Порядок вирішення трудових спорів у комісіях по трудових спорах.

У процесі трудової діяльності між працівником і роботодавцем можуть виникати спірні питання щодо укладення, виконання, зміни, розірвання трудового договору та дотримання інших норм трудового законодавства.

Працівник може звернутись із заявою до комісії по трудових спорах, якщо він особисто не зміг врегулювати спір з власником або уповноваженим ним органом.

Слід зазначити, що комісія по трудових спорах (далі-Комісія) є обов’язковим первинним органом по розгляду трудових спорів працівником і роботодавцем, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях.

Проте, це не стосується трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, оскільки для цих працівників особливості розгляду трудових спорів встановлюються законодавством.

Слід відмітити, що комісія по трудових спорах створюється на підприємствах, в установах, організаціях, якщо на підприємстві, в установі, організації працює не менш як 15 чоловік. Якщо на підприємствах працює менш як 15 чоловік, то комісія по трудових спорах не створюється, а працівник може звернутись за вирішенням спірного питання безпосередньо до суду.

Комісія обирається на загальних зборах трудового колективу. На загальних зборах трудового колективу обирається голова Комісії, його заступники та секретар Комісії.

Комісія може проводити свої засідання, якщо на ній присутні не менше двох третин її складу. На засіданні Комісії повинен вестись протокол, який підписується головою або його заступником і секретарем.

Слід зазначити, що працівник може звернутися із заявою до комісії по трудових спорах у тримісячний строк, починаючи з того дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушене право. При цьому подана працівником заява повинна бути обов’язково зареєстрована в Комісії.

Разом з цим, якщо трудовий спір стосується питання невиплати працівникові заробітної плати, працівник може звернутись до Комісії у будь-який строк без обмеження.

Водночас, якщо працівник пропустить зазначений тримісячний строк, Комісія може поновити цей строк, якщо з’ясує, що причина пропуску була поважною.

За загальним правилом трудові спори повинні розглядатися Комісією у присутності працівника, який подав заяву, а також у присутності представників власника або уповноваженого ним органу.

На Комісії від імені працівника може виступати за його вибором представник профспілкового органу або інша особа, в тому числі адвокат.

Також на Комісію можуть викликатись свідки, може доручатись спеціалістам проведення технічних, бухгалтерських та інших перевірок, які стосуються предмету спору, а від власника або уповноваженого ним органу можуть вимагатись необхідні розрахунки та документи, що стосується спору.

У разі, якщо працівник не з’явиться на Комісію для розгляду трудового спору, то розгляд спору може бути відкладено на наступне засідання Комісії, але лише за його письмовою заявою.

Якщо працівник вдруге не з’явиться до Комісії і буде з’ясовано, що для цього не було поважних причин, Комісія може зняти його заяву з розгляду.

Проте, навіть якщо заява буде знята Комісією із розгляду, працівник знову може подати заяву до Комісії у межах тримісячного строку з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Комісія повинна розглянути трудовий спір у 10-денний строк з дня подання працівником заяви, винести рішення та протягом трьох днів видати копію свого рішення працівникові, а також власнику або уповноваженому ним органу.

Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний виконати рішення Комісії у 3-денний строк по закінченні 10 днів, передбачених на його оскарження, а рішення про поновлення працівника на роботі повинно бути виконано негайно.

Якщо власник або уповноважений ним орган не виконує рішення Комісії у зазначений строк, Комісія повинна видати працівникові посвідчення.

Натомість посвідчення не видається працівникові, якщо протягом строку, передбаченого для виконання рішення комісії по трудових спорах, працівник чи власник або уповноважений ним орган звернувся із заявою про вирішення трудового спору до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

У разі видачі вказаного посвідчення, у ньому повинно бути вказано найменування органу, який виніс рішення щодо трудового спору, дата прийняття рішення, прізвище, ім’я, по батькові та адреса стягувача, найменування та адреса боржника, номери його рахунків у банках, рішення по суті спору, строк пред’явлення посвідчення до виконання. Посвідчення засвідчується підписом голови або заступника голови Комісії підприємства, установи, організації та печаткою Комісії.

Посвідчення Комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій, належать до виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою (пункт 5 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").

На підставі посвідчення, пред’явленого не пізніше тримісячного строку до районного, міського (міста обласного значення), районного у місті відділу державної виконавчої служби, державний виконавець виконує рішення комісії по трудових спорах у примусовому порядку (частина четверта статті 230 Кодексу законів про працю України).

Якщо працівник чи власник або уповноважений ним орган не погодяться з рішенням Комісії, кожен із них може звернутись до суду протягом десяти днів з дня вручення їм копії рішення Комісії та оскаржити його.

Проте, якщо строк для оскарження буде пропущений працівником чи власником або уповноваженим ним органом, суд не вправі відмовити у прийнятті від них заяви.

Прийнявши заяву, суд може поновити пропущений ними строк і розглянути спір по суті, якщо визнає, що причини пропуску були поважними.

В разі, коли суд не поновить пропущений строк, відповідно він не розглядає подану заяву, а в силі залишається рішення комісії по трудових спорах.

Водночас Конституція України надає право кожному громадянину безпосередньо звернутися до суду за захистом порушеного права.

Судовий захист є найважливішою юридичною гарантією прав і свобод людини і громадянина.

У районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами:

- працівника чи власника або уповноваженого ним органу, коли вони не згодні з рішенням комісії по трудових спорах підприємства, установи, організації (підрозділу);

- прокурора, якщо він вважає, що рішення комісії по трудових спорах суперечить чинному законодавству.

Слід зазначити, що безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами:

- працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються;

- працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи.

- керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об’єднаннями громадян з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладання дисциплінарних стягнень.

- власника або уповноваженого ним органу із заявою про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації;

- працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав.

Безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються також спори про відмову у прийнятті на роботу:

- працівників, які були запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації;

- молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і у встановленому порядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію;

- вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а одиноких матерів - при наявності дитини віком до 14 років;

- виборних працівників після закінчення строку повноважень; працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу;

- інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов’язаний укласти трудовий договір.

Що стосується строків звернення до суду, то працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з того дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися, що його право порушено, а у справах про звільнення - в місячний строк з того дня, коли отримав копію наказу про звільнення або трудову книжку.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом у будь-який строк і вимагати стягнення належної йому заробітної плати.

У разі звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік, який починається з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Слід зазначити, що у разі, якщо зазначені строки будуть пропущені, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки, якщо буде з’ясовано, що причина пропуску була поважною.

Дата добавления: 2015-07-15