чистої конкуренції.

Перед конкурентними виробниками за фіксованої ринкової ціни стоять такі три взаємозв'язані питання: 1) чи потрібно виробляти продукцію? Якщо потрібно, то 2) яку кількість продукції? і 3) який прибуток (або збиток) буде отриманий? Кожне підприємство виробляє продукцію тоді, коли це йому приносить прибуток. Тобто підприємство здійснює виробництво в короткостроковому періоді, якщо воно може отримати економічний прибуток або його втрати менші за його постійні витрати.

Що стосується кількості виготовленої продукції, то в короткостроковому періоді підприємство виготовлятиме такий обсяг продукції, з урахуванням прибутків і збитків, то кожне підприємство максимізуватиме свої прибутки через виробництво і мінімізуватиме свої втрати шляхом закриття, що відображено в табл. 2.

Т а б л и ц я 2

Обсяг виробництва, що максимізує прибуток підприємства в умовах чистої конкуренції

Загальна кількість продукту	Валовий доход, (гривни)	Сукупні постійні витрати (гривни)	Сукупні змінні витрати (гривни)	Валові витрати (гривни)	Сукупний економічний прибуток (+) або збитки (-) =(2)-(3) (грн.)
1	2	3	4	5	6
					-100
					-50
					-10
					+60
					+100
					+150
б					+200
					+250
					+300
					+320
					+280

Припустимо, що ринкова ціна складає 100 гривен, тоді, користуючись цією таблицею, можна вирахувати валовий доход для кожного рівня виробництва, перемноживши кількість на ціну. Ці дані подані у стовпчику 2. У стовпчику 6 знаходимо прибуток або втрати, з якими підприємство стикатиметься за певного обсягу виробництва, шляхом вирахування валових витрат (стовпчик 5) із валового доходу (стовпчик 2).

Тепер маємо всі дані, необхідні для відповіді на поставлені вище три питання.

По-перше, підприємству треба виробляти продукцію, оскільки це дасть йому можливість отримувати прибуток. По-друге, найвигідніше виготовити 9 одиниць, бо стовпчик 6 показує, що це саме той обсяг виробництва, за якого сукупний економічний прибуток буде максимальним і (по-третє) становитиме 320 гривень.

Доходи та витрати. грн.

Кількість одиниць продукції

Об

0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Рис. 2. Валовий доход, валові витрати і прибуток.

Рис. 2 графічне порівнює валовий доход і валові витрати. Валовий доход позначений прямою лінією, тому що за чистої конкуренції кожна додаткова одиниця продукції збільшує валовий доход на одну і ту ж величину - її ціну (табл. 2). Валові витрати зростають із збільшенням виробництва; нарощування обсягу продукції вимагає більшої кількості ресурсів. Але ступінь зростання валових витрат міняється залежно від ефективності роботи підприємства.

Дані про витрати відображають дію закону спадної віддачі, згідно з яким з часом темп зростання валових витрат уповільнюється, оскільки підприємство ефективніше використовує всі свої наявні ресурси. Та поступово валові витрати починають знов зростати внаслідок неефективності через надмірне використання устаткування підприємства.

Порівнюючи валові витрати з валовим доходом на рис. 2, помічаємо, що точки критичного обсягу виробництва розташовані десь на рівні двох та дванадцяти одиниць продукції, тобто там, де валові витрати зрівнялись би з валовим доходом. Ці точки називаються критичними, або точками беззбитковості. Будь-яке виробництво за межами цих точок буде збитковим, а в межах цих точок критичного обсягу виробництво принесе економічний прибуток. Максимальний прибуток буває тоді, коли різниця по вертикалі між графіками валового доходу і валових витрат найбільша. На нашому графіку - це дев'ять одиниць випуску за відповідного максимального прибутку 320 гривен.

Припустимо, що витрати залишаються незмінними, в такому разі фірма не отримає економічного прибутку за умови, що ринкова ціна значно нижча 100 гривень. Якщо ж валовий доход перевищує сукупні змінні витрати, фірма здійснюватиме виробництво, бо ці витрати, так само як і певна частина сукупних постійних витрат, можуть бути оплачені з доходу.

Коли підприємство змушене закриватися, то всі сукупні постійні витрати мають бути оплачені підприємством. При виробництві певного обсягу продукції загальна сума збитків підприємства буде меншою за її сукупні постійні витрати.

У довгостроковому плані умови беззбитковості формуються за наявності критичної ринкової ціни, коли ідентичні підприємства тільки покривають свої повні конкурентні витрати. Якщо ринкова ціна нижча за цю критичну довгострокову ціну, то підприємства полишатимуть галузь доти, доки ринкова ціна не стане знов рівноважною. За ціною, яка перевищує довгострокову ціну, у галузі утворюватимуться нові підприємства, що спонукає вже існуючі підприємства знижувати ринкову ціну до рівня довгострокової рівноважної, яка покриває конкурентні витрати. Таким чином, коли в галузі збільшується кількість підприємств з ідентичними витратами (за умови вільного входження і виходу з неї), довгострокова рівноважна умова така: ринкова ціна має дорівнювати граничним витратам, тобто мінімумові середніх витрат. Говорячи про конкурентний ринок у довгостроковому періоді, зауважимо, що окремі фірми і цілі галузі просуваються до стану довгострокового нульового прибутку.

У реальному житті за умов досконалої конкуренції в основному розвивається сільське господарство. Для багатьох обробних галузей промисловості характерне поступове зменшення середніх витрат. За таких умов одне або декілька підприємств розширюватимуть випуск продукції, допоки стануть суттєвою частиною ринку продукції галузі. Тут можливі три варіанти: по-перше, фірма - монополіст, що домінує в галузі; по-друге, декілька великих фірм – продавців – “олігополістів” спільно домінують у галузі; по-третє, використання певного виду конкуренції, що являє собою відхилення від економічної моделі досконалої конкуренції.

У чисто конкурентній економіці дії виробників, що прагнуть при­бутку, приведуть до такого розподілу ресурсів, який максимізує задоволення потреб споживачів. Якщо у довгостроковому періоді ціна у мінімум середніх витрат однакові, це означає, що конкурентні фірми використовують найефективнішу із відомих технологій і призначають найнижчу ціну з урахуванням своїх витрат виробництва. Рівні ціни в межах витрат показують, що ресурси розподіляються відповідно до споживчих смаків. Конкурентна система цін перерозподіляє ресурси залежно від зміни споживчих смаків, технології або запасів ресурсів для збереження ефективності розподілу ресурсів якомога довше.

Подолати межі, обумовлені рідкістю ресурсів і обмеженістю технічних знань, і наблизитися до максимальних результатів економіка може тільки тоді, коли ціни на товари дорівнюватимуть граничним витратам. Так само і галузь може виготовляти свою продукцію з мінімальними сумарними витратами лиже тоді, коли кожний елемент галузевої промислової продукції має свої зростаючі граничні витрати, що дорівнюють граничним витратам кожного іншого джерела (а як бути у випадку, коли ці граничні ціни дорівнюють загальній ринковій ціні?). Концепція рівних граничних витрат справедлива для будь-якого суспільства, незалежно від його соціально-економічного ладу.

Дата добавления: 2015-07-16