Розклад за судновими тривогами

Вступ

Теплохід «Принцесса Елена»:

- Рік побудови – 1991;

- Країна побудови – Китай;

- Тип – вантажопасажирський теплохід;

- Клас регістра - КМ(*)[1] I;

- Власник - Multigrade Ltd.;

- Порт приписки – Фрітаун (Сьєра Ліоне);

- Технічні характеристики:

- довжина судна – 88,48 м;

- ширина – 13,6 м;

- висота борта – 9,6 м;

- осадка – 3,6 м;

- чиста вантажна місткість – 1013 рег.т.,

- повна регістрова місткість – 2964 рег.т.,

- дедвейт – 865т.

- Екіпаж – 35 чол.;

- Пасажиромісткість – 156 чол.;

- Район плавання – А2 (Чорне море);

- Порти заходження - Одеса, Стамбул.

Період практики: 02.07.12 - 31.01.13.

Мета практики закріпити придбанні теоретичні знання та практичні навички для технічно грамотної експлуатації суднового електрообладнання.

1 Організація служби на суднах морського флоту

1.1 Склад екіпажу

До складу екіпажу судна входять: капітан, старший помічник, другий помічник капітана, радіомеханік, вантажний помічник, пасажирський помічник, старший механік, другий механік, третій механік, боцман, матрос - 8, моторист - 5, шеф-кухар, кухар - 4, старший стюард - 2, стюард – 5.

1.2 Суднові служби

До суднових служб належать:

- навігаційна;

- машинна команда;

- палубна команда;

- пасажирська служба.

1.3 Обов’язки практиканта електромеханіка

Курсант/студент як майбутня особа командного складу морського судна повинен:

· точно дотримуватись програми підготовки;

· максимально використовувати наявні можливості, незалежно від того, чи представляються вони в робочий або в неробочий час;

· вчасно та належним чином вносити відповідні записи в Книгу реєстрації підготовки як документального підтвердження виконання програми підготовки згідно плану-графіку та забезпечення того, щоб Книга реєстрації підготовка була доступна для перевірки в будь-який час.

1.4 Організація повсякденної служби

Повсякденна служба на судні складається:

- вахта на ходовому містку – офіцер – 1, матрос – 1 (4 вахти через 8)

- вахта в машинному відділені – механік – 1, моторист – 1 (4 вахти через 8)

- загальносуднові роботи – боцман, матроси – з 8^-00 до 17^-00 щоденно;

- обслуговування пасажирів – пасажирська служба.

Розклад за судновими тривогами

Статутом служби на суднах водного транспорту встановлено такі види тривог:

• загальносуднова;

• «Людина за бортом»;

• шлюпочна.

Тривоги оголошуються такими сигналами:

Загальносуднова - безперервним дзвінком гучного бою в плині 25-30 с, повторюваним три-чотири рази: при пожежі (вибуху) під час стоянки судна в порту сигнал загальносуднової тривоги супроводжується частими ударами в судновий дзвін;

«Людина за бортом» - трьома тривалими (5-6с) дзвінками гучного бою, сигнал повторюється три-чотири рази;

Шлюпочна (при залишенні судна) - не менше ніж сімома короткими (1 с) дзвінками і, вслід за ними, одним тривалим (5-6с) дзвінком гучного бою, сигнал повторюється три-чотири рази.

1.6 Індивідуальні та групові рятувальні засоби

В склад суднових аварійно-рятувальних засобів входять:

- Групові засоби:

- 4 мотоботи місткістю по 40 чоловік, по 2 на кожний борт;

- 6 рятувальних плотів місткістю по 25 чоловік, по 3 на кожний борт.

- Індивідуальні засоби:

- рятувальні жилети – 100% забезпеченості екіпажу та пасажирів плюс 10 шт;

- термокостюми – 100% забезпеченості екіпажу та пасажирів плюс 10 шт;

- рятувальні круги – 15 шт.

2 Міжнародні і національні морські документи

Для організації безаварійної технічної експлуатації судно забезпечено наступними нормативними документами: міжнародна конвенція STCW – 78/95, кодекс по дипломуванню моряків і несенню вахти, міжнародна Конвенція по запобіганню забруднення з суден, міжнародний кодекс управління безпекою на суднах(МКУБ), правила класифікації і будування морських суден, правила регістра, правила технічної експлуатації морських і річкових суден України, правила ТБ на суднах морського і річкового флоту України.

2.1 Міжнародна конвенція STCW – 78/95

Міжнародна Конвенція ПДМНВ 78/95 (в англійській абревіатурі STCW - 78/95, International Convention on Standards of Training, Certification and Watch-Keeping by the Seafarers) є міжнародним документом, що встановлює стандартні рівні підготовки моряків, порядку та умов видачі їм робочих дипломів і несення ними вахти під час роботи на суднах. Наявність цієї конвенції є обов'язковим на борту суден, в офісах судноплавних і судовласницьких компаній, в морських навчальних закладах і тренажерних центрах підготовки плавскладу.

2.2 Кодекс по дипломуванню моряків і несенню вахт

КОДЕКС про підготовку і дипломування моряків та несення вахти (КОДЕКС ПДНВ) містить обов'язкові положення про підготовку і дипломування моряків та несення вахти, також включає стандарти компетентності, які мають бути продемонстровані кандидатами на отримання та продовження терміну дії професійних стандартних дипломів на підставі положень Конвенції ПДНВ за наступними функціями:

1. Судноводіння

.2 Обробка й розміщення вантажів

.3 Управління операціями судна і піклування про людей на судні

.4 Суднові механічні установки

.5 Електрообладнання, електронна апаратура і системи управління

.6 Технічне обслуговування та ремонт

.7 Радіозв'язок на наступних рівнях відповідальності:

2.3 Міжнародна конвенція по запобіганню забрудненню з суден

(МАРПОЛ 73/78)

MARPOL 73/78 - головна міжнародна угода, що охоплює питання запобігання забруднення навколишнього середовища судами від експлуатаційних або випадкових причин. Документ являє собою комбінацію двох угод, прийнятих в 1973 і 1978 рр.

2.4 Міжнародний кодекс управління безпекою на суднах (МКУБ)

МКУБ забезпечує:

1. зменшення впливу людського фактору;

2. покращення взаємозв'язку між судном і Компанією;

3. зниження кількості нещасних випадків;

4. зменшення ризику забруднення моря і навколишнього середовища;

5. безпеку вантажних операцій.

Міжнародний кодекс з управління безпекою - це стандарт для встановлення в судноплавної компанії системи управління безпечною експлуатацією суден і запобіганням забрудненню (далі по тексту «Кодекс» або МКУБ). Кодекс регламентований як обов'язкова вимога Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі (СОЛАС - 74) і був включений в Конвенцію у 1994 році. Кодекс поширює свою дію на всі види й типи суден, що здійснюють міжнародні рейси.

2.5 Правила класифікації і будування морських суден. Правила регістра

Регістр судноплавства України є національним класифікаційним товариством, яке здійснює технічний нагляд і проводить класифікацію морських і річкових торговельних суден відповідно до статті 22 Кодексу торговельного мореплавства України і статей 26 і 29 Закону України "Про транспорт". Регістр здійснює в межах своєї компетенції нагляд за виконанням вимог міжнародних конвенцій, угод і договорів, в яких бере участь Україна.

Головними завданнями Регістру є:

- класифікація морських і річкових суден;

- класифікація внутрішніх водних басейнів за умовами плавання суден, встановлення межі районів та умов морського плавання піднаглядних суден;

- розроблення та затвердження правил і технічних вимог щодо забезпечення виконання умов безпеки плавання суден, охорони життя і здоров'я пасажирів, суднових екіпажів, збереження вантажів, що перевозяться, екологічної безпеки суден;

- технічний нагляд за виконанням правил і технічних вимог підприємствами, організаціями та особами, які проектують, ведуть будівництво та роботи з переобладнання, модернізації, ремонту, експлуатації суден, суднових механізмів, пристроїв та обладнання, а також з виготовлення матеріалів і виробів для суден;

- технічний нагляд за станом судноплавних гідротехнічних споруд та гідротехнічних споруд портів, водних шляхів, морських терміналів, суднобудівних і судноремонтних заводів;

Класифікації та технічному нагляду Регістру підлягають морські судна, судна внутрішнього і змішаного (ріка - море) плавання незалежно від форм власності та відомчої належності.

Військові судна та судна Держкомрибгоспу (самохідні - з головними двигунами потужністю менш як 55 кВт, несамохідні - валовою місткістю менш як 80 регістрових тонн, а також спортивні судна) технічному нагляду Регістру не підлягають.

Регістр згідно з укладеними угодами виконує такі функції:

- погодження проектно-технічної документації і технічний нагляд за будівництвом, переобладнанням, модернізацією та ремонтом суден, суднових механізмів, обладнання, пристроїв, холодильних установок, контейнерів, випробуванням та виготовленням виробів і матеріалів суднового постачання тощо з оформленням відповідних документів;

- технічний нагляд за суднами, що експлуатуються, шляхом проведення періодичних іпозачергових оглядів, та видача документів про придатність суден до плавання;

- технічний нагляд за станом судноплавних гідротехнічних споруд та гідротехнічних споруд портів, водних шляхів, морських терміналів, суднобудівних і судноремонтних заводів;

- ведення бази даних гідротехнічних споруд у порядку, визначеному Мінтрансзв'язку;

- технічний нагляд за екологічною безпекою суден;

- технічний нагляд за іншими об'єктами та процесами промисловості і транспорту за дорученням Мінтрансзв'язку;

- ведення обліку піднаглядних суден з веденням Регістрової книги;

- погодження проектів стандартів, керівних документів, технічних умов та інших нормативних документів із суднобудування, судноремонту та технічної експлуатації флоту;

- експертиза технічного стану суден та інших об'єктів нагляду згідно з нормативними документами;

- інші послуги із класифікації та сертифікації систем якості і виробів промисловості України, а також закордонних виробів, за погодженням з Держстандартом та відповідно до вимог Української державної системи сертифікації продукції (УкрСЕПРО);

- видання інструкцій, інформаційних та роз'яснювальних матеріалів з питань технічного нагляду, обмірювання і обліку суден, суднобудування і судноплавства;

- у межах своєї компетенції видає на судна, які здійснюють закордонні рейси, свідоцтва, передбачені міжнародними договорами з питань торговельного мореплавства.

2.6 Правила ТБ на суднах морського і річкового флоту України

Правила ТБ на суднах морського і річкового флоту та безпеки мореплавання прописані в міжнародній організації ІМО та конвенції СОЛАС - 74.

Міжнародна морська організація – ІМО (до 22 травня 1982 р. – Міжурядова морська консультативна організація –ИМКО) є спеціалізованою установою ООН, сприяє співробітництву країн-членів під час вирішення технічних проблем, розвитку міжнародної судноплавства, забезпечення безпеки людського життя на морі та запобігання забруднення моря із суден.

Основна форма діяльності ІМО – розробка рекомендацій, прийнятих у формі резолюцій Асамблеї ІМО, і навіть розробка проектів конвенцій з питань мореплавання, суднобудування, охорони морського середовища. З ініціативи ІМО скликаються міжнародні конференції для розгляду підготовлених документів і майже прийняття їх державами.

ІМО дбає про основі консенсусу, приймаючи правил і розпорядження, прийнятні всім держав-учасників.

Міжнародна конвенція з охорони людського життя на морі 1974 року (>СОЛАС-74) на меті має встановлення єдинообразних принципів, і правил, вкладених у посилення охорони людського життя на морі. Конвенція поширюється на судна, що здійснюють міжнародні рейси (крім військових кораблів і транспортів, рибальських кораблів, прогулянкових яхт, судів валовий місткістю менш 500рег. т, несамохідних судів і участі дерев'яних судів примітивною конструкції). Зміст Конвенції СОЛАС-74 становлять статті і правила. Правила Конвенції містять технічні норми, обов'язкові для Адміністрації держав, котрі підписали Конвенцію і приєдналися до неї.

2.7 Манільські поправки

З 21 по 25 червня 2010 року в Манілі під егідою Міжнародної морської організації (ІМО) пройшла Дипломатична конференція Сторін Міжнародної конвенції 2010 року про підготовку і дипломування моряків та несення вахти (ПДНВ-78). Завданням конференції стало прийняття поправок до ПДНВ-78 та Кодексу з підготовки і дипломування моряків та несення вахти.

У роботі Конференції взяли участь представники 85 держав, що є Сторонами Конвенції, однієї держави, яка не є її Стороною, трьох асоційованих членів ІМО, Міжнародної організації праці (МОП), двох міжурядових і 18 неурядових організацій.

Конференція прийняла поправки до Конвенції та Кодексу ПДНВ, фінальний акт підписаний представниками 82 держав, що є Сторонами Конвенції. Конференція використовувала проект тексту поправок до Конвенції та Кодексу ПДНВ, підготовлений Підкомітетом з підготовки, дипломування і несення вахти на його 41-й сесії в січні 2010 р. і затверджених Комітетом з безпеки на морі на його 87-й сесії в травні 2010 р.

Фактично був прийнятий текст Конвенції ПДНВ та Кодексу ПДНВ в новій редакції.

25 червня 2010 представниками сторін Конвенції був підписаний Заключний акт Конференції, що схвалює текст поправок:

Резолюція 1.Поправкі до Міжнародної конвенції.

Резолюція 2.Поправкі до Кодексу ПДНВ.

Крім цього було прийнято інші резолюції.

Резолюція 5. Перевірка дійсності дипломів та підтвердження дипломів. Учасникам Конвенції рекомендовано створити електронну базу даних для перевірки виданих кваліфікаційних документів моряків і підтверджень до них, а також для відповідей на запити по зазначеним документам.

Резолюція 6. Стандарти підготовки, сертифікації та визначення мінімального складу екіпажів морських суден.

Тут важливо, що Конвенція та Кодекс встановлюють стандарти, що стосуються підготовки, дипломування і несення вахти, але не є інструментом для визначення мінімального складу екіпажу суден.

Резолюція 7.Співпраця технічним знанням, чи навичкам і професіоналізму моряків.

Резолюція 8.Разработка рекомендацій щодо застосування міжнародних стандартів щодо стану здоров'я моряків.

Резолюція 9.Пересмотр існуючих типових курсів підготовки, опублікованих Міжнародною морською організацією, і розробка нових типових курсів.

Резолюція 12. Залучення нових кадрів моряків і збереження старих кадрів на морському флоті.

Резолюція 13.Забеспечення практикантськими місцями курсантів на суднах. Конференція закликає судноплавні компанії та судновласників передбачати практикантські місця на існуючих і споруджуваних судах.

Резолюція 19.День моряка. Конференцією прийнято рішення встановили 25 червня кожного року, починаючи з 2010 р., як «День моряка».

Уряди, судноплавні організації і компанії, судновласники і всі інші зацікавлені сторони призиваються сприяти для широкого святкування «Дня моряка» в своїх країнах.

«Манільська правила» вносять такі зміни (вибірково):

1. Визначено, що документи про компетентність (дипломи), що видаються капітанам та особам командного складу морських суден відповідно до вимог Правил II / 1, II / 2, II / 3 (судноводіям), III / 1, III / 2 (механікам), III / 6 (електромеханікам), IV / I, IV / 2 (радіоспеціалістам) або VII / 2 (фахівцям з інтегрованими професіями) та свідоцтва про професійну освіту, що видаються відповідно до правил II / 4, II / 5 (матросам), III / 4, III / 5 (мотористам), III / 7 (електрикам), VII / 2 ((фахівцям з інтегрованими професіями), а також документи про підготовку у відповідності з правилами V/1-1, V/1-2 (свідоцтва про підготовці для роботи на танкерах) повинні видаватися тільки Адміністрацією.

3. Визначено перелік інформації, яка повинна вноситися до свідоцтва про професійну придатність. Передбачається, що заголовок свідоцтва про професіоналізм має відповідати суті відповідного правила Конвенції (наприклад, якщо свідоцтво видано відповідно до вимог Правила VI / 3 п.2 «Обов'язкові мінімальні вимоги по підготовці до боротьби з пожежею за розширеною програмою», то заголовок свідоцтва має бути «Боротьба з пожежею за розширеною програмою» (Advanced Fire Fighting).

4. Уточнено вимоги до Реєстру документів моряків. Передбачено, що, починаючи з 01.01.2017 р., інформація про статус документів моряків повинна бути доступна англійською мовою через електронні засоби зв'язку для інших Сторін Конвенції і компаній при перевірці справжності і дійсності цих документів з метою їх визнання в рамках вимог Правила I / 10 Конвенції.

5. Введені нові визначення ряду посад осіб командного складу та суднового екіпажу, а саме: електромеханік (electro-technical officer), кваліфікований матрос (able seafarer deck), кваліфікований моторист (able seafarer engine), електрик (electro-technical rating).

6. Уточнено вимоги до процедури проведення медичних оглядів, формою і змістом медичного свідоцтва. Наказано, що кожна Сторона Конвенції має розробити положення про порядок визнання медичних установ або осіб медичного персоналу, які мають право проводити медичні огляди моряків. Реєстр діючих визнаних медичних установ або осіб медперсоналу повинен бути створений Стороною та доступний для інших Сторін, організацій і моряків за їх запитом. Передбачено, що термін дії медичного свідоцтва не повинен перевищувати двох років. При цьому, якщо термін дії медичного свідоцтва минає в рейсі, то таке свідоцтво може вважатися дійсним до приходу в порт, де моряк може пройти медичний огляд, але цей період не може перевищувати трьох місяців. Мінімальні службові стандарти зору уточнені і зроблені обов'язковими. Уточнено рекомендовані стандарти оцінки мінімальних фізичних здібностей моряків при прийомі їх на роботу і в подальший час. Передбачено, що вся діяльність схвалених медичних установ з проведення медичних оглядів моряків і видачі медичних свідоцтв, повинна постійно контролюватися за допомогою системи стандартів якості у відповідності з Правилом I / 8 «Стандарти якості» (так як сьогодні контролюється діяльність, пов'язана з утворенням, підготуванням і дипломуванням моряків).

9. Новими пунктами Правила 1/14 Конвенції та Розділу частини A-I/14 Кодексу на судноплавні компанії покладається відповідальність за:

забезпечення проходження моряками, які направляються на судна цієї компанії, курсів підвищення кваліфікації та перепідготовки (refresh and updating training), необхідних Конвенцією;

проходження відповідної підготовки капітанами, особами командного складу та іншими членами екіпажу, яким ставляться специфічні обов'язки і відповідальність при роботі на пасажирських суднах;

забезпечення ефективного спілкування на робочому мовою членами екіпажів протягом усього часу їх перебування на суднах компанії.

10. Дано роз'яснення визначення «підтверджений стаж плавання. Уточнено, що при схваленні стажу плавання, необхідного Конвенцією, сторони повинні забезпечити, щоб відповідні практика або робота на судні були пов'язані з кваліфікацією, яку освоює моряк, маючи на увазі, що крім первинного ознайомлення з роботою на морських суднах, метою такої практики або роботи повинно бути надання можливості морякам отримати інструктаж і практичний досвід виконання, під відповідним наглядом, тих завдань, обов'язків і робіт, які передбачені посадою на судні, на яку претендує моряк і яка буде зазначена в дипломі або свідоцтві про професійну придатність.

12. Визначено обов'язкові види підготовки, які повинні мати капітан та особи командного складу (судноводії, механіки та електромеханіки) для отримання відповідних дипломів про компетентність з метою роботи на морських суднах.

13. Новими правилами Конвенції (Правила II / 5, III / 5, III / 7) введені вимоги до стандартів компетентності для кваліфікованого матроса, кваліфікованого моториста та електрика.

Уточнено Правило III / 1 щодо загального стажу підготовки в майстернях і на суднах, необхідного для отримання диплома вахтового механіка. Передбачено, що не менш 6 місяців стажу плавання повинне бути на морських суднах з виконанням обов'язків вахтового механіка, що повинно бути документально підтверджено у схваленій Книзі реєстрації підготовки; в іншому випадку - стаж плавання повинен ставити не менше 30 місяців.

Новим правилом III / 5 введені стандарти компетентності для електромеханіків на рівні експлуатації та порядок їх дипломування. Передбачено, що загальний час підготовки в майстернях і на судні для отримання диплома електромеханіка повинно бути не менше 12 місяців, з яких не менше 6 місяців - під час плавання на суднах з виконання обов'язків електромеханіка, що повинно бути документально підтверджено у схваленій Книзі реєстрації підготовки; в іншому випадку - стаж плавання повинен ставити не менше 30 місяців.

19. Переглянуті вимоги щодо готовності до несення вахти і годин роботи і відпочинку. Зокрема, всі особи, призначені виконувати обов'язки вахтового офіцера або особи рядового складу, включеного до складу вахти, а також ті, чиї обов'язки передбачають відповідальність за безпеку / охорону судна, людей та попередження забруднення навколишнього середовища, повинні мати як мінімум 10 годин відпочинку в Протягом 24-годинного періоду і 77 годин відпочинку протягом будь-якого 7-ми денного періоду. При цьому години відпочинку можуть бути розділені не більше ніж на два періоди, один з яких повинен бути тривалістю не менше 6 годин і інтервали між послідовними періодами відпочинку не повинні перевищувати 14 годин.

Для планування їх імплементації, тобто фактичної реалізації «манільських правил» на внутрішньодержавному рівні, необхідно пам'ятати, коли вони стають обов'язковими і набирають чинності.

01.07.2011 р. - поправки до Конвенції та Кодексу ПДНВ будуть вважатися прийнятими (за умови, що до цієї дати більше 1/3 Сторін Конвенції, мають разом більше 50% загального торговельного флоту суден валовою місткістю 100 рег. Тонн або більше, не заявлять Генеральному секретарю ІМО про своє заперечення проти проголосованих поправок до Конвенції та Кодексу ПДНВ).

01.01.2012 р. - поправки до Конвенції ПДНВ та Кодексу ПДНВ набудуть чинності.

3 Устрій судна

3.1 Конструкція корпусу судна

Корпус судна: довжина – 88,48м., ширина – 13,6м., висота борта – 9,6м. Він складається із ребер жорсткості, які утворюють відсіки. В корпусі судна є 2 палуби: нижня (Lower deck), на якій розташовуються каюти для екіпажу і кімнати побутового призначення та внутрішня палуба (Inner plate), яка вміщує машинне устаткування, холодильну установку, цистерни та вантажні відсіки (рис. 3.1).

Рисунок 3.1 – Нижня та внутрішня палуби.

Дата добавления: 2015-07-26