Реалії постбіполярного світу.

Класична геополітика.

Розрізняють власне класичну геополітичну думку кін. XIX - поч. XX ст.,яка оформилася як німецька Г. та модерна Г.(Г. епохи холодної війни)

Важливі складові модерної Г.: теорія ядерної зброї, теорія неоколоніалізму.

Головне розрізнення між класичною Г. та суч. Г. вбачають у тлумаченні префіксу “гео”.

Гаджиєв: Класична Г. тлумачить префікс “гео” буквально. Сучасна Г. тлумачить префікс “гео”, як синонім глобального, всепланетарного. Саме процеси глобального плану визначають зовнішню політику держави, а вміння використовувати ці процеси у власних інтересах визначають її геополітичне положення.

2. Основним об'єктом дослідження геополітики є геополітична структура світу в усій її різноманітності. Нині вона представле­на багатьма просторовими моделями.

Предметом дослідження геополітики є поля взаємодії («силові поля») – виокремлені сегменти суспільної діяльності, які взаємодіють з певним географічним простором.

Оскільки геополітика є суспільною наукою, то об'єкт і предмет її дослідження перебувають у постійній динаміці, відображаючи мінливу реальність.

До предмету геополітики належать:

• науково-технічна революція;

• економічні процеси. Економічні чинники у XXI ст. надаватимуть ще більший вплив, і економічні конфлікти лише закріпляться на першому місці серед міждержавних, міжнаціональних конфліктів. Для їх вирішення частіше використовуватиметься сила — військова та військово-політична, яка в свою чергу залежить від стану економіки. Тому сьогодні будь-який аналіз геополітичної ситуації без аналізу економічних чинників не дозволить зробити науково обґрунтованих висновків і надати розумних рекомендацій політичним лідерам;

- викликані науково-технічною революцією військово-технічні засоби: зброя масового ураження і засоби Ті доставки, виявлення і ураження зброї супротивника, керування військами і їх маневрами і т.д. Сучасний стан справ у військовій сфері такий, що піддає сумніву основну тезу батьків геополітики про невразливість країн Північної Атлантики — зовнішнього півмісяця, або Хартленда;

• електронні засоби зв'язку. Вони сформували комунікативну світову спільноту, зокрема мережа Інтернет. Країни і народи, розмежовані раніше величезними відстанями, зараз стали завдяки електронному спілкуванню — сусідами. Від стану електронного зв'язку багато в чому залежить існування всіх сфер суспільства, але першорядного значення набувають військова й економічна сфери;

• важливе значення відіграють темпи розвитку науки, розроб ка нової техніки і технологій, а також суспільно-політичних наук, що забезпечують стратегію і тактику геополітичної лінії в міжнародних відносинах;

• рівень освіти й культури населення. Від цих якостей неабиякою мірою залежать застосування на практиці технологій непрямих дій, розвиток економічної сфери та науки, військової справи, формування безпекового простору відповідно до національних інтересів і т.д.

• стан світових релігій, які в останні десятиліття XX ст. (особливо іслам) роблять все більший вплив на геополітичний баланс сил;

• ефективність діяльності політичного режиму держави, рівень мислення, компетентності правлячої еліти, пошана до президента й уряду, рівень правового нігілізму з боку населення країни, суспільства.

3. Геополітика, як і інші науки про суспільство і природу, вивчає закони становлення, функціонування і розвитку соціальних, економічних, географічних, політичних, військових і інших систем.

Головним законом, який понад усе привертає увагу дослідників цієї науки, на думку фахівців, є закон фундаментального дуалізму, що виявляється в географічному устрої планети і в історичній типології цивілізацій. Наприклад, західні учені Р. Челлен, А. Мехен, X. Макиндер (1861-1947), К. Хаусхофер (1869-1946), російські дослідники цієї проблеми МЛ. Данільовській і ВЛ. Семенов-Тян-Шанській (1870-1942), ПМ. Савицький і ЛМ. Гумільов вважали, що цей дуалізм виражається у зіставленні сухопутної могутності (теллурократії) і морської могутності (талассократії). Перше виявляється у вигляді військово-авторитарної цивілізації (наприклад,

Стародавня Спарта, Стародавній Рим), друге — торгової цивілізації (Стародавні Афіни і Карфаген).

Інший закон геополітики: посилення чинника простору в людській історії. Це особливо підкреслює А. Мехен в роботі "Вплив морської сили на історію". Зокрема, він зазначає, що англійська нація зобов'язана своєю величчю морю більше, за будь-яку іншу. Зростання впливу талассократії починається разом з епохою великих географічних відкриттів, а досягає вершини своєї могутності в кінці XX ст., коли англосакський капіталізм і індустріалізм сформувалися як єдиний комплекс. У середині XX ст. геополітичний дуалізм досяг свого апогею, коли теллурократія ототожнювалася з СРСР, а талассократія — зі США і підконтрольними їм сферами впливу.

Як на похідний основний закон геополітики — дуалізму талассократи і теллурократії, НА. Нартов вказує на закон синтезу суші і моря — "берегова зона". Це теж ключове поняття в геополітиці, берегова зона, або Кітіало1 — фрагмент талассократії або теллурократії. Вплив моря і зумовлює в береговій зоні більш активніша розвиток, ніж на суші, тому вона — складніша, культурніша та освіченіша. Кііпїалсі нагадує одночасно, як вважає російський геополітик О.Дугін, "острів і корабель", а з іншого боку •— "імперію і будинок". На його думку, Rimland — складна реальність, що має самостійну логіку і у величезній мірі впливає і на талассократію, і на теллурократію.

Таким чином, Rimland виступає поясом, прикордонною зоною, або межею. У геополітиці цей термін має інше смислове навантаження, ніж поняття межі між державами. Морські прибульці бачать берег не як лінію для самого материка, а як територію, яку можна відірвати від континентальної маси, перетворити на базу, торговий, військовий анклав для подальшого наступу на сушу.

4.

5. Ф-ії Пізнавальна. (Пізнає відносини держав з приводу простору для того, щоб аналізувати і робити прогноз.)
Прогностична.
Ідеологічна. (На 1 місці - інтереси тієї чи іншої країни)
Функція соціалізації. (Засвоєння накопиченого з приводу відносин держави, засвоєння цінностей.)
Політико-управлінська.

6. Методи - засоби отримання нових знань.
1. Історичний. (Аналізуючи сьогоднішню політику, не треба забувати, як було раніше).
2. Порівняльний.
3. Системно-структурний. (Відносини між елементами, які можуть складаються в системі, а можуть і не перебувати в системі. Необхідно дослідити елементи і відносини між ними. Приклад: сім'я. У кожній системі є головні і другорядні елементи.)
4. Функціональний. (Функція, яку виконує кожен елемент.)
5. Методи моделювання.
6. Контент-аналіз. (Текстовий аналіз виступів і т.п.)

Дата добавления: 2015-07-18