Облік та документальне оформлення наявності та надходження виробничих запасів

В процесі документального оформлення первинного обліку запасів необхідно користуватися відповідними нормативними документами Накладні, Товарно-транспортні накладні, Прибуткові ордери, Акти про приймання матеріалів тощо. Виробничі запаси, потрібні для виробничо-господарської діяльності, підприємства одержують по-різному: децентралізовано від постачальників на основі договорів; за прямими договорами в порядку децентралізованих закупівель; завдяки попередній заготівлі сільськогосподарської сировини у виробників — колективних або приватних господарств. Частина їх (тара, запасні частини тощо) може виготовлятися у власних допоміжних виробництвах, надходити від ліквідації об’єктів основних засобів або малоцінних і швидкозношуваних предметів.

Основними документами щодо оприбуткування виробничих запасів є товарно-транспортні накладні, приходні ордери, накладні, приймальні акти тощо.

На матеріали, що надходять без супровідних документів (невідфактуровані поставки), складають акт приймання. Для оприбуткування матеріалів або виробів власного виробництва і в разі внутрішньої передачі пишуть накладну. Накладною оформляють також здачу на склад відходів виробництва, залишків від ліквідації основних засобів (малоцінних і швидкозношуваних предметів).

Важливим елементом документального оформлення операцій з обліку матеріалів є облік доручень. Доручення на одержання товарно-матеріальних цінностей підприємство видає лише власним працівникам.

94. Документальне оформлення та облік виробничих запасів на складах. Складський облік матеріалів - це сортовий, кількісний оперативно-технічний облік. Здійснюється облік матеріалів на складі за допомогою карток за формою № М-12 (табл. 3.10). Картки складського обліку матеріалів відкриваються в бухгалтерії й віддаються під розписку у реєстрі, де вказуються дата видачі, кількість карток, їх реєстраційні номери і підпис одержувача. Записи в картках (у кількісному виразі) ведуть матеріально відповідальні особи (завідуючі складами, комірники) на підставі первинних документів, що підтверджують рух матеріалів і складаються у день здійснення операцій.
Складський облік матеріалів є важливим фактором контролю за зберіганням матеріальних цінностей підприємства. Організують складський облік за видами об'єктів, що зберігаються, за місцями зберігання, за кількістю матеріальних цінностей. За необхідності складський облік організують за партіями надходження матеріальних цінностей. Кожному виду матеріальних цінностей присвоюється номенклатурний номер, що дублюється у всіх первинних документах.
У разі організації на підприємстві номенклатурно-кількісного оперативно-складського й аналітичного бухгалтерського обліків вони (в номенклатурно-кількісному відношенні) дублюватимуть один одного, але за умов використання ЕОМ такого дублювання можна уникнути, якщо організувати оцінку матеріальних цінностей, враховану в оперативному складському обліку. При ручній реєстрації даних у складському обліку, використовуючи тверді облікові ціни, можна уникнути паралельного ведення бухгалтерського обліку. За твердими обліковими цінами ведуть вартісний аналітичний облік руху матеріальних цінностей за групами матеріалів, місцями зберігання, матеріально відповідальними особами, рахунками і субрахунками.
Для звірки даних складського й аналітичного обліків потрібно здійснювати періодичну оцінку за обліковими цінами кількісних залишків за даними складського обліку на визначену дату і зіставляти одержані загальні суми з сумою залишку за обліковими цінами вартісного аналітичного обліку. Такий метод організації обліку називається сальдовим або оперативно-бухгалтерським. Склад собівартості (первісної вартості) запасів залежить від характеру операцій у наслідок яких вони прибуткуються.До собівартості запасів придбаних фірмою включають всі витрати на їх придбання, та інші витрати, що виникли під час доставки запасів та приведення їх у стан готовності до використання. Конкретно елементами собівартості придбаних запасів є: ціна закупівлі; податки пов’язані з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємств- транспортні витрати; витрати на вантажно-розвантажувальні роботи;- інші витрати пов’язані з придбанням запасів.

95. Документальне оформлення та облік вибуття виробничих запасів. Методи оцінки запасів при їх вибутті. На підприємстві запаси вибувають у зв'язку з виробничим споживанням, переробкою, відпуском на сторону, безвідплатною передачею, недостачею і псуванням при зберіганні. Кожне вибуття (списання) запасів оформляється відповідними первинними документами.Найбільша питома вага запасів використовується для виробництва продукції (робіт, послуг). Залежно від типа виробництва при оформленні відпуску запасів для його потреб застосовуються такі первинні документи, як лімітно-забірна карта, акт-вимога на заміну матеріалів, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей.Матеріали, які систематично витрачаються при виготовленні продукції, оформляються лімітно-забірними картами. Відпуск матеріалів у виробництво здійснюється складом при пред'явленні представником цеху свого екземпляра лімітно-забірної карти. Оформлені лімітно-забірні карти разом з первинними документами додаються до матеріального звіту і здаються комірником і виробником робіт в При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж і іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованій собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартість першу за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних витрат; ціни продажу. Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, які мають однакове призначення і однакові умови використання, застосовується тільки один з приведених методів.Запаси, які відпускаються, і послуги, які виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють один одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю. Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих в звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і отриманих в звітному місяці запасів. Оцінка кожної операції з вибуття запасів може здійснюватися за середньо зваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції. Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони поступали на підприємство (що відображують в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж і інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. Оцінка за нормативними витратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і цін, що діють. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норми витрат і ціни повинні регулярно в нормативній базі перевірятися і переглядатися. Оцінка продукції за нормативними витратами коректується до фактичної виробничої собівартості Метод ЛІФО передбачає першочергове списання матеріалів за собівартістю останніх партій. В результаті відбувається завищення вартості відпущених цінностей зниження їх залишку на кінець місяця в балансі, а отже, зниження прибутку підприємства.

96. Документальне оформлення та облік надходження малоцінних та швидкозношуваних предметів До категорії малоцінних та швидкозношуваних предметів відносяться предмети праці, що неодноразово беруть участь у виробничому процесі підприємства. Відповідно до Інструкції № 291, МШП, використовувані протягом не більш одного року чи нормального операційного циклу, в бухгалтерському обліку відбиваються на рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети». Для організації обліку МШП рекомендується застосовувати типові форми первинних документів, затверджені наказом Міністерства статистики України від 22.05.96р. № 145, а саме: о форма № МШ-1 "Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристосувань)"; о форма № МШ-2 "Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів"; о форма № МШ-3 "Замовлення на ремонт чи заточення інструментів (пристосувань)"; Облік: За попередньою оплатою:

• на дату оплати:

Дебет 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"

(аналітичний рахунок "Розрахунки з постачальниками та підрядниками -

платниками податку на додану вартість") або Дебет 685 "Розрахунки з іншими кредиторами"

(аналітичний рахунок "Розрахунки з іншими кредиторами - платниками ПДВ") Кредит 31 "Рахунки в банках"

• відображення податкового кредиту по ПДВ (при наявності податкової накладної):

Дебет 641 "Розрахунки за податками"

(аналітичний рахунок "Розрахунки за податком на додану вартість") Кредит 644 "Податковий кредит"

• на дату оприбуткування:

Дебет 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети"

Дебет 644 "Податковий кредит"

Кредит 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" (аналітичний рахунок "Розрахунки з постачальниками та підрядниками - платниками ПДВ") або Кредит 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" (аналітичний рахунок "Розрахунки з іншими кредиторами - платниками ПДВ") Придбання за штату:

Дебет 22 "Малоцінні та швидкозношуваніпредмети" Дебет 641 "Розрахунки за податками" (аналітичний рахунок "Розрахунки за податком на додану вартість")

Кредит 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" (аналітичний рахунок "Розрахунки зпостачальниками та підрядниками - платниками ПДВ") або Кредит 685"Розрахунки з іншими кредиторами" (аналітичний рахунок "Розрахунки з іншими кредиторами - платниками ПДВ") Придбання через підзвітних осіб при отриманні ними авансу: Дебет 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" Дебет 641 "Розрахунки за податками" (аналітичний рахунок "Розрахунки за податком на додану вартість") Кредит 372 "Розрахунки з підзвітними особами" Підприємство не є платником ПДВ, або при наявності операцій, що звільняються від ПДВ, або не є об'єктом обкладення ПДВ: 1.2.1. Придбання за попередньою оплатою: • на дату оплати: Дебет 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" (аналітичний рахунок "Розрахунки з постачальниками та підрядниками - неплатниками ПДВ") або Дебет 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" (аналітичний рахунок "Розрахунки з іншими кредиторами - неплатниками ПДВ") Кредит 31 "Рахунки в банках" • на дату оприбуткування:

Дебет 22 "Малоцінні та швидкозношуваніпредмети" Кредит 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" (аналітичний рахунок "Розрахунки з постачальниками та підрядниками - неплатниками ПДВ") або Кредит 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" (аналітичний рахунок "Розрахунки з іншими кредиторами неплатниками ПДВ")

97. Документальне оформлення та облік вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів Документи: о форма № МШ-4 "Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів"; о форма № МШ-5 "Акт на списання інструментів і обмін їх на придатні"; Вибуття МШП:1.відпускання у виробництво.2юсписання у випадку морального і фізичного зносу.3.ліквідація.4.безоплатна передача.5.внесок до статутного капіталу. Відпуск інструментів в експлуатацію здійснюється на підставі вимог цехів або фізичних осіб. Бухгалтерія ці вимоги вносить до групувальних відомостей з метою синтетичного обліку. Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідними особами протягом строку їх фактичного використання. Списання МШП, що прийшли внепридатність, оформлюється Актом на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів (ф. № МШ-8). Відпуск МШП в експлуатацію за обліковою вартістю зі списанням на рахунки обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів відображається на кредиті рахунка 22 “МАЛОЦІННІ ТА ШВИДКОЗНОШУВАНІ ПРЕДМЕТИ”

98. Розкрити порядок визначення, оцінку та облік незавершеного виробництва. До незавершеного виробництва належить продукція, що не пройшла всіх стадій (фаз, переділів) обробки, передбачених технологічним процесом, а також вироби неукомплектовані, що не пройшли випробувань і технічного приймання. Для визначення залишків незавершеного виробництва необхідно щомісяця проводити інвентаризацію його натуральних об’єктів та здійснювати їх оцінку.Інвентаризація незавершеного виробництва проводиться з метою визна-чення кількості і фактичної наявності незакінчених переробкою напівфабри-катів і продукції, а з деяких їх видів також і кількості корисної речовини (провідного елемента), з якої вони складаються; визначення фактичної комплектності незавершеного виробництва і виявлення неврахованого браку; перевірки даних руху напівфабрикатів і деталей та загальної суми витрат основного виробництва; перевірки правильності розподілу цієї суми за видами продукції та уточнення собівартості випущеної продукції. Інвентаризація незавершеного виробництва проводиться шляхом фак-тичного заміру, зважування і підрахунку цінностей. Незавершене виробницт-во в закритій апаратурі внаслідок безперервності виробничих процесів визначається за технічними нормами і вважається постійним. Незавершене виробництво, а також напівфабрикати власного виробництва, що знаходяться в цехах і підлягають подальшій переробці, інвентаризуються за станом на перше число кожного місяця. Залишки незавершеного виробництва оцінюються: за плановою цеховою собівартістю – на всіх підприємствах хімічної промисловості, крім добувних та підприємств, які виробляють лаки і фарби, барвники та органічні продукти; за плановими витратами – на добувних виробництвах. Ці вит-рати відображаються у статтях: “Сировина та матеріали”; “Покупні комплек-туючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій”, “Паливо й енергія на технологічні цілі”; “Основна заробітна плата”; “Додаткова заробітна плата”; “Відрахування на соціальне страхування”. Значний обсяг незавершеного виробництва утворюється на тих підприємствах, де має місце система магазинування; за фактичними витратами сировини та основних матеріалів – на підприємствах, які виробляють лаки і фарби, барвники та органічні продукти. Оцінка незавершеного виробництва на підприємствах з безперервним технологічним процесом здійснюється за собівартістю сировини та матеріалів, завантажених в апарати. Кількість сировини, матеріалів та напівфабрикатів визначається шляхом проведення замірів та лабораторних аналізів і зазначається в перерахунку на вміст у них корисної речовини. У виробництвах з безперервними і закритими технологічними процесами залишки незавершеного виробництва визначаються, виходячи з кількості апаратів, які були завантаженими на кінець звітного періоду, та ваги сировини і матеріалів, які знаходились у кожному з нихНа підприємствах окремих галузей промисловості з коротким технологічним циклом оцінка незавершеного виробництва може проводитися тільки за фактичною собівартістю використаних на виробництво сировини, матеріалів і напівфабрикатів. Браком у виробництві вважається продукція, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандар-там або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення. Брак продукції поділяється на зовнішній, тобто виявлений споживачем, пред’явлений для відшкодування збитків, та внутрішній, який виявлений в процесі виробництва. У залежності від характеру відхилень від нормативів він може бути остаточним або виправним.

99 Документальне оформлення та облік незавершеного виробництва і готової продукції. До незавершеного виробництва відноситься продукція (роботи, послуги), що не пройшла всіх стадій (фаз, переділів) виробництва, передбачених технологічним процесом, а також вироби, які не укомплектовані та не пройшли випробувань і технічного приймання.
У виробничих майстернях до незавершеного виробництва належать заготовки та вироби, обробка та складання яких ще не закінчена; готові вироби, не повністю укомплектовані і не передані на склад.
Для незавершеного виробництва передбачені різні варіанти оцінки (відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні): за нормативною (плановою) виробничою собівартістю, за прямими статтями витрат або за вартістю сировини, матеріалів і напівфабрикатів.
Найбільш прийнятними оцінками незавершеного виробництва є:
- для готової продукції - виробнича собівартість;
- для товарів на підприємствах роздрібної торгівлі -продажна (роздрібна) ціна;
- на оптових складах і базах торгових та постачальницько-збутових підприємств - продажна (роздрібна) ціна або ціна, за якою вони закуплені.
Облік незавершеного виробництва і незавершених робіт (послуг) здійснюється відповідно до встановленого порядку на
рахунках бухгалтерського обліку, передбачених для узагальнення інформації про витрати основного і допоміжного виробництв та обслуговуючих господарств.

ОБЛІК
По закінченні всіх робіт у цілому вартість оплачених замовником етапів робіт списується в обліку записом:
Дебет рахунка № 681 "Розрахунки за авансами одержаними"
Кредит рахунка № 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" з одночасним погашенням заборгованості за рахунок раніше одержаних платежів
Дебет рахунка № 79 "Фінансові результати" (списування собівартості реалізації)
Кредит рахунка № 90 "Собівартість реалізації".
У статті Балансу "Незавершене виробництво", код 120, показуються витрати на незакінчені до кінця звітного періоду роботи з капітального ремонту основних засобів, а також витрати на сплав лісопродукції і незавершеного виробництва сільського господарства, які відображаються за вирахуванням вартості випуску.
Решта витрат обігу щомісячно списується записом:
Дебет рахунка № 79 "Фінансові результати"
Кредит рахунків № 92, 93, 94.
При складанні Відомості про балансову вартість матеріальних ресурсів у незавершеному виробництві і готовій продукції визначаються залишок на початок періоду і залишок на кінець періоду, а також приріст (+) і убуток (-). Облік приросту (убутку) товарних і матеріальних ресурсів ведеться тільки щодо тих товарних запасів і матеріальних ресурсів, витрати на придбання яких відповідно до Закону включаються до складу валових витрат.
Дані про залишки і рух матеріалів, сировини (у т.ч. і в готовій продукції, незавершеному виробництві, напівфабрикатах) беруться із Відомостей обліку руху товарно-матеріальних цінностей, журналів-ордерів № 6 І № 10.

100. Документальне оформлення обліку витрат на виробництво за елементами та статтями калькуляції. Для забезпечення обліку витрат підприємства в рамках розподілу їх між господарськими процесами, виробництва та видами продукції Планом рахунків передбачено рахунки класів 8 і 9.Аналітичний облік витрат на виробництво кожне підприємство організовує до характеру виробничого процесу, а також особливостей продукції, що випускається, або робіт, що виконуються (послуг, що надаються).
Рахунки класу 9 призначені для узагальнення інформації про витрати за всіма видами звичайної діяльності та видами операцій, пов’язаними з надзвичайними подіями.
Принципова відмінність угрупування витрат за статтями калькуляції від угрупування за економічними елементами полягає в наявності в ній комплексних статей, що об’єднують різнорідні за економічним змістом елементи за призначенням витрат, за місцями їх виникнення і способами розподілу між окремими видами продукції залежно від обсягів виробництва кожного виду.
Угрупування витрат за статтями калькуляції дозволяє виділити витрати, безпосередньо пов’язані з технічним процесом, і витрати, що стосуються обслуговування виробництва і управління.Статті витрат – певний вид витрат, що створюють собівартість як окремих видів продукції, так і сукупності витрат на товарну продукцію підприємства загалом..
Основні витрати – це витрати, безпосередньо пов’язані з технологічним процесом випуску продукції.
До операційних витрат належать витрати, що обліковуються на рахунках 90. 91, 92, 93, 94.
До фінансових витрат належать витрати, що обліковуються на рахунках 95 і 96.
До інших звичайних витрат належать витрати, що обліковуються на рахунку 97. Разом з тим, при аналізі рахунків 971 – 979 з’ясовується що не всі з них можна зарахувати до “Інших звичайних витрат”. Так, наприклад, рахунок 971 і частково рахунок 975, поза будь-яким сумнівом, належить до фінансових витрат. Крім того, такі специфічні рахунки, як 978 і 979, якими користуються виключно страхові організації, ніяк не можуть належати до “інших витрат”, оскільки насправді є для страхових організацій основними.
До надзвичайних витрат належать витрати на рахунку 99.
Що стосується такого умовно-витратного рахунку 98 “Податок на прибуток”, то цей рахунок випадає з цього ряду, оскільки не відповідає жодній із наведених ознак.
Витрати підприємства класифікуються:
за економічними елементами;
за статтями калькуляцій.

101. Надати класифікацію витрат виробництва за статтями та відобразити їх облік.
З метою планування й обліку витрат, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції, робіт і послуг, групують за статтями калькуляції. Це дозволяє формувати виробничу і повну собівартість продукції. Витрати за статтями калькуляції за своїм складом ширші за елементи, оскільки враховують характер і структуру виробництва, створюючи базу для економічного аналізу та визначення ціни.
Калькулювання собівартості – це обчислення в грошовому вираженні витрат на виробництво та реалізацію продукції, робіт і послуг за встановленими статтями витрат.
Принципова відмінність угрупування витрат за статтями калькуляції від угрупування за економічними елементами полягає в наявності в ній комплексних статей, що об’єднують різнорідні за економічним змістом елементи за призначенням витрат, за місцями їх виникнення і способами розподілу між окремими видами продукції залежно від обсягів виробництва кожного виду.
Угрупування витрат за статтями калькуляції дозволяє виділити витрати, безпосередньо пов’язані з технічним процесом, і витрати, що стосуються обслуговування виробництва і управління.
Типова номенклатура калькуляційних статей витрат:Сировина і матеріали;
Поворотні відходи (зі знаком “мінус”, бо вони віднімаються від вартості використаних сировини і матеріалів);
Куповані комплектуючі вироби і напівфабрикати;
Послуги сторонніх організацій, спожиті безпосередньо у виробництві продукції;
Паливо та енергія, спожиті в технологічних цілях (цю статтю можна об’єднати з попередньою);
Заробітна плата працівників, зайнятих у виробництві (основна і додаткова);
Відрахування на соціальні цілі;
Амортизація основних засобів, що експлуатуються безпосередньо в процесі виробництва;
Витрати на підготовку й освоєння виробництва (в частині їх списання зі статті витрат майбутніх періодів);
Витрати на утримання й експлуатацію обладнання;
Загальновиробничі витрати;
Адміністративні витрати;
Втрати від браку;
Інші виробничі витрати;

Дата добавления: 2015-07-20