Виникнення Палестинської проблеми

У роки Першої свiтовоi війни Близький Схід став ареною бойових дій між Османською імперією та країнами Антанти. З метою забезпечення успіху в антитурецькій боротьбі західні країни змушені були звернутися за підтримкіою до еміра Хіджазу та шерифа Мекки (з арабської „святе місце") Хусейна (1856-1931 рр) - авторитетного серед арабського населення Близького Сходу глави роду хашимітів. У замін за зобов'язання підняти антитурецьке повстання Британія обiцяла йому визнати незалежність майбутньої арабської держави, створеної на звільнених від туркiв землях. Цими ж угодами передбачалося встановлення для Палестини міжнародного режиму управління.

Улітку 1916 року до дипломатичних заходів щодо визначення майбутнього статусу Палестини підключилися міжнародні єврейські організації. Протягом довгих століть для євреїв, розсіяних різними країнами світу, було властиве прагнення повернутися до "землі обітованоi - Палестини, де свого часу існували ізраїльсько-іудейські царства. Наприкінці XIX ст. цей рух - сіонізм набув релігійно-політичного характеру й мав на меті відродження незалежної держави на "історичній батьківщині".

Бойові дії проїн турків на Близькому Сході розвивалися успішна спільно з англійськими частинами вйсьноні операції вели загони арабських повстанців під командуванням синів Хусейна — емірів Фейсала, Абдуллу, Алі та Зейда.У вересні 1918 р. союзники перервали фронт у Палестині,

Після закінчення війни значно активізувалася дипломатична боротьба навколо майбутнього Палестини ВСО (Всесвітня сіоністська організація) 3 лотого 1919 р передала на розгляд Верховної Ради Антанти Паризькій мирній конференції проект створення "єврейського національного осередку" на Близькому Сході. Територіально землі, на які претендували євреії, значно пераважали Палестину.

В червні 1919 року на Близький Схід вирушила делегація представникiв президента США, висновки комісії полягали в тому, що сiоністські плани є нереальними; "Неєврейське населення Палестини — 9/10 усього населення — виступає проти сiоністськоі програми.

Встановлення британського мандату над Палестиною створило сприятливі можливості ддя активiзацii єврейської імміграції на Близький Схід Першим верховим комісаром у Палестинi став Ґерберт Семюель. який ще в ходi свiтової війни видiлявся своіми проєврейськими настроями.

Пiд час урядування Семюеля постійно відбувалися конфлікти місцевих арабів з євреями. Тим часом євреї розпочали у Палестині формування системи полiтичних господарських установ- основи майбутньої політичної та економічної інфраструктури держави. Було створено низку політичних партій, товариства взаємодопомоги, загони єврейської самооборони "Хагана" Надпартійного організаціэю палестинських эвреiв став заснованний у 1920 р. "Гicтадрут" (загальна федерація трудящих Палестини, що нині налічу є 1.5 млн. чол). Мета його діяльності визначалася як координацiя зусиль, скерованих на поширення єврейського економічного контролю над Палестиною, трудова взаємодопомога і виховання молоді в сіонiстському дусі.

Спираючись на розгалужену мережу «Гістадругу». Євреї розпочали в 20-х рр. дві економічні кампанії: "завоювання землі" та "заваовадая праці". Кампанії полягали у скуповуванні земель та у створеннi пiдприємств із виключнно єврейським капіталом та робочою силою.

Органами єврейського самоврядування у Палестині стали Зібрання депутатів. Єврейське агентство – представницький орган євреїв Палестини при каолоніальній адмiнiстрацiї У серпні 1929 р. Лондон визнав агентство як представницький орган євреїв Палестини. Тоді ж розпочалися масові безпорядки в Єрусалимі. оскільки євреї влаштували маніфестацію біля Стіни Плачу.

У жовтні 1930 р. британський уряд виступив із "Білою книгою" - офіційною заявою про свою політику в Палестині. У цьому документі декларувався намір надалі значно більше уваги приділяти вимогам арабського населення. Напружені стосунки між євреями та арабами виявлялися у взаємному економічному бойкоті Британський уряд, у свою чергу, на початку 30-х рр. збільшив щорічні квоти для єврейських емігранті потік переселенців посилився після приходу до влади в Німеччині Адольфа Гiтлера Якщо 1930-1934 рр. до Палестини в’iхало юлизько 90 тис. осіб, то лише в одному 1935 р. -62 тис.

Навесні 1936 р. у Яффі знову почалися поодинокі вбивства євреїв та англійців, які згодом поширилися практично на цілу територію країни Арабське населення міст розпочало загальний страйк

Тоді дня вивчення причин конфлікту та розробки рекомендацій щодо шляхів подолання арабо-єврейського протистояння британський уряд створив слідчу комісію на чолi з лордом Пiлом. Комісія рекомендувала розділити Палестину, створивши на її території арабську та єврейську держави.. Євреям припадали переважно північні райони країни, а арабам - південні Лондон зобов'язувався підтримати обидві новопосталі країни в питанні їх майбутнього вступу до Ліги Націй У серпні 1937р XX конгрес ВСО у Цюріху 300 голосами проти 158 підтримав ідею поділу Палестини. Арабське ж населення Палестини відмовилося від запропонованого подiлу країни. Все арабська конференція у Блудані,бiля Дамаску, прийняла резолюцію, котра виключала будь-яку форму подiлу Палестини.

У ситуаціъ що склалася, британський уряд без подальших консультацій зі сторонами палестинського протистояння випустив у травнi 1939р другу "Білу книгу", "метою британського уряду є створення незалежноi Палестинськоi держави. Це буде держава у якій два народи Палестини- араби та євреї подiлять владу в урядi так,що забезпечить говнi iнтереси кожнiй iз груп. Зафіксовані в "Білій книзі" нові підходи до вирішення палестинського питання засвідчували намагання Британії забезпечити стабільність на Близькому Сходi перед реальною загрозою чергової свiтовоі війни. Араби прийняли запропонований проект, але євреї його вiдкинули. Передачі проекту на затвердження до Лiги Нацiй завадив початок Другої свiтовоi вiйни.

Дата добавления: 2015-07-24