Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Суб’єкти права на відкриття

Читайте также:
  1. I. Члены партии, их обязанности и права
  2. I.ЧЛЕНЫ ПАРТИИ, ИХ ОБЯЗАННОСТИ И ПРАВА
  3. II. Левая и правая стороны
  4. II. Права и обязанности сторон
  5. II. Права и обязанности сторон по кредитному договору.
  6. III. Обов'язки і права медико-соціальних експертних комісій
  7. III. Особые права при приеме на обучение по программам бакалавриата и программам специалитета

 

Відкриття як результат вирішення завдання пізнання від моменту його оприлюднення стає загальним надбанням, його може вільно використовувати кожен як при проведенні подальших наукових досліджень, так і при розробленні на його основі конкретних технічних рішень.

Суб'єктами права на відкриття є перш за все їхні автори, тобто особи, завдяки творчій праці яких створено відкриття. За українським законодавством авторами відкриттів можуть бути лише фізичні особи незалежно від їхнього віку та стану дієздатності.

Після смерті автора його права на відкриття переходять до його спадкоємців за законом або за заповітом. Спадкоємці стають повноцінними власниками всіх майнових прав, належних померлому автору відкриття. Вони можуть захищати особисті немайнові права авторів відкриттів.

За співавторства відкриття здійснюється в результаті творчої діяльності кількох осіб. Співавторами визнають вчених, один із яких виявив невідоме раніше явище, а інший дав йому наукове обґрунтування. Аналогічно вирішують питання, коли одні особи сформулювали та теоретично довели предмет відкриття, а інші одержали експериментальне підтвердження достовірності відкриття.

Якщо відкриття здійснено у зв'язку з виконанням службового завдання, всі авторські права на нього визнають за його конкретним розробником.

 

Компонування інтегральних мікросхем

 

Поняття інтегральної мікросхеми (ІМС) та компонування ІМС

 

Інтегральна мікросхема (ІМС) — це мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форми, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи і з'єднання якого неподільно сформовані в об'ємі та (або) на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення.

Існують різні варіанти класифікації ІМС: за видом оброблюваної інформації - цифрові й аналогові, за ступенем інтеграції елементів - малі, середні, великі та надвеликі.

В Угоді ТРІС вжито термін «топографія (компонування»). У Законі України від 5 листопада 1997 р. за № 621/97-ВР «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» - «топографія» УЦК - «компонування». Останній термін найповніше передає суть зазначеного об'єкта, тому ми й використовуємо його в подальшому.

Компонування ІМС - це зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів ІМС та з'єднань між ними. Таке просторово-геометричне розташування утворюється в результаті послідовного нанесення численних шарів.

 


Дата добавления: 2015-07-17; просмотров: 91 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Поняття комерційного найменування | Право на комерційне найменування | Поняття торговельної марки | Правова охорона торговельних марок | Оформлення прав на торговельну марку | Права, що випливають зі свідоцтва на торговельну марку | Захист прав на торговельну марку | Поняття географічного зазначення | Порядок реєстрації географічного зазначення та (або) права на нього | Захист прав на географічне зазначення |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ| Компонування ІМС

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.013 сек.)