|
Читайте также: |
Поняття ”географічний простір” або споріднене з ним “географічне середовище” в етногеографії розглядається з точки зору того, як його специфіка впливає на особливості етносу, що існує в його межах.
Факт значного впливу природи на життя суспільства привертав увагу ще давньогрецьких вчених (Геродот, Аристотель). Представники школи географії початку ХІХ ст. (О. Гумбольдт, К. Ріттер) обґрунтували ідею детермінізму, акцентуючи на впливі природного середовища на життя суспільства. Сучасна українська етнологія наполягає на необхідності розглядати географічний простір як культурний простір, а культурний складник як невід’ємну частину географічного середовища.
Варто розглянути геокультурну проблематику в етнологічних, історичних, історіософських та культурологічних концепціях.
Російський філософ М.Бердяєв у праці “Про владу просторів над російською душею” розмірковує, як розміри його батьківщини відбилися на особливостях її національної культури: “...в долі Росії величезне значення мали фактори географічні, її положення на землі, її неосяжні простори... Величезні простори легко давалися російському народу, та не легко далася Росії організація цих просторів в найбільше у світі державне ціле. Неосяжні простори тягарем лягли на душу російського народу. В психологію його увійшли і безмежність російської держави, і безмежність російських ланів. Російська душа... не бачить меж, і ця безмежність не звільняє, а поневолює її...Російська людина, людина землі відчуває себе безпомічною оволодіти цими просторами та організувати їх...”
Вплив географічного фактору на етногенезу українців аналізували як історики, філософи, культурологи минулого сторіччя: М. Грушевський, І. Лисяк-Рудницький, Є. Маланюк, В. Янів, так і наші сучасники – філософи, публіцисти Є. Сверстюк, С. Вовканич, В. Пустотін, Ігор Чорновол.
В працях М. Грушевського “На порозі нової України”, І. Лисяка-Рудницького “Україна між Сходом і Заходом”, Є. Маланюка “Нариси з історії нашої культури”, В. Яніва “Українська етнопсихологія” дається історичний, філософський аналіз залежності розвитку української культури, зокрема етнокультури, етнопсихології від географічного розташування національної території; історія українського народу осмислюється крізь призму геокультурного аналізу; піднімаються проблеми геокультурної орієнтації української нації. До вихідних тез належать наступні:
- культура є формою адаптації етносу до того географічного та культурного простору, в межах якого він виникає і розвивається;
Дата добавления: 2015-07-24; просмотров: 78 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Основні категорії і поняття етногеографії. | | | географічне положення України є межовим – “між Сходом і Заходом”. |