Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Розвиток процесу самоорг суспі: утв неформ організ в Україні.

Читайте также:
  1. IX. Особливості організації служби в підрозділах гарнізону ОРС ЦЗ, що охороняють об'єкти на договірних засадах
  2. VI. Організація служби караулів
  3. Автор і публіка як учасники літературного процесу
  4. Адміністративний менеджмент в бізнес-організаціях, державних органах влади та громадських організаціях
  5. АЛГОРИТМ ПРОЦЕСУ МАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
  6. Аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища організації
  7. Аналіз стану організації робіт з охорони праці

Станом на 24 червня 1989 р., в Україні діяли 47 тисяч неформальних самодіяльних об'єднань. За напрямками діяльності вони поділялися на: а) громадсько-політичні – 6957; б) культурно-історичні – 1460; в) екологічні –1946; г) художньо-розважальні – 10859; д) спортивно-технічні – 4239; е) колекційні – 685. 20 найбільш численних були яскраво політизовані (Українська Гельсінська спілка, Українська народно-демократична ліга, "Меморіал", "Спадщина", "Громада", Всеукраїнське товариство репресованих, Товариство анархо-синдикалістів та ін.). 5 громадських організацій відверто дотримувалися націоналістичних тенденцій (Український культурологічний клуб, "Просвіта" та ін.).

Наприкінці 1989 р. ряд громадських організацій виявили бажання об'єднати свої зусилля для спільної боротьби проти тоталітарного режиму і відродження незалежності України.

18 листопада 1989 р. в Києві відбулася нарада, у якій взяли участь представники РУХу, Меморіалу, Української Гельсінської спілки, Української студентської спілки, Української народно-демократичної ліги, ТУМу, СНУМу, Всеукраїнського товариства репресованих, Комітету захисту УГКЦ, страйкомів Львова, Миколаєва і Донецька, Товариства Лева та інших демократичних угрупувань. Було ухвалено рішення про створення передвиборчого Демократичного блоку України. Учасники наради узгодили спільну декларацію, яка закликала до: 1) досягнення реального політичного та економічного суверенітету України; 2) створення багатопартійної системи; 3) утвердження засад багатоукладної економіки (включно з приватною власністю); 4) прийняття нової Конституції України, узгодженої з міжнародними пактами про права і свободи людини; 5) національного відродження народів України; 6) легалізації українських церков. По дискусії було знято тезу про можливість співпраці з "прогресивними силами компартії".

Активну діяльність проводили неформальні громадські організації у регіонах. У червні 1989 р. в Тернополі об'єднали свої зусилля осередки Народного Руху України та товариства "Меморіал". У спільному циркулярі до міськкому партії містилися такі вимоги: а) не провадити заходів щодо засудження дисидентів; б) відмінити постанову міськкому партії про несумісність перебування членів КПУ у Народному Русі; в) надавати Руху, “Меморіалу”, іншим організаціям приміщення для зборів, співочого поля, парків для заходів.

Рух в цей період ще діяв як єдина організація. У жовтні 1990 р., коли відбулися другі Всеукраїнські збори Народного Руху України, серед його членів інженерно-технічні працівники, службовці, наукова та творча інтелігенція становили 68 відсотків. Вони представляли більше 40 політичних та громадських організацій. Причому, 12,6 відсотка були членами Української Республіканської партії, 25,3 відсотка – Товариства української мови ім. Тараса Шевченка. У новій програмі, прийнятій вказаними зборами, було проголошено про перетворення Руху в організацію за національне відродження та незалежність України.

 


Дата добавления: 2015-07-17; просмотров: 132 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Жовтневий переворот 1964р. в СРСР | Контрольований автономізм»П. Шелеста. | Політичний розвиток України за В. Щербицького. | Політичний портрет Шелеста. | Реформи О. Косигіна другої пол.. 1960рр. | Гуманітарна наука в Україні 1965-1985рр. | Шістдесятництво» як феномен українського опозиційного руху. | Правозахисний рух в УРСР. Українська Гельсінська група. | Релігійне дисиденство в Україні кін. 1950- першої пол. 80-х рр.. | Характеристика курсу радянської о керівник іиз на "перебудову". і Початкн "перебудови» та Україна. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Місце і роль гласності у контексті| Ростаиня політичної активності політичного суспільства у другій половин 80-х років. Нові громадські об'єднання

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.005 сек.)