Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Початок формування багатопартійної системи, проблеми, характерні риси, особливості.

Читайте также:
  1. II. Формування облікової політики
  2. VIII. „Початок і причина війн Хмельницького”. Українське громадянство перед Хмельниччиною.
  3. Адміністративно-територіальні зміни України після Другої світової війни. Формування сучасної території України
  4. Види та характерні особливості сучасних міжнародних економічних відносин
  5. Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма
  6. Виконавчі комітети в системі виконавчих органів місцевих рад та порядок їх формування
  7. Виникнення англійського парламенту. Особливості формування станової монархії в Англії.

Важливішим показником політичної трансформації українського суспільства є формування багатопартійності. Ще на початку ХХ століття Україна була досить політизованою, оскільки на її території діяли приблизно 40 партій, коли в Росії – 80.

Ренесанс української багатопартійності пов’язаний із багатьма проблемами, зокрема відсутністю генетичної пам’яті політичної багатопартійності, невизначеністю положення груп у соціальній структурі, слабким зв’язком доктрин партій з реальними інтересами громадян тощо. Однак, загальний процес демократизації обумовив становлення партійного плюралізму – багатопартійність в Україні стала фактом. Із формуванням багатопартійності процес творення партій не припиняється. Навпаки, він зростає все більше. Тому не дивно, що відбуваються типові для багатопартійності міжпартійна та внутрішньопартійна боротьба, розколи в партіях, об’єднання партій, утворення міжпартійних блоків.

Однак, партії залишаються малочисельними, а їхня репрезентація в органах державної влади на усіх рівнях залишається низькою. Поза сферою стійкого партійного впливу залишається значна частина населення.

В сучасному партійно-політичному спектрі України група дослідників виділяє 5 груп партійних орієнтацій, котрі впливають тепер і, напевне, в майбутньому впливатимуть на процес суспільно-політичної модернізації. До них належать: партії комуністичної оріє­нтації; партії соціал-демократичної орієнтації; партії центристської (ліберальної) орієнтації; партії консервативної орієнтації; селянські партії.

Інші науковці визначають лише 4 групи партійних орієнтацій. Це партії націонал-радикального направлення (Конгрес українських націоналістів, Українська консервативна республіканська партія тощо), націонал-демократичного направлення (Українська республіканська партія, партія зелених України, Народний рух України тощо), центрисько-прагматичного спрямування (Ліберальна партія України, Народна партія України, Селянська партія України тощо) та партії соціал-комуністичного направлення (Соціалістична партія України та Комуністична партія України).

Можливо також використовувати класичні схеми класифікації партій за ідеологічним генотипом. За такої умови можемо виділити групи партій лівого, центристського та правого спрямування. Однак, на нашу думку, доречніше користуватися двома вищеприведеними розмежуваннями партій, оскільки вони є ширше характеризують партії, представлені в українській партійній системі.

Розглядаючи процес формування багатопартійності в Україні, потрібно приділити увагу таким питанням, як етапи, умови і фактори формування, особливості української багатопартійності, роль існуючих партій.

Передусім розглянемо етапи формування багатопартійності в Україні. Можна сказати, що ренесанс української партійної системи бере свій початок із дисидентського руху. Більшість дослідників виділяє такі етапи становлення багатопартійної системи в Україні:

З допартійний етап, який тривав з весни 1988 р. до весни 1990 р. і на якому виникли політизовані й політичні організації;

З етап початкової багатопартійності, який відбувався з кінця 1990 р. до подій 19—24 серпня 1991.

З посткомуністичний етап, який тривав від серпневих подій 1991 р. до виборів до Верховної Ради України в березні 1994 р. і відзначився принципово новими політичними і соціально-економічними умовами.

Досить важливо розглянути умови і фактори, що впливають на становлення партійної системи України. Серед них виділяються:

З посткомуністичний, посттоталітарний характер українського суспільства, який обумовлює посткомуністичні складові в політичній культурі й масовій суспільній свідомості країни;

З перехідний характер економіки, що відбувається в кризо­вих умовах падіння життєвого рівня більшості населення, соціальної і
політичної поляризації суспільства, криміналізації економіки і політики;

З зрощування економічної і політичної еліти, що призводить до посилення впливу різноманітних економічних структур на процес виникнення і діяльність політичних партій;

З недовіра до політичних партій як до суб'єктів політики;

З недостатня виразність у суспільній свідомості базових цінностей, сформульованих у Конституції України.

Характерною ознакою функціонування партійної системи Україні є те, що тут ідеологічні відмінності накладаються і тісно переплітаються з регіональними, національними, соціальними, професійними та іншими. Слід зазначити, що поляризація українського суспільства як за національною, так і за соціальною ознакою є головною перешкодою формування впливових центристських партій в Україні. Більше того, навіть ті партії, які проголошують себе "центристськими" є такими не завжди. Дуже часто трапляється невідповідність назви та діяльності партії, її політичній платформі.

Що ж до форм і методів діяльності українських партій, то вони здебільшого зводяться до проголошення заяв з приводу різних політичних подій, організації масових акцій, розробки концепцій розвитку різних сторін суспільного життя. Партії на сьогодні не оволоділи мистецтвом політичного маркетингу, завдяки якому могли б формувати соціальні інтереси, ціннісні орієнтації, творити нові соціальні структури, не навчилися також висувати конкретні пропозиції щодо розв'язання гострих соціальних проблем. Ідеологічна діяльність сучасних політичних партій перебуває під суттєвим впливом форм і методів агітації та пропаганди часів однопартійності.

Недосконалість законодавчої бази зумовила специфіку виконання українськими політичними партіями функції боротьби за владу та її здійснення. Внаслідок цього відсутня партійна відповідальність за діяльність у владних структурах.

Проведений нами аналіз дозволив дійти висновку, що визначальною особливістю партійної системи України на сучасному етапі є її трансформація. Ця тенденція підтверджується такими характерними ознаками як значна поляризація серед політичних сил, а також радикалізм політичної свідомості населення. Отже, новий режим ніяк не можна назвати демократичним. Яскравим підтвердженням цього є незначна роль у полі­тичному житті держави політичних партій і громадських організацій. Неза­вершеність партійно-політичного структурування українського суспільства може створити небезпечну ситуацію, що полягає у можливості формування авторитарних структур і механізмів, здатних до ліквідації завоювань демок­ратичного розвитку.

Саме тому нагальним питанням для України сьогодні є питання про політичну реформу. Можна припустити, що за таких умов будуть зростати політичні ресурси партій центристської орієнтації – гарантів стабільного розвитку та процвітання країни.

Однак, важливо не лише теоретично викласти положення реформи, але й змусити їх діяти практично. Лише за такої умови українські партії перетворяться у парламентські партії сучасного взірця, котрі б виконували функції важливих інституцій політичної системи. Разом із тим стабілізується ідеологічний плюралізм, викликаний умовами становлення української державності і громадянських структур. Ідеологія як базова основа партій прийме нарешті більшу соціальну визначеність.

За теперішніх умов держава повинна намагатися залучити партії до політичної системи суспільства, до партійної системи. Вона виникає на тій стадії розвитку багатопартійності, коли певна сукупність партій встановлює міцний, стійкий і стабільний зв’язок з електоратом, представляючи інтереси абсолютної більшості виборців у представницьких і виконавчих органах державної влади. Суб’єкти партійної системи мають формувати і визначати конфігурацію і простір національного поля політики, займаючи ключові позиції у загальнонаціональному політичному процесі. Багатопартійність – не лише політичне поле, на якому виростає у кількісному і якісному відношенні певна партійна система, покликана зайняти належне їй місце в політичній системі суспільства, забезпечити функціональність і стабільність цієї системи, згоду і порядок у суспільстві. Партійна система повинна стати з`єднучою ланкою між українським громадянським суспільством і державою, виступати формою відображення і реалізації суспільних інтересів у системі державної влади. Потрібно усвідомлювати, що в залежності від якості партійної системи, її функціональності, здатності адекватно відображати суспільні потреби і інтереси, пропонувати оптимальний шлях розвитку країни, забезпечувати продуктивність влади і політики, функціонує не тільки політична, але й уся суспільна система.

В умовах подальшого загострення соціально- економічної і політичної кризи, провідною тенденцією стає створення різними політичними партіями коаліцій і блоків для вирішення загальних завдань.
На сучасному етапі можна виділити такі характерні риси розвитку багатопартійності в Україні:
- мультипартійність,
- нечисельність партійних рядів,
- невизначеність соціальної бази,
- більшість партій створювалося не на основі консолідації навколо ідеї,
- локальність партійного впливу, столичність партійної діяльності, недостатня поширеність партійних структур у провінції,
- порівняно чітка географічна зорієнтованістьпартій.

Як не прикро, але, очевидно, можна погодитися з висновком експертів Національного інституту стратегічних досліджень: "Політичні партії України, як і раніше, лишаються, по суті, малочисельними угрупованнями, позбавленими підтримки населення, як і раніше, існує багатопартійність, однак багатопартійної системи немає".

 


Дата добавления: 2015-07-17; просмотров: 105 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Політичний портрет Шелеста. | Реформи О. Косигіна другої пол.. 1960рр. | Гуманітарна наука в Україні 1965-1985рр. | Шістдесятництво» як феномен українського опозиційного руху. | Правозахисний рух в УРСР. Українська Гельсінська група. | Релігійне дисиденство в Україні кін. 1950- першої пол. 80-х рр.. | Характеристика курсу радянської о керівник іиз на "перебудову". і Початкн "перебудови» та Україна. | Місце і роль гласності у контексті | Розвиток процесу самоорг суспі: утв неформ організ в Україні. | Ростаиня політичної активності політичного суспільства у другій половин 80-х років. Нові громадські об'єднання |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Релігійна боротьба за легалізацію УГКЦ та УАПЦ.| Декларація про державний суверенітет України.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.009 сек.)