Примітки. 1) Будилович 1. с

¹) Будилович 1. с. 180 — 1. Про скот — skatts I. F. XVII с. 33 і новійша полєміка з приводу поглядів Пайскера.

²) Індоевропейські паралєлї для назв худоби у Шрадера2 II с. 154, і новійша полєміка з приводу працї Пайскера Die alteren Beziehungen i Корша О нЂкоторыхъ бытовыхъ словахъ заимств. Славянами изъ т. н. урало-алтайскихъ языковъ (Зап. рус. географ, общ. XXXIV), особливо статї Янко і замітки його і Яґіча в Archiv f. sl. Phil., XXXI i Narodopisny Vestnik 1909.

³) Ген3 с. 374, Engelmann Die Katzen in Alterthum — Jahrb. d. deutsch, archaol. Inst. 1899.

⁴) Перегляд, сього питання у Пайскера (с. 74-8) і Янко(с. 141 — 171).

⁵) Пайскер в названій працї на підставі того що слово „тварог“, як він приймає, запозичене Словянами у Турків, а слова „молоко,“ „скот“, „нута“ (худоба) і плуг — у Нїмцїв, розвинув смілу теорію: що Словяне в прасловянській добі, перед епохою розселення були в тяжкій неволї урало-алтайських кочовників, які не позволяли їм мати худобу, так що Словяне зовсїм не знали анї молока анї иньших молочних продуктів, і потім уже під панованнєм германським, що наступило по турецькім, стали знова уживати молоко, тримати худобу і т. и. Теорія ся зробила сильне вражіннє і знайшла прихильників, хоч оперта на дуже слабких і непевних премісах, див. про неї в цитованій статї в Записках т. 103, де вказана і викликана нею лїтература.

⁶) Шрадер Reallexicon с. 121.

⁷) Ibid.c. 390-1.

⁸) Против гадки, що назва гуся запозичена з нїмецького див. Archiv fur Sl. Phil. ХXIII с. 626.

⁹) Пор. Будилович 1 с. 372. Против гадки про запозиченнє словянського імени від Іранців Шрадер Reallexicon с. 323.

¹⁰) Його також уважають за запозичене з нїмецького (Reallexicon с. 86), але се запозиченнє сумнївне.

¹¹) Крім вказаної вище лїтератури ще спеціальна стаття: Duré, Untersuchungen über neolithische Knochenreste aus Ostgalizien (з кошиловецьких розкопок) — Ztschr. f. landwirtschaftl. Versuchwesen in Oesterreich, 1909.

¹²) Хвойка op. c. с. 186.

¹³) Самоквасов с, 188, 191. Мельникъ Раскопки въ землЂ Лучанъ с. 495.

¹⁴) Ібн-Фаддан в вид. Гаркаві с. 95, 98 — 9, Константин Порфир. De adm. гл. 9, Лев Диякон IX. 6.

¹⁵) Изв. ибн-Даста с. 29, Кардізі с. 123, анонїм Туманского с. 135.

¹⁶) Іпат. с. 7, 134, 135, пор. 119, Р. Правда Акад. § 26, 40, 42.

¹⁷) Р. Правда Акад. § 21, Іпат. с. 170, Лавр. с. 242 (Поученіе Мономаха).

¹⁸) Урок вирника, Іпат. с. 41.

¹⁹) Житіє Теодосія л. 22, пор. Р. Правду Карамз. § 72.

²⁰) De adm. 2.

²¹) Іпат. с. 38, урок вирника — див. вище.

²²) Академ. код. § 35 — 6.

²³) Цитовані на с. 256 нотка 6.

²⁴) Іпат. с. 34, 37, 40, 44.

²⁵) Іпат. с. 86, Житіє Теодосія л. 22.

²⁶) Етимольоґія його І. F. ХXIII с. 126.

²⁷) Карамзин, код. 82 — 7.

²⁸) Іпат. с. 5.

²⁹) Про се див. низше.

³⁰) Іпат. с. 11 і 13, пор. як Деревляне, щоб перепроситись з Ольгою, заявляють, що готові їй давати дань „медомъ и скорою“.

³¹) Карамз. код. § 80 — l, 92 — 3.

³²) Лавр. с. 238 — 42, Іпат, с, 35, 38, 49, 150 і ин.

³³) Лавр. вид. 1872 с. 238 — 242; і низше цитую Мономахові писания з сього видання.

³⁴) Се число попсоване: „10 и 20“. мабуть треба 120.

³⁵) Лавр. с. 242.

³⁶) Шрадер3 II с, 147,248. Гірт пробував довести, що леякі частинні назви належать до часів праівдоевропейських-I. F. XXII с. 65 sq.

³⁷) Іпат. с. 86, Житіє Теодосія с. 18, 20.

³⁸) Самоквасов с. 188.

Дата добавления: 2015-07-18