Розсильні листи

· ЗМІ, розміщені в тому ж населеному пункті, що й ваша організація (місцеві ЗМІ).

· ЗМІ, розміщені в пунктах роботи філіалів та відділень вашої фірми.

· Щоденні газети (з виділенням окремих груп: газети з великим тиражем – понад 200 тис., газети з середнім тиражем – менше 100 і до 50 тис., газети з малим тиражем менше 50 тис.).

· Щотижневики.

· Інформаційні агентства.

· Радіостанції.

· Телевізійні станції.

· Спеціалізовані журнали, газети (за окремими списками, наприклад, комерційні, технічні, жіночі, молодіжні і т. п.).

· Видання для споживачів.

· Видання зарубіжних країн.

Списки отримувачів регулярно оновлюються, доповнюються, коректуються.

У більшості країн світу регулярно видаються довідники про ЗМІ, вони є і основними джерелами даних для листів розсилки.

У них можна знайти назви, адреси, номери телефонів, іншу інформацію стосовно ЗМІ. Вони найчастіше подають матеріал за регіональним принципом. Серед найбільш відомих у США Д.Доті називає:

Þ “Working press of the Nation” – довідник у п’яти томах, де повідомляється про газети, журнали, радіо- і телестанції, авторів нарисів, внутрішньофірмових видань.

Þ “The Editor Publisher Year book” – довідник про американські ЗМІ та інформаційні служби деяких інших країн.

Þ “Editor & Publisher Syndikate” – довідник про всі інформаційні корпорації США.

Þ “Broad casting/ Cable Year Book” – довідник про імена, посади, номери телефонів провідних діячів комерційних та некомерційних теле- і радіостанцій США і Канади.

Þ “Benn Business Information Services LTD” – вважають найкращим довідником про ЗМІ для компаній, які провадять діяльність у міжнародному масштабі [32, 158-159].

У разі відсутності довідників про ЗМІ можна використати звичайний телефонний довідник тієї місцевості, де планується проведення кампанії пабліситі. Маючи його, можна отримати необхідну інформацію, поставивши необхідні запитання телефоном безпосередньо працівникам відповідної редакції.

Не виключена і можливість застосування при складанні листів розсилання довідників з передплати періодичних видань, якщо необхідна інформація стосується преси.

Може бути корисним для працівників ПР України і довідник журналіста, який поширювався серед журналістів на регіональних семінарах для ЗМІ, що проводилися в межах Української освітньої програми ринкових реформ. Тут уперше були розміщені адреси інформаційних агентств та інформаційних установ різного профілю, у які PR-мени можуть звертатися з метою поширення своєї інформації.

Значну допомогу в пошуках інформації про інформаційні установи та ЗМІ може також надати інформаційний прес-центр IREX Pro Media, що здійснює безкоштовне обслуговування журналістів. Тут до уваги споживачів надані комп’ютерні бази даних та інформаційні системи, дослідницька бібліотека. Комп’ютерні бази даних містять повідомлення провідних агентств України та Росії, тексти багатьох газет, дайджести та переклад іноземної преси. Бібліотека Центру одержує понад 120 газет, журналів, серед яких і основні видання України та Росії.

Оскільки кампанії пабліситі проводяться систематично, бажано інформацію про ЗМІ накопичувати. Для зручності збирання і зберігання такої інформації доцільно використовувати комп’ютер, картотеку або спеціальний журнал. Найбільш раціональний та сучасний засіб – перший, найменш досконалий і зручний – останній. Проте в кожному випадку повинна бути зафіксована певна інформація про ЗМІ:

Вважають, що особливу увагу треба приділяти листам для розсилання місцевим ЗМІ. “Незалежно від того, де розташована ваша компанія, – пише Д.Доті, – у невеликому містечку чи у великому центрі, це ваше місто, це ваш “дім”. Компанії, як і люди, люблять, щоб про них знали і поважали їх у їхньому власному домі. Їм подобається бути хорошими сусідами” [32, 152]. Вона пропонує в розсильні листи включати всі місцеві ЗМІ без винятку: газети, журнали, рекламні листи, безкоштовні рекламні газети, місцеві радіо- і телестанції.

У той же час було б неправильно обмежуватися лише ло-кальним рівнем ЗМІ. Найчастіше потенційні клієнти вашої фірми можуть мешкати на території сусідніх областей і навіть в інших віддалених регіонах країни. Наприклад, навчальний заклад не повинен обмежуватися лише однією областю. Його потенційні студенти можуть бути в усіх регіонах країни, особливо в тих, де відсутні навчальні заклади з аналогічними спеціальностями. Проте розширювати зону впливу без кінця навряд чи потрібно. У РІС КІСУ, наприклад, навчаються студенти переважно з Рівненської, Волинської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської та Тернопільської областей. Проте навряд чи буде ефективною кампанія пабліситі для цього вузу, якби вона охоплювала ще й східні та південні області. І справа не лише у віддаленості цих областей. Це вже інший культурний регіон. І навряд чи знайдеться там велика кількість абітурієнтів, які б зацікавилися навчанням у нашому навчальному закладі.

Третій розділ програми присвячений визначенню тих різновидів новин, які найбільше відповідають завданням програми пабліситі, що розробляється. Із переліку тих новин, які ми називали, розглядаючи перше запитання, можна вибрати найбільш необхідні для популяризації певної організації та її діяльності. Наприклад, програма пабліситі для ресторану [32, 64-66] вміщує такий перелік новин:

Þ для національних газет, щоденних і з великим тиражем – кожному оглядачу новин ексклюзивні інформаційні повідомлення про зустрічі та заходи, що відбуваються в ресторані; повідомлення про спеціальні урочистості, конкурси, засідання клубів у ресторані; інтерв’ю з цікавими людьми тощо;

Þ для приміських видань – ексклюзивні новини про людей, що відвідують ресторан і мають відношення до профілю газети;

Þ для місцевого радіо і телебачення – участь у розважальних передачах (шоу, спортивних програмах тощо), розсилання новин редакторам інформаційних передач, жіночих відділів, спортивних програм, висвітлення особливих подій (кулінарні демонстрації, поради професіоналам, наприклад, як підготувати офіційний сніданок).

Дата добавления: 2015-07-17