Наслідків Чорнобильської катастрофи на тему Екологічні

Аналітична довідка

До слухань у Комітеті Верховної Ради України

З питань екологічної політики, природокористування та ліквідації

наслідків Чорнобильської катастрофи на тему "Екологічні

проблеми видобування сланцевого газу в Україні"

(Довідка складена за інформацією Мінприроди, Міненерговугілля, Держгеонадр,

Держводагентства, НАК "Надра України", обласних державних адміністрацій і рад,

громадських організацій та ін.)

Питання розвідки і видобування сланцевого газу на сьогодні відноситься до гострих питань державної політики.

З 2012 р. органами державної влади було прийнято ряд рішень щодо видобутку сланцевого газу в Україні. Зокрема, Верховною Радою України прийнято зміни до законодавчих актів, згідно з якими газ сланцевих товщ віднесено до вуглеводневої сировини, нетрадиційних вуглеводнів. Кабінетом Міністрів України видобування та використання зазначеного газу віднесено до пріоритетних напрямів інноваційної, діяльності, затверджено умови конкурсів на укладення угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах Олеської та Юзівської ділянок, на яких можна його видобувати.

Підписано Угоду про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Юзівська, між Державою Україна та компанією "Шелл Експлорейшн енд Продакшн Юкрейн Інвестментс (IV) Б.В." і товариством з обмеженою відповідальністю "Надра Юзівська", текст якої до сьогодні не надано профільному Комітету Верховної Ради України та громадськості.

Водночас можливі екологічні проблеми видобування сланцевого газу в Україні викликають протести громадськості. Зокрема, це стосується екологічних наслідків застосування технології гідророзриву пласта (ГРП).

За поданням Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у Верховній Раді України було зареєстровано проект постанови "Про проведення парламентських слухань на тему: "Екологічні проблеми видобування сланцевого газу в Україні" (реєстр. № 2030 від 17.01.13), який не було прийнято Верховною Радою України. Тоді Комітет вирішив провести 22.05.13 комітетські слухання із зазначеного питання із залученням центральних органів виконавчої влади, науковців, фахівців та громадськості задля широкого обговорення, сприяння врегулюванню проблемних екологічних питань видобування сланцевого газу, оцінці ризиків для навколишнього природного середовища, та за результатами всебічного аналізу та прийняттю виваженого рішення із зазначеного питання.

З одного боку сланцевий газ є важливим енергоресурсом серед нетрадиційних видів палива. При цьому в Україні економічний розвиток значною мірою стримується нестачею власних енергоресурсів. Розробка нових родовищ вуглеводнів, зокрема видобуток нетрадиційних видів газу (сланцевий газ, метан вугільних родовищ, газ ущільнених колекторів, тощо) у даному контексті розглядається як складова диверсифікації постачання енергоресурсів. При цьому продовжують уточнюватися термінологічні питання, зокрема, у матеріалах географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка до потужного нетрадиційного джерела газу в Україні віднесено газ низько проникних колекторів, а під загальновживаним терміном "сланцевий газ" розрізняють газ із щільних порід та власне газ із сланців.

Привабливим є факт формування покладів нетрадиційного газу в межах значної частини території України, а також наявність розвиненої мережі газопроводів, якими є можливість забезпечити оперативну доставку видобутих обсягів газу.

У квітні 2011 року було оприлюднено аналіз Американської інформаційної енергетичної агенції (U.S.EIA) "Світові ресурси сланцевого газу: аналіз 14 регіонів за межами США". Відповідно до цього документу Україна має значні запаси сланцевого газу, поклади якого за геолого-економічними оцінками підрозділів НАН України та Мінприроди є перспективними для промислового освоєння.

Загальнодержавний баланс запасів вуглеводнів у межах нафтогазоносних регіонів (Східний, Західний, Південний) України, наведений за даними Держгеонадр у таблиці 1, виглядає досить напруженим. Геолого-ресурсна і геолого-економічна складність сучасного видобутку нафти, газу та газоконденсату пов'язана з розробкою малих і глибо розташованих родовищ.

Таблиця 1

Баланс запасів вуглеводнів в геологічних структурах України

Регіони	Розвідані запаси (станом на 01.01.2012р.)	Видобуток з початку розробки
	Нафта, (млн. т)	Газ, млрд. м^3	Газоконден­сат млн. т	Нафта, (млн. т)	Газ, млрд. м^3	Газоконденсат млн. т
Україна	133,4	1089,3	65,6	326,3	1988,1	77,0
Східний	72,4	876,5	60,8	213,7	1650,2	72,7
Західний	44,9	142,0	2,8	112,2	303,5	2,7
Південний	16,1	70,8	2,0	0,4	34,4	1,5

На території України розглядається два перспективних регіони з покладами сланцевого газу: Дніпровсько-Донецький та Люблінський із запасами 1,36 трлн. куб. м та 4,22 трлн. куб. м відповідно. З цих 5,58 трлн. куб. м в кінцевому рахунку з технічних причин можуть бути вилучені 1,19 трлн. куб. м (до 20%), що дозволить суттєво посилити власну енергоресурсну базу вуглеводнів в Україні. За умови використання лише технічно доступного сланцевого газу, на рівні споживання 2011 р., доведених запасів цих ділянок вистачить на 27 років.

Довідково: Найбільшого річного видобутку нафти в Україні було досягнуто в 1972р. (14,4млн. т), а газу - в 1976р. (68,3млрд. куб. м). Сучасний видобуток нафти стабілізувався на рівні 3,8 - 4,2 млн. т/рік, а газу - 19,5 -20,5 млрд. куб. м/рік. Враховуючи наявність значних металургійної, хімічної, енергетичної галузей Україна залишається країною з найбільшим у світі річним споживанням газу на душу населення -1,5 тис. куб. м, що на 30-50% перевищує показники країн ЄС.

Оцінки запасів сланцевого газу в Україні суттєво відрізняються і складають за даними: Державної служби геології та надр станом на 2012 р. - 7,0 трлн. куб. м; U.S.EIA станом на 2011 р. - 1,2 трлн. куб. м; Міністерства енергетики і вугільної промисловості - 5,0 трлн. куб. м. За даними фахівців Чернігівського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту добувні ресурси газу в центральній і південній частинах Дніпровсько-Донецької западини на глибинах до 4,5 км становлять 8,5 трлн. куб. м, що перевищує початкові ресурси газу з традиційних пасток (7,25 трлн. куб. м). Це говорить про необхідність проведення додаткової розвідки та уточнення запасів сланцевого газу. Проте більшість експертів сходяться на думці, що за запасами сланцевого газу Україна посідає 4 місце в Європі після Польщі, Франції, Норвегії. Як показує досвід сусідньої Польщі, попередні прогнозні оцінки з 5,3 трлн. куб. м були знижені після проведення розвідувальних робіт до 346-768 млрд. куб. м технічно видобувних ресурсів сланцевого газу.

Технологія гідророзриву передбачає закачування присадженої піском рідини в герметичне ізольовану секцію свердловини під достатнім тиском, аби "розірвати" породи в цьому інтервалі навколо свердловини й утворити в них мікротріщини. Рідина, зазвичай, на 91 % складається з води, на 8 % з піску і на 1 % з хімічних реагентів. Реагенти необхідні для згущення, дезінфекції та зміни кислотності рідини, а також для попередження утворення іржі та осаду в сталевих трубах, через які закачується в пласт рідина. Вони також включають поверхнево-активні речовини, дезінфікуючі засоби, засоби для зменшення тертя, гуарову смолу. Після зниження тиску, вода вільно витікає з утворених тріщин, а пісок не дає їм закриватися для вільного витоку газу. Воду мають піддавати очищенню і використовувати повторно для проведення ГРП.

Технологія ГРП широко використовується вже понад 60 років для збільшення дебітів нафтових та газових свердловин у всьому світі. ГРП було проведено в більш ніж мільйоні свердловин, проте в минулому результати спроб збільшити дебіт свердловини часто не виправдовували очікувань. Але протягом останніх двох десятиріч були зроблені великі кроки в поступі технологій ГРП, особливо в горизонтальних свердловинах.

Основна різниця в технології видобутку сланцевого газу порівняно із природним газом:

1) видобуток сланцевого газу є високотехнологічним процесом, тому необхідно використовувати потужне обладнання, висококваліфікований персонал та залучати значні інвестиції;

2) значно менший строк функціонування свердловини, які навіть за умови використання нових технологій (горизонтальне буріння та ГРП, що збільшують площу контакту свердловини з породою у 30-50 разів), ефективно функціонують лише 2-3 роки, для порівняння видобувні свердловини природного газу функціонують 10-15 років;

3) за даними реального видобутку, транспортування та використання сланцевого газу, який має підвищену агресивність по відношенню до металу, тривалість експлуатації газопроводів скорочується у 2 рази;

4) наявні технології видобутку сланцевого газу передбачають вилучення значних земельних площ та залучення великих обсягів водних ресурсів, що становлять 4-20 тис. куб. м на одну видобувну свердловину.

Дата добавления: 2015-07-17