Г) модульний контроль

Модуль аудиторної роботи до 74 балів

Модуль самостійної роботи до 26 балів

д) екзамен до 25 балів

Робота на лекції передбачає сприйняття та засвоєння теоретичного матеріалу курсу, а також фіксацію основних його положень (конспектування). Нарахування балів за роботу на лекціях відбувається шляхом перевірки конспектів лекцій. Право на одержання балів за лекційну роботу має студент, який був присутній на лекції та законспектував її. Оцінювання лекційної роботи студента здійснюється, виходячи з наявності у конспекті усіх компонентів лекцій, які відповідають її змісту. Відсутність студента на лекції за наявності конспекту не дає підстави для нарахування балів.

Відповідь на семінарському занятті являє собоюповідомлення з питання винесеного на обговорення. Цей виступ повинен бути чітко структурований і містити основні результати наукового вивчення проблеми, аргументи на користь існуючих концепцій, а також власне бачення доповідачем обговорюваної проблеми у вигляді висновків. Доповідь не повинна тривати більше 10 хвилин.

Студенти мають змогу ставити питання в ході обговорення проблем семінарського заняття. До уваги береться передусім якість питань. Ті з них, які провокують дискусію, актуалізують нові аспекти обговорюваної проблеми, створюють проблемні ситуації можуть бути оцінені високим балом, на відміну від питань репродуктивного характеру. При оцінюванні питань студентів їх кількість до уваги не береться.

Рецензування відповіді на семінарському занятті передбачає визначення рівня виступу з питання семінарського заняття. З позицій власного розуміння питання студент повинен оцінити рівень знань свого колеги, вказавши на здобутки та недоліки у відповіді. Рецензія повинна враховувати самостійність суджень доповідача, їх адекватність рівню розвитку історичної науки, здатність аргументовано відстоювати свою точку зору в дискусії.

Доповнення на семінарському занятті передбачає стислий виступ (повідомлення) у розвиток положень, висловлених доповідачем. Доповнення не повинно повторювати аргументацію та фактичний матеріал доповідача. Цінність доповнення полягає у привернені уваги до тих аспектів обговорюваного питання, які не знайшли висвітлення у виступі доповідача. При оцінюванні доповнень студентів їх кількість значення не має.

Самостійна робота передбачає опрацювання проблем, винесених на позааудиторне вивчення. Оцінювання якості самостійної роботи здійснюється в ході написання комплексних письмових робіт, що включають тестові та аналітичні питання.

Модульний контроль проводиться за підсумками вивчення курсу – лекцій, семінарських занять та виконання завдань самостійної роботи. Модульний контроль дає змогу визначити рівень знань з курсу. Загальна оцінка за модульний контроль становить 100 балів, з них 74 бал за аудиторну та 26 балів за самостійну роботу. Відтак, виконавши модульну контрольну роботу, студент має право підтвердити або підвищити свій рейтинговий показник, набраний в ході роботи на лекціях та семінарських заняттях. Якщо при написанні модульної контрольної роботи студент отримав бал вищий, ніж він мав за результатами роботи на лекціях і семінарах, то цей бал приплюсовується до балу за самостійну роботу і виставляється, як підсумковий.В разі, якщо результати контролю модуля аудиторної роботи виявляться гіршими, аніж рейтинг за результатами аудиторної роботи, підсумкова рейтингова оцінка визначається за наявною напередодні модульного контролю сумою балів.

Складання екзамену. В разі, якщо студент впродовж семестру набрав від 35 до 59 балів, він повинен складати екзамен. Студент, який за результатами модульного контролю набрав більше 59 балів, може бути, за власною згодою, звільнений від складання екзамену, а його рейтингова оцінка є підсумковою і переводиться за визначеною шкалою на екзаменаційну оцінку за п’ятибальною системою, або має можливість підвищити свій рейтинг шляхом складання екзамену, але не більше, ніж на 25 балів. Підвищення рейтингу здійснюється, виключно за бажанням студента, шляхом складання усного іспиту згідно з переліком питань до екзамену.

Питання екзаменаційних білетів складаються на підставі програми курсу і адекватно відображають зміст усього навчального матеріалу курсу ”Новітня історія країн Азії та Африки (1918-1945 рр.)”. Якщо рівень знань, продемонстрованих студентом під час складання екзамену (у 100 бальному еквіваленті), виявиться нижчим, ніж його попередній рейтинг, підсумкова оцінка за курс виводиться з кількості балів, набраних впродовж семестру. В разі, якщо студент за підсумками модульного контролю та складання іспиту не набрав балів достатніх для виставлення позитивної оцінки (60 балів і більше), він має право перескласти іспит, при цьому не враховується результати складання іспиту – підвищення балів здійснюється від рейтингової оцінки за результатами аудиторної роботи та модульного контролю.

Студенти, які впродовж семестру набрали менше 35 балів до складання екзамену не допускаються і залишаються на повторний курс.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

МОДУЛЬ І

Семінар 1.

ПІДНЕСЕННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ НА СХОДІ (1918-1922 РР.)

2 год.

1.Соціально-економічне становище країн Сходу після Першої світової війни.

2. Піднесення визвольного руху в країнах Азії та Африки.

3.Роль Комінтерну у підтримці національно-визвольних рухів народів Сходу.

Методичні рекомендації:

Розглядаючи наслідки втягнення колоній та залежних краї у війну, звернути увагу не тільки на погіршення економічного становища, але й на соціально-економічні зміни в країнах Сходу, які мали важливі політичні наслідки. Проілюструвати це на конкретних прикладах окремих країн.

Дати загальний огляд конкретних подій, пов’язаних з національно-визвольним рухом в окремих країнах (хронологічні рамки, характер, результати), а також визначити загальні риси, притаманні їм в період з 1918-до 1922 рр. (характер соціальних і політичних сил, їх співвідношення та розстановка).

Звернути увагу на деякі аспекти діяльності Комінтерну: теоретичну роботу та допомогу національно-визвольним рухам. Показати значення Другого конгресу Комінтерну і його основних документів.

Рекомендовані джерела:

Влияние Великой Октябрьской революции на подъём национально-освободительного движения в странах Востока. Практикум.– М., 1989.

Ленин В.И. Доклад на 2 Всероссийском съезде коммунистических организаций народов Восток. 22. 11. 1919. – ПСС. – Т.39.

Ленин В.И. Первоначальный набросок тезисов по национальному и колониальному вопросам. – Т.41. – С. 101-168.

Радек К. Съезд народов Востока // ААС. – 1960.– №10.

Хрестоматия по новейшей истории. – М., 1960. – Т.1.

Рекомендована література:

Всемирная история. – М., 1961. – Т.8.

Второй конгресс Коминтерна. Сборник статей. – М., 1972.

Кива А. Национально-освободительное движение в свете личности Ленина // ААС. – 1990. – № 4.

Коваль Б.И. Революционный опыт ХХ ст. – М., 1987.

Коминтерн и Восток. Борьба за ленинскую стратегию и тактику в национально-освободительном движении. Сборник стаей. – М., 1969.

Нежинский Л.И. Внешняя политика Советского государства в 1917-1921 гг., курс на мировую революцию или на мирное сосуществование // История СССР. – 1991. –№6.

Розалиев Ю.Н. Новая и новейшая история стран Азии и Африки. – М., 1987.

Тимофеев Н.Н. Дороги и судьбы первопроходцев (КУТВ) //ААС. –1989. –№ 11.

Тимофеева Н.Н. Коммунистический университет трудящихся Востока //НАА. – 1976. – № 2; 1979. – № 5.

Шаститко Л. Ленинская теория против сталинской догмы // ААС. –1989. – № 4.

Семінар 2.

ІНДІЯ: ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ

2 год.

1.Політика британської колоніальної адміністрації після Першої світової війни.

2. Розробка М.Ганді доктрини “Сатьяграха”.

3. Загальне піднесення національно-визвольного руху 1919-1922 рр.

4. Вплив світової економічної кризи на економіку Індії.

5. Роль компанії громадської непокори в національно-визвольному русі 1929-1933 рр.

Методичні рекомендації:

Обґрунтувати причини зміни колоніальної політики англійської влади. Дати оцінку реформам Монтегю-Челмсфорда та законопроекту Роулета.

Слід звернутися до біографії М.Ганді: розглянути основні етапи життя, визначити фактори, які впливали на формування світогляду. Необхідно також проаналізувати основи його вчення про ненасильство як метод політичної боротьби.

У подіях 1919-1923 рр. особливу увагу приділити Амрістарському розстрілу, подіям у Пенджабі, Мадраській провінції, Ауді. Розкрити позицію ІНК у ході піднесення національно-визвольного руху та у ході проведення кампанії неспівробітництва 1920-1922 рр.

Показати вплив світової економічної кризи на промисловість і сільське господарство Індії. Звернути увагу на зростання індійських монополій та їх особливості. Визначити причини нового піднесення визвольного руху.

Простежити хід подій 1930-1931 рр.: формування вимог ІНК, проголошення “Сатьяграхи” в 1930 р.; зміст і значення Делійського пакту Ірвіна-Ганді. Охарактеризувати позиції М.Ганді та Дж.Неру.

Рекомендовані джерела:

Акимкина Н.А., Люксембург М.А. Практикум по истории стран зарубежного Востока. – М., 1963.

Влияние Великой Октябрьской социалистической революции на подъем национально-освободительного движения в странах Востока. Практикум. – М.,1969.

Ганди М.К. Моя жизнь. – М., 1969.

Неру Дж. Автобиография. – М., 1955

Неру Дж. Открытие Индии. – М., 1955.

Хрестоматия по новейшей истории. – Т.1. – М., 1960.

Рекомендована література:

Антонова К.А. и др. История Индии. – М., 1979.

Бельский А.Г., Фурман Д.Е. Сикхи и индусы: религия, политика, терроризм. – М., 1992.

Бхатия В. Дж.Неру и становление индийско-советских отношений, 1917-1947. / Пер. с англ. –М., 1989.

Войдеман Д.Г. Ганди и колонизаторы // Индия: современность и история. –М., 1974.

Володин А. “Пусть не обманет надежда!” Жизнь и борьба Дж.Неру. – М., 1990.

Всемирная история. – Т. 8-9.

Ганди и гандизм. – М., 1984.

Гопал Сервепалли. Дж.Неру: Биография. – Т.1. – М., 1989.

Горев А.В. Махатма Ганди. – М., 1984.

Горев А.В., Зимянин В.М. Неру. – М., 1988.

Гусева Н.Р. Индия: общество и традиции. – М.: Знание, 1990.

Девяткина Т.В. Индийский национальный конгресс. – М., 1970.

Джилл С. Династия Ганди. – М., Прогресс, 1988.

Заболотный В.М. М.Ганди // Деятели национально-освободительного движения. Политические портреты. – М., 1989.

Кашин В.И. Гибель Ганди // ВИ. –1998. – Вып. 1. –С. 3-27.

Кашин В.И. Эксперименты М.Ганди как брахмачари // ААС. –1998. – № 9.– С. 65-69.

Коваль Б.И. Революционный опыт 20 века. – М., 1987.

Комаров Э.Н., Литман А.В. Мировоззрение М.К.Ганди. –М., 1980.

Мартышин О.В. Политик и святой. М.Ганди // Восток. – 1998. – №5. – С. 108-124.

Мартышин О.В. Политические взгляды Ганди. – М., 1979.

Митрохин Л.В. Новые данные об Амритсарском расстреле // НАА. – 1974. – № 4.

Национально-освободительное движение в Индии и деятельность Б.Г. Тилака. – М., 1958.

Новейшая история Индии. – М., 1985.

Полонская Л.Р. М.Ганди – смысл жизни // ННИ. – 1991. –№ 4. – С. 84-110.

Прокофьев В.И. Английская империалистическая политика в Индии в нач. ХХ в. // Вопросы новой и новейшей истории. – Вып. 8. – 1969. – С.76 -83.

Райков А.В. Амритсарская трагедия 1919 г. и освободительное движение в Индии. – М., 1985.

Райков А.В. Национально-революционные организации Индии в борьбе за свободу (1905 -1930). –М.,1958

Ульяновский Р.А. Аграрная Индия между мировыми войнами. – М., 1981.

Юрлова Е. М.Ганди – борец за социальную справедливость // ААС. – 1999. – № 12. – С. 45-51.

Дата добавления: 2015-07-20