Завдання консервативного лікування.

До цього часу консервативному лікуванню при ВХ приділяють незаслужено мало уваги. Як показує клінічний досвід, навіть після проведення можливого радикального або паліативного хірургічного лікування необхідно призначити післяопераційні реабілітаційні заходи у зв’язку із прогресуючим перебігом ХВН. Консервативна терапія також необхідна для підготовки хворих із важкими формами ХВН до операційного лікування і для щонайшвидшої реабілітації хворих у післяопераційному періоді. Слід пам’ятати, що лікування ХВН при ВХ – це процес постійний і багатокомпонентний, у якому чергуються різні методи.

Завдання консервативної терапії

− усунення чинників ризику розвитку хвороби (корекція способу життя, харчування, раціональне працевлаштування);

− покращання флебогемодинаміки (еластична компресія, лікувальна фізкультура тощо);

− нормалізація функції венозної стінки;

− корекція порушень мікроциркуляції, гемореології та лімфоплину;

− усунення запальних реакцій.

Медикаментне лікування варикозної хвороби.

Медикаментне лікування є складовою частиною консервативної терапії при ВХ, і його застосовують із такою метою:

· усунення симптомів ХВН і попередження розвитку ускладнень;

· профілактика рецидиву захворювань венозної системи;

· передопераційна підготовка пацієнтів;

· післяопераційна реабілітація;

· підвищення якості життя пацієнтів.

Медикаментні препарати не усувають варикозного розширення вен. Проте варикозне розширення вен призводить до виникнення двох основних груп симптомів, які турбують пацієнтів: набряків і неприємних відчуттів у ногах.

Лікарські препарати, що їх застосовують у лікуванні ХВН:

1. Флеботропні:

· флавоноїди (детралекс, флебодіа, цикло-3-форт, нормовен);

· похідні рутину (венорутон, рутин, троксерутин, троксевазин);

· сапоніни (анавенол, ескузан);

· синтетичні речовини (глівенол, гінко-форт).

2. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) − ібупрофен, диклофенак тощо.

3. Препарати системної ензимотерапії − вобензим, флогензим тощо.

4. Вазоактивні засоби і дезагреганти – пентоксифілін, аспірин, дипіридамол, похідні нікотинової кислоти, простагландини (PgЕ₁).

5. Топічні лікарські засоби: препарати, що містять гепарин (есавен-гель, ліотон-1000 тощо), НПЗП (диклофенак-гель, фастум-гель); кортикостероїди (целестодерм, флуцинар, фторокорт тощо), флеботоніки (венорутон-гель, гінкор-гель, цикло-3-мазь тощо).

6. Засоби для місцевого лікування, які необхідно поєднувати з еластичною компресією та системною фармакотерапією.

Дата добавления: 2015-07-17