Розрахунок потужності ОУ точковим методом

Точковий метод розрахунку дозволяє знайти значення освітленості в будь-якій точці освітлюваного приміщення. Математичною основою методу є закон "зворотніх квадратів"

(1.13)

Використовуючи точковий метод для світлотехнічних розрахунків, можна забезпечити заданий розподіл освітленості на як завгодно розташованих поверхнях, що є перевагою методу. До недоліків даного методу відноситься лише наближений облік відбиваючого поверхнями приміщення світлового потоку.

Точковий метод приймається для розрахунку загального рівномірного і локалізованого освітлення приміщень і відкритих просторів, а також для розрахунку місцевого освітлення при будь-якому розташуванні освітлюваних поверхонь. Завдяки своїм особливостям, метод часто використовують для перевірочного розрахунку освітленості в контрольних точках уже розрахованого приміщення.

Основним інструментарієм точкового методу є графіки або таблиці, що дозволяють безпосередньо або після нескладних обчислень визначити освітленість будь-якої точки поверхні, створювану світильниками з відомими параметрами: світлорозподілом, світловим потоком ламп, ККД і геометричними характеристиками, що визначають розташування світильника [3,4].

Порядок розрахунку точковим методом розглянемо на конкретному прикладі. Приміщення торгового залу має площу 20.4 м² (3×6.8), висота (Н) – 2.7 м. Характеристики поверхонь, що відбивають r_c = 0,7; r_ст = 0,5; r_р.п. = 0,3. Нормована освітленість – 300 лк. h_р.п. = 1.9м; К_з = 1,4; Z = 1,1 (додаток А).

Розрахункова висота визначається:

h_р = Н – h_р.п. (1.14)

h_p = 2.7 – 0,8 = 1.9 м.

Точковим методом розрахуємо освітлювальну точку приміщення гуртка. Схема приміщення приведена на рис. 1.13.

Рис. 1.13. Розрахунок ОУ драматичного гуртка.

Освітленість у контрольній точці визначається по формулі

, (1.15)

де Ф¢ – питомий світловий потік з 1м лінії, що світить, лм/м;

m – коефіцієнт додаткової освітленості, що частково враховує відбиту складову освітленості, m = (1,1¸1,2);

Se – відносна освітленість, створювана від сукупності елементів, що світять, лк;

К_з – коефіцієнт запасу;

h_p – розрахункова висота.

Розрахунок проводимо у наступній послідовності:

1. Визначення сумарної відносної освітленості Se.

Для визначення відносної освітленості в розрахунковій точці, необхідно обчислити:

- найкоротшу відстань від проекції лінії, що світить, на розрахункову площину до контрольної точки;

- довжину кожного елемента, що світить, L, на які розбивається лінія.

Потім обчислюються відносні величини р/h_p і L/h_p за значенням яких визначається e для кожного елемента, що світить (за графіком лінійних ізолюкс).

Розрахунок Se зведений у таблицю 1.2.

Таблиця - 1.2. Розрахунок відносної освітленості.

Контрольна точка	Номер напівряду (елемента що світить)	Р, м	L, м	Р’	L’	e, лк	Se, лк
А	1;3	0,8		0,42	0,52
4; 4	0,8	5,8	0,42	2,26

2.Визначення Ф¢.

Виразимо Ф¢ з (1.15):

, (1.16)

1. Визначаємо потік лінії, що світиться Ф_лін:

, (1.17)

де L – довжина лінії, що світить;

.

4. Визначаємо варіант використовуваних світильників. Для цього нам знадобиться поток можливої лампи, Osram Т-8 G-13Ф_л = 2700 лм

Потік світильника визначаємо за формулою:

, (1.18)

де n – кількість ламп у світильнику;

η – ККД світильника.

. (1.19),

. (1.20),

де l_сп – довжина світильника.

Результати обчислень зводимо до таблиці 1.3.

Таблиця 1.3. Компонування ряду.

Тип СП, кількість та потужність ламп	Флін, лм	ФСП, лм	Кількість СП у ряді N, шт	lсп, м	Lряду, м
OPL/S 218	13212.4		4.2	0,625	2.6

Дата добавления: 2015-07-26