Не можна погодитися з висновком суду про те, що Плахотнюки є несумлінними покупцями.

Тобто за змістом рішення суду Плахотнюки нібито знали або повинні були знати, що квартиру вони купували в особи, яка не мала права відчужувати квартиру, при цьому в рішенні суд не послався на докази, на підставі яких він дійшов такого висновку.

З матеріалів справи випливає безперечний і очевидний висновок про те, що Плохотнюки на момент укладання угоди не знали й не могли знати про те, що в майбутньому, після укладання договору купівлі - продажу, рішення суду буде скасовано. Про це ніхто не знав. Отже, Плахотнюки є сумлінними набувачами.

Крім того, рішення суду суперечить також статті 661 ЦК України, з якої випливає, що у випадку вилучення за рішенням суду товару в покупця на користь третьої особи на підставах, які виникли до продажу товару, продавець повинен відшкодувати покупцеві заподіяні йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Суд же визнав Плахотнюков несумлінними набувачами, тобто, на думку суду, вони знали або повинні були знати про наявність підстав для вилучення в них квартири. За змістом ст. 661 ГК України, продавець не повинен відшкодовувати покупцеві заподіяні збитки у зв'язку з вилученням товару, якщо покупець - несумлінний набувач.

Суд визнав Плахотнюков несумлінними набувачами, але одночасно на їх користь стягнув з Тихоненко 116 000 грв.

4. Квартира не може бути витребувана від сумлінних набувачів Плахотнюков.

Від сумлінного набувача власник має право зажадати своє майно в трьох випадках, і зокрема тоді, коли майно вибуло з володіння власника не по його волі іншим шляхом.

Результати судового розгляду, докази, наявні в матеріалах справи, повністю підтверджують висновок про те, що квартира вибула з володіння власника з волі його законних представників на підставі рішення суду, що вступив у законну силу.

Свідки: фахівець агентства нерухомості Шахова й директор цього ж агентства Шагарова, під присягою пояснили суду про те, що при підготовці до угоди була звернена увага на те, що право власності на квартиру реєструвалося двічі. На питання працівників агентства, - з якої причини була повторна реєстрація?, - Тихоненко і її син розповіли, що після розірвання шлюбу між Сушко Владиславом і Бойко (Сушко) виникло питання про розділ житлового будинку № 13, розташованого по вул. 15-я лінія 6-й станції Люстдорфской дороги, що був побудований у період шлюбу на спільні засоби Сушко Владислава й Бойко (Сушко).

Щоб не розмінювати будинок і частина будинку залишити дитині, Тихоненко, Сушко Владислав і Бойко (Сушко) прийшли до наступного: право власності на квартиру № 50 повернути Тихоненко, а Сушко Владислав, у свою чергу, відмовляється від яких-небудь прав стосовно житлового будинку на користь своєї дитини. Тому Тихоненко й звернулася по взаємній згоді Бойко (Сушко) в суд з позовом про визнання договору дарування недійсним.

На питання про те, - навіщо треба було звертатися в суд?, - коли можна було передарувати квартиру, - Тихоненко повідомила, що вона разом із Бойко (Сушко) зверталася в опікунську раду, і там їм сказали, що для укладання договору дарування квартири від імені неповнолітнього необхідно придбати на його користь яку-небудь нерухомість, а тому що житловий будинок не прийнятий в експлуатацію, то оформити право власності на частину житлового будинку на ім'я неповнолітнього не можна і їм порадили звернутися до суду з позовом про визнання договору дарування квартири недійсним, що Тихоненко й зробила.

У ході судового розгляду Бойко (Сушко) не спростувала показання свідків Шагаровой і Шаховой і не заперечила їм, вона ні єдиного слова не сказала проти таких пояснень й фактично погодилася з ними, що підтверджується звукозаписом судового засідання.

Ці показання свідків об'єктивні й відповідають дійсності не тільки тому, що вони були дані під присягою, але й тому, що вони підтверджуються наступними об'єктивними доказами в їхній сукупності, а саме:

1. Дійсно, житловий будинок № 13 по вул. 5-лінія не прийнят в експлуатацію, і в ньому проживає Бойко (Сушко) зі своїм сином, що підтверджується позовом Сушко Наталі про неперешкоджання в користуванні житловим приміщенням.

2. Як випливає з тексту протоколу судового засідання Київського районного суду, в 2004 році Сушко Владислав пояснив суду як третя особа про те, що "Сушко не заперечувала проти повернення квартири Тихоненко".

3. Рішенням апеляційного суду Одеської області встановлено, що Бойко (Сушко) знала про розгляд у суді позову Тихоненко, але не була в судове засідання. У судовому засіданні при повторному розгляді позову, Бойко підтвердила цей факт.

4. Непрямим підтвердженням показань свідків є довідка про прописку, що була видана для пред'явлення в опікунську раду саме в той період часу, коли вирішувалося питання про квартиру.

Цим доказам суд у рішенні не дав правової оцінки.

Питання про перехід права власності на квартиру в судовому порядку був погоджений між родителями Руслана й Тихоненко. Тому Бойко й не була в судові засідання, коли в суді розглядався позов Тихоненко про визнання договору дарування недійсним, необхідності в її явки не було, тому що існувала домовленість. Дана обставина повністю відповідає показанням свідків Шаховой і Шагаровой. Якби Бойко й Тихоненко діяли неузгоджено, хіба можна було б собі представити, що Бойко, знаючи про те, що Тихоненко хоче відновити в суді право власності на квартиру, не була в судові засідання й зовсім не цікавилася б тим, як у суді розглядається позов і яке буде ухвален рішення суду. При розгляді позову в 2006-2007 р. у Київському районному суді м. Одеси Бойко Наталя не пропустила жодного судового засідання.

Таким чином, перераховані вище докази підтверджують, що квартира вибула з володіння неповнолітнього власника й знайшла нового власника в особі Тихоненко з волі законних представників Сушко Руслана, його матері й батька.

Плахотнюки є сумлінними набувачами, і квартира не може бути витребувана від них, оскільки квартира вибула з володіння неповнолітнього власника з волі його законних представників, а права дитини фактично не були порушені.

Але якщо Бойко (Сушко) вважає, що права її дитини порушені, вона в інтересах свого сина на підставі ч. 1 ст. 22 ЦК, - особа, якій заподіяні збитки в результаті порушення його цивільного права, має право на їхнє відшкодування, і на підставі ч.3 ст. 386 ГК, - власник, права якого порушені, має право на відшкодування заподіяного йому матеріальної шкоди, вправі звернутися з позовом до своєї колишньої свекрухи Тихоненко й вимагати відшкодування збитку в розмірі дійсної вартості квартири. У цьому випадку рішення суду про стягнення з Тихоненко на користь онука вартості квартири буде законним і справедливим.

Існує й інший спосіб для Сушко Наталі, більше простій, - прийняти будинок в експлуатацію й оформити право власності на свого сина й на себе. І питання буде повністю вичерпане.

Хіба не буде справедливо, якщо свекруха й колишня невістка будуть між собою розбиратися в інтересах свого онука й сина, залишивши в спокої Плахотнюков, які в повній відповідності з вимогами закону купили квартиру, але можуть залишитися без даху над головою. Це зараз свекруха й невістка вороги, а після суду, завтра, можливо вони помиряться, і будуть жити мирно й спокійно, а на своїй склоці зароблять кілька десятків тисяч доларів. А Плахотнюки втратять останнє, що в них є.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинне бути законним і обґрунтованим.

З тексту рішення суду випливає, що воно не відповідає вимогам зазначеної статті, оскільки в рішенні суду є істотні протиріччя.

Так, у рішенні суд застосував ст. 387 ГК України й одночасно в цьому ж рішенні послався на статтю 388 ГК України. Але особа не може бути одночасно сумлінним і несумлінним набувачем. Статті 387 і 388 ГК України взаємно виключають один одного, тому їхнє одночасне застосування неможливо в одному рішенні.

Крім того, у мотивувальній частині рішення суд указав про те, що він вважає за можливе стягнути 122 960 грв. на користь позивачів по зустрічному позові. У резолютивній частині рішення суд стягнув з Тихоненко Е.П. на користь Плахотнюк Г.Г. і Плохотнюк Н.П. 116 000 грв.

Тим самим суд вийшов за межі позовних вимог, тому що Плахотнюк Г.Г. і Плохотнюк Н.П. таких позовних вимог не заявляли.

Суд неправильно застосував норми матеріального права й дав неправильну правову оцінку тим фактам, які були встановлені в ході судового розгляду, у зв'язку із чим висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи. Отже, рішення суду суперечить ст. ст. 203, 215, 216, 387, 388, 661 ЦК України.

Ухвала апеляційного суду Одеської області також підлягає скасуванню по вищевказаним підставам.

З обліком викладеного, у відповідності зі ст. 324 ЦПК України, -

ПРОСИМО:

1. Скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 липня 2007 року та ухвалу судової палати по цивільним справам апеляційного суду Одеської області від 27 лютого 2008 року по позові Сушко Н.В. до Тихоненко Е.П. і Плахотнюк Г.Г., Плохотнюк М.П., та і ухвалити нове рішення, відповідно до якого:

- у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири № 50 будинку № 49 по проспекті імені Маршала Жукова в м. Одесі, укладеного між Тихоненко Оленою Петрівною й Плохотнюк Миколою Петровичем і Плахотнюк Галиною Григорівною 16 червня 2004 року, - відмовити;

- Плохотнюка Миколи Петровича й Плахотнюк Галину Григорівну визнати сумлінними набувачами квартири № 50 будинку № 49 по проспекті імені Маршала Жукова в м. Одесі;

- У задоволенні позовних вимог про виселення Плохотнюка Миколи Петровича й Плахотнюк Галини Григорівни із кв. № 50 удома № 49 по проспекті імені Маршала Жукова в м. Одесі й вселенні в цю же квартиру Сушко Руслана Владиславовича, - відмовити;

2. Призупинити виконання рішення суду до розгляду справи касаційною інстанцією.

Додаток:

- шість копій апеляційної скарги;

- копія рішення суду від 31 липня 2007 року;

- копія ухвали апеляційного суду Одеської області від 27 лютого 2008 року;

- квитанції про оплату судового збору й витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

" " березня 2008 року

___________________________(Плахотнюк М.П.)

___________________________(Плахотнюк Г.Г.)

Виконав адвокат Богачев Анатолій Борисович

тел. [phone]

Дата добавления: 2015-07-24