонів. Найбільший розвиток міжнародний туризм одержав у західноєвропейських країнах і країнах Близького Сходу. На частку цих регіонів доводиться понад 70% світового туристичного ринку й близько 60% валютних надходжень. Приблизно 20% доводиться на Америку, менш 10% - на Азію, Африку й Австралію разом узяті.[1]

Що стосується Туреччини, то кількість туристів, що відвідали країну в січні-серпні 2005 року, збільшилося на 7.6% у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року й досягло 8,82 мільйона чоловік. Згідно представленим даним Міністерства туризму Туреччини, тільки в серпні 2005 року кількість іноземних туристів зрослася на 19,3% або 1,91 мільйона чоловік.

Більша частина гостей Туреччини - 23% від їхнього загального числа - доводиться на частку жителів Німеччини. Росіяни становлять 19%, британці - 9,3%.

Цього року Туреччина розраховує залучити 13-14 мільйонів туристів, дохід від яких, по оцінкам місцевої влади, складе 10 мільярдів доларів.

Туризм займає значне місце в міжнародних відносинах. Близько 500 млн. чоловік щорічно відвідують закордонні країни в туристичних цілях. Міжнародний туризм є не тільки популярним видом відпочинку, але й сферою світової економіки, що активно розвивається.

Чим більшим "асортиментом" різних туристських ресурсів, придатних для рекреації, містить в собі територія, тим більше можливостей має вона для залучення туристів і для підвищення тривалості їхнього перебування в цьому районі.

Як правильно, необхідна наявність:

- природних ресурсів (ландшафт, біоклімат, гідромінеральні ресурси, екологічні умови й т.д.);

- культурно-історичного потенціалу (історичні пам'ятники архітектури, музеї, пам'ятні місця, сучасні культурно-видовищні й розважальні об'єкти);

- матеріально технічної бази й інфраструктури туризму (готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, туристські комплекси, сфера послуг, підприємства громадського харчування, соціальна інфраструктура району);

- кадрові ресурси (забезпеченість кваліфікованими фахівцями в області туризму, обслуговуючим персоналом відповідного рівня,

- можливості розширення робочих місць у період туристського сезону, можливість підготовки кадрів і підвищення їхньої кваліфікації).

Таким чином, туризм і туристські ресурси прибувають у постійному розвитку й зміні при тім, що мають яскраво виражені локалізовані характеристики.

1.2. Передумови та чинники формування туристичних регіонів.

У багатьох країнах склалась й стабільно розвивається індустрія туризму, яка має величезну матеріальну базу, що забезпечує зайнятість мільйонів людей і взаємодіюча майже з усіма галузями господарства. Сьогодні туризм по валовому доходу посідає друге місце у світі після нафти й перше місце у світі - по наданню робочих місць.

За останні десятиліття поняття "туризм" істотно змінилося. Якщо раніше туризм визначався як один з видів активного відпочинку, то сьогодні в цьому значенні даний термін застосовується для позначення цього виду діяльності тільки всередині країни.

Туризм займає особливе місце в групі галузей, що мають яскраво виражену орієнтацію на використання природних ресурсів.

Своїм походженням туризм зобов'язаний розмаїтості географічних ресурсів світу й прагненню людей із цією розмаїтістю ознайомитися, тому проблема туризму завжди актуальна.

Споживання туристичних ресурсів відбувається в місці їх локалізації й не супроводжується їх "вилученням". Туризм найчастіше є піонером у використанні природних ресурсів, він першим втягує в характерний оборот раніше не використовувані природні комплекси і їх елементи: високі гори, екзотичні й унікальні ландшафти, печери, водоспади й інше. На відміну від інших галузей туризм не супроводжується вилученням природних ресурсів та їх наступною переробкою, він використає природний комплекс (ландшафт) в цілому.

Мети, види й форми подорожей, а також вибір маршруту тісно пов'язані з певними географічними ресурсами й об'єктами. Таким чином, географічний фактор у туризмі відіграє ключову роль.

Вартість подорожі багато в чому залежить від ряду географічних факторів: відстані, транспортної доступності, наявності й обсягу рекреаційних ресурсів.

Характер природних умов дуже впливає на вибір потенційними туристами маршруту або району подорожі. Туристи беруть до уваги кліматичні й ландшафтні особливості, багатство й унікальність рослинного й тваринного миру, природні можливості для активного відпочинку. Як правило, прагнення відпочити, перемінити обстановку сполучається в багатьох людей з бажанням познайомитися з екзотикою.

Велике значення для туристів має рельєф району. Популярністю користуються райони зі складним і мальовничим рельєфом.

Прагнучи до повноцінного відпочинку, туристи віддають перевагу маршрутам і пори року, що характеризуються сприятливими природними умовами.[2]

Ріки й озера також є важливими туристськими ресурсами. Вони формують сприятливий мікроклімат, прикрашають ландшафт, надають туристам можливість відпочити на воді, займатися водними видами спорту.

У цілому можна сказати, що чим більшим числом різноманітних природних ресурсів, придатних для рекреації, розташовує даний район, тим більше в нього можливостей для залучення туристів.

1.3.Методика регіонального та туристичного комплексу Туреччини

Кращою формою відпочинку є туризм. У туристській подорожі туристи зміцнюють своє здоров'я, здобувають необхідні навички. Виховується шляхетне бажання відкривати нове, невідоме, приносити користь.

Специфічна методика туризму, що відрізняє дану дисципліну від інших, полягає в тому, що її цікавить не комплексне дослідження природи, населення й господарства й не встановлення характеру взаємодії між суспільством і географічним середовищем, а вивчення та опис тих особливостей природи, клімату, ландшафту, флори й фауни регіону, які роблять її привабливої як туристський об'єкт.

Таким чином, географічний фактор у туризмі відіграє головну роль. Тому ми в наступних пунктах цієї роботи охарактеризуємо природу, клімат Туреччини, рекреаційний потенціал, різноманіття культурної спадщини, які сприяють розвитку туризму.

Оскільки для Туреччини туризм - це одна з основних галузей економіки, немає жодного ресурсу, який би не використали для залучення туристів. У першу чергу - рекреаційний (поїздки з метою відпочинку й оздоровлення, відновлення й розвитку фізичних сил). Потім іде пізнавальний туризм, для цього на Туреччині більше, ніж досить ресурсів. Останнім часом почав розвиватися спортивний туризм. Це й гірські лижі, і гольф, і футбол, і дайвинг, і яхтинг, і пішохідний, і велосипедний туризм. Якщо ви ділова людина, те знову ж немає краще місця для проведення конференцій (діловий туризм). А якщо вас більше цікавить природа, те й це передбачено: екологічні маршрути не залишать вас байдужими. А якщо хочеться довідатися побільше про життя сільських жителів, то агротуризм до ваших послуг.

2. Регіональна характеристика туристичного та ресурсного потенціалу Туреччини

2.1. Природно-рекреаційні ресурси

При погляді на географічну карту Туреччини звертає на себе увагу достаток юр і плоскогір'їв. Розчленованість країни обумовлює вертикальну зональність природних ландшафтів, розмаїтість дикоростучих і культурних рослин, по багатству яких турецька територія уступає, мабуть, лише розмаїтості флори Криму.

У Туреччині сполучаються високі, розчленовані ущелини й увінчані сніжними вершинами гірські хребти із глибокими улоговинами, великі сухі нагір'я з вічнозеленими приморськими рівнинами, що потопають у багатій субтропічній рослинності.

По характері рельєфу Туреччина - гірська країна: середня висота її над рівнем моря близько 1000 м. Майже вся територія зайнята Малоазіатським нагір'ям, у складі якого розрізняються окраїнні Гори (Понтійські й Тавр) і розташоване між ними Анатолійське плоскогір'я. Низинних рівнин у країні мало, вони прилеглі до окремих ділянок морських узбереж і до усть рік.

Понтійські гори простягнулися паралельно берегу Чорного моря більш ніж на 1000км. На сході вони доходять до кордону з країнами колишнього Радянського Союзу (Грузія, Вірменією), на заході - до рівнини в низов'ях р. Сакарья. Понтійські гори не складають безперервного ланцюга й розділяються глибокими міжгірськими долинами або ланцюжками улоговин на кілька гряд, що йдуть паралельно береговій лінії. На півночі Понтійські гори круто спускаються до Чорного моря, залишаючи вузьку прибережну смугу завширшки в 5 - 10 км. Лише в затоках великих рік Кизил-Ірмак, Ешіль-Ірмак і Сакарья прибережна рівнина розширюється до 60 -70 км.

Середня висота Понтійських гір близько 2500 м. У східній частині гірські хребти досягають найбільшої висоти (гора Качкар, 3931 м); дуже круті схили, альпійські гребені та відсутність наскрізних долин роблять ці гори важкопрохідними. До заходу Понтійські гори знижуються до 900 м, максимальна висота їх там не перевищує 2000 м.

На півдні Туреччини, уздовж Середземноморського узбережжя, простягнулася складна гірська система під загальною назвою Тавр (Торос). У силу значних внутрішніх розходжень її розділяють на три частини: Західний, Центральний і Східний Тавр.

Західний Тавр - гірська система, дугою низовина, що охоплює затоку та Анталію. На заході й сході затоки гори далеко врізаються в море, займаючи Лікійський та Киликійський півострова. Досить високі гірські хребти (Бідаг, 3086 м; Эльмали, 3073 м) розділені глибокими долинами, порізані каньйонами. Між хребтами Західного Тавра, особливо на півночі його, розташовані групи озер і глибоких улоговин (прісні озера: Бейшехир, Егридир, Сугла, солоні: Аджигель, Акшехир; улоговина Іспарта й ін.). які дали цьому району назва "турецька країна озер". Трохи поодиноко розташовані хребти Султан (2581 м) і Егрибурун, що мають незвичайне для Західного Тавра простягання з південно-сходу на північний захід.

Центральний Тавр виділяється серед сусідніх відрізків Тавра найбільшою висотою й альпійським типом рельєфу. Висота багатьох хребтів тут перевищує 3000 м. На заході та південно-заході Центральний Тавр близько підходить до Середземноморського узбережжя, круто обриваючись у море. Лише в деяких місцях на узбережжі є вузькі смужки алювіальних рівнин, як це можна спостерігати в районах Анамура, Аланьї, Силіфке й Фініку. Приблизно в міста Мерсин гори різко повертають на північний схід, залишаючи до півдня від себе велику алювіальну Аданскую рівнину. Південно-Західну приморську частину Аданської рівнини називають Чукурова, північно-східну - Юкарова.

Північно-східна протяжність Тавра, зайнята хребтами Бинбога й Тахтали, відомо ще за назвою Антитавра. Ці хребти простираються із заходу на північний схід й, знижуючись, зливаються із плоскогір'ям Узуняйла.

Східний Тавр простягнувся до півдня від р.Мурат й оз. Baн до східних кордонів країни. Східна частина його (район Хакяри) найбільш висока; висота гірських вершин тут наближається до 4000 м, а в гірському вузлі Джило перевищує її (4168 м). Хребет прорізаний глибокими ущелинами рік Євфрату й Тигру, які служать важливими шляхами сполучення.

До півдня від Східного Тавра розкинулася велика Диярбакирська улоговина, що поступово знижується на південь до Месопотамської рівнини, що лежить уже за межами Туреччини.[3]

Розташоване між окраїнними горами Анатолійське плоскогір'я прийняте розділяти на Внутрішню Анатолію й Східну Анатолію. Перша з них представляє більше знижену частину плоскогір'я. Вона складається з ряду бісстічних улоговин, серед яких височіють на зразок островів лише окремі ізольовані низькогірськи кряжі. Висоти тут збільшуються із заходу на схід з 800-1200 м до 1500 м. На одному з таких плато, на висоті 850 м. розташована столиця Туреччина-Анкара. У південній частині плоскогір'я піднімається ряд древніх вулканів. У центрі й на півдні Внутрішньої Анатолії численні озера й болота, звичайно солоні, часто з мінливими обрисами. У центрі плоскогір'я, на висоті близько 1000 м, перебуває друге по величині в Туреччині (після оз. Ван) оз. Туз, відоме винятковою солоністю вод. Улітку озеро висихає, і дно покривається кіркою солі.

Східна Анатолія розташована між Понтійськими горами на півночі й Східному Таврі на півдні. На заході її відокремлює від Внутрішньої Анатолії хребет Акдаг. Східна Анатолія зайнята високими горами, у середньому від 1500 до 20110 м. Тут високі нагір'я сполучаються із глибокими улоговинами. Самі гори мають характер окремих масивів, а також довгих ланцюгів. Недалеко від кордонів з Вірменією піднімається масив Великий Арарат – вулкан, який потух, найвище місце Туреччини (5165 м). Характерна риса його - строго конусоподібна форма. Вершина конуса вкрита масивною сніжною шапкою. Поруч із Великим Араратом піднімається Малий Арарат (3925)

У Східній Анатолії на висоті 1720 м мальовничо розкинулося оточене горами безстічне оз. Ван. Яскрава блакить водного дзеркала в сполученні зі сніжними шапками прилягаючих гір залишають незабутнє враження.

На заході Туреччини чітко виділяється гірський район Західної Анатолії, що включає прибережні частини Егейського й Мармурового морів. У Західній Анатолії гірські кряжі чергуються із глибокими, широко відкритими вбік Егейського моря долинами рік. Перпендикулярне до морських узбереж простягання гірських хребтів викликало тут більшу ізрізаність берегів Мармурового й особливо Егейського морів.

Хребти Західної Анатолії здебільшого середньовисотні; окремі ж з них, наприклад гора Улудаг (Малий Олімп), досягає майже 2500 м. Улудаг, більшу частину року вкрита снігом, є найбільш мальовничим місцем Північно-Західної Туреччини.

У межах Західної Анатолії, уздовж південного берега Мармурового моря, простягнувся ланцюг приморських рівнин з лагуновими прісними озерами: Апольонт, Изник, Маньяс, Сапанджа.

Крайній північний захід Туреччини, відомий за назвою Східної Фракії, представляє улоговину (долину лівого припливу р. Маріци - Ергене), з невисокими горами на північному сході.

Природні ресурси Туреччини ще недостатньо вивчені, проте там виявлені більші запаси різноманітних корисних копалин. У надрах країни залягають кам'яне й буре вугілля, нафта, різні рудні копалини: залізо, свинець, цинк, марганець, ртуть, сурма, молібден. По запасах хромової руди Туреччина посідає друге місце в капіталістичному світі. Тут є найбагатші поклади вольфраму, відомо біля ста родовищ міді. З нерудних копалин відомі родовища селітри, сірки, мармуру, морської ненки, повареної солі. Природною солеварнею, що постачає сіллю всю Туреччину, є оз.Туз. Територія Туреччини перебуває в межах субтропічного кліматичного пояса. Однак гірський, сильно розчленований рельєф і дуже складна циркуляція повітряних мас обумовили велику розмаїтість кліматичних районів.

Чорноморське узбережжя Туреччини відрізняється помірковано теплим кліматом, що характеризується великою вологістю, порівняно рівномірним розподілом опадів по сезонах року, спекою влітку й прохолодною зимою. Середня температура січня на узбережжя -1-5, +7°, липня +22, +24°. Високі Понтійські гори взимку захищають Чорноморське узбережжя від впливу холодних повітряних мас внутрішніх районів країни, а Чорне море зменшує вплив холодних північних вітрів. Крім того, східна частина Чорноморського узбережжя захищена від проникнення холодних вітрів високими Кавказькими горами.

Чорноморське узбережжя одержує найбільшу кількість опадів, чим воно також багато в чому зобов'язане високим Понтійським горам. У східній частині узбережжя випадає до 2500 мм опадів у рік. У західних районах узбережжя опадів менше-700-800 мм. Південні схили Понтійських гір відрізняються більшою сухістю, ніж північні навітряні схили. Рясні опади на північних схилах в усіх порах року викликані пануючими в країні північно-західними вітрами, що дують із Чорного моря, і зі середземноморськими циклонами.

Досить широка смуга узбережжя Егейського моря й зовсім вузьке Середземноморське узбережжя відрізняються типово Середземноморським кліматом з характерними для нього жарким сухим літом і теплою дощовою зимою. Середня температура найспекотнішого місяця (липень або серпень) в Адані досягає +28° і самий холодного (січень або лютий) +10°. У східних, більше гористих, районах літо прохолодне, узимку трапляються заморозки. Кількість опадів, що випадають, на узбережжя Егейського моря 500-800 мм у рік; 1000- 1500 мм - у західній чисти Тавра (на навітряних схилах) і до 500 мм - у східній.

Північ Західної Анатолії, підпадає впливу теплого Мармурового моря (температура верхнього шару води влітку біля +25С, узимку біля +8) відрізняється сприятливими для сільського господарства кліматичними умовами. Береги й острови Мармурового моря - улюблене місце відпочинку жителів Стамбула й околишніх міст. Навесні, коли на Чорноморському узбережжі ще холодно, у Мармуровому морі вже можна купатися.

Територія Туреччини, за винятком Анатолійського плоскогір'я, вкрита густою річковою мережею. Але всі ріки мають гірський характер, буяють водоспадами, порогами й тому несудохідні. Однак велике значення рік, як можливих джерел гідроенергії, поки ще дуже слабко використовуваних. Частково поверхневі води Туреччини використаються для зрошення.

Річні опади відрізняється крайньою нерівномірністю. У дощові сезони й у період танення снігу багато рік перетворюються в бурхливі потоки й створюють погрозу повені, а у звичайно посушливий літній й осінній сезони сильно міліють; найдрібніші з них часто пересихають зовсім.

У горах Туреччини беруть початок найбільші ріки Південно-Західної Азії: Євфрат, що зароджується в Східній Анатолії, і Тигр, що стікає з Вірменського нагір'я.

Флора Туреччини включає близько 6700 видів рослин, з них більша частина-це представники сімейств скадноноцвітів, бобових і хрестоцвітів. Більше третини видів рослин ендемічні для Туреччини. Особливо багато ендеміків серед ксерофільних рослин: астрагалів, акантолимонів, кузиній. Чимало також ендемічних реліктів третинного часу: бальзамне дерево й ін.

Рослинний покрив Туреччини досить різноманітний. Він змінюється залежно від кліматичних умов і рельєфу місцевості. Значні зміни в природний рослинний світ Туреччини внесла людина: великі простори степів розорані, нанесена велика втрата лісам, особливо в Західній Анатолії - найбільш населеної частини Туреччини.[4]

2.2. Історико-культурні ресурси

В цілому Туреччина (на жаль, помилково сприймана багатьма тільки як країна дешевих і не завжди якісних товарів), по кількості визначних пам'яток нічим не поступається Греції, Італії або Іспанії, але через недолік інформації ще мало відома із цього погляду.

Для початку слід зазначити, що територія нинішньої Туреччини по черзі входила до складу Римської, Візантійської, Сельджукської й Османської імперій, внаслідок чого багата пам'ятниками всіх згаданих культур. Незважаючи на те, що державною релігією в країні є іслам, мусульмани прекрасно уживаються із християнами й іудеями. Саме тому, приїжджаючи в Туреччину, ми почуваємо себе як вдома. В Анталії, наприклад, ви навряд чи з повною впевненістю зможете сказати, що це сугубо ісламська територія, якщо не вважати зрідка, що попадаються на очі мінарети.

Якщо ви відпочиваєте на кемерському узбережжі, відвідаєте Демре - місце, освячене Миколою Чудотворцем, єпископом, що служив тут багато років. Ви побачите церкву. згодом відновлену княгинею Голіциною, і почуєте багато захоплюючих розповідей про життя святого. Помітьте, що саме на території Туреччини, нині країни мусульманської, у минулому сповідалося православне християнство, і пам'ятники близької нам культури становлять великий інтерес для українських туристів.

Поруч із Демре розташовано не менш цікаве місце – Миру, яскравий зразок лікійської цивілізації, що існувала на початку нашої ери на південному-заході Малої Азії. Картина, що розкривається перед вами з першого погляду, спочатку приголомшує, а потім назавжди залишається в пам'яті. Зовсім зненацька прямо перед вами виростає скеля із гробницями найбагатших людей Лікії. Гробниці більше схожі на палаци, ніж на поховання. Стіни з жовто-чорного мармуру з колонами й надгробними написами на портиках викликають у пам'яті картинки про період античності з підручника історії. Відчуття підсилюється побачивши амфітеатр, який було побудовано стародавніми греками. Якщо ж ви не захотіли самостійно досліджувати узбережжя, а купили екскурсію в бюро подорожей, то пропонована програма містить у собі не тільки відвідування Демре й Мири, але й морську прогулянку на яхті на острів Кекова, що переводиться з турецького як "будинок сонця". На північному березі острова, у містечку Аполлонія частина міста в результаті землетрусу сповзла під воду. У штиль крізь бірюзову воду можна побачити древні арки, стіни будинків і древні саркофаги. Лікійці займалися кораблебудуванням і мореплаванням, тому саркофаги схожі на перевернені човни. На самій вершині надводної частини острова гордо піднімається замок Калікою. Масивні кріпосні стіни нагадують про менш спокійні часи, набіги піратів і кривавих війн. Прогулянка на яхті тим більше приємна, що перед поверненням робиться зупинка в одному з островів, і вам виділяється півгодини на купання в кришталево чистій воді.

Для особливо допитливих рекомендується поїздка в курортне місто Каш (древній Антифеллус), розташований неподалік від Мири. Ще не так давно вважався рибацьким селищем, за останні роки Каш перетворився у відомий курорт із розвитий інфраструктурою. По суті, це Бодрум у мініатюрі. Як й у Бодрумі, ви можете побродити по вузьких стародавніх вуличках і базарах, відвідати масу барів, ресторанів і дискотек, що функціонують цілодобово. Для тих, хто не полінувався добратися до Каша, рекомендуємо з'їздити в Патару, Ксантос і Літун - найдавніші міста Лікії. Ксантос - столиця древньої Лікії, розташований у мальовничому зеленому місці. Священний лікійський центр Літун вражає уяву величчям древніх руїн. Ви побачите три храми, присвячені богині Літо і її діти - Аполлону й Артеміді. Патара, розташована до півдня від Літуна й Ксантоса, була основним портом Лікії. Якщо вірити легенді, у Патарі народився Аполлон. Якщо вірити фактам, Патара - місце народження Миколи Угідника.

Повертаючись із Мири в Кемер, поверніть із основної траси й спуститеся до руїн древнього міста Фазеліс - улюбленого місця зимового відпочинку Олександра Македонського. Неподалік на висоті 300 метрів над рівнем моря, перебуває містечко Янарташ, де, відповідно до легенди, лікійський герой Беллерофон, осідлавши Пегаса, убив вогнедишне чудовисько Химеру. Дотепер в ущелину горить вогонь, у зв'язку із чим візантійці вважали це місце святим.

Не менш цікаві маршрути є до південно-сходу від Анталії. З Белека або Сіде не важко буде добратися до древнього амфітеатру Аспендос ідеально вцілілого з найдавніших часів. Варто піднятися по високих кам'яних щаблях на самий верх, щоб розглянути древні орнаменти й переконатися в тім, що в древньому театрі дотепер вражаюча акустика. Саме тому тут проводяться музичні фестивалі. По дорозі від Аспендоса розташований акведук, побудований у часи римського правління.

Неподалік розташований мертве місто Перзі - колись саме велике місто античної держави Памфілієві. - руїни якого дотепер вражають і приваблюють туристів, подібно єгипетським пірамідам. Вашому погляду стануть міські будівлі часів еллінів і римської імперії: амфітеатр, давньоримські лазні, агора.

У Сіде постійно зіштовхуєшся з історією. Білосніжні колони храму Аполлона здаються живою ілюстрацією із книги про древні міфи, а сам півострів Сіде зі зруйнованим амфітеатром - чудом збережений шматочок далеко плинного минулого.

Найвідважнішим мандрівникам настійно рекомендуємо не зупинятися на досягнутому, а витратити ще день і з'їздити в Антакію, де народився Святий Петро, і відвідати там музей мозаїки й античний порт Самандиг.

Серед особливо цікавих двох- триденних поїздок, слід відзначити вже багатьом відомий тур у Памуккале (у перекладі "бавовняний замок"). На схилах древнього міста Ієраполіс за багато століть утворилися білосніжні відкладення кальцію зі стікаючими по них мінеральними водами. Крім чудового видовища білосніжних схилів вам зробить несказанну приємність купання в мінеральних водах одного із численних бірюзових басейнів.

Якщо ви готові витратити три дні на те, щоб побачити унікальне чудо природи, відвідаєте Каппадокію. Ви потрапите в дійсну казку з накопичення складчастих гірських порід і підземних міст перших християн, що ховалися тут від переслідувань. У горах християни будували підземні церкви разючої краси. Зовні вони були добре замасковані, що дозволяло вберегти їх від розгарбування, а усередині стіни прикрашали прекрасними фресками.[5]

Не розчаруються й ті, хто потрапить на гору Не Мруть, що на сході країни біля міста Ад’яман. Розташований на горі музей під відкритим небом по праву вважається восьмим чудом світла. На висоті 2000 метрів із землі виростають величезні барельєфи, 10-метрові статуї богів, з людськими й пташиними головами з каменю. Дотепер залишається загадкою яким чином ці камені були підняті на таку висоту. Схід і захід сонця підсилюють магнетизм і таємничість цього місця.

На закінчення необхідно помітити, що в самому місті Анталія варто оглянути старе місто з вузькими вуличками й базарчиками. Місто Анталія був названий на честь його засновника Атталоса, царя Бергами. Стара кріпосна стіна майже не зруйнована, а мінарет Іівлі зберігся в первозданному виді.

2.3. Районування туристичного ресурсного потенціалу Туреччини

Туристичні райони Турецької республіки розділені відповідно до їх туристичних особливостей (пляжі, гори, історичні пам’ятки тощо). Це 4 берегових районів й 1 внутрішній район, які були названі відповідно до морів, що омивають берегові райони, і положенням в Анатолії- внутрішній район.

1. Район Східної Анатолії- 171.000 km2

2. Район Чорного моря 146.178 km2

3. Район Середземного моря- 122.100 km2

4. Район Егейського моря- 85.000 km2

5. Район Мармурового моря- 67.300 km2

Якщо розташувати туристичні райони Туреччини за кількістю туристів, які приїздять в країну, то:

1. Район Середземного моря – 50%

2. Район Егейського моря - 20%

3. Район Мармурового моря - 15%

4. Район Чорного моря – 9%

5. Райони Східної Анатолії - 6%

Якщо розглянути туристичні райони Туреччини за метою перебування, то район Східної Анатолії пропонує спортивний туризм (гірські лижі та альпінізм), в той час як решта туристичних районів спеціалізується на пляжно-курортному відпочинку.

3. Характеристика туристичних районів Турецької республіки

3.1. Сучасний стан та динаміка туристичної галузі Туреччини

За прогнозами на 2006рік Туреччину має відвідати 17 млн туристів. Якщо охарактеризувати туристичну галузь Туреччини по видам транспорту, то 70% - це авіатранспорт, 20% - наземний транспорт, 10%-морський транспорт. За метою переважає рекреаційний туризм, з діловою метою-10%, транзит-5%. Більша частина відвідувачів-жителі країн ЄС. Провідний постачальник туристів є Німеччина - 40%, СНД - 6%, Британія - 4%. Внутрішній туризм – це в основному море, термальні води.
Найбільша маса туристів звичайно відвідує район Середземного моря, на цей район припадає 50% всіх туристів, що відвідали країну. Саме тому район Середземного моря вважається найбільш розвиненим туристичним районом країни, з найбільш розвиненою туристичною інфраструктурою: пляжі, готелі, розважальні комплекси, заклади громадського харчування і т.д.

На район Егейського моря припадає 20% всіх туристів, що відвідали Туреччину.

На райони Східної Анатолії припадає 6% туристів. А на туристичні райони Мармурового та Чорного морів припадає відповідно 15% і 9% туристів. [6]

3.2. Характеристика головних туристичних районів Туреччини

Назва кожного району

1. Район Східної Анатолії- 171.000 km2

2. Район Чорного моря- 146.178 km2

3. Район Середземного моря- 122.100 km2

4. Район Егейського моря- 85.000 km2

5. Район Мармурового моря- 67.300 km2

Дата добавления: 2015-08-05