Читайте также:
|
|
Одну з найвпливовіших теорій несвідомого на початку XX ст. створив видатний австрійський психіатр і невропатолог Зигмунд Фройд. Його теорія — психоаналіз — була спрямована на пізнання психічного через несвідоме. Вважалось, що в психіці людини існують три сфери: свідоме, передсвідоме та несвідоме. Фундаментом психіки є несвідоме. Воно складається із сукупності неусвідомле-них потягів та інстинктів, найважливішими серед яких є інстинкти життя (Ерос) та смерті (Танатос), а також з певної інформації, яка через цензуру з боку свідомості витіснена зі свідомого в несвідоме. Ця інформація не втрачена, однак пригадати її неможливо. Сліди витіснених травмуючих переживань утворюють у сфері несвідомого таку ділянку, яка спричинює невротичні симптоми. Другою сферою психіки людини, за 3. Фройдом, є передсвідоме, яке подібне на сховище пам'яті, до якого свідомість може звертатись, щоб виконувати свої функції. Третьою сферою психіки є свідоме — незначна частина нашої психіки, яка містить те, що ми відчуваємо та переживаємо в певний момент часу.
Свідоме, передсвідоме та несвідоме в психіці людини перебувають у постійному взаємозв'язку. З одного боку, соціально неприйнятна інформація, яка не може реалізуватися у відкритій поведінці, витісняється зі сфери свідомого в несвідоме. З іншого боку, соціальні та моральні норми свідомості постійно накладають свої заборони на потяги та інстинкти несвідомого. Якщо взаємодія між свідомим та несвідомим набирає форми конфлікту, це спричинює неврози.
На думку сучасних учених, несвідоме — це сукупність психічних процесів, станів та дій, зумовлених явищами дійсності, які
не піддаються контролю з боку свідомості і вплив яких людина не здатна зафіксувати. До них належать, по-перше, неусвідомлені механізми свідомих дій; по-друге, неусвідомлені чинники свідомих дій; по-третє, надсвідомі процеси. Під неусвідомленими механізмами свідомих дій вбачають дії, які відбуваються механічно, наприклад, навички, установка, мимовільні рухи, міміка, пантоміміка. Ці неусвідомлені механізми виконують різні функції: допомагають реалізації свідомих дій, настроюють людину на їхнє виконання, супроводжують свідомі дії. Неусвідомлені чинники свідомих дій — це потяги та інстинкти, інформація, яка через цензуру свідомості витісняється в несвідоме, різноманітні комплекси людини. До надсвідомих належать процеси творчого мислення, осяяння, процеси переживання великого горя чи значних подій життя, криза почуттів, криза особистості тощо.
Несвідома сфера психіки має низку особливостей: нецілеспря-мованість, тобто людина не ставить перед собою певної мети діяльності; немотивованість — неусвідомлення спонукань до діяльності; неконтрольованість — людина не здатна проконтролювати хід самої дії та оцінити результат діяльності; нерегульо-ваність — несвідома діяльність є неупорядкованою; невербалізо-ваність — людина не може пояснити свій несвідомий учинок.
Поряд із поняттям «несвідоме» в психології є і поняття «підсвідоме». Вперше його використав 1776 p. E. Платнер як синонім несвідомого. Тенденція до ототожнення цих двох понять трапляється і в сучасній психології. Однак, із часом, під підсвідомим почали розуміти такі психічні процеси, стани та дії, які ми не усвідомлюємо лише в якийсь певний момент, хоча вони здатні помітно вплинути на зміст свідомості. Зі зміною умов вони доволі легко можуть перейти у сферу свідомого.
Несвідомі явища виконують важливі функції у психіці людини. Вони беруть участь в опрацюванні інформації, здебільшого такої, яка не може бути формалізованою. Кількість цієї інформації більша, ніж у свідомій сфері. Завдяки несвідомій сфері людина набуває здатності вловлювати нюанси та відтінки контексту, які можуть виникати, наприклад, під час читання чи перекладу художньої літератури. Крім того, несвідомі психічні процеси звільняють свідомість від непотрібного контролю над кожним психічним актом.
Розділ І
Вступ до загальної психології
* Хе * * *
Психічний розвиток людини відбувався за внутрішніх (суб'єктивних) і зовнішніх (об'єктивних) умов. Внутрішні умови — це фізіологічні та психологічні особливості людини, а зовнішні — природне і соціально-історичне середовище. На цей розвиток людини можуть впливати і такі чинники, які були закладені в індивіда вже з моменту народження (біологічні), і такі, які з'явились у процесі його життєдіяльності (соціальні). Чинники психічного розвитку впливають на людину комплексно і на різних етапах розвитку відіграють різну роль. Матеріальні основи та фізіологічні механізми психіки пов'язані з нервовою та ендокринною системами.
Психіка — це така форма активного відображення суб'єктом об'єктивної реальності, яка виникає у процесі взаємодії людини із зовнішнім світом. Властивостями психіки людини є єдність свідомого та несвідомого, ідеального та матеріального, суб'єктивного та об'єктивного, частини та цілого, стану та процесу, біологічного та соціального. Основними функціями психіки є відображення та регуляція.
Психіка людини містить два основні структурні компоненти: свідомий і несвідомий. Свідомість — це інтегруюча форма психічного відображення, результат впливу суспільно-історичних умов на формування психіки людини у процесі її творчої діяльності при постійному спілкуванні з іншими людьми за допомогою мовлення.
Одним із проявів свідомості є самосвідомість — усвідомлене ставлення людини до самої себе та свого місця в житті. Вона виконує чотири основні функції: самопізнання, самоприйняття, самоконтролю та самовдосконалення. Спрямованість людини на пізнання своїх тілесних (фізичних) та духовних можливостей і якостей, свого місця серед інших людей складає сутність самопізнання. Його здійснюють на основі самооцінки — цінності, якою людина наділяє себе в цілому і окремі властивості своєї особистості, діяльності, поведінки. Основними вимірами самооцінки є адекватність, рівень та стійкість. Самоприйняття — це безоцін-кове позитивне ставлення до себе, незважаючи на існуючі недоліки. Самоконтроль — це усвідомлена регуляція власної поведінки та діяльності з метою забезпечення відповідності їхніх результатів поставленим цілям, вимогам, нормам, правилам та зразкам. Само-
вдосконалення — це покращення власних фізичних, моральних та інших якостей і властивостей.
Несвідоме — це сукупність психічних процесів, станів та дій, зу
мовлених явищами дійсності, піддаються контролю з боку
свідомості і вплив яких людина не здатна зафіксувати. Підсвідо
ме — це такі психічні процеси, стани та дії, які ми не усвідомлюємо
лише в якийсь певний момент, хоча вони здатні помітно вплинути
на зміст свідомості. Зі зміною умов вони доволі легко можуть пе
рейти до сфери свідомого. Функції несвідомого: опрацювання інфор
мації, здебільшого неформалізованої; зауваження нюансів та
відтінків контексту; вивільнення свідомості від непотрібного
контролю.
Дата добавления: 2015-07-17; просмотров: 359 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Вступ до загальної психології | | | Психологія особистості |