Структура музичності і вікові рівні музичного розвитку дітей

1. Структура музичності дитини

2.Вікові рівні музичного розвитку дітей:

а) погляди вчених щодо вікових стадій розвитку дитини;

б) характеристика вікових рівнів музичного розвитку дітей;

в) характерні риси і критерії музичного розвитку дитини.

В процесі музичної діяльності дитина придбаває музичний досвід. Способи засвоєння досвіду, а також здібності, виступаючі як результат засвоєння дітьми узагальнених способів музичної діяльності, з'єднані в комплекс, званий музичністю.

Музичність – це чисто людська властивість, що склалася в процесі суспільної практики. Вона історично обумовлена. Питання про музичність набуває особливе значення в дошкільному вихованні. Отримало розповсюдження неправильна думка про те, що можна відразу віднести дитину до «музикальних» або «немузикальних». Внаслідок чого деякі діти майже не залучаються до музики, до світу прекрасного. Упускається можливість виховання естетичного відношення до оточуючого.

Музичність – складне поняття, що характеризується різним поєднанням окремих здібностей. Академік Б.В. Асафьев відзначав у одних хорошу музичну пам'ять, у інших – чуйність на музику, у третіх – наявність абсолютного слуху, що супроводиться «тупуватою» сприйняття складніших художніх образів і, навпаки, у четвертих – нерозвинений слух, що поєднується деколи з глибоким і серйозним інтересом до музики.

Існують численні спроби дати визначення поняття музичності, її основних ознак. Представники гештальтпсихології затверджували, що будь-яке психічне явище виключно цілісно і його складові частини не підлягають окремому розгляду. Відомий німецький учений Г. Ревеш пояснював музичність як єдине, цілісне явище, непіддатливе ніякому аналізу і не допускаюче його.

Представники «психології елементів», навпаки, скрупульозно вивчали психологічні вияви, розглядаючи їх ізольовано, по елементах. Наприклад, у відомому дослідженні К. Сишора «Психологія музичного таланту» (1919 г) приведена класифікація численних музичних здібностей. Ця класифікація дає картину структури музичності і дозволяє вивчити її вияви у дітей шляхом застосування тестів.

Оцінюючи точку зору К. Сишора, психолог В.Н. М`ясищев виділяє соціальну обумовленість музичності, розглядаючи її у взаємодії із загальним розвитком дитини.

Відомий фахівець в області фортепіанної педагогіки Л.А. Баренбойм затверджує, що основні здібності – звуковисотний слух і ритм.

Звуковисотний слух – широке поняття, що включає мелодійний, гармонійний і поліфонічний слух. Мелодійний слух – це здатність сприймати, запам'ятовувати і по слуху відтворювати мелодію. Він виявляється у дітей дуже рано. Гармонійний і поліфонічний слух розвивається значно пізніше. Крім цього, існує абсолютний, а також відносний слух, який має особливе значення і піддається розвитку майже безмежно. До складу музичності входить і внутрішній слух. Якщо у вузькому значенні слова він розуміється як здатність представити собі ритмічну або мелодійну сторону твору, то в широкому значенні – це здатність внутрішньо чути весь твір.

Найбільш розгорнена характеристика музичних здібностей дана психологом Б.М. Тепловим. Він показав різноманітні динамічні взаємозв'язки між музикою і переживанням людини, між діяльністю і здібностями, які при цьому розвиваються. Ним зроблений аналіз своєрідності музичності у дітей.

Головна ознака музичності – здатність емоційно озиватися на музику, співпереживати. Виразниками певного змісту перш за все є звуковисотні та ритмічні рухи, що емоційно впливають на слухача. Отже, необхідна єдність емоційної і слухової сторін музичності.

Б.М. Теплов виділяє три основні музичні здібності:

1. Здатність емоційного переживання і розрізнення функцій ладів – відчуття ладу.

2. Здатність довільного користування слуховими уявленнями, що відображають рух мелодії. Це вже елемент музичного слуху, який лежить в основі гармонійного. Високий ступінь його розвитку є основою музичної пам'яті і уяви (основою і внутрішнього слуху).

3. Здатність активного (рухового) переживання музики, відчуття емоційної виразності її ритму, його точного відтворення – ритмічне відчуття.

Існує пряма залежність розвитку природних завдатків від організації самої діяльності. Б.М. Теплов: музичність – це комплекс різноманітних здібностей, необхідних для будь-якої музичної діяльності, причому можуть успішно формуватися і окремі її види. Наприклад, займаючись ритмікою, діти значно краще вправляються у вдосконаленні відчуття ритму, а правильно організовані заняття співом завжди ведуть до розвитку звуковисотного слуху, відчуття ладу.

Окремі здібності доповнюють або компенсують одна одну; одні з них стають основними, ведучими, інші, вступаючи в контакт, виявляються вже по-новому. Так, на основі слухових уявлень звуковисотного руху мелодії формується гармонійний слух, а згодом і більш тонка здатність – внутрішній слух, що у свою чергу стимулює розвиток музичної пам'яті і музичної уяви.

Музичність у дітей – це комплекс здібностей, сприяючих успішному вияву активної музичної діяльності в доступних формах. Інтерес до музики і достатньо розвинутий слух говорять про музичність у дитини.

Доказом служить дуже ранній вияв цих здібностей в поведінці дітей. Вже в перші місяці життя танцювальний наспів викликає у малюка веселий сміх, пожвавлення, виразну міміку, а некваплива, дещо монотонна колискова пісня поступово заспокоює його, примушує зосереджено прислухатися до звуків.

Також рано виявляється і музичний слух. За даними вчених (М.Н. Борісової і І.Н. Нечаєвой), малюки вже на третьому місяці життя правильно реагують і відрізняють крайні звуки інтервалу октави, а до семи місяців багато хто здатний розрізнити тон і півтону. Б.М Теплов розглядав цей факт як блискучу перспективу можливостей в області розвитку сенсорних здібностей.

В цього зв'язку слід зазначити особливу роль розрізнення висоти, тембру, сили і тривалості звуків, тобто тих музичних сенсорних здібностей дошкільників, які надалі грають вже меншу роль, оскільки на їх основі формуються складніші навички.

Відчуття ладу і ритму у дітей через вікові психічні особливості виявляється не в рівному ступені. Їх емоційний відгук на забарвлення музики ладу тривалий час має лише загальний характер. Пізніше виявляється уміння розрізняти мажор і мінор. Слухові уявлення висоти особливо успішно формуються, якщо дітей вправляти в умовах настройки ладу. От чому важливо ще раз підкреслити дві основні музичні здібності: 1) здатність переживання, розрізнення, уявлення і відтворення ладовисотних співвідношень (ладовисотний слух) і 2) здатність переживання, розрізнення, уявлення і відтворення музичного ритму (відчуття ритму), які допомагають сприймати музику найбільш повно, різносторонньо, виконувати її точно, невимушено, емоційно.

З дібності, наявність яких необхідна дитині для виконання конкретної діяльності – слухання, виконання, творчості:

1. здатність цілісного сприйняття музики (уважне слухання і співпереживання художнього образу в його розвитку) і диференційованого (розрізнення засобів музичної виразності);

2. виконавські здібності (чистота співацьких інтонацій; узгодженість рухів при грі на дитячих інструментах);

3. здібності, що виявляються в творчій уяві при сприйнятті музики, в пісенних, музично-ігрових, танцювальних імпровізаціях.

Музичність особливо виявляється в активній самостійній діяльності. Якщо слухання музики викликає співпереживання, співчуття тому, що в ній виражено, народжує асоціації, то можна говорити про творчий характер процесу слухання.

Виконавська майстерність властива дорослій людині. Але навіть дитяче «виконання» пісень, танців може відрізнятися «індивідуальним почерком». Дитина прагне виразити своє відношення, свої відчуття, тобто пробує по-своєму передати виконуване (пісню, танець, інсценування). Дослідження показали, що діти здібні до так званої продуктивної творчості. Це імпровізації пісенних мелодій, інсценування музичних ігор-драматизацій, побудова легких танців, придумування нескладних мотивів, ритмічних попевок при грі на різних інструментах.

Ми розглянули музичність в плані її провідних компонентів (емоція і слух), сенсорних здібностей (розрізнення якостей музичних звуків), основних здібностей (ладовисотний слух і відчуття ритму), тобто розкрили структуру музичності. Крім того, музичність охарактеризована у зв'язку з конкретними видами музичної діяльності дітей – виділені здібності сприйняття, виконання і творчості. Таким чином, визначена роль і місце музичності у формуванні емоційної сфери, творчості, інтелектуальної діяльності, духовних переживань.

Дата добавления: 2015-07-18