Кафедра теорії спорту

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Бріскін Ю.А.

Передерій А.В

. Линець М.М

АГЕНТ СПОРТСМЕНА-ПРОФЕСІОНАЛА

Лекція з навчальної дисципліни

“Професійна майстерність тренера”

“ЗАТВЕРДЖЕНО”

на засіданні кафедри теорії спорту

„29” серпня 2007 р. протокол № 1

Зав. каф _____________ Ю.Бріскін.

1.ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПС В УКРАЇНІ

Професійний спорт, як різновид підприємницької діяльності та професійна діяльність у спорті в Україні законодавчо регулюється Конституцією України, Законами "Про підприємництво", "Про господарські товариства", "Про об'єднання громадян" "Про фізичну культуру і спорт", законодавством про працю та податковим законодавством. Стаття 23 Закону України "Про фізичну культуру і спорт""Професійна діяльність у спорті" наголошує, що "Професійна діяльність спортсменів, суддів, тренерів та інших фахівців, яка пов'язана з підготовкою та участю у спортивних змаганнях і з основним джерелом их доходів, здійснюється відповідно до законодавства про працю. Особи, які здійснюють професійну діяльність у спорті, як правило, працюють за індивідуальними трудовими договорами (контрактами). Укладення контрактів та інших форм встановлення договірних відносин із спортсменами, умови організаціи занять спортом на професійних засадах визначаються законодавством, статутами, положеннями та іншими регламентними документами відповідних украинських і міжнародних спортивних організацій. Трудові договори (контракти), що укладаються професійними спортсменами, повинні містити умови організаціи их занять спортом та умови страхування життя і здоров'я. Створення і функціонування професійних спортивних ліг (асоціацій, клубів тощо) та інших професійних спортивних організацій здійснюзться відповідно до законодавства." У статті 36 "Господарська та інша комерційна діяльність, спрямована на розвиток фізкультури і спорту" наголошується, що "Підприємства, установи, організації в межах і порядку, визначених законодавством, користуються пільгами щодо оподаткування доходів від господарської або іншої комерційної діяльності, спрямованої на розвиток фізкультури і спорту. Кошти, отримані організаціями фізкультурно-спортивної спрямованості, що діють на селі, від власної виробничо-господарської та комерційної діяльності і спрямовані на розвиток фізкультури і спорту на селі, можуть підлягати пільговому оподаткуванню. Ці пільги визначаються відповідно до законодавства України. Громадська організація повинна заснувати підприємство, якщо вона організовує або бере участь у проведенні платних фізкультурно-спортивних заходів і одержує від цього протягом року прибуток, що перевищує 1000 розмірів мінімальної заробітної плати, або якщо спортсмени за участь в таких заходах одержують разову винагороду, що перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати. Незаконно отриманий прибуток вилучається в доход держави. Ця норма не поширюється на національні спортивні федерації та Національний Олімпійський комітет України. Будь-яка особа - організатор спортивного заходу, відкритого для спортсменів - членів національних спортивних федерацій, що передбачає видачу призів, які перебільшують 50 розмірів мінімальної заробітної плати, повинна отримати на це згоду відповідної національної спортивної федерації. Спортсмен, який взяв участь у такому заході, що проводився без згоди відповідної національної спортивної федерації, несе відповідальність, передбачену статутом такої федерації."

2.СТРУКТУРА КОНТРАКТУ СПОРТСМЕНА-ПРОФЕСІОНАЛА

Контракт спортсмена-професіонала є основним документом, що регла ментує його трудову діяльність, функціональні обов'язки та стосунки із роботодавцем-клубом. Контракт, як правило містить такі положення: - предмет контракту - зобов'язання спортсмена - зобов'язання клубу - соціальні гарантії - умови вирішення суперечок - термін дії контракту - умови припинення дії контракту - додаткові умови - адреси та банківські реквізити сторін - підписи сторін - додатки, що є невід'ємною частиною контракту. Нижче наведено типовий контракт Професійної футбольної Ліги України.

К О Н Т Р А К Т м. ____________ "____"______р. Цей контракт має юридичну силу строкової трудової угоди у відповідності зі ст.ст. 21,23 КЗ П України, складений між ____ __________________, що надалі іменується Клуб та _____________, що надалі іменується футболістом, досягли домовленості про наступне: І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Ст.1. Клуб _____ в особі Президента _____________ та __________ взаємно зобов'язується виконувати всі вимоги цього контракта, Статуту, Положення Клубу та норм діючого трудового законодавства, в тій частині, в якій вони не протирічать умовам цього контракту. ІІ. ОБОВ'ЯЗКИ ФУТБОЛІСТА Ст. 2.1. ___________________________ виконує трудові обов'яз ки на посаді футболіста-неаматора футбольної команди клубу в період з "___"____ 199_ р., по "___"____199_ р. Футболіст приймає на себе зобов'язаняття - всі свої сили та спортивні навички використовувати в інтересах Клубу, здійснювати всі можливі дії для підтримки та росту авторитету Клубу, не виконувати будь-яких дій (або бездій), які могли б заподіяти школу Клубу або створити загрозу цього. Ст. 2.2. У відповідності з принципами, що викладаені в ст. 2.1. Футболіст зобов'язан: 1. ПриймАти участь в іграх Клубу, навчальноум процесі та тренуванні (незалежно від того, чи передбачені вони в загальному порядку, призначені окремо чи індивідуально), в усіх розборах ігор та іншизх заходах, що здійснюються при підготовці до ігор та змагань. 2. Підкорятися розпорядженням Президента, рішенням Ради Клубу, виконувати вказівки тренерів, додержуватися трудової дисципліни, гідно представляти Клуб в громадських місцях. 3. У випадку хвороби, одержання професійної або побутової травми футболіст повинен терміново звернутися до лікаря команди для визначення відповідних форм та методів лікування. 4. Повністю виконувати спортивно-медичні та спортивно-терапевтичні заходи, що рекомендовані лікарям команди. 5. Брати участь по вказівках Клубу та керівництва команди в поїздках по країнї, а також за її межами на всіх видах транспорту, що визначені Клубом. 6. Брати участь при наявності відповідної вказівки керівництва Клубу в громадських заходах, в тому числі за участю телебачення, радіо, преси. 7. Не брати участі ні в яких рекламних заходах (демонстрування будь-якої форми одягу, товарів, виробів, фотографування, кінота відеозйомки та інш.) без дозволу керівництва Клубу. 8. В інтерв'ю для телебачення, радіо, преси не давати оцінок порядку, встановленому в Клубі, рішенням та діям тренерів, керівництва Клубу, вчинкам та діям товаришів по команді, здійсненим в розташуванні Клубу. 9. Без письмового дозволу керівництва Клубу не виступати за інші будь-які футбольні команди інших клубів, а також не вступати в переговори про перехід в інший клуб. 10. Не розголошувати інформацію ппро дліяльність Клубу, методику та зміст тренувального процесу, результатах медичних та інших обстежень. 11. Не порушувати загальноприйняті норми моралі в процесі роботи та під час відпочинку. 12. Зберігати службову та комерційну таємниці, не розголошувати інформацію, що стала відома в зв'язку із виконанням професійних обов'язків.Не підлягає розголошенню інформація: а) що стала відомою футболісту зі змісту наказів, розпоряджень, рішень Ради Клубу з грифом "для спеціального користання"; б) що містить в документах про виплату заробітної плати, премій, отримання різних допомог та інших виплат; в) зміст всіх статей та пунктів додатку до цього Контракту. 13. В робочий час користуватися формою одягу та спортивною екіпіровкою, що встановлена керівництвом Клубу або команди. ІІІ. ОБОВ'ЯЗКИ КЛУБУ Ст. 3.1. Клуб виплачує щомісячно пану ____________, який виконує обов'язки футболіста-неаматора, заробітну плату в розмірі, вказаному в ст. 1 Додатку. Ст. 3.2. Клуб виплачує додатково до заробітної плати преміальну винагороду в розмірах, на умовах та у вигляді, що передбачені в ст. ІІ Додатку. Ст. 3.3. Клуб виплачує щомісячно додатково до заробітної плати: а) допомогу на неповнолітніх дітей, в розмірі, вказаному в ст. ІІІ Додатку; б) допомогу на батьків пенсійного віку в розмірі, встановленому в ст. ІІІ Додатку. Ст. 3.4. Клуб виконує зобов'язання, що передбачені в ст. ІІІ Додатку, при умові їх прийняття. Ст. 3.5. Клуб забезпечує повне медичне обслуговування футболіста та членів його родини і у випадках необхідності за межами України. Ст. 3.6. Клуб здійснює оплату утримання дітей футболіста у дитячих дошкільних та інших платних навчальних закладах. Ст. 3.7. Клуб здійснює оплату, за бажанням футболіста, його навчання іноземним мовам на відповідних курсах або у навчальних закладах. Ст. 3.8. Клуб виплачує футболісту та членам його родини один раз на рік допомогу на оздоровлення в розмірі, вказаному в ст. IV Додатку. Ст. 3.9. Клуб здійснює оплату, при необхідності, правового захисту футболісту та членам його родини. Ст. 3.10. Клуб зобов'язується, з врахуванням його інтересів, здійснювати всі необхідні заходи з метою забезпечення продовження спортивної професійної діяльності футболіста за межами України в іноземних футбольних Клубах. Ст. 3.11. Клуб гарантує організацію ігрового та тренувального процесів під керівництвом кваліфікованих спеціалістів. Ст. 3.12. Клуб надає ігрові та тренувальні площадки, роздягальні, інші побутові приміщення відповідно з санітарними та технічними нормами. Ст. 3.13. Клуб забезпечує футболісту спортивно-медичне та спортивно-терапевтичне обслуговування. Ст. 3.14. Клуб надає футболсіту спортивне обмундирування та клубний одяг встановленого зразку. Ст. 3.15. Клуб складає угоду страхування футболістів про виплату страхової суми у випадку отримання їм травм, втрати працездатності під час ігор, тренувального процесу та переїздів в складі Клубу. IV. ІНШІ УМОВИ Ст. 4.1. Клуб та футболіст приймають на себе зобов'язання бе зумовного додержання вимог статей розділів ІІ та ІІІ. Ст. 4.2. Даний контракт регулюється нормами трудового законо давства, що діє на території України, з витягами та доповненнями, що встановлені умовами цього контракту. Ст. 4.3. Невиконання або неналежне виконання зобов'язань, що передбачені статтями та пунктами розділів ІІ та ІІІ Клубом або футболістом тягне за собою достроковий розрив контракта після попередження винуватої сторони за 15 календарних днів за рішенням Ради Клубу. Ст. 4.4.Цей контракт може бути продовжений на термін до ________ з моменту його дії в разі, якщо Клуб або футболіст не повідомили про інше в письмовій формі до "___"______ 199_ р. Ст. 4.5. Цей контракт може бути розірваний достроково за взаємною згодою сторін. Ст. 4.6. Підставою для виплати заробітної плати та премій футболісту відповідно із ст. І та ст. ІІ Додатку є наказ (розпорядження) по Клубу. Ст. 4.7. Заробітна плата футболісту, розмір якої встановлен ст.І Додатку в зв'язку з введенням індексації може змінюватися в сторону збільшення без згоди з футболістом, шляхом видання Наказу (Розпорядження) по Клубу та застосування коефі- цієнта індексації, що встановлений рішенням Ради Клубу. Ст. 4.8. У випадку зміни грошової одиниці, введення будь-яких курсів співвідношення, за вийнятком викладеного в ст. 4.7. сторони підписують новий додаток до контракту. Ст. 4.9. Невід'ємною частиною цього контракту є додаток до нього. V. СУПЕРЕЧКИ ТА РОЗБІЖНОСТІ Ст. 5.1. Всі суперечки та розбіжності, що виникли в процесі виконання цього контракту, вирішуються шляхом узгодження та домовленостей. Ст. 5.2. У випадку не досягнення згоди по спірних питаннях між футболістом та адміністрацією Клубу остаточне рішення виносить Рада Клубу. Ст. 5.3. Рішення Ради Клубу може бути оскаржено в Федерації Футболу України. АДРЕСИ ТА БАНКІВСЬКІ РЕКВІЗИТИ СТОРІН ПІДПИСИ СТОРІН

3.Діяльність агента спортсмена-професіонала 3.1. Компоненти успішності діяльності агента-посередника В професійному спорті велику роль відіграють агенти-посеред ники, які укладають від імені спортсмена всі угоди та вкладають кошти спортсмена в той чи інший бізнес, чим забезпечується життя після закінчення спортивної кар'єри. В їх діяльності можна виділити декілька компонентів успішності, а саме: - репутація і особистість посередника - розвиток довіри - комунікативні навички (активне слухання) - дотримання певних правил поведінки сторін переговорів Репутація і особистість посередника Першочергову роль в успішності діяльності посередника має комплекс його морально-етичних якостей, що забезпечують довіру сторін та їхню впевненість у його неупередженості. Для того, щоб посередник сприймався як авторитетна особа, котра здатна надати дієву допомогу сторонам конфлікту, бажано, щоб він мав високий соціальний статус та досвід успішного посередництва. Позитивне враження справляють посередники, яким властиві: - емоційна стабільність; - особиста зрілість і соціальна відповідальність; - компетентність; - розвинені комунікативні навички, щира манера спілкування; - чесність; - небайдужість, заінтересованість сприяти конструктивній взаємодії сторін переговорів. Хороший посередник прагне зрозуміти позиції, інтереси і мотиви інших людей, з повагою ставиться до ниі і вважає їх здатними вирішувати складні проблеми. Водночас він пам'ятає про необхідність певним вигращним чином подавати себе, демонструвати впевненість у своїх силах і доброзичливість до оточуючих. Він не оцінює і не критикує дії сторін, паргне зроботи переговори більш ефективними і результативними. Розвиток довіри Розвиток довіри має два аспекти: - розвиток довіри сторін до посередника, що надає йому мож ливість впливати на процес переговорів; - розвиток довіри між сторонами переговорів, що має забезпе чити більш щире і неупереджене обговорення спірних питань. Формування довіри до посередника має розпочатися ще до початку переговорів. Ми вже вказували на роль репутації посередника. Велике значення має також перший контакт із сторонами. Надалі посередник має використати для поглиблення довіри конфіденційні зустрічі з кожною із сторін і підтримувати досягнутий рівень довіри на переговорах. Це стає можливим завдяки активному слуханню, дотриманню об'єктивності і конфіденційності, демонстрації заінтересованості і униканню оціночних суджень. Розвиток довіри між сторонами можливий за умови ліквідації взаємонепорозуміння і зменшення ворожості. Для цього посередник на першому етапі переговорів не допускає стихійної дискусії і вимагає від кожної сторони викласти і аргументувати свою позицію. Наголос робиться на наданні сторонами фактів, доказів, розрахунків. Посередник зупиняє сторону, яка вдається до особистих звинувачень, звинувачень у некомпетентності або до ідеологічної, моральної оцінки іншої сторони. Провадиться послідовнпий курс на вилучення "вбивць спілкування" (погроз, наказів, критики, засудження, навішування "ярликів", моралізування, байдужості, необгрунтованих узагальнень, порад, яких не просили) з процесу комунікації сторін. Також кладеться край одноманітним доказам на користь власної позиції. Посередник своїми питаннями стимулює сторони продемонструвати, що вони почули аргументи іншої сторони, зрозуміли їх і визнають інтереси іншої сторони як складову частину проблеми. З цього моменту бажано активізувати неформальне спілкування сторін під час перерв. Сторонам пропонують зосередитися на вирішенні питань, в яких має місце збіг інтересів. Водночас посередник перешкоджає значним одностороннім поступкам, адже за відсутності адекватних поступок переговорний процес гальмується, сторона, яка зробила поступку, вважає себе обдуреною і займає в подальшому непоступливу позицію. Довіра має реалізуватися у поетапних двосторонніх поступках, баланс яких визначають сторони трудового конфлікту. Активне слухання Активне слухання - це комплекс дій, які демонструють увагу, розуміння, співпереживання того, хто слухає, і відповідно викликають відвертість. Під час активного слухання посередник повертається обличчям до оповідача, злегка нахиляється корпусом і уважно дивиться йому у вічі, ніби промовляючи: "Я сама увага". В подальшому він малопомітними рухами тулуба, голови, очей демонструє розуміння, згоду або схвалення. На вербальному рівні застосовуються заохочувальні репліки "Так, так", "Розумію", "Чи можна докладніше?", "Продовжуйте, продовжуйте. Це цікаво" тощо. Такі слова зменшують напруженість у спілкуванні між малознайомими людьми. До важливих прийомів активного слухання належать також: уточнення, перефразування, резюмування, валідація, емпатія. Уточнення - це звернення із запитаннями, які допомагають отримати більш повну і зрозумілу інформацію. Передусім це відкриті запитання на вияснення і деталізацію (що? де? коли?), закриті запитання ("Чи згодні Ви...") і запитання з проханням більш зрозумілого викладу думок ("Чи не поясните Ви мені,..."). Перефразування - повторення певної думки іншими словами з метою перевірки адекватності свого розуміння. Для цього використовуються звороти "Ви вважаєте...", "Як я Вас зрозумів...", "На Вашу думку..." тощо. Резюмування - підведення підсумків того, що сказав співрозмовник, формулювання висновків з почутого, які повідомляються іншій стороні для перевірки правильності Вашого розуміння. Валідація - знаходження позитивного аспекту у висловлюваннях співрозмовника, що демонструє Ваше розуміння і прийняття його таким, який він є. Валідація не означає згоди або співчуття, лише розуміння. Наприклад, у відповідь на різке зауваження або претензію Ви можете сказати: "Я розумію Ваші почуття", або "Я ціную Вашу відвертість". Емпатія - здатність збагнути почуття іншої людини, відчути такі самі почуття. Емоційна емпатія грунтується на механізмах проекції та наслідування моторним і афективним реакціям іншої людини. Словесний вияв емпатії - "На твоєму місці я також почував би...". Використовуючи прийоми активного слухання, посередник встановлює і підтримує контакт із клієнтом, одночасно спостерігаючи за його невербальними реакціями, що дає змогу скласти уявлення про приховані думки і почуття партнера по спілкуванню. Ефективність активного слухання базується на справжньому прагненні посередника зрозуміти сторони, його небайдужості до інтересів і прагнень сторін. 3.2. Правила поведінки сторін Правила, які за взаємною згодою сторін встановлюються на по чатку переговорів, мають: - запобігти ескалації конфлікту, зокрема, розширенню предмета конфлікту внаслідок ворожих або глузливих заяв, сумнівів щодо компетентності іншої сторони, залучення до конфлікту нових осіб; - створити умови для ефективного ділового спілкування сторін; - дати посереднику важелі впливу на поліпшення взаєморозуміння між сторонами і на підвищення продуктивності обговорення спірних питань. Таким чином, першим правилом має бути правило коректного ставлення до всіх учасників переговорів. Заборона переходити на особистості, вживати образливі для іншої сторони висловлювання. Друге правило - уважно вислухати аргументи іншої сторони, не переривати її, не говорити без дозволу головуючого. Третє правило - правило конфіденційності, за яким сторони зобов'язуються протягом переговорів не робити публічних заяв щодо спірних питань і не коментувати процес переговорів. Зрозуміло значення перших трьох правил, коли навколо предмету конфлікту вирують пристрасті, має місце протистояння особистостей. Але і в ситуації спокійного діалогу радимо з них розпочати встановлення згоди між сторонами. Наступні правила мають зафіксувати згоду сторін щодо регламенту переговорів, функцій і повноважень головуючого. Це домовленості стосовно часу початку і закінчення роботи, перерв, обов'язковості присутності, процедури визначення порядку денного, залучення експертів і радників, права голови надавати слово, переривати виступаючого, припиняти обговорення, вносити корективи до порядку денного. Посереднику не треба сподіватися, що процедурні питання "вирішаться самі собою" в процесі переговорів. По-перше, одна з сторін може "зненацька" спробувати впровадити вигідні їй правила, що ускладнить роботу посередника. По-друге, кваліфі- коване вирішення процедурних питань сприятиме зосередженню сторін на переговорах стосовно суті конфлікту. По-третє, участь у виробленні процедури є реальним співробітництвом на розв'язання інших питань. 3.3. Етапи переговорів і стадії посередництва Процес посередництва проходить певні стадії, що вже давно помічено спеціалістами. Наприклад, Дж.Кетнер називає сім стадій: - організація місця проведення; - відкриття і початок обговорення; - пророблення спірних питань; - ідентифікація можливих альтернатив; - переговори і "торги"; - прийняття рішення; - перевірка і завершення процесу. Ч.Моор виділяє в посередництві 12 стадій: - початковий контакт з учасниками; - вибір стратегії управління процесом; - збирання і аналіз інформації; - розробка плану здійснення посередництва; - створення атмосфери довіри і співробітництва; - початок посередницької сесії; - визначення пунктів розбіжностей, порядку і послідовності їхнього обговорення (порядку денного); - виявлення прихованих інтересів учасників; - розробка варіантів врегулювання; - оцінка варіантів для прийняття рішення; - завершальні переговори; - досягнення формального урегулювання. Стадії посередництва доцільно співвіднести з етапами переговорів і визначити рекомендації посереднику стосовно кожного етапу. Як перший доцільно виділити підготовчий (допереговорний) етап, на якому сторони формулюють свої цілі, збирають і систематизують матеріал на підтвердження своєї позиції, обирають тактику переговорів, приймають рішення про участь посередника на переговорах. Для посередника це етап переговорів із сторонами щодо своєї участі в примирному процесі, збір інформації стосовно конфлікту і сторін конфлікту. На цьогму етапі важливо планово і системно збирати інформацію, що дозволить сформувати попередній діагноз ситуації, визначити відносну "силу" кожної із сторін, можливі альтернативні шляхи задоволення інтересів сторін. Визначитися щодо тактики своїх дій на початку переговорів. У переговорах зі сторонами дійти згоди щодо умов своєї участі в посередництві. Наступний етап - ведення переговорів, в якому виокремлюють: початок переговорів, дослідницький етап, етап визначення загальних рамок угоди, етап пошуку рішення, етап прийняття рішення. На початку переговорів посереднику варто коротко викласти цілі та процедуру посередництва, нагадати про можливі негативні наслідки недосягнення домовленості, виробити разом із сторонами регламент переговорів і домовитися про окрему зустріч з кожною із сторін. Дослідницький етап включає конфіденційні зустрічі посередника з кожною із сторін і виклад сторонами своєї позиції на переговорах. Зустрічі ("закриті засідання") мають бути проведені в стислі терміни, на них встановлюються стосунки довіри, виявляються інтереси сторін і пропозиції кожної щодо шляхів врегулювання конфлікту. Посередник орієнтує сторони на пояснення важливості власних інтересів, на аргументований виклад своїх пропозицій стосовно розв'язання спірних питань. Разом із стороною він досліджує її найкращу і найгіршу альтернативи досягненню домовленості. Під час переговорів сторін посередник перешкоджає виникненню дискусії, акцентуючи увагу на максимально повному і доказовому викладі сторонами своїх позицій і інтересів. Він просить сторони скласти список спірних питань у порядку їхньої пріоритетності. Разом із сторонами він підсумовує їхні інтереси. На етапі визначення загальних рамок угоди виробляється спільна платформа для пошуку взаємовигідного рішення. На цьому етапі обговорюються критерії прийнятного для обох сторін вирі- шення спірних питань, відповідальність, можливі міри довіри і форми контролю за виконанням майбутньої угоди. На цьому етапі може виявитися потреба учасників у додатковій інформації. В такому випадку домовляються про надійне джерело інформації та залучення експертів. Посередник на цьому етапі керує обговоренням, орієнтуючи учасників на пошук спільних критеріїв, спільних інтересів і цілей. Практика показує. що коли учасники "перестрибують" через етап визначення загальних рамок, намагаючись після початкового обміну думками розпочати вироблення конкретних положень угоди, це здебільшого заводить переговори у глухий кут. Етап пошуку рішення часто характеризується боротьбою учасників за проштовхування "свого" рішення. Завданням посередника є відділення цього етапу від етапу прийняття рішення. Посередник орієнтує учасників на першочерговий розгляд прості- ших питань, внесення пропозицій і їхніх модифікацій. Усі варі- анти рішення посередник записує і потім пропонує учасникам внести до них зміни, які б їх поліпшили. Розглядається можливість прийняти з деяких питань тимчасові, часткові або умовні рішення, розчленувати складну проблему на кілька підпроблем і дійти згоди у вирішенні хоча б деяких з них, знизити взаємні вимоги, прийняти низку пропозицій "пакетом". Якщо посередник бачить, що стосовно певної пропозиції реально досягти згоди, він спрямовує учасників на її обговорення. Якщо одна з сторін визнає пропозицію іншої неприйнятною, її просять сформулювати умови, за яких ця пропозиція могла б бути прийнятою. Певне загострення дискусії, спроби сторін здійснювати тиск треба сприймати як нормальний вияв захисту власних інтересів. Посередник має зберігати об'єктивність, дотримувати регламенту і сприяти "чесній грі" в межах правил, про які сторони домовилися. У разі потреби він допомагає сторонам формулювати свої поправки або умови. На етапі прийняття рішення переговори часто заходять у глухий кут. Одна із сторін може це зробити зумисне з метою посилення тиску на іншу сторону, перевірки наполегливості і справжньої сили опонента. Можливо, це робиться з метою затягти час або є виявом нереалістичності цілей однієї сторони, байдужості до досягнення домовленості іншої. Може бути, що безвихідь спричинено наявністю у сторін прихованих інтересів, які не були задекларовані, але без врахування яких згода не може бути досягнута. У будь-якому випадку глухий кут переговорів є перевіркою кваліфікації та гнучкості посередника. Посереднику треба діагностувати причину поведінки сторін, що завела обговорення у безвихідь, і використати адекватний ситуації прийом виходу з цього становища. Якщо час, що визначений на переговори, вичерпано, посередник може виступити ініціатором компромісної пропозиції, що врахує інтереси сторін і не залишає жодну з них в позиції того, хто багато програв. Ключові питання полагоджуються у кінці цього етапу. Завершення переговорів є останнім етапом, на якому сторони мають сформулювати зміст угоди і оформити його протоколом або викласти у письмовій формі причини розбіжностей і обгрунтування позицій сторін. На цьому етапі завдання посередника полягає у допомозі сторонам щодо оформлення угоди. Треба пам'ятати, що задоволення від процесу переговорів не обмежуються задоволенням від досягнення угоди, а містить в собі процедурне і психологічне задоволення, тобто задоволення тим, як і в якій атмосфері відбулися переговори. Посередник має відзначити внесок обох сторін в досягнення домовленості, подякувати за плідну співпрацю. Як вийти з глухого кута? Практика посередництва в зарубіжних країнах дозволила сформу лювати перелік засобів, за допомогою яких посередник сприяє виходу переговорів з глухого кута. Треба виходити з неминучості тимчасових зупинок руху до конструктивної згоди і розглядати цей етап як особливо сприятливий для спостереження за поведінкою сторін конфлікту, для отримання нової інформації про них. Коли ж Ви вирішите, що сторонам вже час закінчувати тупцювання на місці, запропонуйте їм: - зробити перерву і перейти до неофіційних консультацій; - відкласти обговорення тих питань, які породжують складнощі; - повернутися до визначення інтересів сторін і перевірити, чи не залишилося прихованих інтересів; - обмінятися дрібними поступками; - підсумувати висловлені погляди; - утворити підкомісії з певних питань у складі представників обох сторін і запропонувати підкомісіям терміново розробити узгоджені пропозиції. Ви можете також: - запитати кожну із сторін про наслідки недосягнення прими рення; - попросити кожну сторону оцінити позицію іншої і з'ясувати, що вона робила б на місці супротивника; - з'ясувати у сторін, чи переконані вони у доцільності про довження процедури примирення, чи вони прагнуть з'ясування стосунків "на полі бою"; - розказати випадок, коли сторони знайшли рішення у схожій ситуації; - запитати, що може примусити сторону змінити свою думку з певного питання; - зустрітися з кожною стороною окремо; - внести пропозицію, яка може вплинути на перебіг обговорення, тощо. Головне - сприймати глухий кут у переговорах не як свою поразку, а як ресурс нових можливостей до отримання інформації і активізації сторін.

Питання для самопідготовки

Закон України "Про фізичну культуру і спорт"

Правове регулювання ПС в Україні

Структура контракту спортсмена-професіонала

Компоненти успішного посередництва

Стадії переговорів

Дата добавления: 2015-07-17