Соціально-економічна сутність податків та форми їх проявів .Соціальні збори

Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку.

Ознаки податків:

- обов’язковість сплати податків –закріплення на конституційному рівні сплати податків як першочергового обов’язку громадян;

- законодавча закріпленість - право на встановлення, зміну, скасування податків, пільг, здійснюється виключно державними уповноваженими органами;

- нецільовий характер - означає над­ходження його у фонди, що акумулюються державою і вико­ристовуються на задоволення державних потреб. При цьому не зрозуміло, на задоволення яких саме цілей витрачаються над­ходження від конкретного податку;

-індивідуальна безоплатність, що передбачає однобічний рух коштів від платника до держави. При цьому платник не одер­жує натомість нічого, це означає, що дер­жава не має зустрічних обов’язків. Кошти платника йдуть на задоволення суспільних потреб;

- примусовий характер - забезпечення доходної частини бюджету через примусовий характер стягнення податків з усіх ю/ф осіб;

- некаральний характер - означає сплату податку, не пов’язану з жодними зустрічними діями, привілеями з боку держави.

Суть податків проявляється через основні функції, які вони виконують:

1. Фіскальна функція - по­датки виконують своє основне призначення — насичення доходної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства.

2. Соціальна функція – полягає в підтриманні соціальної рівноваги у сіспільстві шляхом зміни співвідношення між доходами різних соціальних груп для зменшення нерівності між ними.

3. Регулююча функція полягає в здійсненні через податки впливу на процес суспільного відтворення. Ця функція може бути стимулююча, дестимулююча і відтворювальна.

Стимулююча - створює орієнтири для розвитку або згортання виробництва, діяльності. Ця функція може бути пов'язана із застосуванням пільг, зміною об'єкта оподаткування, зменшенням бази оподаткування. Вона спрямована на підтримку розвитку тих або інших економічних явищ. Теперішня система оподаткування надає широкий набір податкових пільг малим підп-м, під-м інвалідів, с/г виробникам.

Дестимулююча – спрямована на встановлення через податковий тягар перешкод для розвитку яких-небудь економічних процесів.Це виявляється через введення підвищених податкових ставок податків (наприклад, для казино встановлена ставка податку на прибуток в розмірі 90 %), установленні податку на вивіз капіталу, підвищення мит, податку на майно, акцизів і ін.

Відтворювальна – призначена для акумуляції засобів на відновлення використовуваних ресурсів. Цю підфункцію виконують відрахування на відтворення мінерально-сировинної бази, плату за воду і т.д.

Податкові збори – платежі ЮО та ФО для фінансування діяльності органів держ-ї влади, які здійснюються на засадах обов-сті, закон. закріпленості і здійснюються з метою фінансування держ-х потреб цільового призначення або як плати за вчинення, уповнов. державою органом певних юридично-значимих дій.

Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Соціальні збори – обов’язкові платежі, які сплачуються з доходів громадян. Збори відрізняються від податків тим, що мають разовий і випадковий характер та є невеликими за розмірами.

7. Класифікація і види податків.

Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку.

Ознаки:

1. За рівнем стягнення:

- загальнодержавн і – податки та збори, що встановлені цим ПКУ і є обов'язковими до сплати на усій території України. Сюди належать такі податки: ПнПр, ПДВ, податок на доходи ФО, АП, збір за першу реєстрацію транспортних засобів, екологічний податок, мито, плата за землю і фіксований с/г податок. Щодо зборів: збори та інші обов’язкові платежі (рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів, збір за спеціальне використання води, лісових ресурсів...);

- місцеві - податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених ПКУ, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. Податки: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; єдиний податок. Збори: збір за проведення деяких видів підприємницької діяльності, збір туристичний, збір за місця для паркування транспортних засобів.

2. За належністю до ланок бюджетної системи:

- закріплені – податки, які повністю або частково надходять до ДБ.

- р егуляторні – податки, пропорція розподілу яких між бюджетами різних рівнів визначається щорічно у процесі бюджетного планування.

3. За цільовим призначенням:

- загальні - призначення використовуються на загальнодержавні потреби без конкретизації заходів чи видатків;

- спеціальні - зараховуються до державних цільових фондів і використовуються-виключно на фінансування конкретних видатків (збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, збір на обов'язкове соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, збір до Державного інноваційного фонду).

4. За джерелом сплати:

- п, що надходять від реалізації – фінансуються споживачем як надбавка до догов-ї вартості товарів (ПДВ);

- п, що є складовою собівартості – податки, сплата яких призводить до зменшення суми оподаткованого прибутку їх платника;

- п, що сплачуються з прибутку – сплата їх здійснюється з арахунок прибутку платників податків

5. За механізмом розподілу податкового навантаження:

- окладні - встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини за територіальними одиницями, а на низовому рівні – між платниками;

- розкладні - у деяких державах встановлюються централізовано для адміністративно-територіальної одиниці, а потім розподіляються по конкретних платниках.

6. За формою оподаткування:

- прямі – сплачуються з доходу і майна платника (ПдФО, ПнПр, збір за 1-шу реєс-ю трансп-х засобів, плата за землюі фіксований с/г податок, екологічний податок);

- непрямі – включаються в ціну товару і розмір їх встановлюється в залежності від величини споживання (ПДВ, АП, мито).

7. За економічною функцією, податки:

- на споживання - це податки, які сплачуються кінцевими споживачами в цінах придбаної продукції;

- на робочу силу - відносяться до витрат на робочу силу;

- на капітал - складаються з податків, які стягуються нерегулярно та нечасто з вартості активів чи чистої вартості капіталу інституційних одиниць або з вартості активів, які передаються у спадок, даруються чи передаються у вигляді інших трансфертів.

8. За періодичністю стягнення:

- разові - що сплачуються один раз протягом певного відтинку часу (найчастіше - податкового періоду) за здійснення певних дій (податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок із майна, що успадковується або дарується тощо);

- систематичні, себто такі, що сплачуються періодично (щомісячно, щоквартально).

8. Елементи податків.

В основі побудови механізму стягнення податків лежать елементи податків. Вони поділяються на дві групи: функціональні і організаційні.

Функціональні:

- Платник податку – ФО (резиденти і нерезиденти України), ЮО(резиденти і нерезиденти
України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів. Це та фізична чи юридична особа, яка безпосередньо його сплачує.

- База оподаткування – це розмір об’єкта оподаткування в грошовому чи фізичному вимірі.

- Об’єкт оподаткування – вказує на те, що саме оподатковується: які операції, які товари, які доходи, яка власність, тощо.

- Ставка податку – законодавчо встановлений розмір нарахувань на одиницю виміру бази оподаткування.

Організаційні:

- Податковий період – термін, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

- Податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених ПКУ

- Строки та порядок подання звітності:

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

- порядок обчислення податку

- порядок декларування подвткового зобов’язання

9.Платники податків,податкові аген ти

Платниками податку визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний:

16.2. стати на облік у контролюючих органах

16.3. вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

16.4. подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

16.4.1. сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених податковим та митним законодавством;

16.4.2. подавати на письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених податковим та митним законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів;

16.4.3. подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання

16.4.4. подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством;

16.4.8. повідомляти органу державної податкової служби про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи- підприємця;

16.4.9. забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом;

16.4.10. допускати посадових осіб контролюючого органу, під час проведення ними перевірок, до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян).

Податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Дата добавления: 2015-07-17